Ухвала суду № 39387852, 18.06.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/2251/14 Головуючий у 1 інстанції: Пустовіт З.П.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2014 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину майна,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначав, що він та відповідач зареєстрували свій шлюб 01.11.1996 року у відділі РАЦС Бердянського міськвиконкому Запорізької області. Від шлюбу мають сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачем не склалося та у червні 2010 року шлюб між ними за рішенням суду було розірвано. За час шлюбу, на початку 2000 років, ними за спільні кошти була набута однокімнатна квартира АДРЕСА_1. У зв'язку з зайнятістю на роботі, він віддав повноваження на придбання квартири відповідачеві і остання оформила договір купівлі-продажу на своє ім'я. Загальна вартість набутого в шлюбі майна на теперішній час складає 120000 грн. (15000 доларів США), тому ціну позову він визначив у 60000,00 грн., оскільки має право на 1/2 частку нерухомого майна. Угоди щодо добровільного поділу майна, що є спільною власністю подружжя, між ними не досягнуто, шлюбний договір не укладався, у зв'язку з чим він бажає провести поділ в судовому порядку.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, визнати придбану квартиру спільним сумісним майном подружжя з визнанням за ним права власності на 1/2 частку квартири.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 березня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 600,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Апелянт ОСОБА_3 до суду не з'явилась, хоча повідомлена ще в травні про час та місце розгляду справи, про що надійшло зворотне поштове повідомлення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку квартири, суд першої інстанції правильно виходив з того, що за ст. ст. 60, 68,70 СК майно, придбане у шлюбі вважається спільним майном подружжя в рівних частках.

Таким чином, існує презумпція спільності майна, придбаного подружжям у шлюбі, яка не спростована відповідачкою.

За ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначені положення закону суд першої інстанції зробив правильний висновок про недоведеність заперечень відповідачки щодо того, що спірна квартир є її особистою власністю.

Так, посилаючись на те, що квартира була придбана на гроші, позичені її батьком, відповідач разом з тим не враховує, що за ст. 360 ЦК співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Таким чином, у разі позичення третьою особою грошових коштів на придбання квартири, у обох сторін - позивача та відповідачки виникав лише обов'язок по поверненню грошових коштів, вкладених у придбання в період шлюбу спільного майна.

Жодних застережень з приводу того, що квартира придбавається лише з умовою виникнення на неї права власності виключно у ОСОБА_3 або у її батька, при укладенні договору купівлі-продажу зроблено не було.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 березня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: