Постанова № 39387598, 09.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2014 року № 826/6258/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет Конституційно-правового контролю України" до Ректора Київського національного торговельно-економічного університету Мазаракі А.А. про визнання дій протиправними

встановив:

Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулась до суду з позовом до Ректора Київського національного торговельно-економічного університету Мазаракі А.А. про визнання дії ректора, голови приймальної комісії Київського національного торговельно-економічного університету Мазаракі А.А., що полягає у відмові в задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" - протиправною.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем 25 листопада 2013 року направлено на адресу відповідача запит на інформацію з проханням надати публічну інформацію про ВНЗ, яка становить суспільний інтерес, у вигляді належним чином засвідчених копій нижченаведених документів: - Статуту ВНЗ; - Свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; - Довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками; - Ліцензії ВНЗ та додатків до неї; - Витягу ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців; - Правила прийому до ВНЗ у 2014 році; - Положення про приймальну комісію ВНЗ; - Наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ; - Плану роботи та графіку засідань приймальної комісії ВНЗ. У відповідь на запит позивача відповідач листом №3160/28 від 03 грудня 2013 року повідомив про те, що у задоволенні запиту відмовлено, оскільки не сплачено фактичних витрат пов'язаних з копіюванням. Позивач вважає таку відповідь відмовою у задоволенні запиту, відповідно, порушеним своє право на отримання публічної інформації, а тому звернувся до суду з заявленим позовом.

Відповідач мотивує свої заперечення тим, що позивачу було відмовлено у наданні інформації лише тому, що положенням ст.21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більше як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання більш як 10 сторінок. Також представник відповідача зазначає, що доводи позивача про звільнення від сплати за копіювання з посиланням на те, що ця інформація становить суспільний інтерес - необґрунтовані, оскільки позивачем невірно трактується норми законодавства України.

Ухвалою суду від 15 травня 2014 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі, розгляд якої, відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у порядку скороченого провадження. Одночасно вказаною ухвалою суду позивача зобов'язано надати письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору в інших органах, уповноважених на його розгляд, а відповідачу запропоновано у подати через відділ документообігу суду заперечення на позов або заяву про визнання позову. Копія судової ухвали надіслана сторонам.

Від відповідача у справі через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, а також докази на їх обґрунтування.

Дослідивши відповідні докази та встановивши обставини, необхідні для вирішення даного спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач на адресу відповідача направив запит на інформацію від 25 листопада 2013 року вих. №859/4-13 щодо надання публічної інформації про ВНЗ, яка становить суспільний інтерес, а саме, просив надати належним чином засвідчені копії наступних документів: - Статуту ВНЗ; - Свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; - Довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками; - Ліцензії ВНЗ та додатків до неї; - Витягу ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців; - Правила прийому до ВНЗ у 2014 році; - Положення про приймальну комісію ВНЗ; - Наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ.(а.с.9)

У відповідь на запит позивача листом від 03 грудня 2013 року №3160/28 відповідач відмовив у задоволенні запиту, оскільки позивачем не сплачено витрати, пов'язані з копіюванням або друком.(а.с.10)

Згідно положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні службові й посадові особи повинні діяти в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про вищу освіту" визначено, що вищий навчальний заклад державної форми власності - це заклад заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу влади.

Частиною другою статті 21 цього ж Закону власник делегує свої повноваження керівникові вищого навчального закладу, перелік управлінських функцій якого встановлений частиною другою статті 32 цього Закону.

Таким чином, відповідач є суб'єктом правовідносин, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації", а тому, в разі надходження до нього відповідного запиту на інформацію, має вчиняти дії відповідно до вимог цього Закону.

Визначення поняття "публічна інформація" наведено у статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Так, відповідно до частини першої цієї статті публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Як зауважено в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року № 11 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації", за визначеним у статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначенням, можна виокремити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічною інформацією в розумінні цього Закону, є інформація, яка становить суспільний (публічний) інтерес, і доступ до якої забезпечується, зокрема, оприлюдненням такої інформації, іншим доведенням її до громадськості. Тобто це інформація, яка створюється суб'єктом владних повноважень в процесі виконання своїх повноважень та обов'язків.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що позивачем здійснена підміна понять, а саме інформацію, яку позивач запитував не є предметом суспільного інтересу.

Відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України "Про інформацію" предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Суд звертає увагу, що позивачем системно здійснюється правовий аналіз документів, моніторинг та громадський контроль за здійсненням зарахування до вищих навчальних закладів, дотримання державних стандартів освіти, забезпечення належного рівня знань.

А отже, дана інформація, яку запитував позивач у відповідача, забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків людини, надає можливість суспільству дізнатись про введення громадськості в оману та ін.

Керуючись п.2 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Керуючись п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Згідно з пунктом 6 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Суд наголошує, що статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначений вичерпний перелік підстав відмови в задоволенні запиту на інформацію, а саме розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Частинами 2, 3 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Отже, з урахуванням вищевказаних норм, суд погоджується з доводами позивача, що розмір плати за копіювання або друк запитаної інформації позивачу не могла бути відома, оскільки він не міг припустити скільки буде сторінок запитуваної інформації.

Окрім цього в запиті позивач зазначав що готовий виконати всі зобов'язання, покладені на нього, як на запитувача інформації.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд робить висновок, що відповідачем не дотримано вимог статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки відповідачем не визначено розмір фактичних витрат на копіювання та друк на не повідомлено про ці умови позивача, а отже позивача позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Адміністративний позов Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Ректора Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського про визнання дій протиправними - задовольнити.

Визнати дії ректора Київського національного торговельно-економічного університету Мазаракі А.А., що полягають у відмові в задоволенні запиту на отримання інформації позивача, - протиправними.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова