Постанова № 39387514, 22.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р. Справа №804/5564/14 11 год. 20 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представників: позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо організації порядку та проведення перевірки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на підставі наказу від 4 лютого 2014 року №84;

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 9 квітня 2014 року №0004541703 та №0004561703;

- визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 10 квітня 2014 року №0004611703.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- в наказі №84 від 04.02.2014 року не вказано дату початку проведення перевірки, у повідомленні на проведення перевірки від 04.02.2014 року №20/173/2 року, вказана дата початку проведення перевірки з 17.02.2014 року, яка визначена наказом №84 від 04.02.2014 року, фактично, не відповідає дійсності; таким чином, перший заступник начальника інспекції Бачинський С.О. у незаконний спосіб, фактично, без наказу керівника податкового органу, самостійно, на свій розсуд визначив дату початку перевірки, що є грубим порушенням вимог податкового законодавства щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків;

- у червні 2012 року діяльність позивача вже перевіряв податковий орган за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами перевірки був складений акт №130/172/222641284;

- таким чином, податковим органом не були виконані умови податкового законодавства, які б надавали право для проведення перевірки, а відтак, податковий орган у незаконний спосіб використав своє право щодо проведення перевірки;

- твердження податкового органу про те, що закуплений та використаний у роботі товар - шини для автомобілів та причепів, обладнання та запасні частини до нього, мішки, будівельні та інші матеріали - не використаний у підприємницькій діяльності, отже станом на 01.01.2014 року зазначений товар в сумі 1975700, 86 грн. рахується як залишки ТМЦ, не відповідає дійсності та є хибним;

- позивач, як фізична особа-підприємець має транспортні засоби, складські приміщення, купує, переробляє, продає соняшник, але придбаний товар, згідно логіки податкового органу не використовується у підприємницькій діяльності позивачки;

- позивач вважає, що мета податкового органу - штучно збільшити валові доходи підприємства по результатам роботи 2014 року та безпідставно потім нарахувати податки;

- позивач веде Книгу обліку доходів і витрат, має підтверджуючі документи, але перевіряючим потрібні документи, які б підтверджували факт заміни шин на автомобілях, в якій кількості і коли вона використала мішки, будівельні матеріали та інше, тобто вимагають документи, які не передбачені податковим законодавством;

- згідно пункту 1.19. акту перевірки станом на 01.01.2013 року позивач, як підприємець, має заборгованість в розмірі 197716 грн., але вказана сума не відповідає дійсності, адже така заборгованість станом на 01.01.2013 року складала 110000 грн., а не 197716 грн., як зазначено в акті перевірки. Так, згідно даних, які встановили під час перевірки перевіряючі, позивач має заборгованість покупців станом на 01.01.2013 року в розмірі 110000 грн., яка складається із заборгованості: ПРАТ «Шполянський завод продтоварів» 26000 грн., фізична особа ОСОБА_7 84000 грн.;

- на тій підставі, що податковий орган перевірив адресу проживання ОСОБА_7, якої начебто немає, податковий орган робить висновок, що позивач занизила валовий дохід за 2012 рік на 70000 грн. без ПДВ. Дійсно, 28 грудня 2012 року фізичній особі ОСОБА_7 відвантажений соняшник в розмірі 43750 кг. Станом на 31.12.2012 року та 31.12.2013 року у ОСОБА_7 рахувалась заборгованість в розмірі 84000 грн. (70000 грн. основний платіж + 14000 грн. ПДВ);

- 17.03.2014 року громадянин ОСОБА_7 перерахував заборгованість у сумі 84000 грн., в т.ч. ПДВ 14000 грн., за соняшник, який він отримав 28.12.2012 року, тобто такий дохід, відповідно до вимог податкового законодавства, буде відображений по річному декларуванню за 2014 рік;

- по факту такої сплати фінансово-господарська операція відображена у Книзі обліку доходів і витрат у березні 2014 року, адже був отриманий доход і він підлягав обов'язковому відображенню у вказаній Книзі. Таким чином, перевіряючими у незаконний спосіб був зроблений висновок, що занижений валовий дохід за 2012 рік на 70000 грн.;

- твердження податкового органу щодо одержання доходу в натуральній формі в розмірі 34693,60 грн. не відповідає дійсності. Так, позивачем дійсно був отриманий соняшник від ТОВ «Полтава Сад», ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» та ПП «Ісіда-Д», який не був оплачений ні в 2012 році, ні в 2013 році, в зв'язку з тим, що соняшник був не дуже доброї якості і позивач хотіла повернути цей соняшник. Цей соняшник рахувався у кредиторській заборгованості, доки позивач не домовилась його повернути і не отримати при цьому збитки. У грудні 2013 року товар був повернутий вказаним підприємствам у відповідності до вимог статті 204 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін. Припинення зобов'язань завершує розвиток зобов'язаних правовідносин і є кінцевою стадією його існування;

- в березні 2013 року та у грудні 2013 року кредиторам повернуто соняшник по тій самій ціні, що від них отримано без оплати, таким чином, позивач досягла економічного результату, а саме, маючи кредиторську заборгованість, шляхом припинення господарського зобов'язання за згодою сторін закрила кредит, тобто така операція не принесла як прибутку так і збитків. В результаті такої операції не отримано ані доходу, ані витрат, а відтак позивач не отримала, й не могла отримати доходу в натуральній формі в розмірі 34693,60 грн.;

- щодо зайво віднесених в 2012 році до складу валових витрат документально не підтверджених сум в розмірі 204658,75 грн., то таке твердження податкового органу є недійсним та хибним, оскільки таких розбіжностей неможливо було встановити, тому що позивач не відносила до валових витрат за 2012 рік суму в розмірі 204658,75 грн. в зв'язку з відсутністю документів, які б підтвердили такі витрати;

- ані в Книзі обліку доходів і витрат, ні в річному декларуванні за 2012 рік сума у розмірі 204658,75 грн. не віднесена до валових витрат, перевіряючі в акті повинні були б вказати в якому місяці 2012 року таке порушення відбулося і згідно якого документу ці витрати були відображені в графі 6 Книги обліку доходів та витрат, але такий факт не вказаний, бо його не було;

- так, залишок соняшника різних фракцій на 01.01.2012 року складав 447995 кг, в тому числі: товарний соняшник 439607 кг, соняшник мілкої фракції 8388 кг. В залишках соняшника (447995 грн.) є соняшник в кількості 404737 кг, за який не сплачені кошти, це: ТОВ «Полтава Сад» - 104737 кг на суму 530384 грн., ТОВ «Агрофірма Яковлівська» - 100000 кг на суму 510000 грн., ПП «Ісіда-Д» - 200000 кг на суму 1020000 грн., разом 404737 кг. на суму 2060384 грн.;

- для своєї діяльності позивачем протягом 2012 року закуплено 308820 кг соняшника, за який повністю здійснено розрахунок із продавцями, а за 404737 кг перед вищезгаданими підприємствами залишився борг, тому що цей соняшник позивач мала на меті повернути через погану якість;

- до грудня 2012 року позивачем було перероблено та реалізовано соняшника в розмірі 348283 кг, а в грудні місяці 2012 року було перероблено ще 8200 кг соняшника фракції 3,4-3,2 для отримання дробленого ядра, яке було відвантажено 28.12.2012 року ПРАТ «Шполянський завод продтоварів» на суму 26000 грн. і за цей отриманий товар ПРАТ «Шполянський завод продтоварів» розрахувалось тільки 10 січня 2013 року на суму 26000 грн., а також 28 грудня 2012 року продано 43750 кг соняшника фракції 3,4-3,2 ОСОБА_7, який розрахувався за нього тільки 17.03.2014 року;

- тобто, в грудні 2012 року було реалізовано та перероблено для отримання ядра 51950 кг соняшника, всього за 2012 рік було перероблено та реалізовано 400233 кг соняшника (348283 кг + 8200 кг + 43750 кг);

- залишок на складі станом на 01.01.2013 року став складати 356582 кг (447995 кг + 308820 кг - 400233 кг) в тому числі: товарний соняшник 348827 кг, соняшник фракції 3,6-3,4 - 2600 кг, соняшник фракції 3,4-3.2 - 5155 кг;

- станом на 01.01.2013 року позивач не повернула та не оплатила за 404737 кг соняшника контрагентам ТОВ «Полтава Сад», ТОВ Агрофірма Яковлівська», ПП «Ісіда-Д»;

- при перевірці податковий орган помилково арифметичним методом вирахував, що у валові витрати було включено 48155 кг соняшника вартістю 204658,75 грн. (356582 кг залишок станом на 01.01.2013 року - 404737 кг неоплачений соняшник = - 48155 кг), оскільки перероблений та реалізований соняшник не може бути віднесений до валового доходу та валових витрат до тих пір, поки не будуть отримані кошти на розрахунковий рахунок згідно вимог пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що було здійснено позивачем;

- офіційна позиція податкової служби - підприємець має відносити витрати до складу валових за касовим методом, тобто товари або послуги повинні бути не тільки отримані, а й оплачені. Відповідно, такі документи, як видаткова накладна та акт виконаних робіт не підтверджують витрати підприємця, до них треба додати документ, що підтверджує оплату (банківську виписку, платіжне доручення, фіскальний чек і т.д.);

- позивач, як підприємець відносила витрати до складу валових витрат за касовим методом, коли товари були не тільки отримані, а й оплачені - і тільки тоді такі операції відображались у Книзі обліку доходів і витрат, на підставі даних якої складався річний звіт;

- перевіряючими безпідставно були встановлені розбіжності при визначенні оподаткованого доходу за 2012 рік та 2013 рік, отже, податок на доходи фізичних осіб нарахований неправильно, та помилково визначений перевіряючими оподатковуваний дохід за 2012 рік та за 2013 рік.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши наступне:

- ОСОБА_5 має середній ступінь ризику, тому відповідно до пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України платника податків було правомірно включено до плану-графіку на 2014 рік;

- співробітниками ОДПІ здійснено виїзд за зазначеною адресою з метою встановлення можливого факту здійснення фізичною особою ОСОБА_7 підприємницької діяльності без державної реєстрації. В ході обстеження встановлено, що така адреса в м. Перещепено відсутня, про що складено відповідний акт за №85/173/НОМЕР_1 від 04.03.2014 року. В наданих до суду документах наявна квитанція №7078571-1 від 17.03.2014 року, в якій платником виступає ОСОБА_7, код платника НОМЕР_2. Управлінням правової роботи ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з метою встановлення особи, якій належить код НОМЕР_2, було направлено запит до Міністерства доходів і зборів України. 27.05.2014 було отримано відповідь на запит, в якій вказано, що в центральній базі даних Державного реєстру фізичних осіб немає фізичної особи, зареєстрованої під номером НОМЕР_2. Цей факт підтверджує відсутність взаємовідносин позивача з фізичною особою ОСОБА_7;

- придбаний позивачем соняшник в повному обсязі перероблений та реалізований в перевіряємому періоді (2012-2013 роках), та віднесений підприємцем до валових витрат у відповідних періодах за ціною постачання одного кілограма по ціні 4,25 грн. без урахування ПДВ. За цей соняшник підприємець повністю розраховується в натуральній формі соняшником одержаним від інших підприємств. Частково, розрахунок з вищезазначеними постачальниками було проведено соняшником, придбаним підприємцем в грудні 2013 року у ПП «Агрофірма «Славутич» (код ЄДРПОУ 03749247) в кількості 204080 кг, за ціною 4,08 грн./кг без ПДВ.;

- розрахунок одержаного доходу підприємцем: різниця в ціні (4,25 - 4,08)= 0,17 грн., 0,17 грн. х 204080 кг = 34693,60 грн., таким чином, ФОП ОСОБА_5 в 2013 році при проведені розрахунків з постачальниками в натуральній формі одержала дохід від різниці в ціні в розмірі 34693,60 грн.;

- в ході перевірки ФОП ОСОБА_5 надані первинні документи (накладні на придбання товару та послуг, рух коштів на розрахунковому рахунку), які підтверджують витрати на придбання товару, послуг. За даними декларації за 2012 рік позивачем задекларовано витрати у розмірі 1778600,46 грн., відповідно до наданих первинних документів (накладні на придбання товару та послуг, рух коштів на розрахунковому рахунку) обсяг витрат складає 1573941,71 грн. Отже, під час перевірки встановлено завищення валових витрат у 2012 році на суму 204658,75 грн. (1778600,46 - 1573941,71 = 204658,75).

В судовому засіданні представники сторін підтримали обрані правові позиції.

Судом зупинялось провадження з метою витребування доказів по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до направлень від 17.02.2014 року №100, №101, відповідно плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок та згідно наказів від 04.02.2014 року №84 та від 28.02.2014 року №151, в період з 17.02.2014 року по 07.03.2014 року Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31. 12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №98/173/НОМЕР_1 від 17.03.2014 року, згідно висновків якого, платником податків порушено:

1) пункти 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено валовий доход на суму 104693,60 грн., в тому числі за 2012 рік на суму 70000 грн., за 2013 рік на суму 34693,60 грн.;

- завищено валові витрати за 2012 рік на суму 204658,75 грн.,

- в результаті чого збільшено суму оподатковуваного доходу та розмір податку до сплати у розмірі 49320,82 грн., з них за 2012 рік на 44116,78 грн., за 2013 рік на 5204,04 грн.;

2) пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено суму податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 6739,72 грн.;

3) пункт 4 частини 1 статті 4, пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до:

- заниження єдиного соціального внеску на суму 89769,78 грн., з них у 2012 році 77731,10 грн., 2013 році 12038,67 грн.;

3) пункт 4 частини 1 статті 4, пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до:

- заниження єдиного соціального внеску на суму 89769,78 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 77731,10 грн., за 2013 рік на суму 12038,67 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 09.04.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0004541703, яким платнику податку збільшено податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 61651,02 грн., з них за основним платежем 49320,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12330,20 грн.;

- №0004561703, яким платнику податків збільшено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 8424,65 грн., з них за основним платежем 6739,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1684,93 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, контролюючим органом 10.04.2014 року винесено рішення №0004611703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 94258,27 грн. Згідно розрахунку, нарахований основний платіж єдиного внеску на суму 89769,78 грн., у тому числі за 2012 рік 77731,10 грн., за 2013 рік - 12038,68 грн., та штрафні санкції в розмірі 5% на загальну суму 4488, 48 грн., з них за 2012 рік - 3886,55 грн., за 2013 рік - 601,93 грн.

Позивач отримала оскаржувані рішення поштовим зв'язком 15.04.2014 року.

Вирішуючи по суті позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо організації порядку та проведення перевірки, суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

ФОП ОСОБА_5 відібрана Міністерством доходів і зборів України за допомогою автоматизованої системи «Аналітична система» як платник податків, який має ризики середнього ступеню щодо несплати податків, а саме:

- здійснює значні фінансово-господарській операції, валовий дохід понад 1 млн. грн.;

- має значний відсоток витрат у сумі валового доходу - 99%;

- незначні суми сплачених податків відповідно до загальної суми отриманого доходу;

- має розбіжності по податковому кредиту з ПДВ згідно додатку 5 до декларації з ПДВ: ТОВ «Рост Агро» (код ЄДРПОУ 31000550) на суму 16,6 тис. грн.

У зв'язку із викладеним, ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) включена до плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2014 року на лютий місяць, про що повідомлено відповідача листом Міністерства доходів і зборів України від 31.12.2013 року №28840/7/99-99-02-01-17 «Про затвердження плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2014 року».

Попередня перевірка ФОП ОСОБА_5 проведена відповідачем за податкові періоди 01.01.2010 року - 31.12.2011 року, за результатами перевірки складений акт від 27.06.2012 року №130/172/НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Згідно положень пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

Наказом Новомосковської об'єднаної ДПІ №84 від 04.02.2014 року вирішено організувати проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5, наказом від 28.02.2014 року №151 продовжено термін проведення перевірки строком на 5 робочих днів з 03.03.2014 року по 07.03.2014 року (т.1 а.с.23, 24).

Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5 проінформована письмовим повідомленням від 04.02.2014 року №20/173/2 та копією наказу 04.02.2014 року №84, які надіслані поштою з повідомленням про вручення 04.02.2014 року та отримані підприємцем 11.02.2014 року. Направлення про проведення документальної планової виїзної перевірки від 17.02.2014 року №100 та №101 пред'явлені під підпис особисто ФОП ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач пояснила, що отримала направлення на проведення перевірки від 17.02.2014 року №100, №101, зауважень щодо реквізитів яких у неї не виникло.

Суд зазначає, що у разі, якщо позивач, з огляду на відсутність у наказі на проведення перевірки дати її початку, вважав відсутніми підстави для її проведення, позивач мав право не допустити перевіряючих до перевірки.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

З огляду на викладене, враховуючи що позивач добровільно допустила перевіряючих до перевірки, суд відмовляє в задоволенні розглянутих позовних вимог.

Вирішуючи питання правомірності винесених відповідачем рішень, суд виходить із наступного.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 здійснювала оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року на загальній системі оподаткування, є платником ПДВ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_5, видане Новомосковською ОДПІ від 24.02.2009 року.

Перевіркою встановлено, що фактично у періоді, що перевірявся, фізична особа-підприємець здійснювала на власному обладнанні (машині шелушіння насіння соняшника марки МШС - 250 ПС) переробку соняшника та отримувала продукцію: каліброване насіння соняшника, очищене ядро соняшника, в тому числі дроблене ядро соняшника.

ФОП ОСОБА_5 має у власності транспортні засоби, зазначає їх в Декларації про майновий стан і доходи у періоді з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, зокрема, автомобіль «MAN» TG03 державний номер НОМЕР_3, бортовий-С білий та автомобіль «MAN» державний номер НОМЕР_4.

1. Актом перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_5 відвантажила згідно податкової накладної №2 від 28.12.2012 року соняшник фракції 3,4-3,2 в розмірі 43750 кг фізичній особі ОСОБА_7, який мешкає: АДРЕСА_1.

Станом на 31.12.2012 року та 31.12.2013 року у ОСОБА_7 значиться заборгованість перед ФОП ОСОБА_5 в розмірі 84000 грн. з ПДВ.

В ході перевірки співробітниками Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області здійснено виїзд за зазначеною адресою з метою встановлення можливого факту здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

В ході обстеження встановлено, що така адреса в м. Перещепено відсутня, про що складено відповідний акт за №85/173/НОМЕР_1 від 04.03.2014 року, будь-яких документів, які б підтвердили факт заборгованості фізичної особи перед підприємцем до перевірки не надано. Таким чином ФОП ОСОБА_5 занизила валовий доход за 2012 рік на 70000 грн. без ПДВ.

Позивач надала суду квитанцію №7078571-1 від 17.03.2014 року, в якій платником виступає ОСОБА_7, про сплату на користь позивачки коштів у розмірі 84000 грн. В зазначеній квитанції вказано код платника ОСОБА_7 - НОМЕР_2.

Управлінням правової роботи ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з метою встановлення особи, якій належить код НОМЕР_2, було направлено запит до Міністерства доходів і зборів України. 27.05.2014 року відповідачем отримано відповідь на запит, в якій вказано, що в центральній базі даних Державного реєстру фізичних осіб немає фізичної особи, зареєстрованої під номером НОМЕР_2.

Для оформлення спірної операції позивачем 28.12.2012 року виписана податкова накладна №2 та нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 14000 грн.

Згідно запису від 17.03.2014 року в Книзі обліку доходів і витрат №3/203 від 15.04.2014 року (продовження книги №2 від 01.01.2012 року), платник податків на вказану дату визначив суму отриманого доходу в розмірі 70000 грн. та витрати в розмірі 43750 грн.

Відображення доходу та витрат здійснені на підставі пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, відповідно до якого витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Вищевказана норма застосовується відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, яким встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням (фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування доходів) доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу щодо заниження валового доходу від розглянутої операції з громадянином ОСОБА_7, суд погоджується із його доводами про відсутність взаємовідносин позивача з фізичною особою ОСОБА_7, оскільки в наданих позивачем документах наявна інформація, яка не відповідає дійсності.

Проте, суд не погоджується із доводом відповідача про заниження позивачем в такому випадку валового доходу, оскільки у такої категорії платників податку відсутнє поняття валовий дохід.

Крім того, в Книзі обліку доходів і витрат (т.1. а.с.211 зворотній бік, 212) відсутній запис про проведення 28.12.2012 року, та в грудні 2012 року в цілому, розглянутої операції, запис про збільшення доходів від цієї операції не здійснено.

Проте, контролюючий орган здійснив нарахування за 2012 рік.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

З огляду на викладені обставини, на думку суду відсутні підстави зазначати про обов'язок включення спірної операцій до доходу позивача у заявленому періоді.

Зазначаючи такий висновок, суд виходить із того, що для приватних підприємців, що знаходяться на загальній системі оподаткування, визначення доходів не здійснюється за правилами розділу ІІІ Податкового кодексу України, на відмінність від визначення витрат, які згідно пункту 177.4 статті 177 Кодексу визначаються з розділом III цього Кодексу.

Отже, збільшення валового доходу на 70000 грн., та нарахування штрафу у розмірі 11200 грн., є помилковим. Також, невизнання розглянутої операції потягло нарахування єдиного внеску, що також є помилковим.

2. Між позивачем та поставником ТОВ «Полтава-Сад» укладено договори поставки соняшника 31.05.2011 року №310511, 29.06.2011 року №29.06.11, згідно специфікації товару №1 вартість соняшнику 5100 грн. з ПДВ/т, тобто 5,10 грн./кг з ПДВ, або 4,08 грн. без ПДВ. Між вказаними особами також укладений договір поставки №11/11 від 11.11.2011 року про поставку на адресу позивача соняшнику по ціні 4700 грн./т з ПДВ, та договір поставки 13.07.2011 року №13/07 по ціні 3916,67 грн./т.

Між ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» та позивачем 20.06.2011 року укладено договір поставки №1, за яким позивачу мав поставлятись соняшник за ціною 5100 грн./т з ПДВ.

Договір поставки соняшника №01 від 20.06.2011 року також укладений між позивачем та ПП «Ісіда-Д» за ціною 5100 грн. з ПДВ/т.

Перевіркою встановлено, що підприємець станом на 01.01.2013 року має заборгованість за соняшник перед постачальниками:

- ТОВ «Полтава-Сад» (код ЄДРПОУ 31034773) за соняшник в кількості 104337 кг за ціною 4,24 грн. без ПДВ за 1 кг на суму 530384 грн.;

- ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» (код ЄДРПОУ 31148788) за соняшник в кількості 100000 кг за ціною 4,25 грн. за 1 кг без ПДВ на суму 510000 грн.;

- ПП «Ісіда-Д» (код ЄДРПОУ 33933762) за соняшник в кількості 200000 кг за ціною 4,25 грн. без ПДВ за 1 кг на суму 1020000 грн.,

- разом 404337 кг на суму 2060384 грн.

В 2013 році ФОП ОСОБА_5 з вищезазначеними підприємствами розрахувалась натуральною оплатою, а саме: соняшником придбаним в грудні 2013 року у підприємства ПП «Агрофірма «Славутич» (код ЄДРПОУ 03749247) в кількості 204080 кг по ціні 4,08 грн. без ПДВ за 1 кг.

Актом перевірки зазначено, що соняшник, отриманий від вищевказаної операції, станом на 01.01.2014 року підприємцем не відображений ні в реалізації продукції, ні на залишках ТМЦ. Отже, ФОП ОСОБА_5 одержала дохід в натуральній формі від різниці в ціні в розмірі 34693,60 грн.

Із посиланням на пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, згідно якого об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що валові доходи ФОП ОСОБА_5 в 2013 році від розглянутих операцій занижені на суму 34693,60 грн.

На вимогу суду відповідач надав розрахунок одержаного доходу в натуральній формі, згідно якого різниця в ціні склала 0,17 грн. (= 4,25 грн.- 4,08 грн.), а дохід 34693,60 грн. (= 204080 кг х 0,17 грн.) відповідно.

Позивач у судовому засіданні пояснила, що придбаний товар був неналежної якості та вона намагалась повернути його продавцям, у зв'язку із чим ані в 2012 році, ані в 2013 році товар не був оплачений. Для того щоб не отримати збитки, позивач переробила такий товар, та для повернення закупила його у ПП «Агрофірма «Славутич», та чим частково повернула у березні 2013 року та в грудні 2013 року його первісним поставникам - ТОВ «Полтава-Сад», ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», ПП «Ісіда-Д» по ціні первісного придбання.

Надаючи оцінку доводам позивача про припинення первинних зобов'язань виконанням у формі повернення поставленого товару згідно статті 204 Цивільного кодексу України - за згодою, суд виходить із того, що оподаткуванню підлягають певні операції платника податків, а не договори укладені між ними, та вирішальним для оцінки спірної ситуації є об'єкт операції - товар, що визначений родовими ознаками.

Так, відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Частиною 3 вказаної норми зазначено, що річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Крім того, соняшник, який виступає товаром в спірних правовідносинах є річчю споживною, тобто який згідно із статтею 185 Цивільного кодексу України внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє існувати у первісному вигляді.

Оскільки із матеріалів справи, що підтверджено та не заперечується сторонами, вбачається, що соняшник, який був об'єктом постачання по операціям із ТОВ «Полтава-Сад», ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», ПП «Ісіда-Д» був перероблений, проте поставка частково закінчена не оплатою товару, а постачанням (поверненням) такого самого товару, який з метою повернення був придбаний позивачем у ПП «Агрофірма «Славутич», враховуючи споживний характер об'єкту постачання, якому притаманні родові ознаки, суд дійшов висновку про правомірність доводів контролюючого органу про отримання позивачем доходу в натуральній формі, який виник у зв'язку із різницею в ціні.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган встановив часткове погашення заборгованості за придбаний соняшник поверненням товару отриманого від ПП «Агрофірма «Славутич» в кількості 204080 кг по ціні 4,08 грн. без ПДВ за 1 кг, при цьому повернуто соняшника (т.1 а.с.92, 97):

- 29 березня 2013 року ТОВ «Полтава-Сад» у кількості 4337 кг по ціні 3,9166 грн./кг на суму 16986 грн. та 34800 кг по ціні 4,25 грн./кг на суму 147900 грн.;

- 10 грудня 2013 року ТОВ «Полтава-Сад» у кількості 65200 кг по ціні 4,25 грн./кг на суму 277100 грн.;

- 09.12.2013 року ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» у кількості 66300 кг по ціні 4,25 грн./кг на суму 281775 грн. (т.1 а.с.145);

- 11.12.2013 року ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» у кількості 33700 кг по ціні 4,25 грн./кг на суму 143225 грн. (т.1 а.с.146);

- 11.12.2013 року ПП «Ісіда-Д» у кількості 33500 кг по ціні 4,25 грн./кг на суму 142375 грн. (т.1 а.с.161, 162);

- 12.12.2013 року ПП «Ісіда-Д» у кількості 67000 кг по ціні 4,25 грн./кг на суму 284750 грн. (т.1 а.с.159, 160, 163);

- 13.12.2013 року ПП «Ісіда-Д» у кількості 32000 кг по ціні 4,25 грн./кг на суму 136000 грн. (т.1 а.с.158, 164);

- 26.12.2013 року ПП «Ісіда-Д» у кількості 67500 кг по ціні 4,25 грн./кг на суму 286875 грн. (т.1 а.с.156, 157, 165).

За поясненнями позивача соняшник, отриманий у грудні 2013 року від ПП «Агрофірма «Славутич» в кількості 204080 кг по ціні 4,08 грн., був повністю використаний у вищеописаних операціях повернення соняшнику.

На вимогу суду відповідач надав розрахунок одержаного доходу в натуральній формі, згідно якого різниця в ціні склала 0,17 грн. (= 4,25 грн. - 4,08 грн.), а дохід 34693,60 грн. (= 204080 кг х 0,17 грн.) відповідно, із чим погоджується суд.

Позивачем за 2013 рік задекларовано дохід у розмірі 19012 грн., за даними перевірки такий дохід збільшено на 34693,60 грн.

Враховуючи зазначене, з урахуванням ставки податку в розмірі 15%, яка правильно обрана податковим органом у спірних правовідносинах згідно пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, суд вважає, що відповідачем правомірно донарахований податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 5204,04 грн. (=34693,60 х 15%), застосований штраф у розмірі 25% на суму 1301 грн., разом 6505,04 грн.

Поряд з цим, суд зазначає про допущену описку в акті на аркуші 16, яка вбачається із розміру донарахованого податку на суму 5203,95 грн.

У зв'язку із викладеним також є правомірним донарахування сум єдиного внеску в частині розглянутого правопорушення, проте, здійснений контролюючим органом розрахунок є помилковим.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно статті 7 вказаного Закону, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Мінімальна заробітна плата в грудні 2013 року складала 1218 грн., її 17 розмірів дорівнювали 20706 грн. відповідно, а максимальний розмір єдиного внеску за цей період становив 7184,98 грн. (= 20706 грн. х 34,7%).

Отже, визначення відповідачем бази нарахування єдиного внеску за грудень 2013 року в розмірі 34693,60 грн. та нарахування єдиного внеску на рівні 12038,68 грн. є протиправним.

Відповідачу належало врахувати, яку суму єдиного внеску за грудень 3013 року позивачем сплачено та з якої величини бази нарахування єдиного внеску такий внесок розрахований.

Так, згідно звіту за 2013 рік, ОСОБА_5 задекларувала за грудень 2013 року суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, у розмірі 1584,32 грн., з яких сплатила 34,7%, а саме 549,76 грн. єдиного внеску.

Таким чином, контролюючий орган мав право нарахувати суму єдиного внеску виходячи з його максимального розміру 7184,98 грн., із врахуванням сплаченого єдиного внеску в розмірі 549,76 грн., а саме 6635,22 грн., та нарахувати штраф в заявленому контролюючим органом мінімальному розмірі 5% на суму 331,76 грн., разом 6966,98 грн.

Щодо нарахування податку на додану вартість на суму 34693,60 грн. в розмірі 6938,72 грн., суд не погоджується в такому випадку із доводами контролюючого органу.

Вказаний податок нараховується при здійсненні операції постачання, та додається до ціни постачання. Проте контролюючий орган нарахував ПДВ на отриманий дохід в не грошовій формі від різниці в вартості товару, який в розглянутому випадку не вважається операцією, що є об'єктом оподаткування ПДВ згідно статті 185 Податкового кодексу України, тобто відсутнє постачання.

Так, в спірних операціях правомірно розглядати об'єктами оподаткування ПДВ операції постачання товару позивачу від ТОВ «Полтава-Сад», ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», ПП «Ісіда-Д» та від ПП «Агрофірма «Славутич», також можливо розглядати питання чи є об'єкт оподаткування ПДВ в операціях постачання (за поясненнями позивача повернення) товару ТОВ «Полтава-Сад», ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», ПП «Ісіда-Д» та від ПП «Агрофірма «Славутич».

Проте, контролюючий орган в акті не встановлює відсутність оподаткування та необхідність нарахування ПДВ у зв'язку із такими операціями.

З огляду на викладене не є правомірним винесення податкового повідомлення-рішення від 9 квітня 2014 року №0004561703, яким платнику податків збільшено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 8424,65 грн., з них за основним платежем 6739,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1684,93 грн.

3. Згідно пункту 2.2.2 акту перевіркою розглянуто питання визначення платником податку витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу (документально підтверджених).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю регулюється статтею 177 Податкового кодексу України. Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду, та підтверджені відповідними документами.

Перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, відображених в декларації про доходи та податковій декларації про майновий стан і доходи, з даними про суми витрат, за результатами перевірки встановлено розбіжності в розмірі 204658,75 грн. Станом на початок та на кінець 2012 року у підприємця значиться заборгованість за соняшник, який поставлений підприємствами ТОВ «Полтава сад» на суму 530384 грн., ТОВ Агрофірма «Яковлівська» на суму 510000 грн. та ПП «Ісіда-Д» на суму 200000 грн.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_5 переробила та реалізовувала 48155 кг. соняшника придбаного та неоплаченого від зазначених підприємств по ціні 4,25 грн. за 1 кг. (без ПДВ), всього на суму 204658,75 коп., вартість якого віднесла до валових витрат річного декларування за 2012 рік.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що акт перевірки складений без додержання вимог щодо його складання, та не місить опису, розрахунків, аналізу первинних документів із зазначенням як контролюючі органи дійшли до висновку про включення спірної суми до валових витрат позивачем.

Крім того, актом не визначено в якому податковому періоді, кому та по якій ціні продано товар, що отриманий після переробки, не досліджено перевіркою який саме товар отримано (його індивідуальні властивості, найменування).

З наданих пояснень позивача, в пункті 1.19. акту перевірки зазначено, що станом на 01.01.2013 року підприємець має заборгованість в розмірі 197716 грн., але така виведена перевіряючими сума не відповідає дійсності, адже така заборгованість станом на 01.01.2013 року складала 110000 грн. Зокрема, це підтверджена актом перевірки заборгованість покупців станом на 01.01.2013 року в розмірі 110000 грн.: ПРАТ «Шполянський завод продтоварів», який закупив ядро соняшника 28.12.2012 року в кількості 4000 кг. на суму 26000 грн., для виробництва цього ядра було використано 8200 кг соняшника фракції 3,4-3,2.; ОСОБА_7 придбав 28.12.2012 року 43750 кг соняшника на суму 84000 грн., у тому числі ПДВ 14000 грн.

З Книг обліку витрат та доходів за 2013 рік вбачається постачання товару ПРАТ «Шполянський завод продтоварів», у зв'язку із чим у січні 2013 визначені доходи та втрати господарської діяльності (т.1 а.с.212 зворотній бік). Дохід та витрати від операції постачання ОСОБА_7 також визначені 17.03.2013 року, що підтверджується записом у Книзі обліку витрат та доходів за 2013 рік.

Порушення за період 2013 року при відображенні вказаних операцій контролюючий орган не виявив.

З огляду на викладене, суд не встановив визначення позивачем за 2012 рік витрат, які отримані від операцій постачання переробленого в кількості 48155 кг соняшника на суму 204658,75 коп.

4. Вирішуючи питання правомірності винесення рішення, яким визначені до сплати суми єдиного внеску, суд додатково зазначає наступне.

Оскаржуване рішення винесено за формою Додатка 10 до «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455, а саме, за формою «рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску».

Так, рішенням за вказаною формою зазначено, що розглянувши матеріали документальної перевірки від 17.03.2014 року №98/173/НОМЕР_1, виявлені порушення пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за наслідками якої донараховано 94258,27 грн. єдиного внеску на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вирішено застосувати до ОСОБА_5 штрафні санкції в розмірі 94258,27 грн.

З розрахунку відповідача щодо нарахованих сум єдиного внеску вбачається, що сума 94258,27 грн. є загальною сумою нарахувань та складається з нарахувань за:

- 2012 рік: основного платежу 77731,10 грн., штрафу у розмірі 5% - 3886,55 грн.;

- 2013 рік: основного платежу 12038,68 грн., штрафу у розмірі 5% - 601,93 грн.

Як зазначено вище, на думку суду є правомірним нарахування єдиного внеску в розмірі 6635,22 грн. та штрафу в розмірі 5% - 331,76 грн., разом 6966,98 грн.

Згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Суд зазначає, що за умови факту вчинення з боку платника порушень, які призвели до заниження єдиного внеску, допущені контролюючим органом процедурні порушення при складанні рішення, які не впливають на правильність визначення суми єдиного внеску, не є виключною підставою для визнання протиправним такого рішення в цілому. Позивач не спростовував наявності факту порушення, яке стало підставою для прийняття рішення, яким донарахований єдиний внесок та застосовано штраф в розмірі 6966,98 грн.

Зазначена позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 лютого 2011 року по справі №К-14654/07.

Надаючи оцінку доводам позивача про відображення в пункті 1.18 акту перевірки відомостей про встановлення в ході перевірки у періоді з 01.01.2012 року по 31.12.2013 рік придбання товару (шин для автомобілів та причепів на суму 130374,09 грн. з ПДВ., обладнання та запасних частин до нього на суму 1115472,69 грн. з ПДВ, мішків на суму 143910,00 грн. з ПДВ, будівельних та інших матеріалів на суму 585944,08 грн. з ПДВ.), та не надання до перевірки платником податків будь-яких документів, які б визначали яким чином цей товар використаний у підприємницькій діяльності, а також висновок, що станом на 01.01.2014 року зазначений товар в сумі 1975700,86 грн. рахується як залишки ТМЦ ФОП ОСОБА_5, суд зазначає що на підставі такої інформації контролюючим органом не здійснено донарахування сум податку або штрафу, у зв'язку із чим права позивача викладенням такої інформації не порушено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що:

- податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0004541703, яким платнику податку збільшено податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 61651,02 грн., з них за основним платежем 49320,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12330,20 грн., підлягає скасуванню в частині основного платежу на грн. 44115,96 грн. (= 49320,82 грн. - 5204,04 грн.), та в частині визначення сум штрафу 11029,20 грн. (12330,20 грн. - 1301 грн.).

- податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0004561703, яким нараховано податок на додану вартість підлягає скасуванню у повному обсязі;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 94258,27 грн. від 10.04.2014 року №0004611703 підлягає скасуванню в частині 87291,28 грн. (= 94258,27 грн. - 6966,98 грн.).

Суд присуджує на користь позивача судовий збір згідно частини задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено при поданні позову 1827 грн.

Суд не повертає судовий збір за частину незадоволених немайнових вимог в розмірі 73,08 грн. (1827 грн. - 73,08 грн. = 1753,92 грн.).

За подання цього позову на загальну суму оскаржуваних рішень 164333,94 грн., судовий збір складає 2%, за що позивач мала сплатити 3286,68 грн.

Судом задоволено позовні вимоги майнового характеру на суму 150861,92 грн., що складають 91,80% від всіх заявлених майнових вимог, отже, покладенню на позивача підлягають 8,2% від судового збору в розмірі 3286,68 грн., що складає 269,51 грн. З врахуванням оплаченого судового збору на суму 1753,92 грн. позивачу належить повернути 1484,41 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0004541703, в частині основного платежу в розмірі 44115,96 грн. (сорок чотири тисячі сто п'ятнадцять грн. 96 коп.) та в частині визначення сум штрафу в розмірі 11029,20 грн. (одинадцять тисяч двадцять дев'ять грн. 20 коп.), разом 55145,16 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч сто сорок п'ять грн. 16 коп.), винесене Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0004561703, винесене Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.04.2014 року №0004611703 в частині нарахування основного платежу на суму 83134,56 грн. (вісімдесят три тисячі сто тридцять чотири грн. 56 коп.), в частині нарахованих штрафних санкцій в розмірі 4156,72 грн. (чотири тисячі сто п'ятдесят шість грн. 72 коп.), разом 87291,28 грн. (вісімдесят сім тисяч двісті дев'яносто одна грн. 28 коп.), винесене Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за рахунок Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1484,41 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири грн. 41 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 23 червня 2014 року.

Суддя І.О. Верба