Постанова № 39387419, 12.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 р. Справа № 815/32/14

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Півень М. О.

за участю представника позивача -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія « Автомобільні дороги України» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства « Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання дії протиправними та скасування розрахунку

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 звернувся з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання дій протиправними по нарахуванню плати за проїзд згідно розрахунку №316 від 30.11.2013 року, скасування розрахунку №316 від 30.11.2013 року, посилаючись на те, що позивач не є перевізником вантажу, в розрахунку невірно визначені допустимі навантаження на осі, що впливає на розраховану суму плати за проїзд, незважаючи на складення розрахунку та його несплату відповідач не заборонив подальший рух транспортного засобу, а тому розрахунок плати за проїзд складений неправомірно та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року - позов задоволено. Визнано протиправними дії Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" по нарахуванню плати за проїзд згідно розрахунку №316 від 30.11.2013 року. Скасовано рішення Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що оформлено розрахунком №316 від 30.11.2013 року.

В апеляційній скарзі, Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 10.02.2014 року -скасувати, провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю предмету оскарження в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач не був перевізником вантажу, безоплатно передав у користування належний йому на праві власності автомобіль іншій особі, який здійснював перевезення вантажу, крім того, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху обмеження щодо навантаження для такого транспортного засобу складає 24 т на строєні осі, проте розрахунок №316 від 30.11.2013 року зроблений відповідачем виходячи з обмеження навантаження на строєні осі 22 т, що тягне невірне визначення суми плати за проїзд.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником вантажного автомобілю марки ДАФ за реєстраційним номером НОМЕР_1 з причепом (контейнеровозом) марки ФРИХАУ моделі НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (аркуш справи 15).

Філією "Новоселівської дорожньо-експлуатаційної ділянки" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 30.11.2013 року на автомобільній дорозі М-18 Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта 22+300 км здійснений габаритно-ваговий контроль автомобілю марки ДАФ за реєстраційним номером НОМЕР_1 з причепом (контейнеровозом) марки ФРИХАУ моделі НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, яким здійснювалось перевезення вантажу за маршрутом Харків-Одеса та, за результатами якого складена довідка (аркуш справи 11).

Проведеним габаритно-ваговим контролем встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, зокрема навантаження на осі, про що оформлений акт №316 від 30.11.2013 року (аркуш справи 12).

На підставі встановленого габаритно-ваговим контролем перевищення фактичних осьових навантажень над нормативно допустимими осьовими навантаженнями, відносно водія ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушення та йому наданий розрахунок №316 від 30.11.2013 року, за яким ОСОБА_2, як перевізник вантажу, має сплатити плату за проїзд у розмірі 2142 євро (аркуші справи 13, 20).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ст. 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги» №2862-IV від 08.09.2005 року державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, яка є центральним органом виконавчої влади.

Згідно із п. п. 18 п. 4, п. 8, п. 9 «Положення про Державну службу автомобільних доріг України», затвердженого 16.04.2007 року Постановою Кабінету Міністрів України №628 Укравтодор відповідно до покладених на нього завдань забезпечує здійснення контролю за ваговими та габаритними параметрами транспортних засобів на автомобільних дорогах та реалізує свої повноваження безпосередньо та через органи управління на місцях. Рішення Укравтодору, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Пунктом 1.3 «Технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування», затвердженого 07.05.2008 року наказом Державної служби автомобільних доріг України, Міністерства внутрішніх справ України №219/198, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 1 вересня 2008 року за №800/15491 передбачено, що габаритно-ваговий контроль здійснюється на автомобільних дорогах загального користування уповноваженими Укравтодором дорожніми підприємствами та організаціями разом з відповідними підрозділами Державтоінспекції МВС України виключно в пунктах габаритно-вагового контролю.

При цьому, відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України №377 від 17.07.2007 року «Про організацію та забезпечення контролю за проїздом великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування» повноваження з організації та проведення габаритно-вагового контролю за проїздом автомобільними дорогами загального користування великогабаритних та великовагових транспортних засобів, крім великовагових транспортних засобів, загальна вага яких перевищує 60 тонн та (або) осьове навантаження перевищує 15 тонн, передані ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

Таким чином вбачається, що Дочірнє підприємство «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» здійснює владні управлінські функції, делеговані Державною службою автомобільних доріг України, та його рішення є обов'язковими для виконання, зокрема, перевізниками.

Як було зазначено вище, за результатом габаритно-вагового контролю відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення та прийнято рішення - розрахунок №316 від 30.11.2013 року, за яким ОСОБА_2, як перевізник вантажу, має сплатити плату за проїзд у розмірі 2142 євро, що і є предметом оскарження по даній справі.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що з матеріалів справи та пояснень позивача і його представника наданих в судовому засіданні, встановлено, що позивач не був перевізником вантажу, безоплатно передав у користування належний йому на праві власності автомобіль ОСОБА_3, який здійснював автомобільне перевезення вантажу, що відповідачем не перевірялось під час габаритно-вагового контролю та не спростовано належними доказами в судовому засіданні.

Однак в матеріалах справи відсутні будь -які докази з цього приводу. Судом не з'ясовано, хто саме був перевізником вантажу, який саме вантаж перевозився, кому належав цей вантаж, і відповідно якими документами ці обставини підтверджуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися ( ч. 3 ст. 71 КАС України). Суд може збирати докази з власної ініціативи ( ч. 5 ст. 71 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 69 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що в даному випадку, суд неповно з'ясував обставини справи, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.27 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27.06.2007 року № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Вище зазначена норма не встановлює того, хто повинен проводити справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, він визначає лише що вразі проїзду зазначених транспортних засобів стягуються кошти.

Разом з тим, відповідно до п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абз.1 п.28); перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (абз.2 п.28); погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається (абз.3 п.28).

Крім того, згідно ст.1 Правил дорожнього руху України власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи. До майнових прав відноситься право володіння (користування).

Колегією суддів встановлено, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та Фізичних осіб - підприємців, позивач ОСОБА_2 є суб'єктом господарювання, видами його діяльності за КВЕД 49.41; 49.42 є : вантажний автомобільний транспорт, надання послуг перевезення речей ( переїзду).

В судовому засіданні позивач не довів свою непричетність до перевезення вантажу с порушенням транспортним засобом нормативних параметрів.

Крім того, факт порушення позивачем перевезення вантажу, і правильність розрахунку №316 від 30.11.2013 року, також підтверджується протоколом про притягнення водія ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.132 -1 КУпАП України : порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, згідно якого водій сплатив штраф ( з пояснень позивача).

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову від 10 лютого 2014 року з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, яка підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п.4ст. 202,ч. 2 ст. 205, ст.254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства « Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання дії протиправними та скасування розрахунку - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2014 року.

Головуючий:

Судді: