Рішення № 39387162, 11.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5627/14 11.06.14

За позовомКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф" Простягнення 118 512,18 грн.Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Денисюк В.В. за дов. № 89-Д від 25.12.2013 року до 31.12.2014 року.

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф" (далі-відповідач) про стягнення 118 512,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Трігліф» неналежно виконував зобов'язання, у зв'язку з чим у останнього перед відповідачем виникла заборгованість 113 708, 83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року порушено провадження по справі № 910/5627/14, розгляд справи призначено на 21.05.2014 року.

20.05.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.05.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом оголошено про перехід розгляду справи по суті.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом відхилено. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. строк розгляду справи в порядку ст.69 ГПК України, продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.06.2014 року.

06.06.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

11.06.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав документи, для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судовому засіданні складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.06.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прометей сяйво» (далі- продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трігліф" було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень №13/02-08 р від 13.02.2008р. групи нежилих приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,6 кв.м. , які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 31 (літера «А»).

Відповідно до п. 1.2. Договору купівлі-продажу нежилих приміщень право власності на відчужуваний об'єкт продажу належить продавцю на підставі договору купівлі продажу нежилих приміщень від 27.11.2007 р., укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківського району м. Києва та продавцем.

Відповідно п.3.2. покупець зобов'язується, зокрема, в 2-тижневий термін з дня переходу до нього права власності на нерухоме майно, надати управлінню з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради копії документів, що підтверджують перехід до нього права власності.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.11р. № 24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва", Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради перейменоване на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Відповідно до п. 2.1. Статуту Підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю «Трігліф» є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 31, літера «А», загальною площею 225,6 кв.м. та споживає комунальні послуги, які надає виконавець комунальних послуг Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

У період з квітня 2007 року по жовтень 2010 року облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені КП УЖГ здійснювали КП «ЖЕКи», що діяли на підставі договорів доручення, належним чином засвідчені копії яких, залучені до матеріалів справи.

Відповідно до Окремого доручення Першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації Пахальчук Г.Д. від 13.09.2010 р. №905 з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущенням безоплатного використання теплової енергії та водопостачання КП УЖГ (Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району") було зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010 р.

У період з 22.10.2010 р. по 28.02.2014 р. відбулось фактичне споживання комунальних послуг Відповідачем, що підтверджується табуляграмами наданими виробниками послуг по факту надання комунальних послуг Позивачеві, проте, відповідно до розрахунку заборгованості та акту звіряння оплати за комунальні послуги надходити частково, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за надані комунальні послуги по нежитловому приміщенню за період з 22.10.2010 р. по 28.02.2014 р. включно в розмірі: 113 708,83 грн.

Що свідчить про неналежне виконання Відповідачем зобов'язань, а тому порушує право Позивача на одержання плати за надані комунальні послуги у встановлений законодавством строк.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.

Позивачем було підготовлено та надіслано разом з листом-попередження, згідно списку №1 згрупованих поштових відправлень по м. Києву від 25.12.2013 р., договір на постачання комунальних послуг, відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, проте , Відповідачем даний договір не було підписано. Також від відповідача не надходило заяв з приводу відмови від споживання комунальних послуг чи актів-претензій з приводу кількості чи якості надання комунальних послуг.

Спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з наданням відповідачу у період з жовтня 2010 року по лютий 2014 року комунальних послуг, вартість яких відповідачем повністю не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач вказує на те, що відповідачу виставлялись рахунки на сплату комунальних послуг у період з жовтня 2010 року по лютий 2014 року та як свідчать матеріали справи відповідач частково здійснював оплату наданих послуг.

На період з жовтня 2010 року по лютий 2014 року між сторонами у справі договір на надання комунальних послуг не укладався. При цьому, як слідує з матеріалів справи відповідач у цей період ці послуги фактично прийняв, від їх надання не відмовлявся та здійснював часткову оплату.

Таким чином, між сторонами у справі з приводу надання послуг у період з жовтня 2010 року по лютий 2014 року виникли відносини з договору про надання комунальних послуг, укладеного відповідно до вимог ст. 181 Господарського кодексу України у спрощений спосіб шляхом прийняття замовлення до виконання.

Наявні в матеріалах справи розшифровки рахунків абонента та облікові картки (табуляграми) підтверджують постачання комунальних послуг відповідачу

Доказів того, що відповідач звертався до виробників відповідних послуг із заявою про відключення від надання цих послуг не подано.

Дані обставини свідчать, що відповідач у заявлений позивачем період спожив комунальні послуги, претензій щодо наданих послуг у відповідача не було, а отже відповідач має сплатити їх вартість позивачу.

Позивачем рахунки у кількості 27 штук про сплату послуг також були надіслані позивачем відповідачу разом з претензією від 25.03.2014 про сплату заборгованості в розмірі 113708,83 грн., рекомендованим листом 25.03.2014 року.

Стаття 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.05.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 18 Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань плату за спожиті комунальні послуги у період з жовтня 2010 року по лютий 2014 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, що становить за обґрунтованими розрахунками позивача 113708,83 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати наданих комунальних послуг у розмірі 113708,83 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 552,71 грн. інфляційних втрат та 4250,64 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище рахунки, які є підставою для оплати наданих послуг, були надіслані відповідачу 25.03.2014.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача не настало прострочення виконання зобов'язання по сплаті виставлених рахунків.

З огляду на викладене, позовні в частині стягнення з відповідача 552,71 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 4250,64 грн. - 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 43/16, літера "А", нежиле приміщення групи приміщень 55, ідентифікаційний код 33235526) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, ідентифікаційний код 31731838) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму боргу в розмірі 113708 (сто тринадцять тисяч сімсот вісім) грн. 83 коп., 2274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 18 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено: 16.06.2014 року.

Суддя О.Є. Блажівська