Постанова № 39387110, 19.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа№ 910/19781/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

За участю представників:

від позивача: Субботін В.М., Блажкун К.І. - представники за довіреностями,

від відповідача: Шайко С.В. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тур-Інвест»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р.

у справі №910/19781/13 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тур-Інвест»

про зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м.Києва (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тур-Інвест» (далі-відповідач) про зобов'язання відповідача вчинити дії з демонтажу паркану та асфальтно-бетонного покриття на території парку "Партизанської слави".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на території парку "Партизанської слави" без відповідних дозвільних документів розмістив кафе "Колиба" з парканом та асфальтно-бетонним покриттям. Обґрунтовуючи своє право на позов позивач посилається на наявне право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 18.11.2013р. у справі №910/19781/13 позов задоволено.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати паркан та асфальтно-бетонне покриття на території парку "Партизанської слави".

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тур-Інвест" на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва 1 147,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 18.11.2013р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

04.06.2014р. представником відповідача подано до суду додаткові пояснення до апеляційної скарги з додатками.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги з урахуванням додаткових пояснень до останньої, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва є постійним користувачем земельної ділянки площею 94,9875 га, розташованої у Дарницькому районі міста Києва, з цільовим призначенням: реконструкція, експлуатація та обслуговування регіонального ландшафтного парку "Партизанської слави". Право постійного користування засвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (серія ЯЯ № 385004).

У відповідності до статей 7 та 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та рішення Київської міської ради від 17.02.1994 № 14 парк "Партизанської слави" включено до територій природно-заповідного фонду з метою збереження, охорони і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях цінних природних територій, де забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає, або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів, об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням, а також здійснення господарської та іншої діяльності.

Згідно із вимогами ст. 1 Закону України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах" введено мораторій строком на п'ять років на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності, до переліку яких входить парк "Партизанської слави".

Пунктами 6 і 7 рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 "Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста" передбачено заборону на будівництво та господарську діяльність на землях природно-заповідного призначення, а використання зелених насаджень здійснюється виключно для рекреаційних та суспільних потреб.

У відповідності до п.9.2.1 Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051 та п. 5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105 відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об'єктів.

За твердженням позивача на території парку "Партизанської слави" без відповідних дозвільних документів відповідачем розміщено кафе "Колиба" з парканом та асфальтно-бетонним покриттям. Наявність паркану та асфальтно-бетонного покриття на території парку «Партизанської слави» унеможливлює балансоутримувача (позивача) використовувати територію парку за його цільовим призначенням, а саме, як зазначено в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою - реконструкції, експлуатації та обслуговування.

Доведення правомірності влаштування паркану та асфальтно-бетонного покриття, виходячи з приписів ст. 33 ГПК України, покладається на відповідача.

Паркан (огорожа) та асфальтно-бетонне покриття є елементами благоустрію, влаштування яких, відповідно до п. 3.1.1 Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051, може здійснюватись власником або користувачем земельної ділянки. Підставою на порушення існуючого благоустрою та його відновлення у місті Києві є контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою (п 15.1.1 Правил благоустрою м. Києва).

Відповідач не надав доказів на посвідчення правомірності порушення існуючого благоустрою.

Оскільки дії відповідача пов'язані з самовільним зайняттям земельної ділянки, виходячи з приписів ст. 212 Земельного кодексу України влаштовані паркан та асфальтно-бетонне покриття підлягають демонтажу відповідачем.

Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутністю його представника, чим порушив норми процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Підставою ж для скасування рішення суду за змістом п.2 ч.3 ст.104 ГПК України є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу 24.10.2013р. було направлено копію Ухвали про порушення провадження від 18.10.2013р. по даній справі, якою розгляд справи призначено на 18.11.2013р., про що свідчить відповідна відмітка на ухвалі суду.

Крім того, в матеріалах справи (а.с.2 т.1) міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, відповідно до якого ухвалу суду від 18.10.2013р. відповідачем отримано 31.10.2013р.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що ухвала суду від 18.10.2013р. направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві, апеляційній скарзі та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд першої інстанції не повідомив.

У відповідності до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи, а тому і відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду з мотивів порушення останнім норм процесуального права, а саме п.2 ч.3 ст.104 ГПК України.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі з урахуванням додаткових пояснень до останньої, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тур-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р. у справі №910/19781/13 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року у справі №910/19781/13 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/19781/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 24.06.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров