Постанова № 39387057, 19.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 червня 2014 р. Справа № 820/8156/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Малишевої І.М.,

за участю представника позивача - Малахової Н.В.,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Харків-Енергостройконтракт" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство "Харків-Енергостройконтракт" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000332200 від 08.04.2014р. та визнати неправомірними дії ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області в частині визначення нереальності здійснення господарських операцій ПП "Харків-Енергостройконтакт" по придбанню автотехніки у ТОВ "Крістал-Торг", та нереальності здійснення господарський операцій ПП "Харків-Енергостройконтакт" по подальшій реалізації послуг.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не порушував податкового законодавства, податки обчислював правильно, спірне податкове повідомлення - рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податку додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Так, позивач посилався на безпідставність висновків ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про нереальність здійснення господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Крістал-Торг", по договорам з яким автотехніка була передана в повному обсязі, оплату вартості товарів/послуг проведено повністю, тобто господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги і доводи заявленого позову, просила суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за наслідками проведення перевірки податковим органом виявлено факти порушення ПП "Харків-Енегостройконтакт" ст. 185, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 124 217грн. за грудень 2013 року, та встановлена нереальність здійснення господарських операцій по придбанню автотехніки у ТОВ "Крістал-Торг" за грудень 2013р. на суму податкового кредиту 345283грн., нереальність здійснення господарський операцій позивачем по подальшій реалізації послуг автотехніки ДП "Південна залізниця", за рахунок відображення в податковому обліку з ПДВ показників складених ТОВ "Крістал-Торг" первинних документів за нереальними правочинами, бо за висновками Харківської ОДПІ у Харківської області (податковий орган, де на обліку знаходиться ТОВ "Крістал-Торг") ведення даним суб'єктом права господарської діяльності є нереальним. У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи і вимоги заперечень проти позову, просила суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач приватне підприємство "Харків-Енергостройконтакт", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 33872506, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області.

ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Харків-Енергостройконтакт" (код ЄДРПОУ 33872506) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Крістал-Торг" за період грудень 2013р.

Результати перевірки оформлені актом №442/22/33872506 від 27.03.2014р.

Згідно висновків акту перевірки: перевіркою встановлена нереальність здійснення господарських операцій ПП "Харків-Енергостройконтакт" по придбанню автотехніки у ТОВ "Крістал-Торг" за грудень 2013р. на суму податкового кредиту 345 283,00 грн., нереальність здійснення господарський операцій ПП "Харків-Енергостройконтакт" по подальшій реалізації послуг автотехніки ДП "Південна залізниця", та відсутність об'єкту оподаткування при придбані авто техніки у ТОВ "Крістал-Торг", що є порушенням ст. 185, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 124 217,00 грн. за грудень 2013 року.

На підставі вказаного акту, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000332200 від 08.04.2014р. про збільшення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 186 325,50 грн., з яких за основним платежем 124 217,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 62 108,50 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті №442/22/33872506 від 27.03.2014р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення ПП "Харків-Енергостройконтакт" ст. 185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, за рахунок відображення в податковому обліку з ПДВ показників складених ТОВ "Крістал-Торг" первинних документів по якому встановлена нереальність здійснення господарських операцій.

В ході розгляду справи судом встановлено, представником відповідача визнано, що мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є висновки Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківської області про неможливість проведення контрагентом позивача - ТОВ "Крістал-Торг" господарської діяльності, котрі відображені в акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 03.03.2014 р. №312/20-23-22-01/38743305.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №442/22/33872506 від 27.03.2014р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

За наявних у справі документів встановлено, що 01.12.2013р. між ПП «Харків-Енергостройконтакт» (у якості Покупця) та ТОВ «Крістал-Торг» (в якості Продавця) були укладені: договір купівлі-продажу №1/12, предметом якого є транспортний засіб кран на базі камаза 16т. на загальну вартість 648000грн. (в т.ч. ПДВ - 108000,00грн.) та договір купівлі-продажу №2/12, предметом якого є транспортний засіб екскаватор, загальну вартість якого 97300грн. (в т.ч. ПДВ - 16216,67грн.).

На підтвердження реальністі господарських операцій, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Крістал-Торг» податкові накладні №28 від 31.12.2013р. на суму 648000,0грн. (в т.ч. ПДВ 108000,0грн.), №29 від 31.12.2014р. на суму 97300,0грн. (в т.ч. ПДВ 16216,67грн.) на загальну суму 745300,0 (в т.ч. ПДВ 124216,67грн.), а також складені між ПП «Харків-Енергостройконтакт» та ТОВ «Крістал-Торг» рахунки - фактури №СФ-00028 від 31.12.2013р. на суму 648000,0грн., №СФ-00029 від 31.12.2013р. на суму 97300,0грн., видаткові накладні №РН-28 від 31.12.2013р. на суму 648000,0грн., №РН-29 від 31.12.2013р. на суму 97300,0грн., акти приймання - передачі транспортних засобів №1 від 31.12.13р. на кран на базі камаза 16 т., №2 від 31.12.13р. на екскаватор.

Товар був отриманий головним інженером Груба С.В. на підставі довіреностей на отримання ТМЦ №35 та №36 від 31.12.2013року, про що свідчить журнал реєстрації довіреностей за 2013рік ПП «Харків-Енергостройконтакт».

Транспортування товару відбувалося власними силами позивача. При перевезенні були виписані подорожні листи: №890385 від 31.12.13р. та №890386 від 31.12.13р.

Придбана техніка від ТОВ «Крістал-Торг» була транспортована на стоянку ПП «Харків-Енергостройконтакт», яка розташована за адресою: Харківська область Зміївський район, с. Комсомольське, вул. Балаклійське Шосе, біля б. 52-3, яка належить позивачу на праві власності, відповідно технічним паспортам на нежитлові будівлі.

Також, між ПП «Харків-Енергостройконтакт» (у якості Замовника) та ТОВ «Крістал-Торг» (в якості Виконавця) був укладеній письмовий договір про надання послуг автотехніки за №1/10 від 01.10.2013р. предметом якого є надання послуг автотехніки при проведенні будівельно-монтажних робіт. Загальна вартість наданої техніки склала 2071700,00грн. (в т.ч ПДВ 345283,33грн.).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подана до суду виписана ТОВ «Крістал-Торг» податкова накладна №30 від 31.12.2013р. на суму 2071700,0грн. (в т.ч. ПДВ 345283,33грн.), а також складені між ПП «Харків-Енергостройконтакт» та ТОВ «Крістал-Торг» додаток №1 до договору в якому зазначений перелік техніки, вартість машино/часів, рахунок-фактура №СФ-00030 від 31.12.2013року на суму 2071700,00грн., заявки про надання автотехніки.

Придбаний товар та послуги були оприбутковані позивачем по бухгалтерським рахункам 631 та 1521.

Підприємство ТОВ «Крістал-Торг», знаходилось на обліку в органах державної податкової служби, на час видачі податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що видано відповідне свідоцтво №200139915 від 09.09.13р., також знаходилось за місцем реєстрації та перебувало в реєстрі.

Оцінивши вказані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, перелічені договори визнається судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями №14 від 22.01.13р. на суму 300000,0грн. та №67 від 28.01.13р. на суму 2517000,0грн. Внаслідок списання безготівкових коштів з банківських рахунків позивача ПП «Харків-Енергостройконтакт» втратило право власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано.

За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Також, судом було встановлено використання в господарської діяльності отриманих від контрагента товарів/послуг.

Так, основним видом діяльності позивача згідно статуту ПП «Харків-Енергостройконтакт» та довідки відділу статистики у Зміївському районі є будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, будівництво житлових і нежитлових будівель. Підприємство має відповідні ліцензії та дозволи на здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Таким чином, для здійснення зазначеної господарської діяльності позивач купує власну техніку та користується послугами автотехніки інших підприємств.

Транспортні засоби (кран на базі камаза та екскаватор) які придбавалися за договорами купівлі-продажу №1/12 та №2/12 від 01.12.2013р. були придбані саме з метою використання в господарської діяльності.

Автотехніка була поставлена на облік позивача та проведена по бухгалтерському рахунку 1521 придбання основних засобів за грудень 2013року.

Дані транспортні засоби наказами по підприємству були закріплені за відповідними працівниками з метою утримання транспорту в технічно-справному стані та виконання технічного обслуговування.

Отримання автотехніки за договором №1/10 від 01.10.2013р. (камазів бортових, Зилів, вишек Вс, автокранів) було необхідно ПП «Харків-Енергостройконтакт» для виконання зобов`язань за договорами підряду №П\Е-111624/НЮ від 24.10.2011р., №80-4/4653-13 від 17.10.2013року, №01/12/13 від 01.11.2013р., №02/12/13 від 02.12.2013р., №03/12/13 від 02.12.2013р. які укладено між позивачем, як підрядником та замовником - Державним підприємством «Південна залізниця». Відповідно до умов договорів, підрядник зобов'язується виконати на свій ризик і своїми силами та засобами будівельно-монтажні роботи.

ПП «Харків-Енергостройконтакт» свої зобов`язання виконав у повному обсязі, що підтверджується договірними цінами, актами приймання виконаних робіт ФКб- 2, довідками про вартість виконаних робіт ФКб- 3, локальними кошторисами, розрахунками витрат, відомостями ресурсів.

Наведене підтверджує подальше використання робіт отриманих від ТОВ «Крістал-Торг» у господарської діяльності позивача.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про порушення вимог законодавства ПП «Харків-Енергостройконтакт» не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва у спірних правовідносинах, невикористання робіт в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення та висновку щодо нереальності здійснення господарських операцій.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується на мотиві складеного Харківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківської акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 03.03.2014 р. №312/20-23-22-01/38743305, де відображені судження ОДПІ про відсутність у вказаного контрагента можливості провадити господарську діяльність.

З цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки висновки ДПІ про нереальність здійснення господарських операцій по придбанню послуг автотехніки, подальшої реалізації послуг автотехніки та формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються на складеному акті про не можливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Крім того, матеріалами справи, а саме податковою декларацією та додатком №5 до декларації з ПДВ за грудень 2013 року підтверджується факт відображення підприємством ТОВ «Крістал-Торг» в своїх податкових зобов'язаннях суми податку в розмірі - 469500грн. по взаємовідносинам з ПП «Харків-Енергостройконтакт».

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Відповідно до п.п.54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з абз.2 п.58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або нереальності вчинених за ними господарських операцій.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі та в межах наданих повноважень.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

З приводу викладеного в акті висновку суб'єкта владних повноважень щодо нереальності здійснення господарських операцій суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Відтак, повноваження на встановлення дійсності та законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені в акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Таким чином, ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківської області, визнавши угоди укладені між ПП «Харків-Енергостройконтакт» та ТОВ «Крістал-Торг» нереальними, тобто нікчемними, безпосередньо в акті перевірки, вийшла за межі своїх повноважень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального виконання робіт, реального існування об'єктів будівництва, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ПП «Харків-Енергостройконтакт». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки висновок відповідача про порушення ПП «Харків-Енергостройконтакт» ст. 185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні ПДВ.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Харків-Енергостройконтракт" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати неправомірними дії працівників Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області в частині визначення в акті перевірки нереальності здійснення господарських операцій ПП "Харків-Енергостройконтакт" по придбанню автотехніки у ТОВ "Крістал-Торг" за грудень 2013р. та нереальності здійснення господарський операцій ПП "Харків-Енергостройконтакт" по подальшій реалізації послуг автотехніки ДП "Південна залізниця".

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000332200 від 08.04.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Харків-Енергостройконтракт" (63453, Харківська область, Зміївський район, с. Нижній Бишкин, вул. 40 років Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 33872506, п/р 260084543 в ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 448,10 грн. (чотириста сорок вісім грн. 10 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2014 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв