Рішення № 39386971, 02.06.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2014 р.Справа № 921/383/14-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест", вул. Підлісна, 27, с.Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача Селянського фермерського господарства "Тюльпан", вул. Л. Українки, 36а, м. Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська область,48100

про cтягнення заборгованості в сумі 142 586,44 грн., з яких: 125 472,36 грн. - основний борг; 11 419,13 грн. - пеня; 2 829,03 грн. - 3% річних, 2 865,92 грн. - інфляційні нарахування.

За участю представників:

позивача: Мельник Л.Є., довіреність від 02.01.2014 р.;

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - селянського фермерського господарства "Тюльпан" про стягнення заборгованості в сумі 142 586,44 грн., з яких: 125 472,36 грн. - основний борг; 11 419,13 грн. - пеня; 2 829,03 грн. - 3% річних, 2 865,92 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем взяті на себе зобов'язання по оплаті одержаного товару згідно видаткової накладної № аАВ-0315002 від 15.03.2013 р. виконані неналежним чином, внаслідок чого допущено заборгованість в сумі 125472,36 грн., на яку нараховано пеню в сумі 11 419,13 грн., 2 829,03 грн. - 3% річних, 2 865,92 грн. - інфляційних нарахувань, що загалом складає борг, який і заявлено до стягнення.

Ухвалою господарського суду від 28.04.2014 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 19.05.2014 р., який відкладався до 02.06.2014 р.

02.06.2014 р. від товариства з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест" на адресу суду надійшло клопотання, в якому зазначено, що під час підготовки позовної заяви було допущено технічні помилки, зокрема, в прохальній частині невірно зазначено суми які позивач просить стягнути з відповідача, відтак позивач просить суд вважати вірним наступне: "..прошу стягнути з селянського фермерського господарства "Тюльпан" заборгованість в сумі 142 586,44 грн., з яких: 125 472,36 грн. - основний борг; 11 419,13 грн. - пеня; 2 829,03 грн. - 3% річних, 2 865,92 грн. - інфляційні нарахування".

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, суд розцінює дане клопотання як заяву про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви та приймає її до розгляду.

Представник позивача в судове засідання 02.06.2014 р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце слухання відповідач був повідомлений належним чином в порядку ст.ст. 64,87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

02.01.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест" (постачальник) та селянським фермерським господарством "Тюльпан" (покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № СПК -035000003, за умовами п.1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачеві товар за наменклатурою та в строки відповідно до специфікацій, які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами, а відповідач зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікацїях до договору вартість в строки та порядку, передбаченому договором та специфікаціями до нього.

Відповідно до 2 розділу договору ціни та кількість товарів визначаються у специфікаціях до договору, загальна сума договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціях.

Покупець зобов'язаний здійснити оплату за придбаний товар згідно умов розділу 4 договору, який передбачає, що покупець здійснює обов'язкову часткову попередню оплату у розмірі 30% від суми договору у строк, що вказано у специфікації, а на решту суми постачальник надає покупцеві відстрочу по оплаті згідно встановленого специфікацією графіку.

Специфікацією № 00001 від 03.01.2013 р. до договору визначено, що постачальник зобов'язується передати покупцю товар (кукурудзу) на загальну вартість 1 477 667,20 грн. (без ПДВ), а покупець зобов'язаний здійснити:

02.01.2013 р. попередню оплату товару в сумі 235 091,64 грн.,

15.01.2013 р. погашення товарного кредиту в сумі 160 718,53 грн.,

01.09.2013 р. погашення товарного кредиту в сумі 1 081 857,03 грн.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п. 10.3 договору).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивачем було поставлено відповідачу товар, згідно видаткової накладної №1 від 13.03.2013 р. на суму 760 564,00 грн. (без ПДВ) та, згідно довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей № 1 від 14.03.2013 р., отримано селянським фермерським господарством "Тюльпан".

Пунктом 3.6 договору зобов'язано покупця здійснити оплату за придбаний товар згідно умов статті 4 даного договору.

Проте, відповідачем не дотримані погоджені сторонами строки оплати придбаного товару в повному обсязі та здійснено тільки наступні проплати: 03.01.2013 р. - 200 000 грн.; 15.03.2013 р. - 35 091,64 грн.; 11.06.2013 р. - 100 000 грн.; 08.08.2013 р. - 100 000 грн.; 20.08.2013 р. - 100 000 грн.; 02.12.2013 р. - 100 000 грн., тобто загалом було сплачено 635 091,64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунках позивача. Відтак, неоплаченим залишається борг в сумі 125 472,36 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу вимогу № вих.46 від 21.11.2013 р. про добровільне, протягом 5 банківських днів, погашення дебіторської заборгованості шляхом перерахування коштів на банківських рахунок ТОВ Агріматко-Вест", в тому числі і по договору поставки № СПК-035000003 від 02.01.2013 р. Зазначена претензія залишена селянським фермерським господарством "Тюльпан" без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, всупереч умов договору поставки № СПК-035000003 від 02.01.2013 р. та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав, а відтак, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в сумі 125 472,36 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11 419,13 грн. пені, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2. укладеного між сторонами правочину, у випадку затримки оплати, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 11 419,13 грн. є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку та періодів нарахування пені з допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" не виявлено помилок (розрахунок у справі), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 2 829,03 грн. 3% річних та 2 865,92 грн. інфляційних нарахувань.

Розглянувши та перевіривши представлені розрахунки відсотків річних та інфляційних втрат, судом здійснено власні розрахунки та встановлено, що до задоволення підлягає стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 810,50 грн. та заявлені позивачем 2 231,14 грн. інфляційних нарахувань (відповідні розрахунки додаються).

За таких обставин в частині позовних вимог про стягнення 18,53 грн. 3% річних та 634,78 грн. інфляційних нарахувань в позові слід відмовити.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі, підлягають до задоволення частково, в сумі 141 933, 13 грн., з яких: 125 472,36 грн. - основний борг; 11 419,13 грн. - пеня; 2810,50 грн. - 3% річних, 2231,14 грн. - інфляційні нарахування.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з селянського фермерського господарства "Тюльпан" (вул. Л. Українки, 36а, м. Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська область,48100, код ЄДРПОУ 21152613) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест" (вул. Підлісна, 27, с.Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 34401968):

- 125 472 (сто двадцять п'ять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 36 коп. основного боргу;

- 11 419 (одинадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 13 коп. пені;

- 2 810 (дві тисячі вісімсот десять) грн. 50 коп. 3% річних;

- 2 231 (дві тисячі двісті тридцять одну) грн. 14 коп. інфляційних нарахувань;

- 2 838 (дві тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 66 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті частині позовних вимог відмовити.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його 03 червня 2014 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька