Постанова № 39386770, 19.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 473/2313/13-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Ротар М.М.

Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представника позивача - В.В. Ягодін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» до виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання рішень №107 від 23 липня 1999 року та № 58 від 25 квітня 2001 року в частині оформлення права власності акціонерному товариству відкритого типу «Міська універсальна торгівельна база» право власності на склад та виробниче приміщення протиправними, про визнання протиправними свідоцтв про право власності на склад та на виробниче приміщення,

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2007 року приватне сільськогосподарське підприємство «Прогрес» (надалі - ПСП «Прогрес»), як правонаступник СПСО «Прогрес», звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом про:

- визнання протиправними рішень виконкому Вознесенської міської ради №107 від 23 липня 1999 року та № 58 від 25 квітня 2001 року в частині оформлення права власності і видачі акціонерному товариству відкритого типу «Міська універсальна торгівельна база» (надалі - АТВТ «Міська універсальна торгівельна база»), яке є правонаступником Вознесенської міської універсальної торгової бази, свідоцтв про право власності на склад та заявлених вимог позивач зазначив, що за кошти СПСО «Прогрес» у період 1993 - виробниче приміщення;

- визнання протиправними свідоцтв про право власності АТВТ «Міська універсальна торгівельна база» від 02 серпня 1999 року на склад та від 25 квітня 2001 року на виробниче приміщення, які видані на підставі зазначених рішень.

В обґрунтування 1996 роках був проведений капітальний ремонт та реконструкція складу, якій належав Вознесенській міській універсальній торговій базі (надалі - Вознесенська міська універсальна торгова база) та збудований ковбасно - консервний цех, якій почав працювати і випускати продукцію.

У зв'язку із відсутністю у власника, в особі Вознесенської міської універсальної торгової бази, правовстановлюючих документів на зазначений склад, 20 серпня 1998 року був укладений трьохсторонній договір та акт прийому передачі на підставі яких, на баланс позивача було передано склад солі, вартістю 47 819, 46 грн.

У жовтні 2003 року, коли позивач вирішив оформити на збудований ковбасно - консервний цех право власності, йому стало відомо, що виконкомом Вознесенської міської ради прийняте рішення № 107 від 23 липня 1999 року яким оформлено право власності на приміщення складу на АТВТ «Міська універсальна торгівельна база».

Крім того, рішенням виконкому Вознесенської міської ради № 58 від 25 квітня 2001 року була оформлена реконструкція спірного приміщення, яка проводилася АТВТ «Міська універсальна торгівельна база» і власник отримав право власності вже на виробниче приміщення.

Позивач вважає, що спірні рішення, прийняті відповідачем за межами наданих йому повноважень, оскільки спірні об`єкти розташовані на території Таборівської сільської ради Вознесенського району, а також за відсутності технічної документації, відводу земельної ділянки під будівництво, акту введення об'єктів в експлуатацію та без врахування обставин щодо фактичного володільця майна.

На думку позивача, видані на підставі незаконних рішень свідоцтва про право власності АТВТ «Міська універсальна торгівельна база» від 02 серпня 1999 року та від 06 травня 2001 року на склад та виробниче приміщення також не можуть бути визнані законними.

Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПСП «Прогрес», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняте нове - про задоволення позовних вимог.

У суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші представники сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи, сповіщені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу у відповідності до положень ч.4 ст. 196 КАС України.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Так, матеріалами справи встановлено, що в 1993 році із метою спорудження ковбасного цеху на базі складу солі за усною домовленістю між СПСО «Прогрес» та Вознесенською міською універсальною торговою базою, у користуванні якої знаходився даний склад, СПСО «Прогрес» провів капітальний ремонт та реконструкцію даного приміщення, в результаті чого з 1995 року він став працювати і випускати продукцію.

Ковбасний цех працював на разовому дозволі санепідемстанції так як не був зданий в експлуатацію.

Згідно договору купівлі продажу від 20 серпня 1998 року, що був укладений між АТ «Вознесенська міська універсальна торгова база» з однієї сторони, ТОВ МП «Інтерфірма», з другої сторони та СПСО «Прогрес» з третьої сторони - АТВТ «Вознесенська міська універсальна торгова база» продала, а ТОВ «Інтерфірма» купила будівлю - склад соли площею 589,3 кв.м. вартістю 47 819, 46 грн.

Відповідно до п.2 договору «Інтерфірма» передала на баланс СПСО «Прогрес» вищезазначений склад солі.

Сторони по договору, також, домовилися, що вказаний договір починає діяти з моменту його нотаріального посвідчення, але нотаріального посвідчення - не відбулося.

Згідно Указу Президента України по реформуванню сільськогосподарських підприємств загальними зборами СПСО «Прогрес» була вибрана комісія з впорядкування майнових відносин.

Зазначена комісія затвердила перелік об'єктів пайового фонду, в якій був включений ковбавсно - консервний цех.

Консервний цех, відповідно до звітності статуправління рахується як незавершене будівництво у зв'язку з тим, що в ньому не встановлено обладнання, не проведені внутрішні роботи і він не зданий в експлуатацію.

25 грудня 2002 року позивач звернувся до Вознесенської райдержадміністрації Миколаївської області із заявою про присвоєння адреси ковбасному цеху.

Вознесенська райдержадміністрація Миколаївської області 16 січня 2003 року винесла розпорядження №19-р про присвоєння ковбасному цеху адреси - ім. І.Г. Школьника, будівля - 43 та рекомендувала Вознесенському МБТІ Миколаївської області зареєструвати свідоцтво про право власності за вказаною адресою (т.1 а.с.115).

Звернувшись до Вознесенського МБТІ позивач отримав відмову в реєстрації права власності на спірне нерухоме майно у зв'язку із наявністю зареєстрованого права власності на іншу особу.

Так, відповідно до свідоцтва про право власності, що було видано на підставі рішення виконкому Вознесенської міської ради № 107 від 23 липня 1999 року, виконком Вознесенської міської ради передав у власність АТВТ «Міська універсальна торгівельна база» нерухоме майно - склад, що розташований за адресою м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції 258-а.

Дане рішення було прийнято на підставі наказу Фонду комунального майна від 01 березня 1994 року № 20 «Про створення АТВТ ««Міська універсальна торгівельна база», Плану приватизації, затвердженого головою Фонду комунального майна 25 лютого 1994 року та переліку нерухомого майна, що передається АТВТ «Міська універсальна торгівельна база», а також звернення АТВТ «Міська універсальна торгівельна база», поданого в липні 1999 року.

Після проведеної власником майна реконструкції АТВТ ««Міська універсальна торгівельна база» на підставі рішення №58 від 25 квітня 2001 року отримала 07 травня 2001 року нове свідоцтво на право власності, яке було зареєстроване у КП «Вознесенське МБТІ» за № 102 .

Позивач вважає, що дані рішення органом місцевого самоврядування прийняті із перевищенням своїх повноважень, що виразилося у наступному:

- земля, на якій розміщений ковбасний цех знаходиться за межами місця Вознесенська і є в розпорядженні Вознесенської райдержадміністрації;

- право власності на нерухоме майно було зареєстроване без присвоєння номеру будівлі;

- відсутній акт прийняття в експлуатацію виробничого приміщення, що є підставою для відмови у реєстрації права власності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані рішення виконкому, жодним чином не стосуються прав та інтересів позивача, не породжують публічно-правових відносин між позивачем та суб'єктом владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, які є предметом захисту в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права, зокрема ст.2 КАС України, яка встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції не було проведено з'ясування всіх обставин справи і зазначені обставини не досліджувалися.

Тому, виконуючи вимоги ст.2 КАС України, яка встановлює завдання адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до ст.30 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97 - ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон №280/97), в редакції, яка діяла на момент прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо оформлення за юридичною особою права власності на нерухоме майно, до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належало облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно на період спірних правовідносин регулювався Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка була затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09 червня 1998 року за №121 та зареєстрована в Міністерстві юстиції 26 червня 1998 року за №399/2839 (надалі - Інструкція).

Відповідно до вимог зазначеної Інструкції оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування.

На підставі вищевикладених нормативних актів, 01 грудня 1998 року Вознесенська міська рада прийняла рішення «Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», в якому делегувало виконавчому комітету повноваження щодо прийняття рішень про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна.

Даним рішенням доручено Вознесенському міжрайонному бюро технічної інвентаризації здійснювати підготовку матеріалів і проекти рішень міськвиконкому про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна ( т.1 а.с.285)

Отже, Вознесенська міська рада, вказаним рішенням, прийнятим відповідно до п. 10 ст. 30 Закону №280/97 та Інструкції, встановила, що проект рішення з необхідним переліком правовстановлюючих документів, зазначених у додатку № 1 до Інструкції, готує БТІ й подає Виконкому, який приймає рішення про дозвіл на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна і видачу свідоцтва про право власності.

Головне питання, яке необхідно з'ясувати суду апеляційної інстанції для правильного вирішення спору це - на підставі яких правовстановлюючих документів виконком Вознесенської міської ради дозволив БТІ оформити право власності АТВТ «Міська універсальна торгівельна база» на зазначене у спірних рішеннях об'єкт нерухомого майна і видати свідоцтво про право власності.

07 грудня 1992 року була прийнята постанова Кабінету Міністрів України №686 Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства.

Цей Порядок визначав процедуру перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства.

Пунктом 5 Порядку встановлювалося, що з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви державного підприємства приймаються товариством.

Товариство є правонаступником прав і обов'язків державного підприємства, що приватизується.

Зазначена постанова втратила чинність згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року №1099 Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, в п.6 якої також зазначено, що з моменту державної реєстрації відкрите акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків підприємства, що приватизується.

Як вбачається із матеріалів справи 25 лютого 1994 року головою Фонду комунального майна був затверджений план приватизації Вознесенської Міської універсальної торгівельної бази, в якому містився перелік нерухомого майна, що буде передаватися АТВТ «Міська універсальна торгівельна база», зокрема склад солі, площею 536,2, якій розташований в м. Вознесенську, вул. Жовтнева (т.2 а.с. 100 -105).

Із зазначеного документа вбачається, що організаційна правова форма підприємства - державна, форма власності - комунальна.

Спірне приміщення складу входило до основних фондів підприємства.

У додатку №1 Інструкції, міститься перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема в п.16 значиться - «Накази органів Фонду державного майна з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам».

Відповідно до пункту статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні», якій діяв на момент приватизації підприємства, майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

01 березня 1994 року Фондом комунального майна був прийняти Наказ №20 «Про створення акціонерного товариства відкритого типу «Міська універсальна торгівельна база».

14 липня 1999 року комісією з питань розгляду оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна при розгляді заяви АТВТ «Міська універсальна торгівельна база» було вирішено рекомендувати Вознесенському міжрайонному бюро технічної інвентаризації підготувати проект рішення виконкому Вознесенської міської ради для оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, в переліку якого, є склад по вул. Жовтневої революції.

Вознесенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації готовлячи висновок щодо можливості оформлення АТВТ «Міська універсальна торгівельна база» права власності на приміщення складу солі, відповідно до їх звернення, на підставі наказу Фонду комунального майна №20 від 01 березня 1994 року, переліку нерухомого майна, плану приватизації, протоколу загальних зборів акціонерів АТВТ «Міська універсальна торгівельна база» від 15 грудня 1994 року, обстеживши приміщення підприємства. які підлягали приватизації, дійшла висновку про можливість оформлення права власності на нерухоме майно, в тому числі і на спірний склад (т.2 а.с.88).

Посилання апелянта на те, що виконком Вознесенської міської ради прийняв оскаржуване рішення №107 із перевищенням своїх повноважень, так як нерухоме майно знаходиться поза межами місця, не може бути прийнято до уваги судом апеляційної інстанції, виходячи з такого.

П.12 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України, якій набув законної чинності 01 січня 2002 року, тобто після прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваних рішень, надає право місцевим державним адміністраціям до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів.

В Земельному Кодексі 1991 року, у такі повноваження у органів державної виконавчої влади були - відсутні.

Тому, посилання апелянта на вимоги Земельного Кодексу не стосуються предмету спору.

Крім того, в документах, які були надані АТВТ ««Міська універсальна торгівельна база» для проведення приватизації спірного приміщення, адреса його зазначалася - м. Вознесенськ.

Спростовуючи доводи апелянта про наявність у Вознесенської районної державної адміністрації права оформлювати права власності на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції бажає зазначити наступне.

Якщо подивитися на розпорядження Вознесенської районної державної адміністрації від 16 січня 2003 року №19-р «Про присвоєння назви вулиці і номеру будинку», на яке посилається позивач у підтвердження своїх позовних вимог, даний державний орган виконавчої влади лише рекомендує Вознесенському міжрайонному бюро технічної інвентаризації зареєструвати за позивачем на право власності на спірне приміщення.

Слід зазначити, що Закон України «Про місцеві державні адміністрації» не надавав право, у період спірних правовідносин, даному органу державної влади оформлювати право власності на нерухоме майно.

Також, із зазначеного розпорядження не вбачається на підставі яких правовстановлюючих документів повинно бути видано позивачу свідоцтво на право власності на ковбасний цех.

Із викладеного, апеляційний суд робить висновок про правомірність рішення органу місцевого самоврядування в частині оформлення права власності і видачі АТВТ «Міська універсальна торгівельна база» свідоцтва про право власності на склад.

Аналізуючи правомірність рішення відповідача від 25 квітня 2001 року №58, яким оформлена реконструкція спірного приміщення в виробниче приміщення, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Право власності на реконструйоване приміщення було оформлено на підставі заяви АТВТ «Міська універсальна торгівельна база» про надання дозволу на оформлення переобладнання складу по вул. Жовтневої революції 258 - а у м. Вознесенську у виробниче.

Колегія суддів вважає правильним доводи відповідача про те, що відбулася зміна призначення господарської будівлі, яка не відноситься до будівництва.

АТВТ «Міська універсальна торгівельна база» проводячи переобладнання складу не здійснювала будівельні роботи, які б потребували розробки проектної документації на їх виконання та подальшого прийняття в експлуатацію.

Крім того, на думку колегії суддів, право власності позивача даним рішенням не порушується, так як відповідно до нього відбулося зміна господарського призначення приміщення.

Таким чином у суду не має підстав для скасування рішення виконкому Вознесенської міської ради від 25 квітня 2001 року №58.

Що стосується доводів апелянта про те, що він є власником спірного приміщення, так як воно збудовано за його кошти і АТВТ «Міська універсальна торгівельна база» не мала права його приватизувати, необхідно зазначити наступне.

У період, коли було здійснено передачу майна, діяла ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року № 887-XII, згідно з якою майно у режимі повного господарського відання могло закріплятись за державними підприємствами.

Враховуючи, що сторони письмового договору купівлі - продажу від 20 серпня 1998 року не були державними підприємствами, відсутні правові підстави визначати фактичні відносини між ними щодо переданого майна як відносини, що регулюються згідно з режимом повного господарського відання.

Як випливає з положень цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки між особами (зокрема, між юридичними) мають виникати з належних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, в редакції 1963 року цивільні права та обов'язків, виникають, зокрема:

- з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування;

- в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;

- внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;

- внаслідок інших дій громадян і організацій;

- внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Однак єдиним документом, яким оформлялась передача майна від МП «Інтерфірма» до ПСП «Прогрес», є акт передачі майна від 27 серпня 1998 року.

Цей документ за своїм призначенням виконує лише функцію по фіксуванню факту передачі майна від однієї особи до іншої, і за таких умов він не може бути розцінений як документ, що містить елементи угоди, тобто він не є письмовою угодою з точки зору цивільного законодавства. Навіть якщо розцінити його як угоду, то вона, як зазначалося вище, суперечила б ст. 10 Закону «Про підприємства в Україні», чинній на момент підписання вказаного акта.

Таким чином, можна вважати, що ПСП «Прогрес» володіло майном без відповідної правової підстави.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права, а тому прийнята ним постанова підлягає скасуванню з винесенням нової - про відмову у задоволенні позову з інших підстав, ніж наведені судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» - задовольнити частково.

Постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 грудня 2013 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» до виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання рішень №107 від 23 липня 1999 року та № 58 від 25 квітня 2001 року в частині оформлення права власності акціонерному товариству відкритого типу «Міська універсальна торгівельна база» право власності на склад та виробниче приміщення протиправними, про визнання протиправними свідоцтв про право власності на склад та на виробниче приміщення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст постанови складено 24.06.2014 року.