Рішення № 39386427, 16.06.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р.Справа № 916/1236/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Черненко А.Р. за довіреністю від 02.07.2013р.

Від відповідача: Кукушко О.А. за довіреністю від 16.12.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства „Гауда" товариства з обмеженою відповідальністю „Станіслав і К" до товариства з обмеженою відповідальністю „Копійка-Р" про стягнення 25 881,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство „Гауда" товариства з обмеженою відповідальністю „Станіслав і К" (далі по тексту - ДП „Гауда") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Копійка-Р" (далі по тексту - ТОВ „Копійка-Р") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 25 881,93 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 24 306,35 грн. та пені в сумі 1 578,58 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором № 233111-1 від 01.08.2011р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Відповідач повністю заперечує проти позову, наголошуючи на його безпідставності та необґрунтованості. Зокрема, ТОВ „Копійка - Р" наголошує на тому, що документи, надані позивачем на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, не стосуються виконання договору № 233111-1 від 01.08.2011р. Крім того, відповідач наголошує на тому, що ДП „Гауда" ухилилось від обов'язкового в даному випадку досудового врегулювання спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

01.08.2011р. між ДП „Гауда" (Постачальник) та ТОВ „Копійка-Р" (Покупець) було укладено договір № 233111-1, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, виготовляти та передавати у власність Покупцеві продукцію під знаком для товарів та послуг „0,01 Зберігаючи Кожну Копійку!" (надалі іменується також як „товар"), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар. Повне найменування товару, його опис й характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, його вартість та інші параметри відображаються в накладних на кожну поставку, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 6.3 - 6.5, 6.7 договору № 233111-1 від 01.08.2011р. поставка товару здійснюється на умовах доставки силами Постачальника на склад (магазин) Покупця. Передача товару здійснюється на підставі накладних. До кожної партії товару Постачальник додає необхідний комплект документів, а саме: податкові накладні (у випадку якщо Постачальник є платником ПДВ), за вимогою Покупця засвідчений належним чином сертифікат відповідності, сертифікат якості, гігієнічний висновок, якісне посвідчення, ветеринарна довідка або ветеринарне свідоцтво, інші документи в залежності від характеру та виду товару, що необхідні для випуску товару в роздрібну торгівлю відповідно до чинного законодавства. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної

При цьому, згідно з п. 5.7 договору № 233111-1 від 01.08.2011р. за наслідками діяльності сторони проводять звірку взаєморозрахунків, результати якої оформляються відповідним актом. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно зі ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору № 233111-1 від 01.08.2011р. у власність ТОВ „Копійка-Р" було передано товар загальною вартістю 24 306,35 грн. з урахуванням ПДВ. Проте, матеріалах справи відсутні відповідні видаткові накладні, оформлення яких за фактом передання товару у власність покупця передбачено умовами даної угоди та які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні положень ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". За поясненнями представника позивача, вказані накладні в його розпорядженні відсутні.

В той же час, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за червень 2012 року, підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, з якого вбачається фіксація факту поставки позивачем на користь ТОВ „Копійка-Р" товарів загальною вартістю 24 306,35 грн. Дійсність вказаного акту відповідачем не заперечувалась.

Однак ТОВ „Копійка-Р" наголошувало на тому, що вказаний акт звірки не стосується правовідносин, що виникли із договору № 233111-1 від 01.08.2011р., оскільки в акті звірки зазначено, що його складено з метою звірки взаєморозрахунків за договором № 233111-2 від 01.08.2011р. Проте ці доводи відповідача судом відхиляються, оскільки останнім не було надано суду доказів укладення між сторонами по справі договору № 233111-1 від 01.08.2011р. У зв'язку з викладеним, суд погоджується із твердженнями позивача, що зазначення в акті звірки взаєморозрахунків за червень 2012 року номеру договору № 233111-2 є наслідком допущеної арифметичної помилки, в результаті чого, суд доходить висновку, що вказаний акт взаєморозрахунків було складено сторонами за результатами існування правовідносин за договором № 233111-1 від 01.08.2011р.

Крім того, про факт постачання товарів відповідачу свідчать надані позивачем копії прийнятої податковим органом в електронному вигляді декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, відповідно до якої позивачем як платником даного податку було включено до складу власних податкових зобов'язань відомості про реалізацію товарів на користь ТОВ „Копійка-Р", а також відповідна податкова накладна № 360/4 від 28.05.2012р., яка, виходячи з положень ст. 201 Податкового кодексу України, складається в момент виникнення податкових зобов'язань, які, в свою чергу, відповідно до п. 187.1 Податкового кодексу України виникають у календарну дату податкового періоду протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: передання товару або перерахування коштів на рахунок постачальника.

Достовірність відомостей, включених позивачем до складу власної податкової звітності, відповідачем під час розгляду даної справи спростована не була, зокрема ТОВ „Копійка-Р" не було надано на вимогу суду копії власних податкових декларацій з податку на додану вартість спірного періоду.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, керуючись п. 5.7 договору № 233111-1 від 01.08.2011р. господарський суд доходить висновку про доведеність з боку позивача факту передання ним у власність ТОВ „Копійка-Р" товару вартістю 24 306,35 грн. на виконання умов вказаної угоди.

Згідно з п. 5.6 договору № 233111-1 від 01.08.2011р. товар, що поставляється Покупця за даним договором, підлягає оплаті протягом 24 (двадцяти чотирьох) банківських днів з дати прийняття товару Покупцем.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. При цьому, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення прийнятих на себе за договором № 233111-1 від 01.08.2011р. грошових зобов'язань відповідачем не було здійснено оплату вартості товару в загальній сумі 24 306,35 грн., придбаного протягом спірного періоду, в результаті чого, за ТОВ „Копійка-Р" рахується прострочена кредиторська заборгованість перед ДП „Гауда" в сумі 24 306,35 грн.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ДП „Гауда" в частині стягнення з ТОВ „Копійка-Р" вартості неоплаченого товару в сумі 24 306,35 грн.

При цьому, судом відхиляються заперечення ТОВ „Копійка-Р" проти позову, обґрунтовані необхідністю обов'язкового вжиття заходів досудового врегулювання спору, які передбачені п.п. 12.1, 12.2 договору № 233111-1 від 01.08.2011р. з огляду на наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 1-2/2002 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), що право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З огляду на наведені висновки, Конституційним Судом України було вирішено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У відповідності до ст. 69 Закону України „Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, приймаючи до уваги висновки, викладені у мотивувальній та резолютивній частинах рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 1-2/2002, господарський суд зазначає, що вжиття заходів, направлених на досудове врегулювання спору, є виключно правом сторони, реалізація якого передує пред'явленню позову до суду, умовами договору № 233111-1 від 01.08.2011р. обов'язок вжиття таких заходів не може обмежувати права будь-якої особи на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 10.5 договору № 233111-1 від 01.08.2011р. передбачено, що у разі порушення термінів оплати товару Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

З посиланням на п. 10.5 договору № 233111-1 від 01.08.2011р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 1 587,58 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань. Приймаючи до уваги відсутність будь-яких заперечень відповідача проти здійсненого позивачем розрахунку штрафних санкцій та неподання з боку ТОВ „Копійка-Р" власного розрахунку, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь ДП „Гауда" пені в сумі 1 578,58 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Копійка - Р" перед ДП „Гауда" в загальній сумі 25 881,93 грн., яка складається з суми основного боргу в сумі 24 306,35 грн. та пені в сумі 1 578,58 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Копійка - Р" на користь ДП „Гауда" суми основного боргу в розмірі 24 306,35 грн. та пені в сумі 1 578,58 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 617, 625, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст.ст. 187, 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. 124 Конституції України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 617, 625, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст.ст. 187, 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Копійка - Р" /68004, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Героїв Сталінграду, 7/159-Н, код ЄДРПОУ 37672913, п/р 26006312172601 в ПАТ АБ „Південний", МФО 328209/ на користь дочірнього підприємства „Гауда" товариства з обмеженою відповідальністю „Станіслав і К" /місцезнаходження: 73000, м. Херсон, с. Антонівка, вул. Лугова, 27А; поштова адреса: 73000, м. Херсон, вул. Яружна, 21; код ЄДРПОУ 24752615, р/р 2600001194636 в ХВЦФ ПАТ „Кредобанк" в м. Херсоні, МФО 325365/ суму основного боргу в розмірі 24 306 грн. 35 коп. /двадцять чотири тисячі триста шість грн. 35 коп./, пеню в сумі 1 578 грн. 58 коп. /одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім грн. 58 коп./, судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп. /одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 23.06.2014р.

Суддя С.П. Желєзна