Вирок № 39385476, 27.03.2014, Старобільський районний суд Луганської області

27.03.2014

ЄУН 431/908/14-к

Провадження № 1-кп/431/103

2014 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 р. Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого - судді Озерова В.О.,

за участю: секретаря Дубініної О.О.,

прокурора Самойленко Т.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Краснодона Луганської області, громадянина Укра їни, одруженого, раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, офіційно не працюючого, проживаючого на АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,

встановив:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення за наступних обставин.

7 березня 2014 року, в ранковий час, ОСОБА_1, з метою пошуку якого-небудь заробітку, пішов до м. Старобільська Луганської області, при цьому взяв із собою продукти харчування, а також, маючи умисел на незаконне носіння холодної зброї, взяв із собою ніж, який йому належить.

7 березня 2014 року, в ході особистого огляду та огляду речей ОСОБА_1 на вул. Шкільній с. Чмирівка Старобільського району Луганської області, у нього був виявлений та вилучений предмет, схожий на ніж кустарного виробництва. Вилучений предмет, згідно висновків криміналістичної експертизи холодної зброї № 47 від 10 березня 2014 року, є холодною зброєю колючої дії, який виготовлено саморобним способом за типом мисливських ножів загального призначення.

Дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 263 КК України, як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

20 березня 2014 року між прокурором Самойленко Т.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 була укладена угода про визнання винуватості, яка надійшла до суду разом із обвинувальним актом.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся.

Судом встановлено, що, згідно даної угоди, прокурор Самойленко Т.О. та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 263 КК України, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, а також про міру покарання у виді 120 (сто двадцять) годин громадських робіт. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КК України, та наслідки її невиконання. Умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України щодо змісту та порядку укладення угоди та Кримінального кодексу України щодо узгодженого виду покарання.

Прокурор Самойленко Т.О. не заперечувала проти затвердження угоди з обвинуваченим про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Суд, розглядаючи питання про затвердження угоди, виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно п. 2 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом в підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення. Обвинувачений зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена 20 березня 2014 року між прокурором Самойленко Т.О. та обвинуваченим ОСОБА_1, відповідає вимогам КПК України щодо змісту та порядку укладення угоди, закону про кримінальну відповідальність щодо узгодженої міри покарання, укладена добровільно, вона відповідає закону і не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб. У зв'язку з цим, суд вважає, що її слід затвердити, призначивши узгоджену сторонами міру покарання.

У відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення криміналістичної експертизи холодної зброї № 47 від 10 березня 2014 року.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 березня 2014 року між прокурором Самойленко Тетяною Олександрівною та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у виді гро мадських робіт строком 120 (сто двадцять) годин.

Запобіжний захід ОСОБА_1, у вигляді особистого зобов'язання, залишити без зміни до набрання вироку чинності.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави витрати за проведення криміналістичної експертизи холодної зброї № 47 від 10 березня 2014 року в розмірі 245 грн. 70 коп. (Одержувач: УДКСУ у Старобільському районі/Старобільський район/24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396).

Речові докази: ніж, вилучений у ОСОБА_1 7 березня 2014 року, який знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Старобільського РВ ГУМВС України в Луганській області, знищити, як майно, яке не має ніякої цінності.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озеров В.О.