Ухвала суду № 39385060, 23.06.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/2024/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1502/2014

Категорія 31

Головуючий у 1 інстанції Мужик І. І.

Суддя-доповідач Вакарук В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Вакарук В.М.,

суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.

секретаря: Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа: УМВС України в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, за апеляційною скаргою представника Державної казначейської служби України на рішення Надвірнянського районного суду від 29 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Державної казначейської служби України, третя особа: УМВС України в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, посилаючись на те, що внаслідок злочинних дій працівників міліції настала смерть батька, чим заподіяно йому моральну шкоду, тому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 1 000 000 грн. моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 29 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

В апеляційній скарзі представник Державної казначейської служби України, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, зазначає, що суд необґрунтовано дійшов до висновку, що шкода підлягає відшкодуванню з державного бюджету, оскільки відповідно положення ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які зобов'язання та платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Так, законом «Про Державний бюджет на 2014 рік» не передбачено видатків держави на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, а Державна казначейська служба України не вправі встановлювати загальнодержавні видатки та змінювати їх цільове спрямування. Апелянт зазначає, що статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено єдиний випадок відшкодування шкоди за рахунок коштів державного бюджету, підставою якого є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», дія якого не поширюється на дані правовідносини, тому заподіяна шкода відшкодовується на загальних підставах. Органи Державного казначейства залучаються до розгляду справ лише в якості установи, яка фактично проводить операції на рахунку, на якому обліковуються кошти державного бюджету. З цих підстав просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечив, інші учасники процесу не з'явилися, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно ст.3 ЦПК України захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.

За змістом ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Встановлено, що вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10.05.2012 року працівників міліції ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч.3, 212 ч.2, 366 ч.2, 70 КК України та призначено їм покарання у виді позбавлення волі кожному. В користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - матері та брата позивачів з УМВС в Івано-Франківській області - стягнуто моральну шкоду /а.с.36-44/.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.04.2013 року вирок в частині покарання відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінено, в частині цивільного позову залишено без змін /а.с.5-11/. Вирок вступив у законну силу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року /а.с.12, 23/.

Ст. 61 ч.4 ЦПК України визначено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковий для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року перебуваючи на роботі і будучи при виконанні службових обов'язків як працівники Надвірнянського РВ УМВС, вчинили перевищення влади та службових повноважень, умисно вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав і повноважень, що завдали істотну шкоду охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян і супроводжувались насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, що спричинило тяжкі наслідки-смерть потерпілого ОСОБА_9, заподіяли умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, з метою залякування потерпілого. На підставі протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_9 з тяжкими тілесними пошкодженнями він був доставлений працівниками міліції в чергову частину і безпідставно поміщений в кімнату для затриманих, де помер. Крім того, засуджені працівники міліції вживали незаконних методів дізнання, сфальсифікували адміністративну справу проти потерпілого, вчинили службове підроблення і, будучи службовими особами, склали та внесли до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, інші підроблення документів, що спричинило тяжкі наслідки і дані обставини свідчить про незаконне притягнення потерпілого до адміністративної відповідальності, що встановлено вироком суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи, обшуку майна, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до положень ст.4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів Державного бюджету в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної шкоди громадянинові, призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст.5 цього Закону у разі смерті громадянина право на відшкодування шкоди, у випадках, передбачені пунктами 1,2,3 і 4 ст.3 цього Закону, у встановленому законом порядку переходить до його спадкоємців.

Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам смертю їхнього батька незаконними діями працівниками міліції внаслідок незаконного адміністративне затримання, незаконне притягнення потерпілого до адміністративної відповідальності, що потягло тяжкі наслідки, узгоджується із матеріалами справи і відповідає вимогам закону, на які послався суд при ухваленні рішення.

Враховуючи вищезазначені обставини, при визначенні розміру стягнення моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на підставі ст. 23, 297,1167-1168, 1176 ЦК України, суд першої інстанції вірно врахував характер та тривалість страждань позивача внаслідок втрати близької людини - батька, а також те, що на момент смерті батька позивач був неповнолітнім і найбільше потребував спілкування з найдорожчою людиною, однак був позбавлений як спілкування, так і матеріальної допомоги.

У відповідності до ч.1 ст.43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

На підставі п.п. 1,3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 (далі Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Казначейства України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (п.4 Положення).

В силу п.8 ч. 1 ст.7, ч. 2 ст. 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

За змістом вищевказаних норм відшкодування громадянинові шкоди у випадках, передбачених законом, провадиться за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання держказначейством цих грошових коштів з відповідного казначейського рахунку.

Покладаючи відшкодування завданої моральної шкоди на державу, суд першої інстанції лише зобов'язав Державну казначейську службу України, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку.

Таким чином, посилання Державної казначейської служби України на те, що суд безпідставно поклав на неї відповідальність за завдану позивачу шкоду є необгрунтованим, оскільки рішення суду не встановлює особистих зобов'язань для Державної казначейської служби України.

Крім того, Конституційний Суд України N 12-рп/2001 від 03 жовтня 2001 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" відзначив, що відповідно до законів України «Про Службу безпеки України», «Про міліцію» шкода, завдана неправомірними діями працівників Служби безпеки України, органів внутрішніх справ, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дано правильну оцінку.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України відхилити, а рішення Надвірнянського районного суду від 29 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: В.М. Вакарук

Судді: М.Д. Горейко

Л.В. Ясеновенко