Вирок № 39378586, 19.06.2014, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1-кп/200/208/14

Справа № 200/2628/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді - Татарчук Л.О.,

при секретарі - Плевако Ю.Д.,

за участю прокурора - Глуховері О.В.,

захисника - ОСОБА_1,

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську кримінальне провадження, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12013040640008386, за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, не одруженого, не працюючого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 07.10.1999 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.141, ст.191, ч.1 ст.42 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки та конфіскацією майна;

- 12.11.2001 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

- 12.07.2007 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.3 ст.185 КК України до покарання вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

- 07.08.2008 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки та 3 місяці. На підставі ст.71 КК України частково приєднане невідбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.07.2007 року та остаточно до відбуття призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки та 6 місяців.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186, ч.1 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2013 року приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_4, знаходячись в торгівельному павільйоні ПП «ОСОБА_2», який розташований по АДРЕСА_2, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до раніше знайомої ОСОБА_3, що працювала реалізатором у вищевказаному торгівельному павільйоні, та діючи із корисливих мотивів, повторно відкрито викрав чуже майно - грошові кошти в розмірі 216 гривень 45 копійок, що належать власнику торгівельного павільйону потерпілій ОСОБА_2

Після чого з викраденим майном ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник.

Крім того, ОСОБА_4, 02 грудня 2013 року близько 12 години 00 хвилин, знаходячись у торгівельному павільйоні ПП «ОСОБА_2», розташованого по АДРЕСА_2, під час сварки із раніше знайомою ОСОБА_3, виниклої на ґрунті особистих неприязних відносин, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на спричинення легких тілесних ушкоджень, умисно наніс їй удар правою долонею у затилок, після чого наніс правою ногою не менше двох ударів в область ніг та тулуба потерпілої ОСОБА_3, чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження у вигляді двох синців на грудній клітині ліворуч по передньо-пахвовій лінії по краю реберної дуги та на задній поверхні плеча у середній третині, які мають незначні скороминущу наслідки.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні вищезазначених кримінальних порушень, а його умисні дії, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), скоєного повторно, а також умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 та ч.1 ст.125 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду.

Показами потерпілої ОСОБА_3 про те, що 02 грудня 2013 року приблизно о 12 годині до неї в торгівельний павільйон прийшла цивільна дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та попрохала продати їй в борг торт. Однак вона їй відмовила, на що ОСОБА_5 відповіла, що зараз прийде її чоловік та розбереться. Через деякий час прийшов ОСОБА_4, який став виражатися нецензурно, а потім вдарив її рукою по обличчю та заштовхав до приміщення магазину, за прилавок. Вона присіла, а ОСОБА_4 вдарив її ногою разів п'ять, в тому числі по лівій нозі, в область ребер, тулубу, плечу. Помітив коробочку з-під чаю, де знаходилась виручка магазину за час роботи зранку, він її схопив та пішов з магазину. Вона йому навздогін кричала, щоб повернув гроші, однак ОСОБА_4 на це ніяк не реагував, й не звертаючи на неї уваги пішов з приміщення магазину. Як потім з"ясувалось, після обліку товару, в коробочці знаходилось 216 гривень 45 копійок.

Доповнила, коли ОСОБА_4 її бив, це бачила її сестра ОСОБА_6 та ще один продавець із сусіднього торгівельного павільйону - ОСОБА_7, яка і викликала охорону. В цей час цивільна дружина обвинуваченого - ОСОБА_5, також знаходилась в павільйоні та кричала, щоб ОСОБА_4 її не бив.

Крім того вказала, що на час огляду магазину слідчим райвідділу, вона поставила іншу коробку з-під чаю, куди складала грошові кошти, оскільки магазин ще працював й продаж товару здійснював інший реалізатор за проханням ОСОБА_8

Показами потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні пояснила, що безпосереднім очевидцем подій 02 грудня 2013 року вона не була. В цей день біля 12 години подзвонила сестра ОСОБА_7 та повідомила, що бачила як ОСОБА_4 вдарив реалізатора магазину ОСОБА_3, а потім заштовхав до приміщення. Після цього повідомлення, вона викликала охорону службу „Барс" та зателефонувала ОСОБА_3 Остання підтвердила, що ОСОБА_4 дійсно її побив через те, що вона нібито не продала йому товар в борг, а потім забрав виручку й втік. Потім вона зателефонувала своєму синові ОСОБА_8 і попросила поїхати до магазину та розібратися в цій ситуації. Оскільки було скоєно злочин, вони звернулись до міліції.

В результаті скоєного злочину в неї викрадені гроші в розмірі 216 гривень 45 копійок.

Показами свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні пояснила, що 02 грудня 2013 року вона знаходилася в своєму магазині та почула крик ОСОБА_5 «ОСОБА_4, не чіпай». Через це вона виглянула у вікно та побачила, як ОСОБА_4 штовхнув в магазин ОСОБА_3 В цей час біля магазину знаходилася ОСОБА_5 та сестра ОСОБА_3 Вона одразу натиснула тривожну кнопку для виклику охоронної служби та подзвонила ОСОБА_2 Через декілька хвилин, до неї в сльозах зайшла ОСОБА_3 та сказала, що на неї напали та забрали гроші, а ще через 10 хвилин приїхала охорона магазину, але конфлікт уже закінчився. Також пояснила, що потім ОСОБА_3 їй розповіла, що ОСОБА_4 прийшов до неї в магазин взяти в борг товар, однак вона йому відмовила, на що ОСОБА_4 почав її бити, а потім забрав гроші із каси магазину.

Показами свідка ОСОБА_6 про те, що 02 грудня 2013 року вона приїхала в магазин, де працює реалізатором її сестра ОСОБА_3 Через деякий час прийшла ОСОБА_5 та попрохала у сестри в борг торт. Однак сестра їй відмовила, на що ОСОБА_5 відповіла, що до неї прийде розбиратися її чоловік. Через 5 хвилин, ОСОБА_5 прийшла зі своїм чоловіком ОСОБА_4, який вдарив її сестру, ображав її нецензурною лайкою та заштовхнув її до магазину. ОСОБА_5 зашли за ними, а вона залишилась на вулиці. В магазині він ще раз вдарив ОСОБА_3, вона зайшла за прилавок, де присіла, а ОСОБА_4 ще пару разів вдарив її ногою по лівому боку, після чого забрав коробку з-під чаю із грошима та пішов. В той час, коли ОСОБА_4 бив її сестру, ОСОБА_5 знаходилась в магазині та кричала, щоб той ОСОБА_3 не бив.

Коли вони пішли, ОСОБА_3 кричала ОСОБА_4, щоб той повернув гроші, однак той не реагував на це. Коробку з грошима, ОСОБА_4 тримав обома руками біля себе.

Показами свідка ОСОБА_8, який в судовому засідання пояснив про те, що 02 грудня 2013 року він знаходився вдома та займався своїми справами. Через деякий час він звернув увагу на пропущені дзвінки від ОСОБА_3, яка працює в магазині реалізатором. Він їй одразу ж передзвонив та дізнався, що до магазину приходив ОСОБА_4 та прохав продати в борг торт, однак вона йому відмовила і через це він її заштовхнув до магазин, побив та забрав коробку із грошима. Коли він приїхав до магазину, сказав ОСОБА_3, щоб та звернулася до лікарні з приводу отриманих тілесних ушкоджень. Далі вони поїхали з ОСОБА_3 до міліції, де вона написала заяву. Попрацювати в магазині в другій половині дня він попросив ОСОБА_9

Після проведеного обліку товару, було встановлено, що ОСОБА_4 викрав виручку магазина 02 грудня 2013 року в сумі 216 грн. 45 копійок, про що була складена довідка, яку підписала матір, оскільки вона є власником всього магазину.

Показами свідка ОСОБА_9, яка в судовому засіданні пояснила, що очевидцем подій пограбування кіоску вона не була. Її попрохав ОСОБА_8 попрацювати в його магазині в другій половині дня 02 грудня 2013 року. Коли вона там працювала, проводився огляд магазину робітниками міліції до 17 години. Виручку вона складала в коробку з-під чаю, яка стояла за прилавком. Облік проданого товару, не вела. Вона не знає, чи проводився переоблік товару в той день. Коли вона пішла з магазину, то підрахувала гроші та передала їх ОСОБА_8.

Також пояснила, що в даному магазині полочки с замком не має.

А також дослідженими судом письмовими доказами по справі:

Протоколом огляду місця події від 02 грудня 2013 року, де предметом огляду є касова зона, розташована в магазині ЧП «ОСОБА_2» по АДРЕСА_2. Під час огляду нічого не виявлено та не вилучено ( том 1 а.с.10).

Копією довідки ЧП ОСОБА_2 про те, що 02 грудня 2013 року з 07 години 30 хвилин до 12 години реалізовано товару на суму 216 гривень 45 копійок ( том 1 а.с. 46).

Висновком судово-медичної експертизи від 04 грудня 2013 року про те, що у потерпілої ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді двох синців на грудній клітині ліворуч по передньо-пахвовій лінії по краю реберної дуги та на задній поверхні лівого плеча у середній третині.

Виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців, не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесені, можливо лише сказати, що вони спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів).

За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, ступінь ознак їх загоєння (синці блакитного кольору з чіткими межами), дані медичної документації, можливо вказати, що термін їх утворення становить біля 1,5-2 доби до моменту огляду, тобто вони могли виникнути і в термін на який вказує обстежена та слідчий у постанові.

Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені не менш від 2-х механічних дій тупого твердого предмету (предметів) ( том 1 а.с.52-54).

Копією довідки КЗ Дніпропетровської клінічної міської лікарні №16 №7839 від 02 грудня 2013 року щодо виявлених тілесних ушкоджень. ( том 1 а.с.55)

Протоколом проведення слідчого експерименту від 20 січня 2014 року з фототаблицею до нього, за участю потерпілої ОСОБА_3 та спеціаліста ОСОБА_10, під час якого потерпіла розповіла про обставини скоєння злочину та продемонструвала механізм нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_4 ( том 1 а.с.93-97).

Висновком додаткової судово-медичної експертизи №298 - е від 23 січня 2014 року, згідно якої у потерпілої ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: двох синців на грудній клітині ліворуч по передньо-пахвовій лінії по краю реберної дуги та на задній поверхні лівого плеча у середній третині.

При цьому, локалізація та характер виявлених у неї тілесних ушкоджень, не суперечать механізму їх спричинення, на який вона вказує в ході проведення слідчого експерименту, тобто при ударі ногою в область грудної клітини ліворуч та в область лівого плеча.

В ході проведення слідчого експерименту потерпіла вказала на нанесення ударів в область обличчя та лівої нижньої кінцівки, в даних областях при огляді 04.12.2013 року, тілесних ушкоджень не виявлено.

Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені не менш від 2-х механічних дій тупого твердого предмету (предметів).

Всі виявлені у потерпілої тілесні ушкодження спричиненні в короткий проміжок часу, послідовність нанесення яких встановити не представляться можливим, у зв'язку з відсутністю судово-медичних експертних даних. ( том 1 а.с. 102-103).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 20 січня 2014 року з фототаблицею до нього за участю потерпілої ОСОБА_3, під час якого потерпіла на місці скоєння злочину розповіла про обставини скоєння злочину та показала яким чином обвинувачений ОСОБА_4 спричиняв їй тілесні ушкодження ( том 1 а.с.107-112).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24 січня 2014 року з фототаблицею до нього, за участю свідка ОСОБА_6, під час якого свідок на місці події розповіла про обставини скоєння злочину ОСОБА_4 відносно потерпілої ОСОБА_3 та спричинення останній тілесних ушкоджень ( том 1 а.с.126-131).

Протоколом одночасного допиту від 05 лютого 2014 року, проведеного між потерпілої ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4, під час якого потерпіла підтримала раніше надані нею покази ( том1 а.с.143-146).

Протоколом одночасного допиту від 05 лютого 2014 року, проведеного між свідком ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4, в ході якого свідок ОСОБА_6 підтримала наданні раніше нею покази ( том 1 а.с. 147-150).

Суд вважає вину ОСОБА_4 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186 та ч.1 ст. 125 КК України, повністю встановленою та доведеною, оскільки досліджені вищевказані докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Позицію обвинуваченого щодо не визнання вини, суд розцінює як бажання уникнути кримінальної відповідальності, оскільки його вина повністю підтверджується дослідженими судом доказами.

Будучи допитаним в суді, обвинувачений ОСОБА_4 стверджував, що ніяких грошей з магазину не викрадав. Він дійсно не дуже правильно себе повів з ОСОБА_3 Однак, виявлені у потерпілої ушкодження не могли утворитися від його дій, він її лише штовхнув до приміщення магазина.

02 грудня 2013 року у нього було день народження, до нього приїхав ОСОБА_11, який привіз із собою одну пляшку водки, п'ять банок пива та подарував йому 500 грн., а також приїхав ОСОБА_12 Вони сиділи на кухні, розмовляли, пили чай. В цей день він алкогольних напоїв не вживав. Коли ОСОБА_11 сказав, що йому час їхати, вони всі разом вийшли на вулицю та стояли біля двору. В цей час, він побачив свою співмешканку ОСОБА_5, яка йшла в сторону дому та була заплакана. На його запитання вона пояснила, що її образили в магазині. Він запропонував їй провести ОСОБА_11, а потім піти до магазину та запитати, за що її образили. Вони провели ОСОБА_11 до зупинки маршрутного таксі, і він направився до магазину. Коли він підійшов, ОСОБА_3 знаходилась в дверях магазину, а на вулиці стояла її сестра. Він став заходити в приміщення магазину. Однак, ОСОБА_3 почала виштовхувати його, але в неї нічого не вийшло. У відповідь, він її відштовхнув і ОСОБА_3 зробила декілька кроків назад та сіла на стілець. В цей час ОСОБА_5 стояла на вулиці. Він запитав у ОСОБА_3, за що вона образила його дружину ОСОБА_5, чому не дала їй в борг торта, на що та відповіла, чому він сам не прийшов і не попрохав. При цій розмові, він ОСОБА_3 не бив, за прилавок магазину він не заходив. Потім його дружина ОСОБА_5 зайшла і сказала ОСОБА_3 продати пива, за яке вони збиралися заплатити, але ОСОБА_3 віддала його просто так. Після чого він с ОСОБА_5 повернулись додому. Через деякий час приїхали робітники міліції, які забрали їх до райвідділку. Там його допит проводився слідчим ОСОБА_22 Потім, о 22.30 год. вони приїхали до нього додому, де проводили огляд, фотографували коробку з-під чаю, а також слідчий взяв в нього його номер мобільного телефону та повідомив, що він підозрюється тільки у скоєні злочину за ч.1 ст.125 КК України. Однак, в подальшому, йому пред"явили звинувачення й за ч.2 ст. 186 КК України.

Вищевказані ствердження обвинуваченого ОСОБА_4 та позицію захисника про відсутність події злочину за ч.2 ст. 186 КК України, суд не може прийняти як доказ його не винуватості, бо вони спростовуються дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами щодо встановлених судом обставин скоєних кримінальних правопорушень, з наступних підстав.

Так, потерпіла ОСОБА_3 як під час досудового розслідування, так і в суді давала послідовні покази щодо обставин скоєних правопорушень, вказала саме на ОСОБА_4, який спричинив їй тілесні ушкодження, а потім пограбував магазин.

Свої покази потерпіла ОСОБА_3 підтвердила під час одночасного допиту з обвинуваченим, тим самим викрила ОСОБА_4 в скоєні кримінальних правопорушень.

Під час слідчого експерименту, потерпіла на місці скоєння злочину не тільки повідомила про обставини цих правопорушень, а й в присутності експерта продемонструвала механізм спричинення їй тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_6 вказала, що саме в її присутності обвинувачений підійшов до сестри та почав виражатися у її бік нецензурною лайкою, після чого вдарив ладонею по обличчю, а потім заштовхав руками в магазин, й закрив за собою двері. Вона добре бачила через великі скляні вікна свою сестру ОСОБА_3, яка присіла за прилавком, в той час як ОСОБА_4 наносив їй удари спочатку руками, а потім декілька раз правою ногою по лівому боку. Зі слів ОСОБА_6, вона чула як ОСОБА_5 просила не бити її сестру. Її обзору нічого не заважало, сестра була ближче до неї ніж ОСОБА_4, повернута лівим боком. Потім ОСОБА_6 бачила, що ОСОБА_4 дістав з- під прилавку коробку з виручкою та після чого вийшов швидкою ходою на вулицю, не зважаючи на крики ОСОБА_3 повернути гроші.

Ці покази свідок ОСОБА_6 надала не тільки під час допитів на досудовому слідстві, в тому числі на одночасному допиті з обвинуваченим, а потім в суді, але й підтвердила під час слідчого експерименту на місці скоєння правопорушення, й тим самим повідомила такі деталі скоєного злочину, які могли бути відомі тільки безпосередньому очевидцю подій 02 грудня 2013 року.

Згідно наданої фототаблиці цієї слідчої дії, суд достеменно та наочно зміг впевнитись, не тільки в показах свідка ОСОБА_6, порядку проведення цієї слідчої дії, але й в тому, що дійсно через існуючи вікна магазина з вулиці можна бачити події за прилавком в приміщенні магазину.

Також покази потерпілої ОСОБА_3, свідка ОСОБА_6 підтверджені висновком судово- медичної експертизи щодо локалізації виявлених тілесних ушкоджень на грудній клітині ліворуч по передньо-пахвовій лінії по краю реберної дуги та на задній поверхні лівого плеча у середній третині, їх характеру, що відносяться до легких тілесних ушкоджень та мають скороминущі наслідки.

Експертним висновком встановлено, що ці тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_3 спричинені не менш від двох механічних дій.

В подальшому, у додатковому висновку судово- медичної експертизи підтверджено факт того що, локалізація та характер виявлених у потерпілої ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не суперечить механізму їх спричинення, на який вона вказує в ході проведення слідчого експерименту, тобто при ударі ногою в область грудної клітини ліворуч та в область лівого плеча.

Про мотив скоєного правопорушення за ч.1 ст. 125 КК України свідчить наявний конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Дану обставину підтвердили не тільки потерпіла ОСОБА_3, свідок ОСОБА_6, а й про це вказує свідок ОСОБА_7, яка в день вчинення злочину перебувала на робочому місці у сусідньому магазині та почула крик ОСОБА_3 Виглянувши з магазину, вона побачила, як обвинувачений заштовхує потерпілу до приміщення, при цьому він вів себе вкрай агресивно, після цього вона почула з магазину, де в цей час перебував ОСОБА_4 та потерпіла, гучні звуки. Через декілька хвилин до неї прийшла ОСОБА_3, вся в сльозах, та розповіла про те, що ОСОБА_4 побив її та пограбував магазин.

Суд вважає, що дані події, які описала свідок зі слів потерпілої, емоційний стан в якому перебувала потерпіла, можуть свідчити лише про їх правдивість, та не можуть містити у собі жодних елементів надуманості, оскільки події описані ОСОБА_7, зі слів потерпілої, відбувались буквально відразу після скоєного злочину та потерпіла не мала часу на складання неправдивої версії події, що відбулася.

Покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_5 суд оцінює критично, як дані із хибного співчуття через те, що ОСОБА_5 є цивільною дружиною обвинуваченого, а ОСОБА_11 - його друг.

Їх свідчення про те, що ОСОБА_4 лише штовхнув потерпілу ОСОБА_3, ніяким чином не співвідносяться з показами інших свідків та висновком додаткової судово-медичної експертизи. Але, в той же час, дані свідки прямо вказують, що ОСОБА_4 повернувся до магазину, де в цей час працювала потерпіла, щоб «розібратись» з нею за образу, яку та вчинила щодо його цивільної дружини, відповівши їй у грубій формі відмовою на прохання продати торт у борг, чим довела останню до сліз та з'ясувати обставини такої поведінки ОСОБА_3 До речи, цю обставину не заперечувала і сама потерпіла ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4, таким чином, хотів помститись за образу близької йому людини, й також підтверджує наявність мотиву у ОСОБА_4 на скоєння цього правопорушення.

Таким чином, дана сукупність доказів, а також цілеспрямованість, кількість, характер та локалізація отриманих ушкоджень, свідчать про достатність ударів нанесених потерпілій ОСОБА_3 зі значною силою, й підтверджує наявність умислу обвинуваченого саме на спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, й тим самим спростовує доводи обвинуваченого ОСОБА_4 в цій частині .

Під час сварки з потерпілою ОСОБА_3 та її подальшого побиття, у ОСОБА_4 виник раптовий умисел на вчинення відкритого викрадення чужого майна, а саме грошей, що були отримані магазином за продаж товару 02 грудня 2013 року впродовж часу з 07.30 до 12.00 години.. Дані гроші знаходились в коробочці з- під чаю, яка містилась за прилавком магазину. Вчинюючи свої злочинні дії щодо побиття ОСОБА_3, обвинувачений заштовхав її за прилавок, де продовжив наносити їй тілесні ушкодження та в цей час побачив грошові кошти, які стали об'єктом його злочинного посягання. На цю обставину в повній мірі вказує потерпіла ОСОБА_3, яка добре бачила, як він брав коробку з грошима. На її прохання повернути грошові кошти, той ніяк не відреагував. Після цього, потерпіла пішла до сусіднього магазину, де розповіла про своє побиття та пограбування ОСОБА_7

Вчинення пограбування також добре бачила через вітрину магазину свідок ОСОБА_6, яка зазначила, що ОСОБА_4 після побиття її сестри, на її очах, дістав з під прилавку коробку з- під чаю з виручкою та після цього швидкою ходою вийшов на вулицю. Те, що він взяв коробку бачила і ОСОБА_3, яка кричала обвинуваченому про повернення грошей, але той ніяким чином не відреагував та разом із ОСОБА_5 пішов з магазину.

Доводи обвинуваченого, що допитані потерпілі та свідки з боку обвинувачення його обмовили, суд вважає надуманими, оскільки вони не знайшли свого підтвердження й спростовуються наведеними вище доказами.

Також, судом встановлено, що під час пограбування обвинуваченим було викрадено саме 216 гривень 45 копійок, що підтверджується копією довідки ( том 1 а.с.46), в якій зазначено про продаж товару на зазначену суму 02 грудня 2013 року з 07.30 до 12 години, тобто до часу скоєних злочинів.

Потерпіла ОСОБА_2 підтвердила цю обставину не тільки під час допиту на слідстві ( том 1 а.с.43-45), але й в суді. Не заперечувала, а і наполягала на цьому потерпіла ОСОБА_3, підтвердила свідок ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_8 суду заявив, що відразу після пограбування, проаналізувавши записи, що містяться в зошиті проданого товару та провівши переоблік товару, за результатами чого їм був встановлений розмір викрадених грошей саме в сумі 216 гривень 45 копійок, про що їм була оформлені відповідна довідка, підписана його матір»ю - ПП ОСОБА_2, а тому доводи обвинуваченого в цій частини є необгрутованими, а наявна в матеріалах справи копія довідки є належним доказом.

Стосовно протоколу огляду місяця скоєння правопорушення від 02 грудня 2013 року ( том 1 а.с.10), судом встановлено, що факт проведення даної слідчої дії, в присутності понятих є беззаперечним, а тому, вищезазначений протокол слідчої дії судом визнається як належний доказ. Так, участь понятих, оформлення даного процесуального документу не викликає сумнівів, підтверджено не тільки показами свідка ОСОБА_15, а й показами свідка ОСОБА_9, яка була присутня під час проведення цього заходу й займалася реалізацією товару магазину за проханням ОСОБА_8, в той час як робітниками міліції проводився огляд приміщення.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 вказала, що нею в протоколі огляду місця події від 02.12.2013 року зроблений помилково запис про наявність в касовій зоні приміщення магазину по АДРЕСА_2, полички з замком, де знаходились гроші. Відсутність такої полички також підтвердили потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, свідкі ОСОБА_8, ОСОБА_9

ОСОБА_15 вказала, що при огляді нею була оглянута поличка, на якій був замок з ключами, та коробочка, в якій знаходились гроші. Свідок ОСОБА_9 вказала, що прибувши до магазину, вона не знайшла коробочки з -під чаю, куди вони складали виручку від реалізації товару, тому вона використовувала іншу коробочку, в яку складала гроші від продажу. Саме її й бачила слідчий під час огляду. Потерпіла ОСОБА_3 підтвердила, що передала ОСОБА_9 іншу коробочку для грошей, оскільки попередня з грошима була викрадена ОСОБА_4

Зроблені слідчим під час оформлення протоколу помилки не можуть свідчити про неналежність даного доказу, оскільки під час огляду нічого не вилучалось, а посилання в протоколі про наявність грошей не має відношення до справи, оскільки це отримана магазином виручка після скоєного злочину, що підтвердила свідок ОСОБА_9 та ОСОБА_15

Посилання на відсутність підпису ОСОБА_9 в протоколі огляду ( том 1 а.с.10) суд вважає безпідставним, оскільки ця особа під час огляду виконувала за дорученням обов"язки реалізатора, тому не є учасником даної слідчої дії.

Як свідчать матеріали кримінальної справи, слідчий ОСОБА_15 займалась проведенням досудового розслідування на підставі доручення від 28.12.2013року ( том 1 а.с.57) та створеної слідчої групи ( том 1 а.с.59), а огляд місця скоєння правопорушення нею проводився в зв"язку з чергуванням, тому доводи обвинувачено ОСОБА_4 й захисника стосовно суттєвих порушень кримінально - процесуального законодавства з боку слідчого, є безпідставними.

Також не знайшли свого підтвердження доводи скарги обвинуваченого з приводу порушень законодавства щодо права на захист в процесі ознайомлення з відповідними матеріалами під час апеляційного оскарження ухвали слідчого судді щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, в матеріалах кримінального провадження міститься як відповідна ухвала слідчого щодо задоволення даного клопотання захисника з відповіддю на її адресу ( том 1 а.с.135,136) , так і ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області, предметом розгляду якого була саме апеляція захисника обвинуваченого стосовно обраного запобіжного заходу, висновок щодо службової перевірки скарги захисника ( том 2 а.с.).

Допитані в суді свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 розповіли про їх особисті взаємовідносини з обвинуваченим ОСОБА_4 Суд вважає, що ці покази свідчать про суб»єктивну оцінку поведінки обвинуваченого саме через їх стосунки, тому вважати покази свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 як об»єктивну характеристику ОСОБА_4, суд не може.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, а його умисні дії, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) скоєного повторно, вірно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, а також його умисні дії, які виразилися в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжкого й невеликої тяжкості, а також особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, має двох неповнолітніх утриманців - ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі із відбуттям покарання у кримінально-виконавчому закладі закритого типу, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_2, суд приходить до висновку про необхідність залишення його без розгляду, з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ч.4 ст.128 КПК України, форма та зміст позовної заяви мають відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються в порядку цивільного судочинства.

Проте, потерпілою ОСОБА_2 ні в ході досудового розслідування, ні в процесі судового розгляду кримінального провадження, не подано належного оформленого цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення завданих матеріальних збитків в розмірі 216 грн. 45 копійок.

За таких обставин, суд приходить до висновку про залишення без розгляду цивільного позову потерпілої ОСОБА_2, що відповідно до ч.7 ст.128 КПК України не позбавляє потерпілу права пред'явити такий позов у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 368 - 371, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.125, ч.2 ст.186 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання:

-за ч.1 ст.125 КК України у вигляді громадських робіт на строк двісті годин;

-за ч.2 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки та шість місяців.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки та шість місяців з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з 22 січня 2014 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальних збитків в розмірі 216 гривень 45 копійок - залишити без розгляду.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Л.О. Татарчук