Ухвала суду № 39378318, 18.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 р. Справа № 522/6721/13-а

Категорія: 14 Головуючий в 1 інстанції: Погрібний С.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2014 року за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, 3-тя особа - ОСОБА_5, про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (далі Приморська РА), 3-тя особа - ОСОБА_5, про:

- визнання незаконними дій органу опіки та піклування Приморської РА з приводу складання висновку від 11 березня 2014 року про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав;

- зобов'язання повторно провести засідання опікунської ради з цього приводу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у наявному провадженні не встановлено існування спору з приводу здійснення відповідачем владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, між позивачем та третьою особою існує цивільно-правовий спір з приводу захисту прав та інтересів у сімейних відносинах, тому дана справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказується, що дії відповідача по складанню висновку носять публічно-правовий характер, та відповідно до ч.ч.2, 4 ст. 2 КАС України, можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Правовий статус органів опіки та піклування в чинному законодавстві знаходить своє відображення через завдання та функції, покладенні на цей інститут, які визначено, зокрема, главою 6 ЦК України, главою 19 Сімейного кодексу України і «Правилами опіки та піклування», затверджених спільним Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України №34/166/131/88 від 26 травня 1999 року.

Так, ч.2 ст. 56 ЦК України встановлено, що органи, на які покладено здійснення опіки та піклування, їх права і обов'язки щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1.1 «Правил опіки та піклування» визначено, що опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Згідно зі ст. 246 Сімейного кодексу України - орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування. Положеннями ст. 243 цього ж Кодексу передбачено, що опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина 1 статті 2).

Позивач звернувся до суду за захистом свої прав як батько малолітньої дитини відповідно до положень СК України.

Таким чином, між сторонами виник спір, який випливає із сімейних відносин, відповідно до ст. 15 ЦПК України, розгляд даної категорії справ має здійснюватись у порядку, визначеному цим Кодексом, а не КАС України.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як необґрунтовані та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності відмови у відкритті провадження в даній справі на підставі ч.1 п.1 ст. 109 КАС України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта, що відмова у відкритті провадження у даній справі не порушує гарантованого Конституцією України права позивача на звернення до суду, а лише вказує на те, що це право має бути реалізовано в передбаченому Законом порядку, тобто, пред'явленням позову до належного суду.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець