Постанова № 39378220, 23.06.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2903/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 43094846 від 24.04.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою від 24.04.2014 року старшим державним виконавцем Середою В.Ю. відкрито виконавче провадження № 43094846 по виконанню виконавчого листа, виданого 17.01.2014 року Одеським окружним адміністративним судом по справі № 815/1444/13-а. На думку позивача, оскаржувана постанова винесена всупереч вимогам ст.7 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), оскільки Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції є структурним підрозділом Одеського міського управління юстиції, не являється юридичною особою, у зв'язку із чим не може бути стороною виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову.

Судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року по справі № 815/1444/13-а за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області про скасування рішення № 371730 від 13.02.2013 року про відмову в реєстрації права спільної часткової власності та зобов'язання зареєструвати право спільної часткової власності - в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року вищевказана постанова Одеського окружного адміністративного суду скасована; прийнято нова постанова, якою позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області №371730 від 13 лютого 2013 року. Зобов'язано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції в Одеській області зареєструвати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 376/2000 частки квартири АДРЕСА_1, відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2011 року, по справі №2-3796/11.

Рішення апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.244 КАС України набирають законної сили з моменту проголошення, у зв'язку із чим Одеським окружним адміністративним судом 17.01.2014 року видано виконавчий лист по справі № 815/1444/13-а, який 24.04.2014 року разом із заявою про примусове виконання поданий ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Одеській області.

Постановою старшого державного виконавця Середи В.Ю. від 24.04.2014 року відкрито виконавче провадження № 43094846 з виконання вищевказаного виконавчого листа. У постанові стягувачем зазначена ОСОБА_1, а боржником - Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначену постанову обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з оскаржуваної постанови від 24.04.2014 року про відкриття виконавчого провадження № 43094846, остання винесена на підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 23.04.2014 року про примусове виконання виконавчого документу, який вступив у законну силу 17.12.2013 року.

Боржником в оскаржуваній постанові від 24.04.2014 року зазначена Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області - відповідач по справі № 815/1444/13-а, що повністю узгоджується з зазначеними у виконавчому листі сторонами по вищевказаній справі та його резолютивною частино, згідно з якою саме Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області зобов'язано вчинити певні дії.

Згідно з п.6.2.1 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 17 грудня 2013 року № 174, для виконання судового рішення в адміністративній справі, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, особі, на користь якої воно ухвалено, за її письмовою заявою видається один виконавчий лист (додаток 15).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з ч.2 цієї ж статті відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, серед інших, виконавчі листи, що видаються судами.

У виконавчому документі зазначаються, у т.ч. повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо (п.3 ч.1 ст.18 Закону).

Відповідно до абз.4 п.3.6 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5 , державний виконавець після одержання документів про відкриття виконавчого провадження у встановлений Законом України «Про виконавче провадження» строк приймає рішення щодо відкриття виконавчого провадження чи відмови у його відкритті.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до з ч.2 цієї ж статті у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, вищенаведене нормативне регулювання зобов'язує державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження за умови відповідності такого документа вимогам Закону.

В даному випадку, виданий 17.01.2014 року Одеським окружним адміністративним судом виконавчий лист № 815/1444/13-а відповідає всім вимогам Закону та пред'явлений стягувачем у передбачений законодавством термін та з дотриманням процедури. У зв'язку із цим підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, вичерпний перелік яких викладений у ст.26 Закону, у державного виконавця були відсутні. Отже зверненню ОСОБА_1 із заявою про примусове виконання виконавчого документу кореспондував безумовний обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження у відповідності до виконавчого документа.

Поряд із тим, викладені у позовній заяві доводи про те, що Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції є структурним підрозділом Одеського міського управління юстиції (не є юридичною особою), - доцільніше б було навести під час судового розгляду справи № 815/1444/13-а в судах першої та апеляційної інстанції з метою заміни відповідача. На теперішній час відповідний порядок може бути відновлений шляхом застосування процедури заміни сторони виконавчого провадження, що повністю узгоджується із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, відповідно до якої виконання рішення, прийнятого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Так, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що ст. 5 Конвенції поширює свою дію на всі стадії судового розгляду - як на доступ до органів правосуддя, так і на виконання судового рішення. Було б неприйнятним, якби ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонами у спорі, а саме справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити зазначену норму як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. У справі «Шматько проти України» суд наголосив, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось на користь однієї із сторін.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірної постанови відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 червня 2014 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк