Постанова № 39378200, 20.06.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/6739/2011

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2011 року №№ 0000462300, 0000472300, 0000482300.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі - Товариство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 29.07.2011 року № 827-123/23-00/34490471, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючим встановлено формування валових витрат без підтвердження відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами. Разом із тим, позивач зазначає, що формування валових витрат та податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність віднесення сум до валових витрат коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконними. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, пославшись на те, що договори з постачальниками носили фіктивний характер, товарно-матеріальні цінності за цими договорами не переміщувались та не передавались, а тому позивач протиправно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ відповідних податкових періодів.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі наказу Роздільнянської МДПІ від 14.07.2011 року № 578 та направлення на перевірку від 14.07.2011 року № 704, 705, згідно з п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в період з 14.07.2011 року по 27.07.2011 року співробітниками податкової служби проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складений акт від 29.07.2011 року № 827-123/23-00/34490471.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення Товариством п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 3661458 гривень; та п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, належну до сплати в розмірі 2838808 гривень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Роздільнянською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.08.2011 року №0000462300, яким Товариству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3661485 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 2746113,75 гривень; № 0000472300, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2838808 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 21291063,50 гривень, № 0000482300, яким Товариству зменшено від'ємне значення ПДВ за липень 2010 року в розмірі 90378 гривень.

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Біоіл Універсал Україна» оскаржило останні в судовому порядку (справа № 2а/1570/6739/2011).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Роздільнянської МДПІ від 15.08.2011 № 0000462300, від 15.08.2011 № 0000472300 та від 15.08.2011 № 0000482300.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у підтвердження виконання договорів представником позивача надано докази: видаткові накладні, копії товарно-транспортних накладних на перевезення насіння, податкові накладні, банківські виписки, платіжні доручення. У підтвердження факту переміщення товару до позивача надано складські картки Роздільнянського елеватору з урожаю 2008-2010 років.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано; в задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що в ході перевірки будь-яких документів (товарно-транспортних документів, заявок покупця та інших супроводжувальних документів) не надано, тому оспорювані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими. Лише при оскарженні дій відповідача позивач надав видаткові накладні, копії товарно-транспортних накладних на перевезення насіння, податкові накладні, платіжні доручення та банківські виписки. Також суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до актів перевірки постачальників останні не виконують своїх податкових зобов'язань, не декларують їх, однак суд першої інстанції це не врахував, як і не врахував твердження відповідача про відсутність у постачальників основних фондів, відсутність трудових ресурсів, виробничих потужностей, необхідних для виконання господарських операцій.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2014 року касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» задоволена частково. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Виший адміністративний суд України виходив із необґрунтованості зазначених судових рішень, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, суд касаційної інстанції виходив з наступного.

Так, для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару, тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

З метою дослідження фактичного вчинення господарських операцій необхідно встановити їх зміст, підстави вчинення, умови поставки товару, мету придбання товару, встановити перелік всіх наданих позивачем первинних документів, складених щодо таких операцій. При цьому, визначаючи предмет доказування у справі, належить виходити з обставин, якими податковий орган обґрунтовує позицію щодо нереального характеру господарських операцій, та надати оцінку таким обставинам.

У зв'язку із тим, що суди зробили висновки без встановлення конкретних господарських операцій з посиланням на договори, час їх укладення, назви та кількості поставленого товару, його вартості та фактичного розміру понесених витрат, періоду формування валових витрат та податкового кредиту, мети придбання позивачем товару, основних видів та інших видів економічної діяльності позивача, суд касаційної інстанції визнав судові рішення необґрунтованими.

Зокрема, суд першої інстанції у підтвердження факту господарських операції посилався на наявність у позивача первинних документів, при цьому не вказуючи їх реквізитів, не конкретизуючи їх суті.

Поряд із тим, висновок суду апеляційної інстанції про ненадання позивачем до перевірки будь-яких первинних документів не може бути визнано обґрунтованим з огляду на те, що з акту перевірки вбачається факт надання позивачем до перевірки первинних документів щодо господарських операцій, однак податковий орган фактично визнав їх недостатніми для підтвердження реального вчинення господарських операцій, зазначивши про ненадання товарно-транспортних накладних, заявок покупця та інших супроводжувальних документів на товар.

Однак, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність під час проведення перевірки за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару чи про непідтвердження поставки відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач, не погоджуючись з доводами податкового органу про безтоварний характер господарських операцій, мав право спростовувати такі доводи, надаючи суду докази, зокрема первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків в податковій звітності. Це випливає зі змісту ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. Усі надані сторонами докази підлягають оцінці за правилами ст. 86 вказаного Кодексу.

Щодо доводів податкового органу, врахованих судом апеляційної інстанції, про те, що постачальники не виконують своїх податкових зобов'язань, не декларують їх та про відсутність основних фондів, відсутність трудових ресурсів, виробничих потужностей, необхідних для виконання господарських операцій, суд касаційної інстанції зазначив, що такі доводи самі собою не свідчать про безтоварний характер господарських операцій, адже нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише загальним посиланням на порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, а також на відсутність у контрагента основних засобів чи недостатність трудових ресурсів. Такі доводи податкового органу можуть бути враховані судами, але виключно в сукупності з іншими доказами нереального характеру господарських операцій, до того ж вони мають бути конкретними і ґрунтуватись на належних доказах, а не носити характер загального посилання.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що при новому розгляді справи слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суди також повинні врахувати, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення валових витрат та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути самостійною підставою для позбавлення покупця права на валові витрати та податковий кредит. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів, складських та інших умов, на що посилається податковий орган, само собою не може свідчити про фіктивність господарської операції, адже у даному випадку необхідно виходити з характеру та змісту здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

З урахуванням викладеного, вирішуючи справу, суд відхиляє відповідні доводи представників сторін, яким надана оцінка судом касаційної інстанції, та вирішуючи спір, виходить з наступного.

Економічна діяльність властива економічним одиницям, певні характеристики яких, що фіксуються статистиками, дозволяють за допомогою умовно прийнятих правил структурувати та класифікувати такі одиниці. Для побудови повної статистичної картини виробничої діяльності організаційний рівень, на якому можна збирати інформацію, змінюється залежно від типу даних. Наприклад, дані щодо прибутків компанії можна отримати тільки централізовано за одним із її місцезнаходжень, хоч діяльність компанії може здійснюватись у різних місцях. У той же час, дані щодо обсягу продаж можна отримувати для кожної окремої структурної одиниці (місцезнаходження). Тому, щоб мати можливість правильно спостерігати та аналізувати дані, необхідно визначити сукупність статистичних одиниць. Саме із статистичних одиниць формуються базові елементи для класифікації та збору даних. Типологія статистичних одиниць визначена європейським регламентом.

Економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

ТОВ «Біоіл Універсал Україна» є заводом-виробником олії соняшникової, має власні виробничі потужності та штат працівників, які задіяні у процесі виробництва олії та в обслуговуванні потужностей. З метою виготовлення олії соняшникової Товариство здійснює закупку сировини - соняшнику. Придбаний у контрагентів товар (соняшник) до моменту його використання у виробництві олії соняшникової зберігався на ПрАТ «Роздільнянський елеватор». Враховуючи можливості і потужності заводу по переробленню, соняшник поступово використовувався із зберігання у виробництво з урахуванням технологічного процесу виробництва олії.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З метою здійснення статутної діяльності позивач протягом 2008-2010рр. придбавав товар (сировину) соняшник.

Так, у періоді жовтень, листопад, грудень 2008 року, грудень 2009 року Товариство з метою отримання сировини (соняшнику) для виготовлення соняшникової олії і подальшої її реалізації, спрямованої на отримання доходу (економічного/господарського ефекту), уклало із ПП «Топ Транс Сервіс» Договір № Б810-070-532 від 07.10.208 р. та доповнення 1 від 16.10.2008 р., доповнення 3 від 28.11.2008р., доповнення 3/1 від 04.12.2008р.

На виконання вказаного договору постачальник на умовах CPT (Інкотермс 2000) поставив товар - соняшник загальною кількістю 108,64 тон на суму 158846,46 грн., у т.ч. ПДВ 26474.42 грн., що підтверджується випискою з реєстру складеного ПрАТ «Роздільнянський елеватор» щодо прийнятого вантажу на квоту ТОВ «Біоіл Універсал Україна», товарно-транспортними накладними. Реальність правочину підтверджується видатковими накладними №РН-0000196 від 08.10.2008, №РН-0000210 від 16.10.2008, №РН-0000345 від 30.11.2008, №РН-000190 від 05.12.2008, №РН-0000109 від 15.12.2009, податковими накладними № 204 від 08.10.2008, № 219 від 16.10.2008, № 336 від 30.11.2008, № 193 від 05.12.2008, № 117 від 15.12.2009, платіжними дорученнями: № 1398 від 09.10.2008р., № 1443 від 20.10.2008р., № 1776 від 05.12.2008р., № 1836 від 05.12.2008р., № 4657 від 17.12.2009р.

Крім того, у періоді - лютий, березень, квітень, листопад, грудень 2009р.; січень та травень 2010р. Товариство з метою отримання сировини (соняшнику) для виготовлення соняшникової олії і подальшої її реалізації, спрямованої на отримання доходу (економічного/господарського ефекту), уклало із ТОВ «НікЮтас» договір №Б901-017-532 від 14.01.09., доповнення 4 від 14.01.09., договір №Б911-088-532 від 06.11.09., доповнення 1 від 04.12.2009р., доповнення 2 від 09.12.2009р., договір №Б1001-003-532 від 04.01.10р., доповнення 1 від 21.04.2010р.

На виконання вказаного договору постачальник на умовах CPT (Інкотермс 2000) поставив товар - соняшник загальною кількістю 1036,780 тон на суму 2507727 грн. у т.ч. ПДВ 417955грн., що підтверджується випискою з реєстру складеного ПрАТ «Роздільнянський елеватор» щодо прийнятого вантажу на квоту ТОВ «Біоіл Універсал Україна», товарно-транспортними накладними. Реальність правочину підтверджується видатковими накладними: №СФ-0000020 від 13.02.2009р., №СФ-0000021 від 14.02.2009р., №СФ-0000022 від 15.02.2009р., №СФ-0000023 від 16.02.2009р., №СФ-0000028 від 19.02.2009р., №СФ-0000030 від 20.02.2009р., №СФ-0000033 від 20.02.2009р., №СФ-0000034 від 21.02.2009р., №СФ-0000035 від 22.02.2009р., №СФ-0000042 від 28.02.2009р., №СФ-0000046 від 01.03.2009р., №СФ-0000049 від 04.03.2009р., №СФ-0000050 від 05.03.2009р., №СФ-0000052 від 06.03.2009р., №СФ-0000053 від 07.03.2009р., №СФ-0000070 від 10.04.2009р., №СФ-0000178 від 06.11.2009р., №СФ-0000189 від 04.12.2009р., №СФ-0000190 від 05.12.2009р., №СФ-0000191 від 10.12.2009р., №СФ-0000193 від 10.12.2009р., №СФ-0000194 від 17.12.2009р., №СФ-0000196 від 18.12.2009р., №СФ-0000002 від 05.01.2010р., №СФ-0000029 від 15.05.2010р.; податковими накладними: №20 від 13.02.2009р., №21 від 14.02.2009р., №22 від 15.02.2009р., №23 від 16.02.2009р., №29 від 19.02.2009р., №31 від 20.02.2009р., №33 від 20.02.2009р., №34 від 21.02.2009р., №35 від 22.02.2009р., №42 від 28.02.2009р., №46 від 01.03.2009р., №49 від 04.03.2009р., №47 від 05.03.2009р., №50 від 06.03.2009р., №52 від 07.03.2009р., №70 від 10.04.2009р., №193 від 06.11.2009р., №208 від 04.12.2009р.,№209 від 05.12.2009р., №211 від 0.12.2009р., №211 від 10.12.2009р., №212 від 17.12.2009р., №213 від 18.12.2009р., №2 від 5.01.2010р., №35 від 15.05.2010р.; платіжними дорученнями: №2347 від 16.02.2009р., №2370 від 19.02.2009р., №2390 від 20.02.2009р., №2399 від 23.02.2009р., №2457 від 04.03.2009р,. №2488 від 11.03.2009р., №2523 від 11.03.2009р., №2558 від 11.03.2009р., №2779 від 10.04.2009р., №4339 від 10.11.2009р., №4555 від 04.12.2009р., №4565 від 07.12.2009р., №4597 від 10.12.2009р., №4608 від 11.12.2009р., №4664 від 17.12.2009р., №4677 від 21.12.2009р., №18 від 05.01.2010р., №1160 від 18.05.2010р.

Крім того, у періоді - серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009р., січень, лютий 2010р. - Товариство з метою отримання сировини (соняшнику) для виготовлення соняшникової олії і подальшої її реалізації, спрямованої на отримання доходу (економічного/господарського ефекту), уклало із ТОВ «Холес Трейд» договір №Б908-009-532 від 27.08.09., доповнення 1 від 05.09.2009р., доповнення 2 від 10.09.2009р., доповнення 3 від 18.09.2009р., доповнення 4 від 24.09.2009р., доповнення 5 від 25.09.2009р., доповнення 6 від 27.10.2009р., доповнення 7 від 03.11.2009р., доповнення 8 від 09.11.2009р., доповнення 9 від 12.11.2009р., доповнення 10 від 19.11.2009р., доповнення 11 від 20.11.2009р., доповнення 12 від 24.11.2009р., доповнення 13 від 11.12.2009р., договір №Б1001-023-532 від 29.01.10., доповнення 1 від 23.02.2010р.

На виконання вказаних договорів постачальник на умовах CPT (Інкотермс 2000) поставив товар - соняшник загальною кількістю 1012,930 тон на суму 2294414.00грн. у т.ч. ПДВ - 381736 грн., що підтверджується випискою з реєстру складеного ПрАТ «Роздільнянський елеватор» щодо прийнятого вантажу на квоту ТОВ «Біоіл Універсал Україна», товарно-транспортними накладними. Реальність правочину підтверджується видатковими накладними: №1660 від 27.08.2009р., №1744 від 06.09.2009р., №1786 від 10.09.2009р., №1796 від 13.09.2009р., №1812 від 15.09.2009р., №1820 від 16.09.2009р., №1828 від 17.09.2009р., №1836 від 17.09.2009р., №1854 від 19.09.2009р., №1853 від 20.09.2009р., №1892 від 24.09.2009р., №1909 від 28.09.2009р., №1924 від 29.09.2009р., №1918 від 29.09.2009р., №1929 від 01.10.2009р., №1950 від 03.10.2009р., №1967 від 07.10.2009р., №1980 від 08.10.2009р., №1988 від 09.10.2009р., №2156 від 27.10.2009р., №2193 від 31.10.2009р., №2215 від 04.11.2009р.,№2249 від 10.11.2009р., №2293 від 13.11.2009р., №2358 від 20.11.2009р., №2372 від 23.11.2009р., №2403 від 24.11.2009р., №2414 від 25.11.2009р., №2578 від 11.12.2009р., №64 від 29.01.2010р., №105 від 23.02.2010р.; податковими накладними: №1659 від 27.08.2009р., №1743 від 06.09.2009р., №1785 від 10.09.2009р., №1795 від 13.09.2009р., №1811 від 15.09.2009р., №1819 від 16.09.2009р., №1827 від 17.09.2009р., №1835 від 17.09.2009р., №1853 від 19.09.2009р., №1852 від 20.09.2009р., №1891 від 24.09.2009р., №1908 від 28.09.2009р., №1923 від 29.09.2009р., №1917 від 29.09.2009р., №1928 від 01.10.2009р., №1949 від 03.10.2009р., №1966 від 07.10.2009р., №1979 від 08.10.2009р., №1987 від 09.10.2009р., №2155 від 27.10.2009р., №2192 від 31.10.2009р., №2214 від 04.11.2009р., №2248 від 10.11.2009р., №2293 від 13.11.2009р., №2357 від 20.11.2009р., №2371 від 23.11.2009р., №2402 від 24.11.2009р., №2413 від 25.11.2009р., №2577 від 11.12.2009р., №65 від 29.01.2010р., №106 від 23.02.20010р.; платіжними дорученнями: №3662 від 27.08.2009р., №3720 від 08.09.2009р., №3759 від 11.09.2009р., №3772 від 15.09.2009р., №3787 від 15.09.2009р., №3803 від 16.09.2009р., №3815 від 17.09.2009р., №3832 від 21.09.2009р., №3849 від 21.09.2009р., №3942 від 25.09.2009р., №3978 від 29.09.2009р., №3995 від 30.09.2009р., №4010 від 30.09.2009р., №4019 від 01.10.2009р., №4081 від 06.10.2009р., №4108 від 07.10.2009р., №4122 від 08.10.2009р., №4142 від 09.10.2009р., №4216 від 28.10.2009р., №4245 від 02.11.2009р., №4287 від 05.11.2009р., №4351 від 10.11.2009р., №4387 від 13.11.2009р., №4430 від 20.11.2009р., №4445 від 23.11.2009р., №4463 від 24.11.2009р., №4462 від 25.11.2009р., №4624 від 14.12.2009р., №123 від 01.02.2010р., №315 від 24.02.2010р.

Крім того, у періоді - травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2009р. - Товариство з метою отримання сировини (соняшнику) для виготовлення соняшникової олії і подальшої її реалізації, спрямованої на отримання доходу (економічного/господарського ефекту), уклало із ПП «В-2» договір № Б901-002-532 від 31.12.08., доповнення №1 від 09.01.2009р., доповнення № 2 від 13.01.2009р., доповнення № 3 від 16.01.2009р., доповнення №4 від 19.01.2009р., доповнення №5 від 20.01.2009р., доповнення № 6 від 23.01.2009р., доповнення № 7 від 27.01.2009р., доповнення № 8 від 03.02.2009р., доповнення № 9 від 10.02.2009р., доповнення № 10 від 13.02.2009р., доповнення № 11 від 06.03.2009р., доповнення № 12 від 17.03.2009р., доповнення № 13 від 20.03.2009р., доповнення № 14 від 25.03.2009р., доповнення № 15 від 03.09.2009р., доповнення № 16 від 08.04.2009р., доповнення № 17 від 22.04.2009р., доповнення № 18 від 08.05.2009р., доповнення № 19 від 12.05.2009р., доповнення № 20 від 19.05.2009р., доповнення № 21 від 22.05.2009р., доповнення № 22 від 16.06.2009р., доповнення № 23 від 22.06.2009р., доповнення № 24 від 10.07.2009р., доповнення № 25 від 13.07.2009р.; договір №Б909-020-532 від 04.09.09., доповнення №1 від 09.09.2009р., доповнення №2 від 18.09.2009р., доповнення №3 від 25.09.2009р., доповнення №4 від 09.10.2009р., доповнення №5 від 23.10.2009р., доповнення №6 від 27.10.09.2009р., доповнення №7 від 04.11.2009р., доповнення №8 від 06.11.2009р.

На виконання вказаних договорів постачальник на умовах CPT (Інкотермс 2000) поставив товар - соняшник загальною кількістю 3185,020 тон на суму 7104044 грн. у т.ч. ПДВ - 1184007 грн., що підтверджується випискою з реєстру складеного ПрАТ «Роздільнянський елеватор» щодо прийнятого вантажу на квоту ТОВ «Біоіл Універсал Україна», товарно-транспортними накладними. Реальність правочину підтверджується видатковими накладними:№ 445 від 02.04.2009р., № 472 від 06.04.2009р., № 473 від 07.04.2009р., № 474 від 07.04.2009р., № 488 від 09.04.2009р., № 500 від 11.04.2009р., № 501 від 12.04.2009р., № 523 від 14.04.2009р., № 522 від 14.04.2009р., № 536 від 16.04.2009р., № 553 від 18.04.2009р., № 552 від18.04.2009р., № 554 від 24.04.2009р., № 573 від 24.04.2009р., № 586 від 25.04.2009р., № 558 від 26.04.2009р., № 599 від 28.04.2009р., № 593 від 28.04.2009р., № 606 від 29.04.2009р., № 618 від 30.04.2009р., № 619 від 04.05.2009р., № 634 від 07.05.2004р., № 648 від 11.05.2009р., № 666 від 13.05.2009р., № 682 від 16.05.2009р., № 696 від 18.05.2009р., № 707 від 20.05.2009р., № 710 від 21.05.2009р., № 718 від 23.05.2009р., № 741 від 27.05.2009р., № 746 від 28.05.2009р., № 751 від 28.05.2009р., № 762 від 31.05.2009р., № 776 від 01.06.2009р., № 794 від 05.06.2009р., № 806 від 05.06.2009р., № 861 від 18.06.2009р., № 881 від 22.06.2009р., № 926 від 12.07.2009р., № 947 від 14.07.2009р., №956 від 15.07.2009р., №966 від 17.07.2009р., № 1259 від 07.09.2009р., № 1289 від 10.09.2009р., № 1298 від 10.09.2009р., № 1308 від 14.09.2009р., № 1340 від 16.09.2009р., № 1349 від 16.09.2009р., № 1361 від 17.09.2009р., № 1386 від 21.09.2009р., № 1416 від 22.09.2009р., № 1429 від 23.09.2009р., № 1439 від 23.09.2009р., № 1438 від 24.09.2009р., №. 1474 від 27.09.2009р., № 1475 від 28.09.2009р., №1504 від 30.09.2009р., № 1517 від 01.10.2009р., № 1539 від 03.10.2009р., № 1559 від 06.10.2009р., № 1583 від 06.10.2009р., № 1594 від 08.10.2009р., № 1606 від 09.10.2009р., № 1625 від 11.10.2009р., № 1782 від 11.10.2009р., № 1808 від 28.10.2009р., № 1828 від 30.10.2009р., № 1846 від 31.10.2009р., № 1847 від 02.11.2009р., № 1867 від 03.11.2009р., № 1882 від 04.11.2009р., № 1897 від 05.11.2009р., № 1908 від 06.11.2009р., № 1921 від 08.11.2009р.; податковими накладними: № 445 від 02.04.2009р., № 472 від 06.04.2009р., № 473 від 07.04.2009р., № 474 від 07.04.2009р., № 488 від 09.04.2009р., № 500 від 11.04.2009р., № 501 від 12.04.2009р., № 523 від 14.04.2009р., № 522 від 14.04.2009р., № 536 від 16.04.2009р., № 553 від 18.04.2009р., № 552 від18.04.2009р., № 554 від 24.04.2009р., № 573 від 24.04.2009р., № 586 від 25.04.2009р., ,№ 558 від 26.04.2009р., № 599 від 28.04.2009р., № 593 від 28.04.2009р., № 606 від 29.04.2009р., № 618 від 30.04.2009р., № 619 від 04.05.2009р., № 634 від 07.05.2004р., № 648 від 11.05.2009р., № 666 від 13.05.2009р., № 682 від 16.05.2009р., № 696 від 18.05.2009р., № 707 від 20.05.2009р., № 710 від 21.05.2009р., № 718 від 23.05.2009р., № 741 від 27.05.2009р., № 746 від 28.05.2009р., № 751 від 28.05.2009р., № 762 від 31.05.2009р., № 776 від 01.06.2009р., № 794 від 05.06.2009р., № 806 від 05.06.2009р., № 861 від 18.06.2009р., № 881 від 22.06.2009р., № 926 від 12.07.2009р., № 947 від 14.07.2009р., №956 від 15.07.2009р., №966 від 17.07.2009р., №1259 від 07.09.2009р., №1289 від 10.09.2009р., №1298 від 10.09.2009р., №1308 від 14.09.2009р., №1340 від 16.09.2009р., №1349 від 16.09.2009р., №1361 від 17.09.2009р., №1386 від 21.09.2009р., №1416 від 22.09.2009р., №1429 від 23.09.2009р., №1439 від 23.09.2009р., №1438 від 24.09.2009р., №1474 від 27.09.2009р., №1475 від 28.09.2009р., №1504 від 30.09.2009р., №1517 від 01.10.2009р., №1539 від 03.10.2009р., №1559 від 06.10.2009р., №1583 від 06.10.2009р., №1594 від 08.10.2009р., №1606 від 09.10.2009р., №1625 від 11.10.2009р., №1782 від 11.10.2009р., №1808 від 28.10.2009р., №1828 від 30.10.2009р., №1846 від 31.10.2009р., №1847 від 02.11.2009р., №1867 від 03.11.2009р., №1882 від 04.11.2009р., №1897 від 05.11.2009р., №1908 від 06.11.2009р., №1921 від 08.11.2009р.; платіжним дорученнями: №2706 від 07.04..2009р., №2726 від 07.04.2009р., №2745 від 08.04.2009р., №2778 від 10.04.2009р., №2801 від 15.04.2009р., №2865 від 21.04.2009р., №2934 від 28.04.2009р., №2962 від 28.04.2009р., №2968 від 28.04.2009р., № 2989 від 29.04.2009р., №2987 від 29.04.2009р., №3007 від 07.05.2009р., №3017 від 07.05.2009р., №3064 від 07.05.2009р., №3080 від 13.05.2009р., №3095 від 14.05.2009р., №3122 від 18.05.2009р., №3128 від 19.05.2009р., №3168 від 21.05.2009р., №3169 від 22.05.2009р., №3182 від 22.05.2009р., №3187 від 25.05.2009р., №3224 від 27.05.2009р., №3222 від 28.05.2009р., №3231 від 29.05.2009р., №3233 від 02.06.2009р., №3251 від 03.06.2009р., №3294 від 05.06.2009р., №3306 від 09.06.2009р., №3296 від 09.06.2009р., №3261 від 18.06.2009р.,№3281 від 22.06.2009р., №3399 від 14.07.2009р., №3419 від 16.07.2009р., №3431 від 16.07.2009р., №3453 від 20.07.2009р., №3719 від 07.09.2009р., №3749 від 11.09.2009р., №3756 від 11.09.2009р., №3770 від 14.09.2009р., №3800 від 16.09.2009р., №3814 від 17.09.2009р., №3831 від 21.09.2009р., №3859 від 21.09.2009р., №3874 від 25.09.2009р., №3890 від 24.09.2009р., №3927 від 24.09.2009р., №3984 від 29.09.2009р., №4028 від 01.10.2009р., №4051 від 02.10.2009р., №4086 від 06.10.2009р., №4093 від 07.10.2009р., №4104 від 07.10.2009р., №4120 від 08.10.2009р., №4146 від 09.10.2009р., №4150 від 14.10.2009р., №4191 від 26.10.2009р., №4214 від 28.10.2009р., №4224 від 30.10.2009р., №4233 від 03.11.2009р., №4253 від 03.11.2009р., №4280 від 05.11.2009р., №4304 від 05.11.2009р., №4319 від 06.11.2009р., №4343 від 10.11.2009р.

Крім того, у періоді - листопад, грудень 2009р., лютий, березень, квітень, травень 2010р. - Товариство з метою отримання сировини (соняшнику) для виготовлення соняшникової олії і подальшої її реалізації, спрямованої на отримання доходу (економічного/господарського ефекту), уклало із ПП «Победа» договір №Б911-091-532 від 18.11.09., Доповнення № 1 від 23.11.2009 р., Доповнення № 2 від 24.11.2009 р., Доповнення № 3 від 30.11.2009 р., Доповнення № 4 від 07.12.2009 р., Доповнення № 5 від 09.12.2009 р., Доповнення № 6 від 25.12.2009 р.,; договір №Б1002-054-532 від 26.02.10.

На виконання вказаних договорів постачальник на умовах CPT (Інкотермс 2000) поставив товар - соняшник загальною кількістю 515,200 тон на суму 1509809 грн. у т.ч. ПДВ - 102143 грн., що підтверджується випискою з реєстру складеного ПрАТ «Роздільнянський елеватор» щодо прийнятого вантажу на квоту ТОВ «Біоіл Універсал Україна», товарно-транспортними накладними. Реальність правочину підтверджується видатковими накладними: № 48 від 19.11.2009 р., № 81 від 24.11.2009 р., № 95 від 25.11.2009 р., №115 від 29.11.2009 р., № 124 від 30.11.2009 р., № 161 від 07.12.2009 р., № 192 від 09.12.2009 р., № 202 від 10.12.2009 р., № 254 від 11.12.2009 р., № 304 від 26.12.2009 р., № 161 від 28.02.2010 р., № 178 від 01.03.2010 р., № 209 від 07.04.2010 р.; податковими накладними: № 48 від 19.11.2009 р., № 81 від 24.11.2009 р., № 95 від 25.11.2009 р., №115 від 29.11.2009 р., № 124 від 30.11.2009 р., № 161 від 07.12.2009 р., № 192 від 09.12.2009 р., № 202 від 10.12.2009 р., № 254 від 11.12.2009 р., № 304 від 26.12.2009 р., № 161 від 28.02.2010 р., № 178 від 01.03.2010 р., № 209 від 07.04.2010 р.; платіжними дорученнями: № 4419 від 20.11.2009 р., № 4462 від 24.11.2009 р., № 4469 від 27.11.2009 р., № 4499 від 30.11.2009 р., № 4518 від 01.12.2009 р., № 4564 від 07.12.2009 р., № 4598 від 10.12.2009 р., № 4607 від 11.12.2009 р., № 4637 від 14.12.2009 р., № 4722 від 28.12.2009 р., № 362 від 01.03.2010 р., № 381 від 02.03.2010 р., № 776 від 13.04.2010 р.

Крім того, у періоді - жовтень, листопад 2009р., лютий, липень 2010р. - Товариство з метою отримання сировини (соняшнику) для виготовлення соняшникової олії і подальшої її реалізації, спрямованої на отримання доходу (економічного/господарського ефекту), уклало із ПП «Продмаркет груп» Договір №Б910-066-532 від 05.10.09., Доповнення № 1 від 09.10.2009 р., Доповнення № 2 від 13.10.2009 р., Доповнення № 3 від 21.10.2009 р., Доповнення № 4 від 29.10.2009 р., Доповнення № 5 від 02.11.2009 р.; Договір №Б1002-034-532 від 08.02.2010 р., Доповнення № 1 від 25.06.2010 р., Доповнення № 2 від 30.06.2010 р.

На виконання вказаних договорів постачальник на умовах CPT (Інкотермс 2000) поставив товар - соняшник загальною кількістю 947,260 тон на суму 2398506 грн. у т.ч. ПДВ - 399751 грн., що підтверджується випискою з реєстру складеного ПрАТ «Роздільнянський елеватор» щодо прийнятого вантажу на квоту ТОВ «Біоіл Універсал Україна», товарно-транспортними накладними. Реальність правочину підтверджується видатковими накладними: № 4453 від 14.10.2009 р., № РН-ПГО4709 від 30.10.2009 р., № 4754 від 02.11.2009 р., № 472 від 09.02.2010 р., № РН-ПГО01812 від 30.06.2010 р.; податковими накладними: № НН-ПГО3888 від 14.10.2009 р., № НН-ПГО4709 від 30.10.2009 р., № 4189 від 02.11.2009 р., № 472 від 09.02.2010 р., № 2390 від 30.06.2010 р.; платіжними дорученнями: № 4553 від 03.12.2009 р., № 4661 від 17.12.2009 р., № 226 від 11.02.2010 р., № 689 від 29.03.2010 р., № 754 від 01.04.2010 р., № 989 від 28.04.2010 р., № 1026 від 29.04.2010 р., № 1134 від 13.05.2010 р., № 1574 від 28.07.2010 р.

Крім того, у періоді - квітень, травень 2010р. - Товариство з метою отримання сировини (соняшнику) для виготовлення соняшникової олії і подальшої її реалізації, спрямованої на отримання доходу (економічного/господарського ефекту), уклало із ТОВ «Компанія АГРОКОМПЛЕКС» Договір № Б1003-063-532 від 05.03.10р., Доповнення № 1 від 11.03.2010 р.; Доповнення № 2 від 08.04.2010 р.; Доповнення № 3 від 24.04.2010 р.; Доповнення № 4 від 30.04.2010 р.

На виконання вказаних договорів постачальник на умовах CPT (Інкотермс 2000) поставив товар - соняшник загальною кількістю 531,280 тон на суму 1605771 грн. у т.ч. ПДВ - 102143 грн., що підтверджується випискою з реєстру складеного ПрАТ «Роздільнянський елеватор» щодо прийнятого вантажу на квоту ТОВ «Біоіл Універсал Україна», товарно-транспортними накладними. Реальність правочину підтверджується видатковими накладними: № 45 від 08.03.2010 р., № 48 від 09.03.2010 р., № 50 від 11.03.2010 р., № 54 від 11.03.2010 р., № 58 від 13.03.2010 р., № 80 від 19.03.2010 р., № 103 від 28.03.2010 р., 164 від 08.04.2010 р., № 181 від 15.04.2010 р., № 185 від 16.04.2010 р., № 190 від 16.04.2010 р., № 200 від 20.04.2010 р., № 214 від 25.04.2010 р., № 226 від 26.04.2010 р., № 231 від 27.04.2010 р.; податковими накладними: № 45 від 08.03.2010 р., № 48 від 09.03.2010 р., № 50 від 11.03.2010 р., № 54 від 11.03.2010 р., № 58 від 13.03.2010 р., № 80 від 19.03.2010 р., № 103 від 28.03.2010 р., № 164 від 08.04.2010 р., № 181 від 15.04.2010 р., № 185 від 16.04.2010 р., № 190 від 16.04.2010 р., № 200 від 20.04.2010 р., № 214 від 25.04.2010 р., № 226 від 26.04.2010 р., № 231 від 27.04.2010 р.; платіжними дорученнями: № 450 від 09.03.2010 р., № 467 від 09.03.2010 р., № 485 від 11.03.2010 р., № 497 від 12.03.2010 р., № 532 від 15.03.2010 р., № 615 від 22.03.2010 р.,№ 707 від 29.03.2010 р., № 786 від 13.04.2010 р., № 860 від 15.04.2010 р., № 874 від 20.04.2010 р., № 882 від 20.04.2010 р., № 904 від 23.04.2010 р., № 954 від 28.04.2010 р., № 972 від 28.04.2010 р., № 987 від 28.04.2010 р.

Суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними позивачем включені до податкового кредиту, а суми витрат на придбання товару - до валових витрат: ПП «Топ Транс Сервіс» - сума валових витрат 132372,04грн., сума податкового кредиту 26474 грн.; ТОВ «НікЮтас» - сума валових витрат 2089772,79 грн., сума податкового кредиту - 417955 грн.; ТОВ «Холес Трейд» - сума валових витрат 1908678,95 грн., сума податкового кредиту 381736 грн.; ПП «В-2» - сума валових витрат 5920037,45 грн., сума податкового кредиту 1184007 грн.; ПП «Победа» - сума валових витрат 1258174,99грн., сума податкового кредиту 102143грн.; ПП «Продмаркет груп» - сума валових витрат 1998755,32 грн., сума податкового кредиту 399751 грн.; ТОВ «Компанія АГРОКОМПЛЕКС» - сума валових витрат 1338142,92грн., сума податкового кредиту 102143 грн.

Весь придбаний у контрагентів-постачальників товар, який перевозився на умовах CPT (Інкотермс 2000) (перевезення сплачено до …назва місця призначення) зберігався на ПрАТ «Роздільнянський елеватор», що підтверджується виписками з реєстру, складеного ПрАТ «Роздільнянський елеватор», щодо прийнятого вантажу на квоту ТОВ «Біоіл Універсал Україна» та товарно-транспортними накладними.

З огляду на матеріали справи, придбаний товар (соняшник) був перероблений ТОВ «Біоіл Універсал Україна» на олію соняшникову, на підтвердження чого позивачем надано експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів № 67400/06/4 від 20.11.2008р. (наявний у матеріалах справи); свідоцтво про право власності на будівлі та споруди № 75 від. 10.07.2009р. (наявне у матеріалах справи); термінові звіти, надані ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ Україна» до територіального органу державної статистики за формою №1-П: про виробництво промислової продукції(товарів,послуг) за видами за період січень 2010р., лютий 2010р, березень 2010р., квітень 2010р, травень 2010р., червень 2010р.

Вищерозглянуті господарські операції мали вплив на структуру активів Товариства:прирощення (збільшення) активів ТОВ «Біоіл Універсал Україна» внаслідок придбання цінностей (соняшник) у постачальників; виникнення зобов'язань перед ПП «Топ Транс Сервіс», ТОВ «НікЮтас», ТОВ «Холес Трейд», ПП «В-2», ПП «Победа», ПП «Продмаркет груп», ТОВ «Компанія АГРОКОМПЛЕКС», їх погашення грошовими коштами; прирощення (збільшення) активів ТОВ «Біоіл Універсал Україна» внаслідок придбання послуг у ПрАТ «Роздільнянський елеватор»; виникнення зобов'язань перед ПраТ «Роздільнянський елеватор» за послуги прийому, зберігання, підроботки Товару (соняшник) їх погашення грошовими коштами; виробництво олії соняшникової; прирощення (збільшення) активів внаслідок реалізації цінностей (олії соняшникової) покупцям та отримання грошових коштів.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Вирішуючи спір, суд враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання товарів від контрагентів.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію про те, ким поставлявся та відвантажувався товар (надавалися послуги), якими матеріально відповідальними особами оприбутковувався товар, на яких складах зберігався, подальший рух товару тощо.

Відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, згідно з чинним на момент виникнення спірних правовідносин підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про нікчемність всіх укладених TOB «Біоіл Універсал Україна» правочинів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи. Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів ПП «Топ Транс Сервіс», ТОВ «НікЮтас», ТОВ «Холес Трейд», ПП «В-2», ПП «Победа», ПП «Продмаркет груп», ТОВ «Компанія АГРОКОМПЛЕКС», предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених TOB «Біоіл Універсал Україна» грошових коштів акт перевірки не містять.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 02.09.2010 року № К-23029/07.

У своїх висновках податковий орган вважає, що постачальники TOB «Біоіл Універсал Україна» фактично не здійснювали господарської діяльності, а лише документували операції із товаром.

При цьому, актом перевірки від 29.07.2011 року № 827-123/23-00/34490471 не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло TOB «Біоіл Універсал Україна» права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Позиція щодо безтоварності угод про поставку соняшника TOB «Біоіл Універсал Україна» спростовується дослідженими в судовому засіданні договорами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, експлуатаційним дозволом для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів; звітами, наданими ТОВ «Біоіл Універсал Україна» до територіального органу державної статистики за формою №1-П: про виробництво промислової продукції(товарів,послуг) за видами за період - січень 2010р., лютий 2010р, березень 2010р., квітень 2010р, травень 2010р., червень 2010р.; виписками з реєстру ПрАТ «Роздільнянський елеватор» щодо прийнятого вантажу на квоту ТОВ «Біоіл Універсал Україна» тощо. Тобто дані документи підтверджують фактичне переміщення (транспортування), зберігання та обробку товару.

В судовому засіданні представником відповідача не зазначено чим саме підтверджено, що TOB «Біоіл Універсал Україна» не придбало товар у постачальників та не отримувало його для переробки.

В ході перевірки перевіряючими не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар не придбавались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акти перевірки інших податкових інспекцій та без самостійного дослідження господарських операцій дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентами правочинів, залишивши поза увагою первинну документацію.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Суд також зазначає, що висновки перевіряючих порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Таким чином, визнаючи правочини з придбання нікчемними, податковий орган не аргументував висновок щодо безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту TOB «Біоіл Універсал Україна» відповідними положеннями чинних на момент виникнення спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому продавці товарів склали та належним чином оформили первинну документацію, а придбаний товар призначався для використання у господарській діяльності TOB «Біоіл Універсал Україна», проведені операції були підтверджені відповідними бухгалтерськими та податковими документами.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд враховує, що в ході офіційного з'ясування обставин у справі судом було задоволено клопотання представника позивача щодо витребування від відповідача доказів щодо недобросовісності постачальників позивача (ПП «Топ Транс Сервіс», ПП «НікЮтас», ТОВ «Холес Трейд», ПП «В-2», ПП «Побєда», ПП «Продмаркет груп», ТОВ «Компанія Агрокомплекс»») та незаконного отримання податкової вигоди та обізнаності з такими діями ПП «Топ Транс Сервіс», ПП «НікЮтас», ТОВ «Холес Трейд», ПП «В-2», ПП «Побєда», ПП «Продмаркет груп», ТОВ «Компанія Агрокомлекс», ТОВ «Біоіл Універсал Україна».

Відповідні докази були витребувані від відповідача ухвалою суду, проте так і не були надані протягом судового розгляду справи. Отже на підтвердження своїх доводів податковим органом не надано доказів, які б відповідали критеріям, визначеним статтею 70 КАС України, тобто належних, допустимих і достовірних. Натомість покладні в основу заперечень доводи відповідача засновані на припущенні, отже є безпідставними, у зв'язку із чим відхиляються судом.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 15.08.2011 року №№ 0000462300, 0000472300, 0000482300.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 20 червня 2014 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк