Рішення № 39377657, 17.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.2014 Справа № 905/2936/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Волзі І.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької області

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», м. Донецьк

про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, пені та 3% річних усього у розмірі 394375,36 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Бєльських С.С. за дов.

Від відповідача: Пропастін В.М. за дов.

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, пені та 3% річних усього у розмірі 394375,36 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди обладнання № 415/А від 31.03.2005р. за період з листопада 2013р. по січень 2014р. включно, внаслідок чого виникла стягувана заборгованість, підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому він частково визнав позовні вимоги у розмірі 394292,24 гривень, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 83,12 гривень, посилаючись на допущену позивачем арифметичну помилку.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

31.03.2005р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди обладнання №415/А, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти в строкове платне користування обладнання та зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату та технічне обслуговування на умовах, обумовлених цим договором.

Розділ 2 договору містить характеристику, перелік та найменування обладнання, що передається в оренду.

Розділом 3 договору передбачено, що обладнання повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем на протязі 10 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором. Передача та приймання обладнання в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі, складеним комісією за участі представників обох сторін.

Обладнання вважається переданим орендарю з дати підписання акта приймання-передачі (п. 4.1 договору).

Факт передання майна в оренду підтверджується актами приймання-передачі від 31.03.2005р.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 30.09.2007р.) розмір орендної плати складає 11300*15 = 1695000,00 гривень в т.ч. ПДВ (без урахування інфляції) за обумовлений додатковою угодою строк. Орендна плата за перший місяць дії додаткової угоди складає 11300,00 гривень з ПДВ, і за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендна плата сплачується щомісячно у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця в строк до 28 числа наступного за розрахунковим з урахуванням її індексації (п. 5.3 договору).

Вартість оренди обладнання та робіт за договором визначається узгодженою обома сторонами калькуляцією на роботи з технічного обслуговування, планові, позапланові та після аварійні огляди обладнання підстанцій, що перебуваються в оренді у орендаря (п. 7.1 договору).

Згідно п. 7.3 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 30.09.2007р.) сплата оренди та робіт по технічному обслуговуванню виконується щомісячно і складає 126000,00 гривень з ПДВ, у тому числі орендна плата за перший місяць дії додаткової угоди 11300,00 гривень з ПДВ і технічне обслуговування 114700,00 гривень з ПДВ. Розмір орендної плати за наступні місяці визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендар перераховує цю суму на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 28 числа місяця, наступного за розрахунковим, але не пізніше п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 7.4 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачений строк дії договору - до 01.04.2006р., який додатковими угодами неодноразово продовжувався, востаннє - до 31.01.2014р.

Актом приймання-передачі від 01.02.2014р. підтверджується факт повернення орендарем орендованого обладнання.

В матеріалах справи наявні акти виконаних робіт за період з листопада 2013р. по січень 2014р. включно на загальну суму 378100,46 гривень, підписані обома сторонами.

За таких обставин, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №415/А від 31.03.2005р. за період з листопада 2013р. по січень 2014р. включно, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 378100,46 гривень, інфляційні втрати у розмірі 11803,96 гривень, пеню у розмірі 1265,09 гривень та 3% річних у розмірі 3205,85 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору №415/А від 31.03.2005р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором №415/А від 31.03.2005р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір є належною правовою підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від сплати орендної плати згідно визначених договором умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем грошові зобов'язання за договором виконані в повному обсязі не були, що визнано ним у відзиві на позовну заяву.

Згідно із ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 378100,46 гривень.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1265,09 гривень, 3% річних у розмірі 3205,85 гривень та суму інфляційний втрат у розмірі 11803,96 гривень.

Надаючи належну юридичну оцінку доводам позивача в цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.5 договору передбачено, що орендар несе відповідальність у випадку порушення строків оплати орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплати за кожний день прострочення.

Перевіривши відповідність наданих позивачем розрахунків, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат в повному обсязі, а саме в розмірі 1265,09 гривень, 3205,85 гривень та 11803,96 гривень відповідно.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (83054, м. Донецьк, пр. ім. Засядька, код 00174846) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька обл., м. Горлівка, пр. Леніна, 11, код 00131268) заборгованість у розмірі 378100,46 гривень, пеню у розмірі 1265,09 гривень, 3% річних у розмірі 3205,85 гривень, суму інфляційних втрат у розмірі 11803,96 гривень, судовий збір у розмірі 5451,51 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 23.06.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник