Постанова № 39376559, 19.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2014 року 12:30 № 826/6693/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області

про

визнання протиправними дій, скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про (згідно прохальної частини позову): скасування постанов про накладення штрафних санкцій № 000009 від 21.02.2014 та № 000013 від 14.03.2014, визнання протиправними дії по прийняттю вказаних постанов, а також скасування рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 000267/1 від 28.11.2013 та № 000030/2 від 14.02.2014.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем проведена перевірка та за її результатами складено акт перевірки, яким встановлено відсутність на продукції Національного знаку відповідності. На підставі акту перевірки прийнято рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів та надалі, за результатами перевірки стану виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів, прийнято постанови про накладення штрафу.

У той же час, як зазначає позивач, надалі Інспекцією ще проведено перевірку щодо стану виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів та встановлено, що позивач виконав зазначені рішення у зв’язку з чим Інспекцією скасовано початкове рішення про вжиття обмежувальних заходів, але також застосовано штрафні санкції на підставі постанови від 14.03.2014 р.

Позивач не погоджується з рішенням про накладення штрафу та зазначає про безпідставність проведення перевірки, про те, що всі товари були забезпечені Національним знаком відповідності, що містився на упаковці, тарі, супровідній (експлуатаційній) документації. Однак, як зазначає позивач, Інспекцією неналежним чином було досліджено продукцію, упаковку, супровідну документацію, а відтак Інспекція дійшла до хибного висновку про відсутність на продукції Національного знаку відповідності.

Відносно рішень про вжиття обмежувальних заходів позивач, крім іншого, зазначає, що товари відповідають технічним регламентам.

З урахуванням зазначеного та наведеного у позовній заяві, позивач вважає постанову про накладення штрафу протиправною та просить її скасувати.

Відповідач проти позову заперечив, надавши письмові пояснення та зазначивши про обґрунтованість висновків, зроблених за результатами перевірок, а відтак, про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

У той же час, відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з’явився, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання, як і завчасного повідомлення про наявність таких причин не надав. Між тим, відповідачем подано заперечення проти позову. З огляду на відсутність доказів поважності причин неприбуття відповідача у судове засідання, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи розпочато за відсутності відповідача.

При цьому, на підставі ч. 6. ст. 128 КАС України ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Житомирській області проведено перевірку характеристик продукції в магазині ТОВ «Дієса» «Ельдорадо» у м. Луганськ.

За результатами перевірки складено акт від № 000267 від 28.11.2013 р.

Як вбачається з акту перевірки, вона проведена на підставі згоди Держінспекції України з питань захисту прав споживачів від 26.11.2013 р. № 5469-2-7/6, направлення від 27.11.2013р. №000267 та у зв’язку з отриманням звернення Спілки захисту прав споживачів Солом’янського району м. Києва від 405/01-01 від 26.11.2013 р.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 р. у справі № 826/18856/13-а за позовом ТОВ «Дієса» до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держінспекція) та її територіальних відділень в областях (у т.ч. до відповідача по даній справі) про визнання протиправними (незаконними) та скасування згоди Держінспекції, про визнання протиправними та скасування направлень на проведення перевірки, про визнання незаконними дій посадових осіб Інспекцій щодо проведення перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом’янського району м. Києва, у задоволенні позову відмовлено.

Судом у вказаному рішення зазначено, що Держінспекція у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та п/п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», порушення порядку надання згоди на проведення перевірки судом не встановлено, перевірка була призначена у відповідності з встановленими вимогами, судом не встановлено порушень вимог законодавства при здійсненні проведення перевірки позивача, у зв’язку з чим, як зазначив суд, підстави для визнання оскаржуваних дій посадових осіб територіальних органів Держінспекції щодо проведення перевірки магазинів торгівельної мережі ТОВ «Дієса» відсутні.

В контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас слід зазначити, що згідно з Актом перевірки встановлено, що на електрообладнанні, зазначеному в Акті перевірки (побутова техніка, морозильна камера) безпосередньо на електрообладнанні відсутній Національний знак відповідності, що за визначенням Інспекції є порушенням п. 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29.10.2009 р. № 1149.

Під час розгляду справи позивач не заперечував те, що на зазначену в Акті перевірки продукцію поширюються зазначені вище вимоги Технічного регламенту.

28.11.2013 р. Інспекцією підготовлено проекти рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, які отримані позивачем, що підтверджується їх залученням до позовної заяви та змістом позовної заяви.

13.12.2013 р. Інспекцією прийнято рішення № 000267/1 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, яке мотивовано відсутністю на електрообладнанні Національного знаку відповідності. Вирішено застосувати захід – обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначене рішення є предметом оскарження у даній справі.

Окрім того, Інспекцією прийнято також рішення від 13.12.2013 р. № 000267/2 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, яке мотивовано тими самими обставинами та згідно якого вирішено застосувати відносно продукції обмежувальний (коригувальний) захід – обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку. Зазначене рішення не є предметом оскарження у даній справі.

Отримання позивачем зазначених рішень, підтверджується їх залученням до позовної заяви.

Як визнається позивачем, 24.12.2013 р. ним було направлено до Інспекції повідомлення про виконання рішення обмежувальних (коригувальних) заходів, а саме: щодо виконання рішення про обмеження надання продукції на ринку. Проте, під час розгляду справи доказів наведеного позивачем не надано. Наведені обставини не підтверджуються і у відзиві відповідача на позов.

14.02.2014 р. Інспекцією проведено перевірку стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, за результатами якої складено акт № 00030 від 14.02.2014 р.

За результатами перевірки встановлено відсутність Національного знаку відповідності на електрообладнанні (побутовій техніці), яке зазначено у попередньому акті перевірки.

На підставі висновків акту перевірки від 14.02.2014 р. та за результатами перевірки виконання попереднього рішення, Інспекцією прийнято рішення № 000030/2 про вжиття обмежувального заходу, - обмеження надання продукції на ринку шляхом заборони надання продукції на ринку.

21.02.2014 р. Інспекцією прийнято постанову про накладення штрафних санкцій № 000009, яка є предметом оскарження у даній справі, відповідно до якої на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 15,470 тис.грн. (910 неоподатковуваних мінімумів). Постанова прийнята за результатами розгляду: акту перевірки № 000267 від 28.11.2013 р., рішення про обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами № 000267/1 від 13.12.2014 р.; рішення про обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку № 000267/2 від 13.12.2014 р. (не є предметом оскарження у даній справі), акту перевірки від 14.02.2014 р.

Постанова про накладення штрафу мотивована тим, що позивач розповсюджував продукцію, яка зазначена в акті № 267 від 28.11.2013 р., на якій відсутній Національний знак відповідності.

Постанову прийнято на підставі ст. 11 та п. 2 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», відповідно до якого у разі невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених у статті 29 цього Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються штрафні санкції у розмірі від тисячі п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів.

07.03.2014 р., на підставі довідки про результати аналізу виконання рішення від 07.03.2014 р. № 000267/1, акту перевірки стану виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів від 14.02.2014 р. № 000030, Інспекцією прийнято рішення № 000267/3 про скасування рішення від 13.12.2013 р. № 000267/2 про обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку, яке не є предметом оскарження у даній справі. У рішенні зазначено, що позивач виконав рішення повністю та результативно.

У той же час, 14.03.2014 р. Інспекцією прийнято постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 4,233 тис.грн. (249 неоподатковуваних мінімумів). Постанова прийнята за результатами розгляду акту від 13.12.2013 р. № 000267 від 13.12.2013 р., рішень від 13.12.2013 р. № 000267/1 та № 000267/2.

Постанова прийнята на підставі ст. 11 та п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», відповідно до якого за розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, до розповсюджувачів продукції застосовуються штрафні санкції у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В контексті наведеного та щодо дотримання строків звернення до суду, слід зазначити, відповідачем не надано доказів надіслання та вручення позивачу постанови про застосування штрафних санкцій у строк, що перевищує встановлений ч. 5 ст. 99 КАС України (до дати звернення до суду), а відтак, враховуючи, що відповідь від Держспоживінспекції на скаргу позивача від 26.03.2014 р. сформована 10.04.2014 р. та направлена позивачу 15.04.2014 р., позов сформований позивачем 15.05.2014 р., суд, з урахуванням встановлених нормативів доставки поштової кореспонденції по м. Києву (в контексті направлення відповіді на адресу позивача), не вбачає підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (далі – Закон № 2735-VI) державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд), це діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Термін «встановлені вимоги» вживається у значенні - вимоги щодо нехарчової продукції (далі - продукція) та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами.

Частиною 1 статті 8 зазначеного Закону передбачено, що обов'язки суб'єктів господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції встановлюються цим Законом, Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", виданими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами, технічними регламентами.

З метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності: вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог (п. 11 ч. 11 зазначеного Закону).

При цьому, посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, як вже зазначалося, мають право складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог (п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону).

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», технічний регламент, це закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Згідно з ч. 2 ст. 13 зазначеного Закону відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.

Відповідно до п. 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затв. постановою КМУ № 1149 від 29.10.2009, перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність (п.10 Постанови КМУ № 1149 від 29.10.2009).

В свою чергу, пунктом 5 Правил застосування національного знаку відповідності, затв. Постановою KMУ від 29.11.2001 № 1599, передбачено, що Національний знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідні документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом.

Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

У свою чергу, відповідно рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2735-VI метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 зазначеного Закону заходами ринкового нагляду є обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 29 зазначеного Закону у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Частиною третьою цієї статті встановлено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, зокрема, що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 зазначеного Закону обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і третьою статті 29 цього Закону); 2) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Згідно з ч. 5. ст. 30 Закону № 2735-VI тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження (п. 2).

В даному випадку, враховуючи зміст Акту перевірки, який є носієм доказової інформації, позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів наявності під час перевірки на продукції або у супровідній документації Національного знаку відповідності, у т.ч. власне супровідної документації та результатів фото-фіксації під час перевірки, тобто обставини наявності на продукції або у супровідній документації Національного знаку відповідності не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а його відсутність вказує на порушення встановлених вимог та наведених вище норм законодавства.

Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Враховуючи наведене, суд вважає законним та обґрунтованим оскаржуване рішення Інспекції від 13.12.2013 р. № 000267/1 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів щодо обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

При цьому, виходячи з результатів проведеної 14.02.2014 р. перевірки стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, якою встановлено відсутність Національного знаку відповідності на електрообладнанні (побутовій техніці), яке зазначено у попередньому акті перевірки, суд вважає законним та обґрунтованим рішення Інспекції від 14.02.2014 р. № 000030/2 про вжиття обмежувального заходу, - обмеження надання продукції на ринку шляхом заборони надання продукції на ринку, прийняття якого відповідає вимогам ч. 4 ст. 29 вищезгаданого Закону.

У той же час, враховуючи подальше встановлення факту невиконання рішення від 13.12.2013 р. № 000267/1, а також рішення від 13.12.2013 р. № 000267/2 про обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку, яке не є предметом оскарження у даній справі, обставини невиконання яких не спростовані позивачем під час розгляду справи, суд також приходить до висновку про законність та обґрунтованість постанови про накладення штрафних санкцій від 21.02.2014 р. № 000009, яка прийнята на підставі ст. 11 та п. 2 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів).

Що стосується постанови про накладення штрафних санкцій № 000013 від 14.03.2014 р., яка прийнята на підставі п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (за розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності), суд зазначає, що враховуючи встановлення Інспекцію факту порушення, яке полягає у відсутності на продукції, на супроводжуючій її документації та на упаковці до продукції Національного знаку відповідності, обставини щодо чого встановлені у рішенні від 14.02.2014 р. на підставі акту від 14.02.2014 р. № 000030 (з урахуванням обставин, викладених в акті № 000267 від 28.11.2013 р.) та обставини щодо чого не спростовані позивачем під час розгляду справи, суд не вбачає підстав для висновку про протиправність постанови Інспекції № 000013 від 14.03.2014 р. про накладення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень, які є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а отже, враховуючи відсутність підстав для висновку про незаконність проведення перевірки та, відповідно, відсутність підстав для визнання протиправними дій Інспекції під час перевірки та у зв’язку з прийняттям оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги те, що при зверненні з позовом за майнові вимоги, які загалом складають 4250,00 грн., позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 255,78 грн. (182,70 грн. за майнову вимогу та 73,08 грн. за немайнову), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору (щодо заявлених майнових вимог).

Так, загальна ставка судового збору, що підлягає сплаті відповідно до вказаних норм та з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати (1218 грн.), складає мінімальний розмір 1 827 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати). Відтак, враховуючи сплачену позивачем суму за майновий спір (182,70 грн.) та у зв’язку з відмовою у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн., яка на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами ч. 2 ст.11, статей 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (код з ЄДО 36483471; адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 45) відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (код з ЄДО 36483471; адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 45) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили – видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін