Постанова № 39376386, 10.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р. Справа № 804/5343/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. при секретаріВербному Д.С. за участю: представника позивача: представника відповідача: Кощеєвої А.В., Курпай Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Маркет-сервіс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Маркет-сервіс», в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0008522201 від 19.12.2013 р. про сплату податку на додану вартість на суму 481600,00 грн. та штрафних санкцій на суму 120400,00 грн., податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0002212201 від 26.02.2014 р. про сплату штрафних санкцій на суму 120400,00 грн., всього на загальну суму 722400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкова ігнорує ті обставини, що до бюжетного відшкодування належить тільки та сума ПДВ, яка вже сплачена підприємством постачальнику та включена останнім до складу своїх податкових витрат. Отже, бюджет отримав ПДВ від постачальника. А це є підставою для його відшкодування або зменшення податкових зобов'язань тому, хто такий податок сплатив, тобто Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Маркет-сервіс». Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Маркет-сервіс» не можна принудити виключити зі складу свого податкового кредиту суму сплаченого постачальнику ПДВ, якщо це прямо не передбачено податковим законодавством.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, в яких вказує, що при порівнянні фактурної вартості реалізованої на експорт продукції з сукупною сумою вартості (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, фінансовий результат від проведених операцій на експорт за травень-червень 2013 р. має від'ємне значення /збиток 414967,20 грн. Наявність належно оформлених документів, зокрема податкових накладних, не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки не встановлено об'єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Маркет-сервіс» зареєстрована Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області. Фактичний вид діяльності підприємства у періоді, що перевірявся - монтаж та установлення електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації, інші види оптової торгівлі.

У період з 21.11.2013 р. по 27.11.2013 р. на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 19.11.2013 р. №767 старшим державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Власенко О.С. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання здійснення операцій з придбання та продажу експортної продукції за період травень-червень 2013 р., правильність та правомірність їхнього відображення у податковому обліку, за результатами якої складено акт №2408/22-01/31181487 від 04.12.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 481600,00 грн., в т. ч. по періодах: січень 2013 р. - на 44800,00 грн.; травень 2013 р. - на 336000,00 грн.; серпень 2013 р. - на 100800,00 грн.

На підставі акта перевірки №2408/22-01/31181487 від 04.12.2013 р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0008522201 від 19.12.2013 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Маркет-сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 602000,00 грн., з них: основний платіж - 481600,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 120400,00 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №0008522201 від 19.12.2013 р., Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Маркет-сервіс» оскаржила його до Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області №975/10/04-36-100809 від 18.02.2014 р. залишено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Маркет-сервіс» без задоволення.

За результатами розгляду зазначеної скарги та на підставі акта перевірки №2408/22-01/31181487 від 04.12.2013 р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області також прийнято податкове повідомлення-рішення №0002212201 від 26.02.2014 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Маркет-сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 120400,00 грн., з них: основний платіж - 0,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 120400,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 03.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Маркет-сервіс» (покупець) та ТОВ «Український завод великогабаритних шин» (постачальник) укладено контракт на поставку продукції №03/01-2008, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити автопокришки. Згідно додаткової угоди №5 від 31.12.2012 р. він діє до 31.12.2013 р. На підтвердження виконання зазначеного контракту Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Маркет-сервіс» надані суду: специфікації, видаткові накладні, податкові накладні. В 2012 році придбано шин в кількості 80 штук на загальну суму з ПДВ 8779200,00 грн. В 2013 році придбано шин в кількості 9 штук на загальну суму з ПДВ 604800,00 грн.

12.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Маркет-сервіс» (постачальник) та Firm "EUROTIRE, INC." (USA) укладено контракт на поставку продукції №12/12-2011, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти пневматичні шини для кар'єрної та дорожно-будівельної техніки.

На підтвердження виконання контракту на поставку продукції №12/12-2011 від 12.12.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Маркет-сервіс» надані суду: специфікації, рахунки, митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні. Поставка 4 шин здійснювалась 17.05.2013 р. на загальну суму 230198,40 грн, про що свідчить митна декларація №110080000/2013/111879, наявна у справі, 26.06.2013 р. здійснювалась поставка 13 шин на загальну суму 748144,80 грн., що підтверджується митними деклараціями №110080000/2013/115868, №110080000/2013/115870,№110080000/2013/115875, які також містяться у матеріалах справи. Вартість реалізованої на експорт продукції складає 2474632,80 грн.

Таким чином, судом встановлено, що 17.05.2013 р. експортовано 4 шини по 57549,60 грн. за 1 штуку на загальну суму 230198,40 грн. без ПДВ, а ціна закупки 56000,00 грн. Тобто націнка склала 1549,60 грн. * 4 = 6198,40 грн.

26.06.2013 р. експортовано 13 шин по 57549,60 грн. за 1 штуку на загальну суму 748144,80 грн. без ПДВ, а ціна закупки 56000,00 грн. Тобто націнка склала 1549,6 грн. * 13 = 20144,80 грн.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що до вартості шин товариством не включено затрати на зберігання (період зберігання з 2012 року), їх транспортування із складу до митниці, навантаження та розвантаження на транспорт, також послуги брокерів та інші видатки товариства.

Враховуючи встановлене, суд робить висновок, що доводи податкової щодо збитковості господарських операцій є обгрунтованими.

Крім того податкова стверджує, що при порівнянні фактурної вартості реалізованої на експорт продукції з сукупною сумою вартості (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, фінансовий результат підприємства від проведених операцій на експорт за травень-червень 2013 р. має від'ємне значення /збиток у розмірі 414967,20 грн.

Суд звертає увагу, що ціна є грошовим виразом вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір. Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг.

Під час судового розгляду судом з'ясовано, що такі операції з продажу на експорт за ціною, нижчою за ціну придбання, здійснюються Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Маркет-сервіс» систематично.

Приймаючи до уваги, що при постійній реалізації товару за ціною, нижчою від ціни придбання, до якої не включені ані витрати на доставку ані витрати на доведення до стану, придатного для продажу, суд акцентує увагу на постійному характері збитковості операцій підприємства.

Суд також погоджується, що збитковість експортування Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Маркет-сервіс» компанії Firm "EUROTIRE, INC." раніше придбаних у ТОВ «Український завод великогабаритних шин» пневматичних шин для кар'єрної та дорожно-будівельної техніки, дає підстави вважати, що їх придбання та подальша реалізація на експорт, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності перевіряємого підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

Наявність цих ознак свідчить про спрямованість наміру платника податків на збагачення за рахунок бюджетних коштів, а відсутність економічної доцільності угоди - на несумлінність платників податків та є доказом вчинення суб'єктом господарювання незаконної господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань та без економічної обґрунтованості укладених угод. Крім цього наявність таких обставин може свідчити лише про направленість дій на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди переважно чи за рахунок бюджету, а саме зловживання суб'єктом господарювання правом на отримання бюджетного відшкодування та відсутність економічного ефекту від укладених угод.

Відповідно до п. п. 14.1.36, п. п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності

Згідно п. п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Пунктом 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Відповідно до п. п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій.

Згідно п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Крім того, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг (підпункт 188.1 етапі 188 ПК України).

Аналізуючи визначення господарської діяльності, закріплене у п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання прибутку, а не з метою умисного заниження (приховування) податкових зобов'язань. Навмисні дії платників податків, що спрямовані на заниження податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.

Тобто, зі змісту угод платника податку, дана операція є операцією з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення податкового кредиту, і, як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Це свідчить про те, що операція не відповідає меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку. Купівля шин та їх подальша реалізація на експорт згідно з укладеним контрактом за ціною, нижчою від ціни придбання, не зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності товариства, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб - шляхом відшкодування ПДВ з бюджету (зменшення сплати поточних платежів по ПДВ за рахунок сформованого податкового кредиту) - не можна розглядати як самостійну ділову мету.

З огляду на викладене, дії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Маркет-сервіс» не обумовлені розумним змістом, що направлений на отримання доходу, отже такі дії були направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань.

Суд також звертає увагу на те, що не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, наявність у покупця належно оформлених податкових накладних, не є підставою для відшкодування ПДВ (зменшення сплати поточних платежів по ПДВ за рахунок сформованого податкового кредиту), оскільки не встановлено об'єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги за заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України при розгляді справ за участі національних суб'єктів господарювання до органів ДПС зазначає, що при здійсненні господарської діяльності, основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати/надати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності (постанова Верховного суду України від 01.04.2008 р. №08/91).

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Маркет-сервіс» здійснювала експортування компанії Firm "EUROTIRE, INC." пневматичних шин для кар'єрної та дорожно-будівельної техніки за ціною, нижчою від ціни придбання у ТОВ «Український завод великогабаритних шин», у зв'язку з чим отримала збиток у розмірі 414967,20 грн., який свідчить про здійснення операцій без мети отримання прибутку, а лише з метою подальшої мінімізації сплати ПДВ, а також враховуючи, що Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області при винесенні податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій податковою доведена, то суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

Також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на те, що позовні вимоги в даному випадку є майновими, отже позивач повинен сплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову судовий збір у розмірі 4872,00 грн., що становить 4 розміри мінімальної заробітної плати, а сплатив лише 487,20 грн., тому суд стягує з позивача 4384,80 грн. (4872,00 грн. - 487,20 грн).

Керуючись ст. ст. 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Маркет-сервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Маркет-сервіс» (ЄДРПОУ 31181487) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (отримувач: УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок: 31210206784008, банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу - судовий збір за позовом).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 16 червня 2014 року

Суддя Р.З. Голобутовський