Постанова № 39376145, 16.06.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року справа № 823/1159/14

м. Черкаси

16 год. 40 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

за участю:

представника позивача закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд» Тертишника С.М. - за посадою,

представника відповідача державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області Барабаш О.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд» до державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось ЗАТ «Агрошляхбуд» з позовом до ДПІ у Черкаському районі ГУ Міндоходів у Черкаській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- від 05.12.2013р. № 0000852200 про збільшення суми грошового зобов'язання ЗАТ «Агрошляхбуд» по податку на прибуток підприємств на загальну суму 42 927,00грн.,

- від 05.12.2013р. № 0000842200 про збільшення суми грошового зобов'язання ЗАТ «Агрошляхбуд» з ПДВ на загальну суму 43 902,00грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що в 2011 році ЗАТ «Агрошляхбуд» мало взаємовідносини з ТОВ «Фасадрем-сервіс», а саме були укладені договори про надання послуг. Умови зазначених договорів сторонами були виконані в повному обсязі, що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, відображеними у податковій звітності позивача, в зв'язку з чим, твердження ДПІ у Черкаському районі щодо фіктивності господарських операцій між зазначеними підприємствами, позивач вважає хибним, оскільки, такі твердження ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та не підтверджуються належними доказами. Позивач також зазначає, що посилання податкового органу в акті перевірки на визнання правочинів з ТОВ «Фасадрем-сервіс» нікчемними, в зв'язку з відсутністю в останнього трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, транспорту, є необґрунтованим. Адже, чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, видаткових та податкових накладних не обумовлена наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Представник позивача зауважив, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за якість здійснення господарської діяльності своїм контрагентом, перевіряти наявність у нього персоналу, складських приміщень, транспорту тощо. Доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та вищевказаним підприємствам, в зв'язку з його незнаходженням за місцем реєстрації позивач вважає необґрунтованими, оскільки на час виникнення спірних правовідносин, контрагент позивача був включений до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також був зареєстрований, як платники ПДВ. Крім того зазначив, що ТОВ «Фасадрем-сервіс» на час виникнення спірних правовідносин мало спеціальну ліцензію на виконання робіт, що були вказані в укладених між суб'єктами господарювання договорах. Зазначена обставина, на думку позивача, є ще одним підтвердженням того, що господарські взаємовідносини між ЗАТ «Агрошляхбуд» та ТОВ «Фасадрем-сервіс» дійсно відбулися.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала повністю з підстав викладених у запереченні, наголосивши, що взаємовідносини позивача та його контрагента носять фіктивний характер. Крім цього зазначила, що позапланова виїзна документальна перевірка ЗАТ «Агрошляхбуд», на підставі якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була проведена з використанням акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.10.2012р. № 842/22-10/31663124 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фасадрем-сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011р. по 30.09.2012р.», яким встановлено: незнаходження суб'єкта господарювання за місцем реєстрації, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення відповідної діяльності, тобто, здійснювані операції вказаним суб'єктом господарювання не має реального, товарного характеру та має ознаки фіктивності. Крім цього вказала, що у відповідності до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 21.06.2013р., яка також була використана під час перевірки, встановлено, що засновник ТОВ «Фасадрем-сервіс» ОСОБА_3 здійснював фіктивне підприємництво, тобто, вчинив злочин передбачений ч.1 ст.205 КК України.

З огляду на вказані обставини, представник відповідача просила відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Закрите акціонерне товариство «Агрошляхбуд» зареєстроване Черкаською районною державною адміністрацією 05.04.1996р., за ідентифікаційним кодом - 3582310 та взяте на облік як платник податків в ДПІ у Черкаському районі.

Посадовими особами ДПІ у Черкаському районі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ЗАТ «Агрошляхбуд» з питань підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Фасадрем-сервіс» за період з 01.05.2011р. по 01.06.2013р., про що складено акт від 20.11.2013р. № 30/23-25-22-010/3582310 (а.с.8-22).

Висновками вказаного акту перевірки встановлено наступні порушення, а саме:

- п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.05.2011р. по 01.06.2013р. на загальну суму 42 927,00грн., в тому числі за ІІ квартал 2011р. на суму 15 336,00грн. та за IV квартал 2011р. на суму 27 591,00грн.;

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 37 328,00грн., в тому числі за червень 2011р. на суму 11 041,00грн., за липень 2011р. на суму 2 294,00грн., за листопад 2011р. на суму 23 019,00грн. та за травень 2012р. на суму 974,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ «Агрошляхбуд» в періоді, який перевірявся мало взаємовідносини з ТОВ «Фасадрем-сервіс». Були укладені договори на проведення робіт № 8/1/06 від 01.06.2011р. (а.с.29-30) та № 21 від 20.10.2011р. (а.с.31-32).

У відповідності до договору № 8/1/06 від 01.06.2011р., ЗАТ «Агрошляхбуд» (замовник) доручає, а ТОВ «Фасадрем-сервіс» (підрядник) приймає на себе зобов'язання по виконанню ремонтних робіт санаторію «Світанок» (термін виконання робіт - червень 2011р., вартість робіт по договору визначена на підставі динамічної договірної ціни, яка складає 80 010,00грн., в т.ч. ПДВ 13 335,00грн.

За договором на проведення робіт № 21 від 20.10.2011р., ЗАТ «Агрошляхбуд» (замовник) доручає, а ТОВ «Фасадрем-сервіс» (підрядник) приймає на себе зобов'язання по виконанню: благоустрою території підкачувальної насосної станції, що в м. Черкаси по вул. Рябоконя, вартість робіт 15 938,76грн., в т.ч. ПДВ 2 656,46грн. (а.с.35); улаштування а/б покриття фабрики «Агрохімікатів», вартість робіт 38 073,94грн., в т.ч. ПДВ 6 345,66грн. (а.с.37); відновлення а/б покриття проїжджої частини вул. Чехова, вартість виконаних робіт 14 967,94грн., в т.ч. ПДВ 2 494,66грн. (а.с.36) та ремонту автосалону 8 км. Смілянського шосе, вартість виконаних робіт 74 976,00грн., в т.ч. ПДВ 12 496,00грн. (а.с.34). Загальна вартість робіт, яка доручається підряднику, по даному договору визначається на підставі динамічної договірної ціни та складає 143 956,64грн., в т.ч. ПДВ 23 992,77грн., термін виконання договору жовтень-листопад 2011р.

Розрахунок по вищевказаним договорам проводився в безготівковій формі шляхом оплати вартості придбаних робіт, послуг на розрахункові рахунки постачальника, що підтверджується копіями виписок по рахунках (а.с.103-109).

Контрагентом позивача на підтвердження виконання зазначених договорів (здійснення господарських взаємовідносин) були виписані на ім'я ЗАТ «Агрошляхбуд» первинні бухгалтерські документи: акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в; довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, а також податкові накладні.

На підставі отриманих від ТОВ «Фасадрем-сервіс» податкових накладних (№ 22 від 29.06.2011р.; № 95 від 30.11.2011р.; № 96 від 30.11.2011р.; № 97 від 30.11.2011р. № 98 від 30.11.2011р.), копії яких були надані позивачем до перевірки та також долучені до матеріалів справи (а.с.54-58), ЗАТ «Агрошляхбуд» включило до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в податковій декларації з податку на прибуток за II-IV квартали 2011р. витрати на загальну суму 186 639,00грн., а також включило суму ПДВ в розмірі 37 328,00грн. до складу податкового кредиту, в податкових деклараціях з ПДВ за червень та листопад 2011 року.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в ході позапланової перевірки позивача та при складанні акту перевірки від 20.11.2013р. № 30/23-25-22-010/3582310, податковим органом був використаний акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.10.2012р. № 842/22-10/31663124 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фасадрем-сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011р. по 30.09.2012р.».

У відповідності до вказаного акту, контрагент позивача не знаходиться за місцем реєстрації, крім того встановлено, що у останнього відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме: основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, в зв'язку з чим, операції за їх участю не є господарською діяльністю останніх, в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є фіктивними. Тобто, діяльність товариства була спрямована на проведення транзитних фінансових потоків та надання вигоди підприємствам реального сектору економіки, шляхом штучного оформлення валових витрат та формування податкового кредиту. В судовому засіданні представник відповідача наголосила, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21.06.2013р., яка також була використана під час перевірки, встановлено, що засновник ТОВ «Фасадрем-сервіс» ОСОБА_3 здійснював фіктивне підприємництво, тобто, вчинив злочин передбачений ч.1 ст.205 КК України.

З урахуванням результатів перевірок контрагента ЗАТ «Агрошляхбуд», в акті перевірки від 20.11.2013р. № 30/23-25-22-010/3582310 податковим органом зроблено висновок, що правочини між позивачем та його контрагентом, є нікчемним, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.

На підставі акту перевірки від 20.11.2013р. № 30/23-25-22-010/3582310, податковим органом 05.12.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0000842200, яким збільшено суму грошового зобов'язання ЗАТ «Агрошляхбуд» з ПДВ на загальну суму 43 902,00грн., у тому числі основний платіж в розмірі 37 328,00грн. та штрафні санкції в розмірі 6 574,00грн. (а.с.23);

- № 0000852200, яким збільшено суму грошового зобов'язання ЗАТ «Агрошляхбуд» з податку на прибуток підприємств на загальну суму 42 927,00грн. (основний платіж, без штрафних санкцій, а.с.24).

Зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку були оскаржені позивачем до Головного управління Міндоходів у Черкаській області та до Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями вищевказаних суб'єктів владних повноважень від 25.01.2014р. № 1585/23-00-10-0210 (а.с.25-26) та від 31.03.2014р. № 5695/6/9999100115 (а.с.27-28), в задоволенні скарг позивача було відмовлено, в зв'язку з чим, ЗАТ «Агрошляхбуд» звернулось до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд не може погодитись з наведеними висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятими на підставі нього податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на наступне.

На час виникнення спірних правовідносин (2011р.), порядок нарахування та сплати податку на прибуток, а також податку на додану вартість було врегульовано - Податковим Кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV (надалі - ПК України) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із аналізу наведених положень ПК України убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (надалі: Закон №996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ст. 1 Закону №996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням вищевказаних норм законів, суд зазначає, що первинні бухгалтерські документи по господарським взаємовідносинам ЗАТ «Агрошляхбуд» з ТОВ «Фасадрем-сервіс», копії яких були надані позивачем до перевірки, а також долучені до матеріалів справи (акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в; довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, а також податкові накладні), в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами, а також дають змогу стверджувати, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, містять в собі всі необхідні реквізити (назви підприємств від імені яких складений документ, назви документів та дати їх складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів).

В судовому засіданні представник відповідача зауважив, що в частини первинних бухгалтерських документів, зокрема, в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за червень та листопад 2011р. не зазначені дата та місце складання, а отже вони є такими, що складені з порушення встановлених законом вимог та не мають юридичної сили первинних бухгалтерських документів.

Дане твердження суд сприймає критично та зазначає, що наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. № 554, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, було затверджено «Примірні форми первинних документів з обліку в будівництві», зокрема примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

При дослідженні примірного зразка акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в суд встановив, що він складається не за кожний день, а за звітний період (наприклад місяць), крім цього, місцем складання такого акту є найменування будівництва та його адреса.

З огляду на вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що зміст актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за червень та листопад 2011р., які були підписані уповноваженими особами позивача та його контрагента, в повній мірі відповідають вимогам вищевказаного наказу, в зв'язку з чим, твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Крім цього, суд зазначає, що навіть існування недоліків при оформленні первинної бухгалтерської документації не може тягнути за собою їх недійсність та втрату позивачем права на податковий кредит, без здійснення аналізу господарських операцій по суті, з урахуванням всіх наявних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.02.2012р. у справі № К-18043/09.

Суд не може погодитись також з доводами податкового органу щодо фіктивності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Фасадрем-сервіс», в зв'язку з відсутністю у контрагента позивача економічно необхідних умов для здійснення такої діяльності (зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.10.2012р. № 842/22-10/31663124 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фасадрем-сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011р. по 30.09.2012р.»). Такі доводи на думку суду є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Контрагенту позивача законом надано право на укладення договорів щодо оренди складських приміщень, користування послугами з перевезень, використання в своїй діяльності матеріальних ресурсів, які останньому не належать на праві власності, а використовуються на підставі права користування.

Крім того, суд зазначає, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за якість здійснення господарської діяльності своїми контрагентами, перевіряти наявність персоналу, складів, транспорту тощо, а також не наділений повноваженнями щодо контролю за господарською діяльністю контрагента.

Частиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення в ЄДР відомостей про її припинення. Тобто, державна реєстрація юридичної особи є юридично-значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Також, у відповідності до ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З огляду на вищевказане, суд наголошує, що оскільки на час взаємовідносин ЗАТ «Агрошляхбуд» з ТОВ «Фасадрем-сервіс», останній був зареєстрований в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується копією довідки АА № 375588 з ЄДР підприємств та організацій України (а.с.59, зворотній бік), а також взятий на податковий облік в органах державної податкової служби, як платники податку на додану вартість, не мав податкового боргу, ставити під сумнів правомочність здійснення господарської діяльності своїм контрагентів у позивача не було підстав.

Суд зазначає, що аргументом в підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом є також наявність у останнього ліцензії серії АВ № 512042 (а.с.38) виданої 19.01.2010р. інспекцією ДАБК у м. Києві на проведення робіт визначених в переліку робіт (а.с.39).

Твердження податкового органу, що наявність чи відсутність ліцензії, в даному випадку, не є базовим доказом правомірності вчинення господарських операцій, суд вважає помилковим та зазначає, що відсутність ліцензії забороняє виконання робіт (визначених договорами про виконання робіт № 8/1/06 від 01.06.2011р. та № 21 від 20.10.2011р.) взагалі, а наявність такої ліцензії підтверджує той факт, що відповідний суб'єкт пройшов всі перевірки (зокрема щодо наявності ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності), отримав експертний висновок і лише після перевірки працівниками ДАБК отримав ліцензію.

Судом встановлено, що незважаючи на проведені перевірки ТОВ «Фасадрем-сервіс», податковими органами Подільського та Печерського районів м. Києва зазначена ліцензія зупинена не була, що є підтвердженням реальності здійснення господарської діяльності контрагентом позивача.

Таким чином, оскільки первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача та його контрагента відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також враховуючи підтвердження в ході розгляду справи реальності здійснення господарських операцій ЗАТ «Агрошляхбуд» з ТОВ «Фасадрем-сервіс», суд дійшов висновку про правомірність включення ЗАТ «Агрошляхбуд» до валових витрат та податкового кредиту за вищевказаний період сум ПДВ, за договорами про виконання робіт № 8/1/06 від 01.06.2011р. та № 21 від 20.10.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів, що під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.12.2013р. № 0000842200 та № 0000852200 він діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, в зв'язку з чим, вимоги ЗАТ «Агрошляхбуд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаської області від 05.12.2013 р. № 0000852200 про збільшення суми грошового зобов'язання закритому акціонерному товариству «Агрошляхбуд» з податку на прибуток за основним платежем 42927 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаської області від 05.12.2013 р. № 0000842200 про збільшення суми грошового зобов'язання закритому акціонерному товариству «Агрошляхбуд» з податку на додану вартість за основним платежем 37328 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 6574 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 23 червня 2014 року