Рішення № 39375558, 16.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9628/14 16.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

про стягнення 81460,23 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Симонян А.В. за довіреністю № б/н від 26.12.2013 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 81460,23 грн. за Договором № 05/11/13 про надання експедиційних послуг від 05.011.2013 р. та Додатковими угодами до цього договору від 05.11.2013 р. (2 штуки), від 06.11.2013 р., від 07.11.2013 р., з яких: 76057,85 грн. - основний борг, 4471,48 грн. - пеня, 930,90 грн. - 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань по оплаті за надані позивачем експедиторські послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/9628/14 та призначено розгляд справи на 16.06.2014 р. о 12:00 год.

16.06.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло письмове повідомлення про відсутність аналогічного спору та відсутність необхідності участі в розгляді справи № 910/9628/14 посадових осіб або інших працівників підприємств, установ, організацій, державних органів для дачі ними пояснень з питань, пов'язаних з вирішенням даного спору.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник позивача в судовому засіданні 16.06.2014 р. подав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, а саме: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача (серія АД № 079151) та стосовно позивача (серія АД № 079149) станом на 10.06.2014 р. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 16.06.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 21.05.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином з огляду на наступне.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом встановлено, що поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. про порушення провадження у справі було направлено відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (03022, м. Київ, вул. Василя Жуковського, будинок, 13/16), яка відповідає адресі місцезнаходження останнього, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача (серія АД № 079151). Отримання відповідачем 28.05.2014 р. поштового відправлення з ухвалою суду за вказаною адресою підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03680 0722832 2.

За наведених обставин підтверджується, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Проте в судове засідання 16.06.2014 р. відповідач не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.06.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні 16.06.2014 р. представник позивача надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, позов підтримав повністю.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.06.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" (експедитор, позивач) був укладений Договір № 05/11/13 про надання експедиційних послуг (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 Договору сторони узгодили, що замовник (відповідач) доручає, а експедитор (позивач) приймає на себе обов'язки з організації перевезення автомобільним транспортом насіння соняшника врожаю 2013 року, що належить замовнику (надалі - вантаж), кінцевим пунктом призначення для вантажів, що перевозяться за цим договором, є ТОВ "Сватівська олія" Луганська обл. м.Сватове, вул. Челюскінців, 15.

Згідно умов Договору експедитор (позивач) зобов'язаний виконувати послуги за цим договором власними силами або із залученням третіх осіб (п.п. 3.1.1), укласти договори з перевізниками для забезпечення перевезення вантажів (п.п. 3.1.5).

Відповідно до п. 5.1 Договору встановлено, що розмір плати за послуги визначаються за взаємною згодою сторін і фіксуються в додаткових угодах до цього Договору.

Зокрема, до Договору № 05/11/13 про надання експедиційних послуг від 05.011.2013 р. сторонами були укладені Додаткові угоди від 05.11.2013 р. (2 штуки), від 06.11.2013 р. та від 07.11.2013 р.

Згідно п. 5.2 Договору узгоджено, що розрахунок за послуги проводиться замовником (відповідачем) на підставі рахунку експедитора (позивача).

Відповідно до п. 5.3 Договору рахунок повинен бути оплачений замовником (відповідачем) протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його надання замовнику.

Крім того, згідно п. 5.4 встановлено, що послуги за цим договором передаються за актом наданих послуг, у якому зазначаються реєстраційні номера автомобілів, які перевозили вантаж, дата, місце завантаження та розвантаження автомобілів, вага вантажу, відстань перевезення вантажу та вартість наданих послуг. Розрахунок ваги вантажу, який перевезено, здійснюється по вагам вантажоодержувача.

Як встановлено п. 5.5. Договору, акт наданих послуг повинен бути підписаний замовником (відповідачем) протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його надання замовнику. У випадку, якщо в цей строк замовник не поверне підписаний акт наданих послуг або не надасть вмотивовану письмову відповідь експедитору, то вважається, що послуги за цим договором прийняті замовником без зауважень.

Відповідно до п. 6.2 Договору встановлено, що за прострочення оплати замовник (відповідач) несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день такого прострочення.

Позивач у позовній заяві зазначив, що виконав свої зобов'язання за Договором та надав відповідачу послуги з організації перевезення вантажу (насіння соняшника) шляхом залучення підприємств-перевізників до виконання відповідних перевезень. Наведене підтверджується наступними актами приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а саме:

- Акт № 1 від 30.11.2013 р. на суму 73388,35 грн.;

- Акт № 2 від 31.12.2013 р. на суму 2669,50 грн.

Відповідно до умов Договору позивач направив на адресу відповідача листи, які містили:

- Акт № 1 від 30.11.2013 року та Рахунок № 12 від 30.11.2013 року на суму 73388,35 грн. Дані документи були отримані відповідачем 16.12.2013 року, що підтверджується Інтернет-випискою з сайту УДППЗ "УКРПОШТА" за штрихкодовим ідентифікатором 8301400024641, фіскальним чеком № 6660 від 13.12.2013 р. та списком № 726 згрупованих поштових відправлень.

- Акт № 2 від 31.12.2013 року та Рахунок № 25 від 31.12.2013 року на суму 2669,50 грн. Дані документи були отримані відповідачем 15.01.2014 року, що підтверджується Інтернет-випискою з сайту УДППЗ "УКРПОШТА" за штрихкодовим ідентифікатором 8300305917195, фіскальним чеком № 0266 від 14.01.2014 р.

Таким чином, відповідно до пункту 5.3 Договору, згідно якого рахунок повинен бути оплачений відповідачем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його надання відповідачу, Рахунок № 12 від 30.11.2013 року на суму 73388,35 грн. відповідач повинен був оплатити по 19.12.2013 року включно, а Рахунок № 25 від 31.12.2013 р. на суму 2 669,50 грн. - по 20.01.2014 року включно.

Натомість, в порушення умов Договору, відповідач не здійснив своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з організації перевезення вантажу (експедиторських послуг) згідно наданих позивачем рахунків № 12 від 30.11.2013 року та № 25 від 31.12.2013 року на загальну суму 76057,85 грн.

06.03.2014 р. позивачем була направлена відповідачу претензія № 1-74 від 06.03.2014 року з вимогою до відповідача оплатити 76057,85 грн. за Договором № 05/11/13 про надання експедиційних послуг від 05.11.2013 р., крім цього позивач вимагав від відповідача оплати сум пені та 3% річних. Однак відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість за Договором - не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю юридичною природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частин 1, 3 статті 929 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 ЦК України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Зібрані у справі докази, а саме: Акти приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 30.11.2013 р. на суму 73388,35 грн. та № 2 від 31.12.2013 р. на суму 2669,50 грн. підтверджують, що позивач згідно умов Договору надав відповідачу послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 76057,85 грн.

Вищенаведені акти приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, судом приймаються у якості належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач надав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень та претензій послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 76057,85 грн.

Згідно пунктів 5.2, 5.3 Договору сторони узгодили, що розрахунок за послуги проводиться відповідачем на підставі рахунку позивача, який повинен бути оплачений відповідачем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його надання замовнику.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направив на адресу відповідача Акт приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 30.11.2013 року та Рахунок № 12 від 30.11.2013 року на суму 73388,35 грн., які були отримані відповідачем 16.12.2013 року.

Також матеріалами справи підтверджується, що позивач направив на адресу відповідача Акт приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 31.12.2013 року та Рахунок № 25 від 31.12.2013 року на суму 2669,50 грн., які були отримані відповідачем 15.01.2014 року.

Таким чином, відповідно до умов пункту 5.3 Договору, відповідач повинен був оплатити 73388,35 грн. по 19.12.2013 року включно (16.12.2013 р. + 3 банківські дні), а 2 669,50 грн. - по 20.01.2014 року включно (15.01.2014 р. + 3 банківські дні), а відповідно з 20.12.2013 р. та з 21.01.2014 р. почалося прострочення з оплати спірних сум, загальна сума заборгованості - 76057,85 грн. (73388,35 грн. + 2669,50 грн.).

Як встановлено судом, станом на час розгляду справи по суті відповідач не здійснив оплати наданих позивачем на підставі Договору послуг з організації перевезення вантажу згідно наданих позивачем рахунків № 12 від 30.11.2013 року та № 25 від 31.12.2013 року на загальну суму 76057,85 грн., докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Зазначене, в свою чергу, свідчить про невиконання відповідачем умов Договору щодо своєчасної та повної оплати експедиторських послуг позивача та про наявність у відповідача заборгованості за Договором в загальній сумі 76057,85 грн.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 76057,85 грн. заборгованості за Договором визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4471,48 грн. пені за період з 20.12.2013 р. по 19.05.2014 р., 930,90 грн. 3 % річних за період з 20.12.2013 р. по 19.05.2014 р.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 1"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до п. 6.2 Договору встановлено, що за прострочення оплати замовник (відповідач) несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день такого прострочення.

Враховуючи умови пункту 5.3 Договору, судом було встановлено, що відповідач повинен був оплатити 73388,35 грн. (по Акту приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 30.11.2013 року) по 19.12.2013 року включно (16.12.2013 р. + 3 банківські дні), а 2 669,50 грн. (по Акту приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 31.12.2013 року) - по 20.01.2014 року включно (15.01.2014 р. + 3 банківські дні), а відповідно з 20.12.2013 р. та з 21.01.2014 р. почалося прострочення з оплати спірних сум.

Суд (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") здійснив перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми пені та встановив наступне:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення73388.3520.12.2013 - 20.01.2014326.5000 %0.036 %*836.4376057.8521.01.2014 - 14.04.2014846.5000 %0.036 %*2275.4876057.8515.04.2014 - 19.05.2014359.5000 %0.052 %*1385.71

836,43 +2275,48 + 1385,71 = 4497,62 грн.

Отже, сума пені за період з 20.12.2013 р. по 19.05.2014 р. становить 4497,62 грн. та є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 4471,48 грн. за період з 20.12.2013 р. по 19.05.2014 р., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, а також беручи до уваги п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення суми пені. Тому вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 4471,48 грн. за період з 20.12.2013 р. по 19.05.2014 р. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") здійснив перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми 3% річних та встановив наступне:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів73388.3520.12.2013 - 20.01.2014323 %193.0276057.8521.01.2014 - 19.05.20141193 %743.91

193,02 + 743,91 = 936,93 грн.

Отже, сума 3% річних за період з 20.12.2013 р. по 19.05.2014 р. становить 936,93 грн. та є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 930,90 грн. за період з 20.12.2013 р. по 19.05.2014 р., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, а також беручи до уваги п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних. Тому вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 930,90 грн. за період з 20.12.2013 р. по 19.05.2014 р. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 76057,85 грн. основного боргу, 4471,48 грн. пені, 930,30 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (03022, м. Київ, вул. Василя Жуковського, будинок, 13/16; ідентифікаційний код 34287465), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" (83003, Донецька область, м. Донецьк, вул. Капітана Ратникова, будинок 1; ідентифікаційний код 25602906) 76057,85 грн. (сімдесят шість тисяч п'ятдесят сім гривень 85 коп.) основного боргу, 4471,48 грн. (чотири тисячі чотириста сімдесят одну гривню 48 коп.) пені, 930,90 грн. (дев'ятсот тридцять гривень 90 коп.) 3 % річних, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.06.2014 р.

Суддя Гумега О.В.