Рішення № 39375555, 18.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6510/14 18.06.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області

про стягнення 7 814, 25 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Кабанець Н.М. за довіреністю № 650 від 11.12.2013 р.;

від відповідача: Красновид Н.Л. за довіреністю № 13/1-1-7 від 08.01.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - позивач) в особі Київської обласної філії звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (далі - відповідач) про стягнення 7 814, 25 грн., у тому числі 7 628, 26 грн. боргу за надані телекомунікаційні послуги, 77, 46 грн. пені, 35, 76 грн. 3% річних, 72, 77 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просив покласти на відповідача понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1 827, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач не належним чином виконував взяті на себе згідно укладеного між сторонами договору обов'язки з оплати наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яку останній разом з нарахованими пенею, відсотками річними та інфляційними втратами просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/16917/13 та призначено її до розгляду на 20.05.2014 р.

28.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та заперечення проти позову, в яких він зазначає про те, що станом на 17.02.2014 р. було повністю погашено борг перед позивачем, що в тому числі підтверджується рахунком-актом № 3211001700006000.2.2014 за телекомунікаційні послуги за лютий 2014 року за спірним Договором.

У судовому засіданні 20.05.2014 р. від представника позивача надійшла заява, яка своїм змістом є заявою про відмову від позовних вимог в частині стягнення основного боргу, та згідно з якою він просить стягнути з відповідача 77, 46 грн. пені, 35, 76 грн. 3% річних, 72, 77 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір в розмірі 1 827, 00 грн.

У судовому засіданні 20.05.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 03.06.2014 р. Розгляд заяви позивача, якою він відмовляється від позовних вимог в частині стягнення основного боргу, вирішено відкласти до встановлення фактичних обставин справи.

28.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про зменшення розміру позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про відмову від позовних вимог в частині стягнення основного боргу, та згідно з якою він просить стягнути з відповідача 77, 46 грн. пені, 35, 76 грн. 3 % річних, 72, 77 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір в розмірі 1 827, 00 грн. Крім того, позивачем надано письмові пояснення щодо підписання сторонами Акту звіряння розрахунків, в яких також викладено клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Від відповідача 28.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення проти позову та контррозрахунок позовних вимог, відповідно до яких він вказує на те, що станом на 17.02.2014 р. повністю погасив борг перед позивачем, а відповідно на момент подачі позову до суду предмет спору між сторонами був відсутній.

02.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. на підставі клопотання позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.06.2014 р. При цьому, сторонам доручено надати суду виписки банку по їх поточним рахункам щодо розрахунків за спірним Договором, засвідчених банківською установою у встановленому законом порядку; позивачу - письмові пояснення щодо різниці між сумою пені, що заявлена до стягнення в розмірі 77, 46 грн., та сумою пені, визначеною в рахунку-акті №3211001700006000.1.2014 за січень 2014 року в розмірі 223, 00 грн., а також обставин зарахування сплачених відповідачем 17.02.2014 р. грошових коштів в сумі 253, 62 грн. в оплату пені, на що відповідач вказує у представленій ним виписці банку УПР-000169 від 17.02.2014 р.; відповідачу - виписку банку УПР-000169 від 17.02.2014 р. та платіжні доручення № 13332 від 09.12.2013 р., № 14507 від 20.01.2014 р., № 147423 від 07.02.2014 р., № 12 від 17.02.2014 р., засвідчені банківською установою у встановленому законом порядку з проставленням відмітки про проведення відповідних фінансово-розрахункових операцій.

13.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 18.06.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він зазначає про те, що заявлена в позові пеня в розмірі 77, 46 грн. розрахована за 5 місяців з 21.09.2013 р. по 31.01.2014 р., проте як пеня в розмірі 223, 00 грн., що визначена в рахунку-акті № 3211001711116000.1.2014 за січень 2014 року нарахована за шість місяців 2013 року (липень - грудень 2013 року та січень 2014 року). При цьому, позивач зазначає, що він не отримував кошти в сумі 253, 62 грн. 17.02.2014 р., у зв'язку з чим вони не були зараховані в оплату пені.

Від представника відповідача в судовому засіданні надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 18.06.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині основного боргу, у зв'язку з його погашенням відповідачем.

Судом було розглянуто заяву позивача про зменшення позовних вимог, якою він фактично відмовився від стягнення основного боргу та клопотання про припинення в цій частині провадження у справі.

Так, відповідно до приписів п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що заява позивача, якою він виключив з позовних вимог основний борг, підписана уповноваженою особою, не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, у зв'язку з чим у суду немає правових підстав не прийняти таку відмову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи зазначене, судом вирішено припинити провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 7 628, 26 грн. основного боргу.

У судовому засіданні 18.06.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (яке відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (протокол № 8 від 14.06.2011 р.), змінило свою організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» та є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком») в особі начальника цеху телекомунікаційних послуг № 24 Київської обласної філії (далі - Укртелеком) та Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (далі - Абонент) було укладено Договір № 108 про надання телекомунікаційних послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого Укртелеком зобов'язався надавати Абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно з переліком та в обсягах, замовлених Абонентом, а Абонент зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 3.4.2 Договору сторонами було визначено, що Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.3 Договору, системою розрахунків, що застосовується Укртелекомом є надсилання рахунків.

Оплата рахунку за отримані послуги проводиться Абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати (п. 4.15 Договору).

Пунктом 4.5 Договору сторонами погоджено, що порядком оплати наданих послуг є кредитно-авансова.

При цьому, сторони визначили, що у разі застосування попередньої (авансової) оплати Абонент зобов'язаний до 20 числа поточного місяця здійснити оплату послуг в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді (п. 4.16 Договору).

У відповідності до п. 7.1 Договору, він набирає чинності з дня підписання і діє протягом одного року.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення, то Договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік (п. 7.2. Договору).

Доказів припинення строку дії Договору сторонами суду не представлено.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач виставляв відповідачу рахунки за телекомунікаційні послуги, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, проте, відповідач в порушення покладеного на нього Договором та чинним законодавством України обов'язку по оплаті наданих послуг належним чином не виконував, внаслідок чого у нього на початок лютого 2014 року виникла заборгованість перед позивачем в сумі 7 628, 26 грн. основного боргу та 223, 00 грн. пені, що відображено в рахунку-акті № 3211001711116000.1.2014 за січень 2014 року та підписаному між сторонами Акті звіряння розрахунків від 01.02.2014 р.

Враховуючи зазначені обставини, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач помилково дійшов до висновку щодо існування спірної заборгованості станом на момент подання даного позову до суду в квітні 2014 року, оскільки вона була остаточно погашена відповідачем 17.02.2014 р.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, якою фактично відмовився від стягнення основного боргу, проте просить суд, враховуючи допущені відповідачем порушення строків розрахунку, стягнути з нього нараховані позивачем пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Заперечуючи проти вказаних вимог, відповідач зазначає, що ним було сплачено 17.02.2014 р. 253, 62 грн. в оплату пені, у зв'язку з чим вважає дані вимоги також погашеними.

Перевіривши вказані доводи, суд встановив, що сума грошових коштів в розмірі 253, 62 грн. була перерахована позивачу у складі загальної суми оплати в розмірі 6 429, 94 грн. з призначенням платежу: «дог. 108 оплата за послуги зв'язку за 03,05-07.2013р. зг.рах. №321100170006000.7.2013 від 31.07.2013р. у т.ч. ПДВ 1071 грн. 66 коп.».

У свою чергу, документ з назвою «виписка банку УПР-000169 від 17.02.2014 р.», наданий відповідачем до матеріалів справи, в якому вказана сума в розмірі 6 429, 94 грн. розкладена на складові, в тому числі на 253, 62 грн. з призначенням «пеня», - не містить ні печатки, ні підписів уповноважених осіб банку, а отже не є документом, який міг би підтвердити перерахування вказаної суми саме в оплату пені.

Також, згідно з поясненнями позивача, сума грошових коштів у розмірі 253, 62 грн. з призначенням «пеня» від відповідача не надходила, у зв'язку з чим в оплату пені зарахована не була.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що платіж відповідача в розмірі 6 429, 94 грн. повністю було зараховано позивачем в оплату телекомунікаційних послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України «Про телекомунікації».

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про телекомунікації», розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Як визначено пунктом 36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 295, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи щодо порушення відповідачем строків розрахунку з позивачем за надані телекомунікаційні послуги та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позивач має право застосувати до відповідача визначені умовами Договору та нормами чинного законодавства заходи відповідальності.

Так, згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові № 910/2224/13 від 02.10.2013 р., положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Також, слід враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Аналогічні приписи визначені п. 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 295.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 77, 46 грн. пені, розрахунок якої є вірним.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 35, 76 грн. 3% річних та 72, 77 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

При цьому, судові витрати зі сплати судового збору щодо позовних вимог про стягнення 7 628, 26 грн. основного боргу, від яких позивач відмовився, покладаються на позивача, оскільки в цій частині провадження у справі припиняється і такі витрати відповідно не підлягають поверненню, проте як і підстав для їх відшкодування відповідачем немає.

Так, відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 7 628 (сім тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 26 коп. основного боргу.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (01033, місто Київ, вулиця Гайдара, будинок 8; код ЄДРПОУ 08596914) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (02098, місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок 6, код ЄДРПОУ 01184901) 77 (сімдесят сім) грн. 46 коп. пені, 35 (тридцять п'ять) грн. 76 коп. 3% річних, 72 (сімдесят дві) грн. 77 коп. інфляційних втрат та 130 (сто тридцять) грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Суддя В.С. Ломака