Рішення № 39375526, 18.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9990/14 18.06.14

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель"

до відповідача Державного підприємства "Українські спеціальні системи"

про стягнення 50 141,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дідик С.О. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державного підприємства "Українські спеціальні системи" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 45 500 грн., пені в сумі 1 755,18 грн., трьох процентів річних у сумі 351,53 грн. та інфляційних у розмірі 2 534,35 грн. відповідно до договору від 31.01.2014 № 70/02.9/14/ПТ.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 31.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Одеський кабельний завод "Одескабель", далі Постачальник, та Державним підприємством "Українські спеціальні системи", далі Покупець, було укладено договір № 70/02.9/14/ПТ, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1 Договору) в порядку та на умовах, визначених договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця кабельно-провідникові продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар. Загальна кількість, вартість та номенклатура товару, визначаються сторонами у Специфікації (п. 1.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору було погоджено Специфікацію на товар на загальну суму 91 000,01 грн.

Згідно п. 3.2 Договору Покупець здійснює оплату товару у вигляді перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 календарних днів з моменту відвантаження, не пізніше 10.02.2014.

Покупець зобов'язаний своєчасно прийняти та оплатити за поставлений товар у відповідності до умов договору (п. 2.6 Договору).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 10 лютого 2014 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

На виконання умов договору 03.02.2014 позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 91 000,01 грн., що підтверджується накладною від 03.02.2014 № 774. Товар було доставлено та отримано уповноваженим представником відповідача Вороним А.О. 07.02.2014 відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 45 500,01 грн., більше оплат не надходило, таким чином, позивач намагається стягнути з відповідача суму недоплати за поставлений товар у розмірі 45 500 грн.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення термінів оплати Покупець за кожен день прострочення платежу сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Тому позивач намагається стягнути з відповідача пеню за період з 11.02.2014 по 15.05.2014 в сумі 1 755,18 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних у сумі 351,53 та інфляційні у розмірі 2 534,35 грн. за весь період прострочення з 11.02.2014 по 15.05.2014.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду Договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач надав суду акт звірки взаєморозрахунків згідно якого станом на 02.06.2014 основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 45 500 грн., акт підписаний двома сторонами та скріплений їх печатками.

Позивач належним чином виконав покладені на нього Договором зобов'язання, здійснив поставку товару, яка була прийнята відповідачем. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною від 03.02.2014 № 774. Відповідач доказів повної оплати товару в строки передбачені Договором суду не надав, за такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 45 500 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача та мала місце несвоєчасна оплата за Договорами, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, передбаченої п. 5.2 Договорами, обґрунтовані та підлягають задоволенню, а наданий позивачем розрахунок пені в сумі 1 755,18 грн. відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи те, що грошове зобов'язання з боку відповідача виконано несвоєчасно, тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 351,53 грн. та інфляційних у сумі 2 534,35 грн. за весь період прострочення вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. покладаються на відповідача - Державне підприємство "Українські спеціальні системи", згідно ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.06.2014, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 232, 265 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" до Державного підприємства "Українські спеціальні системи" задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Українські спеціальні системи", 04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83Б, код ЄДРПОУ 32348248, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель", 65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 144, код ЄДРПОУ 05758730, основний борг в сумі 45 500 грн., пеню в сумі 1 755,18 грн., три проценти річних у сумі 351,53 грн., інфляційні в сумі 2 534,35 грн. та судовий збір у розмірі 1 827 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 20.06.2014 року

Суддя Ю.О.Підченко