Ухвала суду № 39374668, 18.06.2014, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № № 585/2096/14-к

Номер провадження 1-в/585/115/14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої - судді Кондратенко Л.П.

при секретарі - Петренко Л.П.

з участю прокурора - Сухенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ромни в режимі відеоконференції клопотання

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Біла Церква Київської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, до засудження - мешканця АДРЕСА_1, засудженого по даній справі 18 червня 2003 року Апеляційним судом Київської області за ст.115 ч.1, ст. 115 ч.2, п.п. 9, 13 , 70 КК України до довічного позбавлення волі,

щодо вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку,

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2014 року засуджений ОСОБА_1, який відбуває покарання у Роменській ВК (№56), посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини від 09.07.2013 року у справі «Вінтер та інші проти Сполученого королівства Великобританія» та від 10.12.2009 року у справі «Коктиш проти України» , як джерело права, звернувся до суду з клопотанням про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі, а також просив визнати застосоване до нього покарання у виді довічного позбавлення волі таким, яке, не маючи умовно-дострокового звільнення та будь-якої обмеженості у часі, порушує ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини.

Представник Роменської ВК (№56) до суду не з'явився, надав заяву, в якій прохав розглянути справу у його відсутності.

Прокурор висловив думку про відмову в задоволенні клопотання , посилаючись на те, що відповідно до положень ч.1 ст. 82 КК України передбачена можливість заміни покарання у виді позбавлення волі на певний строк більш м'яким покаранням, заміна більш м'яким покаранням такого покарання, як довічне позбавлення волі, законом не передбачена.

Суд, заслухавши засудженого, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи та особову справу ОСОБА_1, дійшов до такого висновку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.

Відповідно до ч.1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ, або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом бульш м'яким покаранням.

Положеннями статті 51 КК України передбачено, як окремі види покарань за вчинення злочинів, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

Таким чином, зі змісту положення частини першої статті 82 КК України вбачається, що законодавством передбачено лише можливість заміни покарання у виді позбавлення волі на певний строк більш м'яким покаранням, при цьому заміна більш м'яким покаранням такого покарання, як довічне позбавлення волі, не передбачена.

Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким щодо осіб, засуджених за вчинення особливо-тяжких злочинів, можливе за умови відбуття ними не менше двох третин строку покарання, такий строк визначається при призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк відповідно до ст. 63 КК України. Покарання ж у виді довічного позбавлення волі, призначене у відповідності до ст. 64 КК України, не має строкового виміру, тому вирішення питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, є неможливим.

Згідно з частиною третьою статті 74 КК України призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахування за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Апеляційного суду Київської області від 18 червня 2003 року ОСОБА_1 був засуджений за ст.115 ч.1, ст. 115 ч.2, п.п. 9, 13, ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі, за злочини, вчинені ним у грудні 2002 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах від 02.10.2003 року даний вирок залишений без змін.

На час вчинення ОСОБА_1 злочинів вже діяв КК України в редакції 2001 року, а відповідно до редакції ст. 115 КК України, яка діяла на час вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених п.п.9. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, як максимальне покарання було передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Відповідно до частини другої статті 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Таким чином покарання, призначене ОСОБА_1, відповідало положенням КК України, які діяли на час вчинення ним інкримінованих йому злочинів.

Стосовно посилання засудженого на порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке розтлумачене в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» (Vinter and Others v. United Kingdom) №66069/09, 130/10, та №3896/10 у частині необхідності з боку держави передбачення можливості та механізму умовно-дострокового звільнення засудженого до довічного позбавлення волі, суд вважає це посилання необґрунтованим.

Частиною першою статті 87 КК України передбачено можливість здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи.

Згідно з частиною другою статті 87 КК України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.

Таким чином, КК України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

За таких обставин в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке покарання необхідно відмовити.

Керуючись, ст.ст. 537-539 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання засудженому ОСОБА_1 про заміну призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали суду.

Суддя: підпис …

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Л. П. Кондратенко