Постанова № 39374375, 18.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 916/2183/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ГРУП", м. Одеса та товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансвагонсервіс", м. Одесана постанову та рішеннявід 20.03.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. господарського суду Одеської областіу справі№ 916/2183/13 господарського суду Одеської областіза позовомприватного підприємства "Істок-777", м. Білгород-Дністровський Одеської областідо1. публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк", м. Одеса 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансвагонсервіс", м. Одеса 3. товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ГРУП", м. Одесапровизнання договорів про відступлення права вимоги та купівлі-продажу недійснимита за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Істок", м. Білгород-Дністровський Одеської області до 1. публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк", м. Одеса 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансвагонсервіс", м. Одеса 3. товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ГРУП", м. Одесапровизнання недійсним договору купівлі-продажув судовому засіданні взяли участь представники:

ПП "Істок-777"Трофименко Л.В., довір.,ТОВ "ГРІН ГРУП"Величко К.Г., довір.,ТОВ "Істок" Дараган О.Ю., довір.,ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.01.2014 року (головуючий суддя - Зайцев Ю.О., судді: Никифорчук М.І., Цісельський О.В.), що прийнято у справі № 916/2183/13, позовні вимоги приватного підприємства "Істок-777" (далі-Позивач-1, Підприємство) до публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" (далі-Відповідач-1, Банк), до товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансвагонсервіс" (далі-Відповідач-2, Товариство) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Груп" (далі-Відповідач-3, ТОВ) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1232 від 21.07.2011 року та договору купівлі-продажу № 1557 від 30.08.2011 року задоволено частково: договір купівлі-продажу № 1557 від 30.08.2011 року визнано недійсним з моменту укладення, а в "решті частині" позову приватного підприємства "Істок-777" - відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю "Істок" (далі-Третя особа, Істок) до публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк", до товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансвагонсервіс" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Груп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1557 від 30.08.2011 року задоволено повністю.

Не погодившись із цим рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Експрес-Банк", товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансвагонсервіс" та товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Груп" звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2014 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог як приватного підприємства "Істок-777", так і товариства з обмеженою відповідальністю "Істок".

Крім того, не погодившись частково з рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "Істок-777" також звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання з моменту укладення недійсним договору про відступлення права вимоги № 1232 від 21.07.2011 року та в цій частині позов задовольнити та визнати недійсним з моменту укладення вказаний договір про відступлення права вимоги.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року (головуючий суддя - Шевченко В.В., судді: Мирошниченко М.А., Головей В.М.) апеляційну скаргу приватного підприємства "Істок-777" залишено без задоволення, апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Груп", товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансвагонсервіс" та акціонерного товариства Акціонерний Банк "Експрес - банк" задоволено частково: абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2014 року скасовано та викладено в редакції, відповідно до якої залишено без задоволення позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Істок, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.08.2011 року з підстав його підписання особами, які не мали відповідних повноважень на такі дії. В решті рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Груп" та товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансвагонсервіс" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2014 року в частині визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу № 1557 від 30.08.2011 року, скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року в частині залишення без змін решти рішення суду першої інстанції, а в задоволенні вимог Позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1232 від 21.07.2011 року та договору купівлі-продажу № 1557 від 30.08.2011 року відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 27-30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача 3 та Третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги: відмовляючи у вимогах про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1232 від 21.07.2011 року та ухвалюючи рішення визнати недійсним спірний договір купівлі-продажу № 1557 від 30.08.2011 року, місцевий суд вказав, що перехід права вимоги (на частину суми) від Банку до Істок (за кредитною угодою) до ТОВ за договором про відступлення права вимоги відбулось під час здійснення провадження у справі про банкрутство Істок, але Закон про банкрутство не встановлює заборону на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до боржника у процедурі банкрутства. Укладення ж спірного договору купівлі-продажу між відповідачами 2 та 3 стосовно майна, що передавалось Істок Банку в забезпечення виконання згаданої кредитної угоди, та права на частину якого (на суму 4 млн. грн.) також було передано від Банку до ТОВ за спірною угодою про відступлення права вимоги, визнано судом незаконним, оскільки ТОВ, як набувач прав за договором про відступлення права вимоги, як новий заставодержатель, набув право звернення стягнення на таке майно, а не право розпоряджатись предметом застави, у тому числі шляхом його відчуження третій особі - Відповідачу 2.

Частково скасовуючи вказане рішення суду, апеляційний суд зазначив, що Третя особа заявила вимоги про скасування спірного договору купівлі-продажу лише з підстав відсутності у осіб, що уклали такий договір, повноважень на його укладення, а з інших підстав стосовно цих же вимог в іншій справі припинено провадження у справі, тому в цій частині оскаржуване рішення місцевого суду підлягає скасуванню, а у позові Третій особі слід відмовити.

Заперечуючи наведені висновки судів, скаржники зазначають, що за умови направлення повідомлення боржнику новий заставодержатель може звернути стягнення на передане у заставу майно шляхом його продажу третій особі, а вказане повідомлення було направлено боржнику - Істок. Також скаржники вказують, що Позивач ніколи не набував право на передане за спірними угодами майно, навіть за рішеннями судів про визнання права власності на таке майно за засновниками Підприємства, оскільки з 2006 року таке майно знаходиться у заставі Банку, а відповідні судові рішення про визнання права власності ухвалені у 2009 році.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується ні з запереченнями скаржників, ні з висновками апеляційного суду, та частково - з висновками в мотивувальній частині рішення місцевого суду, у зв'язку із чим зазначає про таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін (далі - Закон про банкрутство) було порушено ухвалою від 09.06.2010 року (т. 1 а.с. 91-97), згідно якої також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Істок. Кредиторські вимоги Банку до Істок у цій справі були визнані ухвалою від 28.01.2011 року. Відступлення ж права вимоги Банку до ТОВ відбулось за угодою про відступлення права вимоги № 1 від 20.07.2011 року на суму вимог в розмірі 4 млн. грн. із загальної заборгованості Істок перед Банком. У зв'язку із цим також відбулась заміна сторони за договором застави, за яким забезпечувались кредитні зобов'язання Істок перед Банком, шляхом укладення спірної угоди з відступлення права вимоги № 1232 від 21.07.2011 року, за якою Банк передав ТОВ право вимоги до Істок за договором застави в частині, що дорівнює 4 млн. грн. згідно договору про відступлення права вимоги № 1 від 20.07.2011 року.

Виходячи ж з приписів ст.ст. 1, 12, 14 Закону про банкрутство норми цього закону не встановлюють заборону на здійснення переходу від одного кредитора до нового права вимоги до боржника, та здійсненні заміни кредитора у зобов'язанні боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, у тому числі на підставі правочину з відступлення права вимоги (ст. 512 Цивільного кодексу України).

А тому місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність передбачених нормами ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України правових підстав для визнання недійсним спірного договору з відступлення права вимоги № 1232 від 21.07.2011 року.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальній частини рішення місцевого суду висновок про те, що у правовідносинах стосовно боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, у разі наявності колізій норм права, пріоритетному застосуванню підлягають не норми Закону про банкрутство, а норми того закону, що був прийнятий у часі пізніше.

Стосовно ж подальшої реалізації предмету заставу, право на яке отримав новий кредитор - ТОВ, за вказаним договором про відступлення права вимоги, касаційний суд зазначає про таке.

Нормами ч. 1 ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Саме на ці норми посилаються скаржники, обґрунтовуючи правомірність укладення спірної угоди з купівлі-продажу.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаним доводом.

Так, з моменту порушення справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, стосовно реалізації майна Боржника, у тому числі того, що передано у заставу, з метою задоволення вимог кредиторів, встановлений спеціальний порядок, передбачений саме цим Законом про банкрутство.

А тому, виходячи з приписів ст.ст. 1, 12, 13, 26, 31 Закону про банкрутство, які у даному випадку підлягають пріоритетному застосуванню, ані ж інші норми законодавства, забороняється відчуження майна боржника, у тому числі переданого у заставу, в іншій спосіб або порядок, ніж передбачений наведеними нормами Закону про банкрутство.

Саме з цих підстав укладення ТОВ 30.08.2011 року - після порушення та під час процедури банкрутства Істок, спірного договору купівлі-продажу № 1557 та відчуження майна на користь Товариства, є таким, що порушує наведені норми Закону про банкрутство, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним відповідно до норм ст. 215 Цивільного кодексу України, правомірного висновку про що дійшов місцевий суд в своєму рішенні.

Також слід погодитись із висновком місцевого суду, що ТОВ, як новий кредитор до Істок та набувач права вимоги за договором застави згідно договору з відступлення права вимоги № 1232 від 21.07.2011 року, виходячи з положень ст.ст. 17, 20 Закону України "Про заставу", не набув право розпорядження переданим у заставу майном Істок, у тому числі шляхом його відчуження на користь третьої особи - Товариства.

У зв'язку із викладеним та застосовуючи повноваження, передбачені нормами п. 6 ст. 1119 ГПК України, колегія суддів вирішила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі частково скасоване нею рішення суду першої інстанції (з у рахуванням внесених в мотивувальну частину рішення змін згідно даної постанови), як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами вимог ст.ст. 17, 20 Закону України "Про заставу", ст.ст. 1, 12, 13, 14, 26, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст.ст. 27, 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст.ст. 203, 215, 512 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ГРУП" та товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансвагонсервіс" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 р. у справі № 916/2183/13 скасувати.

3. Рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2014 р. № 916/2183/13 залишити в силі.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 19.06.2014 року.