Ухвала суду № 39374045, 19.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/385/2014(м)

263/7479/13-ц

Головуючий в 1 інстанції: Богуславська І.А.

Доповідач: Попова С.А.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Песоцької Л.І., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі Костоманової А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 16.02.2008р. між ним та ОСОБА_1 було укладено в письмовій формі договір позики, за яким відповідачка отримала гроші в розмірі 13000 доларів США, зобов'язавшись сплачувати відсотки за користування позикою в розмірі 3% за кожен місяць користування грішми, з кінцевим терміном повернення 16.02.2009р. При несвоєчасному поверненні позики або сплаті відсотків позичальник зобов'язався сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми позики за кожен день прострочення зобов'язання. Умови договору відповідачка належним чином не виконала, заборгованість перед позивачем не погасила, у зв'язку з чим станом на 16.08.2013р. заборгованість склала 51155 доларів США, з яких: 13000 доларів США - заборгованість за позикою, 25740 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1755 доларів США - 3% річних за прострочення виконання зобов'язань, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, 10660 доларів США заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Сума боргу до стягнення у зв'язку із частковою сплатою за заявою позивача підлягає зменшенню до 45000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 359685грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 359685грн. Вирішено питання зі стягнення з відповідача судового збору в дохід держави.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила рішення скасувати і ухвалити нове рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3, яка підтримала доводи скарги, заперечення проти скарги позивача ОСОБА_2, розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленої про дату і час розгляду справи відповідачки ОСОБА_1, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.02.2008р. сторони уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 отримала у ОСОБА_2 у борг гроші в розмірі 13000 доларів США зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 2% за кожен місяць, а при несплаті процентів - 3% за кожен місяць на суму боргу, з кінцевим терміном повернення боргу 16.02.2009р. При несвоєчасному поверненню позики або сплаті відсотків позичальник відповідно до п. 2.3 договору зобов'язався сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми позики за кожен день прострочення зобов'язання.

Умови договору відповідачка належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 16.08.2013р. виникла заборгованість, що розрахована позивачем в загальній сумі 51155дол.США, і включає основний борг - 13000дол. США, проценти за користування грішми - 25740дол.США, обумовлені договором 3% річних за прострочення зобов'язання - 1755дол.США, пеня - 10660дол.США.

Задовольняючи позов, суд врахував доведення факту невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань за договором і стягнув утворену суму заборгованості станом на 16.08.2013р., зменшену позивачем в загальній сумі 45000дол.США, виходячи з принципу диспозитивності, застосувавши при цьому передбачені ст. 625 ЦК України санкції у вигляді стягнення 3% річних від непогашеної суми боргу, нарахованих за період прострочення, та обумовлену договором пеню.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наданими в суді апеляційної інстанції позичальником відомостей вбачається, що ОСОБА_1 здійснені нерегулярні і не в повному обсязі платежі, починаючи з січня 2012р. по листопад 2013р. в загальній сумі 6115дол.США. Інших відомостей про сплату боргу в більшому розмірі відповідачкою і її представником до суду апеляційної інстанції не надано.

Суд першої інстанції, із урахуванням вимог закону і умов договору позики, правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов, виходячи з того, що відповідачка своїх зобов'язань по своєчасному поверненню суми позики, зокрема в заявленому у змісті позову розмірі, не виконала, що є порушенням умов договору та норм матеріального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення, колегією суддів вчинено математичну перевірку обґрунтованості стягнутої судом суми, зважаючи на непогодження із рішенням позичальника, який заперечує свою матеріально-правову відповідальність перед позивачем. Під час такої перевірки враховано положення ст. 534 ЦК України щодо черговості зарахування сплачених грошей позики, до якої кореспондує п. 2.6 договору позики.

Так, згідно із ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Із урахуванням даної норми обчислені проценти за користування грішми позики, обчислені впродовж першого місяця користування позикою в розмірі 2% від непогашеної суми позики при належному користуванні позикою і, починаючи з наступного місяця, в розмірі 3% від непогашеної суми позики внаслідок невиконання умов договору (п. 2.1 договору), за мінусом сплачених у спірному періоді коштів, відомості щодо яких надані позивачем в суді апеляційної інстанції, що відраховані в порядку ст. 534 ЦК України - становлять 19436,29дол.США.

Обчислені 3% річних в порядку санкції за ст. 625 ЦК України за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за прострочений період з 16.02.2009р. становлять - 1755дол. (13000:100%х3%х4,5роки)

Обчислена пеня, нарахована за однорічний період із урахуванням вимог ст. 258 ЦК України у передбаченому п. 2.3 договору розмірі 0,5% від суми позики за кожен день прострочення, становить - 23725дол.США (13000:100%х0,5%х365дн.)

Загалом сума боргу за договором позики від 16.02.2008р. станом на 16.08.2013р. складає 57916,29дол.США (13000+19436,29+1755+23725).

Таким чином, присуджена до стягнення судом першої інстанції сума позики з процентами, інфляційними втратами і 3% річних за прострочення грошового зобов'язання 45000дол.США, що перерахована на національну грошову одиницю за курсом НБУ в сумі 359685грн., грунтується на принципу диспозитивності згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України, укладається в межі розрахунків, вчинених в ході апеляційного перегляду справи, і вирішує по суті спірні відносини, що випливають з неналежного виконання позичальником зобов'язань за договором позики.

За відсутності апеляційного приводу для зменшення розміру стягнутої суми, таке рішення, обмежене позивачем за обсягом у змісті позову, підлягає залишенню без змін.

Посилання в апеляційній скарзі на процесуальні порушення, в тому числі неналежне повідомлення про дату і час розгляду справи, не направлення копії позовної заяви, із урахуванням спрямування судом першої інстанції кореспонденції на адресу реєстрації відповідачки, що вказана в паспорті, договорі позики і заяві самої ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення (а.с. 29-30, 39, 43), яка повертається за закінченням терміну зберігання, а також до м. Херсону (а.с. 27), залучення до участі в розгляді справи представника ОСОБА_4, що був обізнаний про розгляд справи (а.с. 16) - не є слушними і не призвели до ухвалення незаконного рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду представником відповідачки не надано і в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга відповідачки підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді