Рішення № 39374024, 19.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/4/2014(м)

0507/3805/2012

Головуючий у 1-й інстанції Доценко С.І.

Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Сороки Г.П.,

суддів - Кочегарової Л.М., Мироненко І.П.,

при секретарі - Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного банку «Європейський» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ліквідатора Акціонерного комерційного банку «Європейський» Ковалевського В.О. на рішення Володарського районного суду Донецької області від 25 лютого 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

09 березня 2011 року Акціонерний комерційний Банк «Європейський» (далі АКБ «Європейський») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором №015-В/02 від 03.08.2006 року у розмірі 62 349,85 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.02.2011 року становить 495 057,81 грн., та 151 319,63 грн., з яких: 55 213,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 7 136,85 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 151319,63 грн. - заборгованість за пенею. Також просив стягнути на користь банку витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 120 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між АКБ «Європейський» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №015-В/02 від 03.08.2006 року та додаткові угоди до нього №1 від 21.09.2007 року, №2 від 05.11.2008 року, №3 від 04.01.2009 року, відповідно до яких банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення та строковості і платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 02.08.2009 року. Зобов'язання були забезпечені договором іпотеки №Т-21 від 29.08.2003 року, предметом якого є майнові права на квартиру №21 на 8 поверсі в будинку №35-39 по вул. Л.Толстого в м. Київ. Кошти в сумі 150 000 доларів США видані відповідачу банком готівкою, що підтверджується його заявою. З 06 березня 2009 року позичальник припинив виконувати свої зобов'язання за кредитним договором та на вимогу банку заборгованість не погасив.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 25 лютого 2013 року в задоволенні позову АКБ «Європейський» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ліквідатор АКБ «Європейський» Ковалевський В.О., в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі, а також судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник АКБ «Європейський» та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судового виклику до суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення і розпискою про отримання судової повістки, заяву про відкладення розгляду справи не подали. Раніше представник АКБ «Європейський» подавав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю, апеляційну скаргу просив задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, заперечення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до копії кредитного договору №015-В/02 від 03.08.2006 року та копії додаткових угод до нього №1 від 21.09.2007 року, №2 від 05.11.2008 року, №3 від 04.01.2009 року, копії заяви на видачу готівки №38 від 2 серпня 2006 року, копії заяви ОСОБА_2 про надання кредиту, відповідач отримав кредитні кошти. Однак, враховуючи те, що відповідач оспорює наявність його підпису на вказаних документах, але за його клопотанням проведення почеркознавчої експертизи виявилось неможливим із-за ненадання позивачем оригіналів кредитного договору, додаткових угод та відповідних заяв позичальника, а також враховуючи те, що згідно довідки Володарського заготівельно-промислового об'єднання, копії трудової книжки та табелю обліку робочого часу ОСОБА_2 в період з 10.11.1995 по 14.01.2011 року працював економістом зазначеного підприємства і в день укладення договору був на робочому місці, суд першої інстанції дійшов до висновку відмову в задоволені позову у зв'язку з недоведеністю вимог.

Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При вирішенні спору суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.610,611,625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов'язання. У разі неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно ст.549 ЦК України боржник у разі порушення ним зобов'язань повинен сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню).

Зі справи вбачається, що 03.08.2006 року між АКБ «Європейський» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №015-В/02 (т.1 а.с.16-18), згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 150000 доларів США з цільовим призначенням: на споживчі потреби, для оплати по договору про відступлення права вимоги за інвестиційним договором №Т-21 від 29.08.2003 року (п.1.1, п.1.2 договору). Кінцевий термін погашення кредиту встановлено 02.08.2009 року включно (п.1.3 договору).

Відповідно до п.1.4 договору позичальник зобов'язався протягом строку чинності договору за користування кредитними коштами сплачувати банку відсотки у розмірі 14% річних на суму кредитних коштів з моменту надання коштів до їх повернення банку.

Пунктом 2.1 сторони передбачили, що нарахування процентів здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім. Термін сплати процентів з 01 по 10 число включно кожного місяця, наступного за тим, за який нараховані. Остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту (п.2.2).

Погашення кредиту здійснюється у валюті кредиту, починаючи з вересня 2007 року, щомісяця по 6250,00 доларів США (п.2.4).

Позичальник зобов'язався повернути банку кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісію, а також можливі пеню та штрафи у строки і на умовах цього договору (п.3.3.2).

У випадку прострочення строків погашення кредиту, визначених в п.1.3 договору, строків сплати процентів, визначених в п.2.2 договору, позичальник зобов'язався сплатити банку пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період такого прострочення (п.4.1).

Згідно додаткової угоди №1 від 21.09.2007 року до кредитного договору (т.1 а.с.19-20) внесено зміни в п.2.4 кредитного договору щодо графіку погашення кредиту та додатком №1 до додаткової угоди визначено суму щомісячного погашення кредиту з 31.12.2007 року у розмірі по 7143,00 доларів США.

Додатковою угодою №2 від 05.11.2008 року розділи 1-5 кредитного договору викладено в новій редакції (т.1 а.с.21-29). При цьому строк повернення кредиту, розмір процентів за користування кредитом, порядок та строки проведення платежів, відповідальність за прострочення погашення кредиту та сплати процентів не змінилися.

Згідно додаткової угоди №3 від 04.01.2009 року змінено п.1.7,п.3.1,п.3.2 кредитного договору щодо графіку погашення кредиту та сплати процентів та визначено, що заборгованість по кредиту погашається до 31.03.2009 року у розмірі 12358,00 доларів США, до 30.06.2009 року у розмірі 21429,00 доларів США, до 02.08.2009 року у розмірі 21426,00 доларів США; проценти сплачуються наступним чином: за грудень 2008 року - лютий 2009 року до 05.03.2009 року включно, за березень 2009 року - травень 2009 року до 05.06.2009 року включно, за червень 2009 року - серпень 2009 року - 02.08.2009 року.

Відповідно до заяви на видачу готівки від 03.08.2006 року позивач видав позичальнику кредитні кошти в розмірі 150000 доларів США (т.1 а.с.32).

Позичальник свої зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом не виконав, допустив порушення строків проведення платежів, на вимогу позивача порушення не усунув, заборгованість не погасив, що підтверджується розрахунком заборгованості, вимогою банку (т.1 а.с.33-37,40, 120-125, т.2 а.с.147-148). Згідно розрахунку заборгованості станом на 15.02.2011 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 62 349,85 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.02.2011 року становить 495 057,81 грн., та 151 319,63 грн., з яких: 55 213,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 7 136,85 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 151319,63 грн. - заборгованість за пенею. З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем проведено 31.03.2009 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що він не підписував кредитного договору, додаткових угод до нього, тому не має зобов'язань перед банком, але на підтвердження своїх доводів ніяких належних та допустимих доказів не надав.

Як вбачається зі справи, ОСОБА_2 після пред'явлення банком до нього позову про стягнення заборгованості звертався до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним. Однак, ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 27.07.2011 року та ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 30.08.2011 року даний позов був залишений без розгляду (т.1 а.с.100-101,131,142). Зазначені ухвали у встановленому порядку не оскаржені та не скасовані, кредитний договір недійсним не визнаний, що не оспорював відповідач та його представники.

Зі справи також вбачається, що факт укладення кредитного договору та отримання позичальником ОСОБА_2 кредитних коштів в розмірі 150000 доларів США підтверджується заявою-анкетою позичальника на видачу кредиту, договором іпотеки майнових прав на забезпечення кредитних зобов'язань, договором про відступлення прав вимоги, листами позивача на адресу відповідача щодо неналежного виконання умов кредитного договору та договору іпотеки (т.1 а.с.109-125), а також тим, що по березень 2009 року відповідач виконував свої зобов'язання за кредитним договором та вносив платежі на погашення кредиту і сплати процентів за користування кредитом.

Крім того, відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №34/02/35/03 від 21.03.2014 року підписи від імені ОСОБА_2, що розташовані на кожному аркуші кредитного договору №105-В/02 від 03.08.2006 року від імені позичальника, на зворотній стороні заяви-анкети на отримання кредиту від 02.08.2006 року, на третьому аркуші договору відступлення прав вимоги від 01.08.2006 року в рядку «новий інвестор», на четвертому аркуші договору іпотеки майнових прав від 31.08.2006 року в графі «іпотекодавець» та рукописний текст в заяві-анкеті на видачу кредиту і в договорі про відступлення прав вимоги виконано відповідачем. Підписи від імені ОСОБА_2 в додатковій угоді №1 до кредитного договору та додатку №1 від 21.09.2007 року, на додатковому договорі №2 від 05.11.2008 року, додатковому договорі №3 від 04.01.2009 року, в заявах про відстрочення терміну погашення кредиту від 20.09.2007 року та від 21.12.2008 року виконано не відповідачем, а іншою особою (т.2 а.с.115-122).

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором не можуть бути не визнанні обґрунтованими.

Однак, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув, відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України не прийняв всіх можливих заходів для сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та помилково дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову. Тому, таке рішення не може бути визнане законним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів вважає необхідним прийняти за основу розрахунки заборгованості, що утворилась станом на 15.02.2011 року (в межах заявлених вимог), проведені позивачем відповідно до умов кредитного договору без врахування змін, внесених в кредитний договір додатковими угодами №1,2,3 до кредитного договору (т.2 а.с.147-148). Правильність даного розрахунку відповідає умовам кредитного договору, заяві позичальника про видачу кредитних коштів, співпадає з розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви (т.1 а.с.40), та не спростована представником відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 15.02.2011 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 62 349,85 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.02.2011 року становить 495 057,81 грн., та 151 319,63 грн., з яких: 55 213,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 7 136,85 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 151319,63 грн. - заборгованість за пенею. З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем проведено 31.03.2009 року. Позов до суду пред'явлено 09.03.2011 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Сума заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитними коштами відповідачем та його представником в судовому засіданні не оспорювалась, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів вважає, що з урахуванням встановленого ст.258 ЦК України річного строку позовної давності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення внесення платежів по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом за період з 09.03.2010 року по 15.02.2011 року у розмірі подвійної ставки НБУ, чинної у період такого прострочення згідно п.4.1 кредитного договору.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти, на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Положеннями Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенням «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого постановою Правління НБУ №483 від 14.10.2004 року, допускається видача банками кредитів та проведення фінансових операцій, пов'язаних з виконанням зобов'язань за кредитними договорами, в іноземній валюті.

Зі справи вбачається, що кредитний договір був укладений та відповідачу наданий кредит в іноземній валюті, виконання зобов'язань повинно відбуватися у валюті кредитування.

Сума заборгованості по кредиту з 09.03.2010 року становить 55213,00 доларів США, що по курсу НБУ станом на 15.02.2011 року 1 долар США = 7,9435грн. (в межах заявлених позовних вимог) становить 438584,46грн. Пеня за прострочку погашення кредиту за період з 09.03.2010 року по 15.02.2011 року (в межах позовних вимог та річного строку позовної давності) становить 71411,11грн. (2821,91+862,23+874,33+4431,41=8988,88Х7,9435).

У тому числі: в період з 09.03.2010 року по 07.06.2010 року подвійна ставка НБУ складає 20,50%, кількість днів прострочки по погашенню кредиту становить 91 днів, сума пені за цей період складає 2821,91 доларів США (55213,00 доларів США:100%Х20,5%:365днівХ91днів). В період з 08.06.2010 року по 07.07.2010 року подвійна ставка НБУ складає 19,00%, кількість днів прострочки по погашенню кредиту становить 30 днів, сума пені за цей період складає 862,23 доларів США (55213,00 доларів США:100%Х20,5%:365днівХ30днів). В період з 08.07.2010 року по 09.08.2010 року подвійна ставка НБУ складає 17,00%, кількість днів прострочки по погашенню кредиту становить 34 днів, сума пені за цей період складає 874,33 доларів США (55213,00 доларів США:100%Х20,5%:365днівХ34днів). В період з 10.08.2010 року по 15.02.2011 року подвійна ставка НБУ складає 15,50%, кількість днів прострочки по погашенню кредиту становить 189 днів, сума пені за цей період складає 4431,41 доларів США (55213,00 доларів США:100%Х20,5%:365днівХ189днів).

Сума заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в період з 09.03.2010 року становить 7136,89 доларів США що по курсу НБУ станом на 15.02.2011 року 1 долар США = 7,9435грн. (в межах заявлених позовних вимог) становить 56691,88грн. Пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 09.03.2010 року по 15.02.2011 року (в межах позовних вимог та річного строку позовної давності) складає 9230,66грн. (364,76+111,45+113,02+572,81=1162,04Х7,9435).

В тому числі: за період з 09.03.2010 року по 07.06.2010 року подвійна ставка НБУ складає 20,50%, кількість днів прострочки по сплаті процентів становить 91 днів, сума пені за цей період складає 364,76 доларів США (7136,89доларів США:100%Х20,5%:365днівХ91днів). В період з 08.06.2010 року по 07.07.2010 року подвійна ставка НБУ складає 19,00%, кількість днів прострочки по сплаті процентів становить 30 днів, сума пені за цей період складає 111,45 доларів США (7136,89доларів США:100%Х20,5%:365днівХ30днів). В період з 08.07.2010 року по 09.08.2010 року подвійна ставка НБУ складає 17,00%, кількість днів прострочки сплати процентів становить 34 днів, сума пені за цей період складає 113,02 доларів США (7136,89доларів США:100%Х20,5%:365днівХ34днів). В період з 10.08.2010 року по 15.02.2011 року подвійна ставка НБУ складає 15,50%, кількість днів прострочки сплати процентів становить 189 днів, сума пені за цей період складає 572,81 доларів США (7136,89доларів США:100%Х20,5%:365днівХ189днів).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення погашення кредиту і сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 09.03.2010 року по 15.02.2011 року у розмірі 80641,77грн. (71411,11+9230,66). Передбачених ст.551 ЦК України підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не вбачається, оскільки сума пені значно менша суми основного боргу (438584,46грн. заборгованість по кредиту+56691,88грн. заборгованість по процентам=495276,34грн.), а інших обставин, які мають істотне значення, відповідачем та його представником не наведено і жодних доказів на під твердження таких обставин суду не надано.

З урахуванням наведеного позов АКБ «Європейський» підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 03.08.2006 року, що утворилася станом на 15.02.2011 року, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 55213,00 доларів США, заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 7136,85 доларів США, а всього в сумі 62349,85 доларів США, що по курсу НБУ станом на 15.02.2011 року становить 495057,81грн., та пеня у розмірі 80641,77грн.

Тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України у зв'язку із скасуванням рішення суду та частковим задоволенням позову, пропорційно задоволеним вимогам за рахунок відповідача позивачу підлягають відшкодуванню понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за подачу позову у розмірі 1700грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн. і по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 1720,50грн., а всього судові витрати у сумі 3540,50грн.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ліквідатора Акціонерного комерційного банку «Європейський» Ковалевського В.О. задовольнити частково.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 25 лютого 2013 року скасувати.

Позов Акціонерного комерційного банку «Європейський» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного банку «Європейський» заборгованість за кредитним договором №015-В/02 від 03 серпня 2006 року, що утворилася станом на 15 лютого 2011 року, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 55213,00 доларів США, заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 7136,85 доларів США, а всього в сумі 62349,85 (шістдесят дві тисячі триста сорок дев'ять) доларів США 85 центів, що по курсу Національного банку України станом на 15.02.2011 року становить 495057,81 (чотириста дев'яносто п'ять тисяч п'ятдесят сім) гривень 63 копійок, заборгованість з пені у розмірі 80641 (вісімдесят тисяч шістсот сорок одна) гривень 77 копійок, у відшкодування судових витрат 3540 (три тисячі п'ятсот сорок) гривень 50 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Кочегарова Л.М.

Мироненко І.П.