Ухвала суду № 39373921, 26.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/392/2014(м)

265/7496/13-ц

Головуючий в 1 інстанції: Козлов Д.О.

Доповідач: Попова С.А.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Гавриловій Г.Л., Попової С.А.,

при секретарі Одінцові Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє від імені ОСОБА_2, на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Соцком Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ПАТ КБ «Соцком Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, з яким 11.10.2007р. укладений договір банківського рахунку та обслуговування платіжної картки № 103/02-0003478, відповідно до якого банк відкрив клієнту картковий рахунок та видав платіжну картку; 08.10.2009р. укладено додаткову угоду № 1 до цього договору зі встановленням загального ліміту овердрафту по картковому рахунку в розмірі 12500грн. з доступним лімітом в розмірі 11250грн. Відповідач не в повному обсязі здійснював погашення овердрафту, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01.04.2013р. складає 34772,03грн., з яких: основний борг по картрахунку - 8006,27грн., борг по несплаченим процентам - 4303,66грн., пеня - 22462,10грн. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, банк просив стягнути з ОСОБА_2 зазначену суму боргу, та відшкодувати за рахунок відповідача понесені витрати з оплати судового збору.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 лютого 2014 року позов ПАТ КБ «Соцком Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Соцком Банк» заборгованість у розмірі 18464,89 грн. Вирішено питання з розподілом судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - ОСОБА_1, який підтримав доводи скарги, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивача ОСОБА_2 і представника ПАТ КБ «Соцком Банк», від якого надійшла заява про вирішення справи у його відсутність, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи скарги і письмові заперечення банку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, 11.10.2007р. між ТОВ КБ «Соцком Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Соцком Банк», та ОСОБА_2 був укладений договір банківського рахунку та обслуговування платіжної картки № 103/02-0003478, відповідно до якого позивач відкрив відповідачу картковий рахунок № 26251000005561 в гривні та видав банківську платіжну картку. За умовами договору операції на картковому рахунку виконуються в межах витратного ліміту; за п. 3.6 договору допускається встановлення овердрафту; клієнт повинен здійснити остаточне погашення боргу в строки, вказані у п. 3.9 договору - до останнього робочого дня місяця, наступного за звітним; за п. 3.11 договору банк здійснює щомісячно нарахування відсотків на залишки коштів по картковому рахунку клієнта; клієнт зобов'язаний проводити сплату послуг згідно до встановлених тарифів та умов договору; за п. 6.13 договору клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості до повного погашення за кожен день прострочення.

08.10.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору банківського рахунку та обслуговування платіжної картки, за якою ОСОБА_2 встановлено загальний ліміт овердрафту по картрахунку в розмірі 12500 грн. та визначено доступний ліміт овердрафту в розмірі 11250грн. зі сплатою відсотків за користування санкціонованим овердрафтом в розмірі 36% річних. Погашення обов'язкового щомісячного платежу за нарахованими відсотками проводиться за користування овердрафтом щомісячно.

Задовольняючи частково позову, суд виходив з доведення факту неналежного виконання боржником зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості, що складається з боргу по картрахунку 8006,27грн. і боргу по несплаченим процентам 4303,66грн., та частково визначив до стягнення розмір пені у якості передбачених договором санкцій за порушення грошового зобов'язання, застосувавши правило за п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в ? частині від суми непогашеного боргу) в сумі 6154,96грн.

З такими висновками не можна не погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем та його представником ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не спростовано будь-якими доказами вірності вчиненого банком розрахунку заборгованості. Суд першої інстанції вмотивував доводи представника відповідача в даній частині і колегія суддів, з огляду на положення ст.ст. 10, 60 ЦПК України, беручи до уваги зібрані матеріали, погоджується з висновками суду щодо обґрунтованості вимог банку про стягнення утвореної у позичальника заборгованості по основній сумі боргу - 8006,27грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 4303,66грн.

При цьому, стягуючи частково пеню в сумі 6154,96грн., суд врахував і положення ст. 258 ЦК України, що регламентують спеціальний однорічний строк позовної давності для нарахування неустойки по цій позиції, а також взяв до уваги і вимоги ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливості вимоги сплатити непропорційно велику суму компенсації понад 50% вартості наданої продукції. Таке рішення, на погляд колегії суддів, відповідає як способу захисту майнових прав банку й убезпечує від порушення прав відповідача, а також узгоджується із задекларованим в цьому Законі принципом рівності прав сторін у виниклих кредитних відносинах.

Посилання представника відповідача у апеляційній скарзі на те, що позивач після прийняття постанови НБУ від 20.10.2011р. № 371 про відкликання банківської ліцензії і ініціювання процедури ліквідації ПАТ КБ «Соцком Банк» не мав законних підстав для нарахування відсотків та неустойки за договором від 11.10.2007р. та додаткової угоди від 08.10.2009р., не ґрунтуються на вимогах Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки норми вказаних правових актів стосуються заборгованості банку, який перебуває у стадії ліквідації, а не позичальників банку і їх зобов'язань за умовами укладених із ними договорів.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

В даному випадку, за відсутності даних про обмеження у встановленому законом порядку цивільної право- і дієздатності ПАТ КБ «СоцкомБанк», що на даний час не виключений з ЄДРПОУ у зв'язку з припиненням юридичної особи, кредитні відносини між банком і його клієнтом ОСОБА_2 позичальником тривають. Умови договору, в тому числі щодо нарахування процентів за користування грішми і неустойки за невиконання грошових зобов'язань, не визнані недійсними, тому такі умови, як обов'язкові, мають виконуватись сторонами.

Відтак, суд першої інстанції вірно відхилив доводи представника відповідача в даній частині.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про закінчення дії договору банківського рахунку та обслуговування платіжної картки у з'язку із закінченням дії картки, не є слушними, бо картка є спеціальним платіжним засобом у вигляді емітованої пластикової картки, що є інструментом для здійснення передбачених законодавством операцій по банківському (картковому) рахунку клієнта банку, що за п. 14.1 автоматично перевипускається.

Згідно із п. 14.1 договору у разі наявності овердрафту по картковому рахунку перевипуск картки здійснюється після повного погашення зобов'язань клієнта перед банком, чого, як з'ясувалось судовим розглядом, до сьогодення не трапилося.

Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги про сплив строку дії картки у 2008 році, що має бути підставою для звільнення ОСОБА_2 від матеріальної відповідальності по погашенню взятих зобов'язань, як необґрунтовані, не є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з умов договору банківського (карткового) рахунку, його дія починається з моменту підписання цієї угоди, зобов'язання за цим договором припиняються з моменту повного виконання сторонами усіх зобов'язань; до погашення клієнтом усієї заборгованості перед банком дію договору не може бути припинено.

Відповідно до п. 14.2 додаткової угоди клієнт зобов'язується здійснити повне погашення заборгованості за встановленим овердрафтом до терміну, вказаному у п.14.1.7 додаткової угоди, тобто на момент закінчення терміну дії ліміту овердрафту, який діє до 9 жовтня 2010 року.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що впродовж дії договору банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки і після закінчення вищевказаного терміну дії ліміту овердрафту за додатковою угодою відбувалось гашення овердрафту, останнє з яких мало місце у листопаді 2011р.

Отже, ОСОБА_2, досягнувши із кредитором погодження у відповідності з ч. 4 ст. 202 ЦК України про лонгацію основного договору, маючи, як доведено судовим розглядом в суді першої інстанції, в чому пересвідчилась і колегія суддів, заборгованість внаслідок здійснення не в повному обсязі платежів, із заявою про закінчення дії договору чи про його розірвання в порядку п.п. 9.2., 9.3., закриття картрахунку чи відмову від перевипуску картки, до позивача не звертався. Тому, відносини між сторонами з обслуговування картрахунку, що не завершились належним виконанням, тривають.

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що договір не припинив свою дію. Тому не є спроможними доводи апеляційної скарги представника відповідача про сплив строку позовної давності щодо вимог банку, пред'явлених 02.10.2013р. до спливу трирічного строку, як правильно визначився суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ПАТ КБ «СоцкомБанк», відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в результаті невиконання позичальником належним чином умов укладеного договору і додаткової угоди до нього станом на 01.04.2013р. виникла заборгованість, що з урахуванням зменшення розміру по позиції пені підлягає стягненню на користь банку в порядку відновлення прав позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду представником відповідача не надано і в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє від імені ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді