Рішення № 39373544, 11.06.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/23548/13-ц

Провадження № 22-ц/792/1347/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої- судді Федорової Н.О.,

суддів - Карпусь С.А., Матковської Л.О.

при секретарі - Терлич А.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1

та його представника - ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_4, про часткове визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації права власності,

в с т а н о в и л а:

19 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_4, про часткове визнання недійсним правочину. В обґрунтування позову зазначив, що 09 червня 1990 року між ним та ОСОБА_3 був укладений шлюб. 15 травня 2006 року він отримав у спадщину від своєї матері земельну ділянку площею 0,255 га, що знаходиться на території Лісогринівецької сільської ради по АДРЕСА_1, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.05.2006 року. Дане спадкове майно було ним зареєстровано, про що свідчить Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯБ №576113 від 27.11.2006 року та кадастровий номер 6825083600:01:003:0089. 20 червня 2008 року він продав 12/25 частин вказаної земельної ділянки розміром 0,1230га . Отже, у його власності залишилося 13/25 частин земельної ділянки, а саме 0,132 га, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №077713 від 22.09.2008 року, кадастровий номер 6825083600:01:001:1189.

_________________

Доповідач у першій інстанції Мазурок О.В. Провадження № 22-ц/792/1347/14

Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 19

20 грудня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано. 15 лютого 2012 року вони уклали нотаріально посвідчений договір про поділ спільного майна подружжя. У цей договір помилково включили земельну ділянку, яку позивач отримав у спадщину.

А тому, просив суд, з уточненням позовних вимог, визнати недійсним договір поділу спільного майна подружжя від 15.02.2012 року, в частині включення земельної ділянки площею 0,132 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:1189, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 901, застосувавши наслідки визнання правочину недійсним, зокрема, визнати зазначену земельну ділянку його особистою приватною власністю, а також скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Непогоджуючись із таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Рішення вважає необґрунтованим та незаконним. На його думку, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що не будучи юридично грамотним та помиляючись у статусі спірної земельної ділянки, вважаючи, що вона є майном подружжя, уклав договір про поділ спільного майна.

Одночасно з цим, відповідачка не надала доказів про збільшення цінності земельної ділянки, внаслідок її трудових та грошових затрат, як однієї із підстав включення спірної земельної ділянки до спільного майна подружжя та її поділу.

Крім того, вважає, що суд безпідставно не врахував визнання нею позову.

В запереченні на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що апелянт в судовому засіданні не навів доказів, що помилився щодо обставин, які мають істотне значення при укладенні договору. Стверджує, що ОСОБА_1 при укладенні договору усвідомлював, що земельна ділянка належить йому, а не подружжю.

У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, які в ній зазначені.

Відповідач заперечила проти апеляційної скарги, вважаючи рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вбачається зі змісту договору про поділ спільного майна подружжя від 15.02.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_4, відповідачу ОСОБА_3 за правом особистої власності, з моменту посвідчення зазначеного договору, належить земельна ділянка площею 0,132 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:1189, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.05.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори, спірна земельна ділянка, яка належала ОСОБА_8 (матері позивача), на підставі рішення Лісовогринівецької сільської ради від 31.01.1995 року за № 5-А та державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації держактів на землю за № 1086 від 02.12.1997 року, перейшла до її сина ОСОБА_1 (а. с. 8).

Дана земельна ділянка була зареєстрована ОСОБА_1, про що видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯБ №576113 від 27.11.2006 року, кадастровий номер 6825083600:01:003:0089 (а. с. 7).

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20 червня 2008 року ОСОБА_1 продав 12/25 частини даної земельної ділянки, після чого у його власності залишилось 13/25 її частин (а. с. 9). На цю земельну ділянку він отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №077713 від 22.09.2008 року, кадастровий номер 6825083600:01:001:1189 (а. с. 10).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Як вбачається із вищенаведеного, даний договір суперечить п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, оскільки до відповідачки ОСОБА_3 перейшла земельна ділянка, яка була отримана позивачем в порядку спадкування, є його особистою приватною власністю та не підлягає розподілу.

Отже, є всі підстави для визнання в даній частині вказаного договору недійсним та скасування державної реєстрації земельної ділянки за відповідачкою, що в свою чергу потягне за собою відновлення прав власності позивача на неї.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки, як вбачається з вищевикладеного, рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з винесенням нового рішення.

Судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач не наполягає на їх стягненні.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_4, про часткове визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації права власності задовольнити.

Договір про поділ спільного майна подружжя, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 15 лютого 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 901, в частині переходу до ОСОБА_3 на праві особистої власності земельної ділянки площею 0,132 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:1189, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, визнати недійсним.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова