Рішення № 39372663, 19.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2014 р. Справа № 914/1194/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м. Київ,

до відповідача Фермерське господарство «Стоянцівське», с. Стоянці,

про стягнення 536907,75 грн.

За участю представників:

від позивача - Гілевич С.Р. - представник,

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м. Київ, звернулась до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства «Стоянцівське», село Стоянці, 301750,9 грн. заборгованості за Додатковою угодою № 4 від 18.12.2013 р. до Договору поставки зерна майбутнього врожаю № КОО6VOL-F від 29.05.2013 р., 57657,68 грн. - 24 % річних за користування чужими грошовими коштами, 2123,72 грн. пені, 175375,45 грн. штрафу. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов Договору поставки зерна майбутнього врожаю № КОО6VOL-F від 29.05.2013 р. та додаткової угоди № 4 до нього, а також нормами ст.ст. 16, 525-526, 599, 629, 651, 653, 654 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач явки свого представника в засідання суду не забезпечив, при наданому йому праві проти позову не заперечив.

У судових засіданнях за клопотаннями представників сторін оголошувались перерви. Ухвалою суду від 03.06.2014 р. за клопотанням представника відповідача продовжено строк вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами у справі 29 травня 2013 р. укладено Договір поставки зерна майбутнього врожаю № КОО6VOL-F. На виконання умов п. 3.1., 4.1., 4.1.1. цього Договору позивач платіжними дорученнями № 645, № 646 від 05 червня 2013 р., № 958 від 15 липня 2013 р. перерахував відповідачу 1 010 000 грн. попередньої оплати за зерно кукурудзи третього класу. При цьому частину з цієї суми за дорученням відповідача згідно з умовами договору позивачем перераховано як страховий платіж. Вказані кошти згідно з п.4.1.1. Договору вважаються сплаченими покупцем (позивачем) на користь постачальника (відповідача) з моменту сплати страхового платежу за Договором комплексного страхування. Відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання виконав частково, поставивши позивачу зерно кукурудзи 3 класу вартістю 659249,1 грн. Вказане підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи специфікаціями №№ 1-4, актами приймання-передачі зерна, видатковими накладними № 29 від 15 листопада 2013 р., № 32 від 27 листопада 2013 р., № 35 від 06 грудня 2013 р., № 39 від 16 грудня 2013 р. Крім цього, 10.01.2014 р. відповідач повернув позивачу 49000 грн. згідно Договору № КОО6VOL-F від 29.05.2013 р. Між сторонами у справі 13 січня 2014 р. укладено Додаткову угоду № 4 до Договору поставки зерна майбутнього врожаю № КОО6VOL-F від 29 травня 2013 р. У цій додатковій угоді сторони дійшли згоди розірвати Договір та врегулювати відносини згідно умов Додаткової угоди. У п.п. 2, 3 Додаткової угоди сторони погодили, що позивач перерахував відповідачу 1010000 грн., на виконання п.п. 1.1., 1.2., 1.2.1., Договору відповідач поставив позивачу товару вартістю 659249,1 грн., відповідач зобов'язався до 15 лютого 2014 р. повернути позивачу кошти в розмірі 350750,9 грн. Станом на 15.02.2014 р. як і на день розгляду справи судом заборгованість відповідача перед позивачем становила 301750,9 грн. У матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимоги суду не подані докази, які б спростовували позовні вимоги в цій частині або свідчили про добровільну сплату боргу. За таких обставин, 301750,9 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При розгляді справи судом встановлено, що у п. 2 прохальної частини позовної заяви позивачем допущено описку в частині дати укладення додаткової угоди № 4. З тексту позовної заяви та доданих до позову матеріалів вбачається, що у позовній заяві йдеться про додаткову угоду № 4, укладену 13.01.2014 р.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 57657,68 грн. 24 % річних за період користування чужими грошовими коштами з 10 червня 2013 р. по 15 лютого 2014 р. на підставі п. 4 Додаткової угоди № 4 підлягають задоволенню частково в сумі 35191,66 грн., виходячи з такого. У п. 2 Додаткової угоди № 4 сторони зазначили, що позивач на виконання п.п. 3.1., 3.1.1., 4.1., 4.1.1. Договору поставки перерахував відповідачу 1010000 грн. Відповідач на виконання п.п. 1.1., 1.2., 1.2.1. Договору поставки здійснив позивачу поставку товару вартістю 659249,1 грн. За своєю правовою природою 1010000 грн., сплачених позивачем відповідачу, є передоплатою за товар. Згідно з ч. 3 ст. 693 ЦК україни на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий. Відповідно до п. 1.2. договору поставки товар мав бути поставлений до 01 листопада 2013 р. Таким чином, позовні вимоги про стягнення відсотків річних за користування чужими коштами підлягають задоволенню за період користування чужими коштами лише з 01.11.2013 р. по 15.04.2014 р. Крім цього, позивачем не враховано, що починаючи з 10.01.2014 р. сума неповерненої передоплати, якою безпідставно користувався відповідач, уже становила 301750,9 грн., а не 350750,9 грн.

Позовні вимоги в частині пені теж підлягають задоволенню частково, оскільки згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Висновок суду про те, що пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу відповідає висновкам пленуму Вищого господарського суду України, викладеним у п. 2.8. постанови пленуму № 14 від 17 грудня 2013 р. Позивачем не враховано, що з 10.01.2014 р. несвоєчасно виконане за договором грошове зобов'язання становило 301750,9 грн. Таким чином, пеня за період прострочення виконання п. 3 Додаткової угоди № 4 за період з 16.02.2014 р. по 04.03.2014 р. становитиме 1827,04 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 175375,45 грн. штрафу на підставі п. 6 Додаткової угоди № 4 обгрунтовані та підлягають задоволенню. Частиною 4 статті 231 ГК України, яка є спеціальною щодо норм ЦК України, встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Стоянцівське» (81370, Львівська область, Мостиський район, село Стоянці, код ЄДРПОУ 36465929) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 37243279) 301750,9 грн. заборгованості, 35191,66 грн. 24 % річних за користування чужими грошовими коштами, 1827,04 грн. пені, 175375,45 грн. штрафу та 10282,9 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Бортник О.Ю.