Ухвала суду № 39371683, 17.06.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Горовенко А.В.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"17" червня 2014 р. Справа № 806/7781/13-a

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю представника Позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" квітня 2014 р. у справі за позовом Комунального підприємства Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просило визнати незаконними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 000019222 від 08.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) в сумі розміром 644141 грн.;

- № 000020222 від 08.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 58315 грн.;

- № 0000331702 від 08.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та найманих працівників у розмірі 510 грн.;

- № 0001392204 від 08.07.2013 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1700 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від "09" квітня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0001392204, № 0000331702, № 000020222, № 000019222 від 08.07.2013 року.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Відповідачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просили скасувати зазначену постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що Комунальне підприємство Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 05418448, перебуває на податковому обліку у Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Відповідачем здійснено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт №583/22-0/05418448 від 14.06.2013 року.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013 року:

- №000019222 про збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) в сумі розміром 644141 грн., з яких основний платіж - 515313 грн., а 128828 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №000020222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 58315 грн., з яких основний платіж - 46652 грн., а 11663 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000331702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та найманих працівників за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 510 грн.;

- №0001392204 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.3 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у сумі розміром 1700 грн..

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія враховує наступне.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №000019222 від 08.07.2013 року:

колегією суддів встановлено, що збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) здійснено відповідачем з підстав порушення позивачем ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та рішення Житомирської обласної ради від 18.03.2010 року № 1044.

Підприємством занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності, на загальну суму 515313 грн..

Порядком відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 року №158, встановлено, що частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та розміру відрахувань частини чистого прибутку (доходу), визначеного у Законі України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Пунктом 9 Положення передбачено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

- погашення одержаних позик;

- інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту);

- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- балансова вартість валюти.

Враховуючи наведене, понесені підприємством витрати по сплаті страхових внесків по укладеним договорам страхування фінансових ризиків, не підпадають під вимоги п.9 Положення та мали включатись до бухгалтерського обліку і визначатися витратами.

Також, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги Закону України "Про здійснення державних закупівель" №2289 від 01.06.2010 року, що виразилось в тому, що в період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року підприємством укладено договори страхування фінансових ризиків на страхову суму 7899360 грн. з ПАТ "Страхова компанія "Орлі" №0023 від 02.07.2010 року, №0044 від 01.10.2010 року та АТЗТ "СК "Лемма" №332201 від 09.08.2010 року, без проведення відповідних конкурсних процедур.

Відповідно до п.18 ст.6 Закону України "Про страхування", до видів добровільного страхування відноситься страхування фінансових ризиків.

Зазначені договори майнового страхування фінансових ризиків укладені по страховим випадкам, пов'язаним з виникнення збитків в разі невиконання контрагентами - Міністерством праці та соціальної політики та Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України своїх обов'язків по оплаті послуг з санаторно-курортного лікування згідно з діючим законодавством.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання контролюючого органу на висновок проведеної судово-економічної експертизи, в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню від 23.11.2012 року № 12012060010000015, де зазначено, що витрати Комунального підприємства Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші", пов'язані з сплатою сум страхових платежів на користь страхових компаній, є економічно необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.4 ст.3 Статуту, підприємство діє за принципами повного госпрозрахунку, самофінансування, самоокупності. Майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, області і закріплюється за ним на праві господарського відання. Право господарського відання, є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених Господарським кодексом та іншими законами.

Відповідно до п.7.5 Статуту, джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, є:

- прибуток (доход);

- амортизаційні відрахування;

- кошти, одержані від продажу цінних паперів;

- безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити.

Позивач надає послуги для одержання прибутку та володіє відповідним обсягом спеціальної правосуб'єктності.

Приписами ст.44 Господарського кодексу України, встановлено, що підприємництво здійснюється на основі:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільного найму підприємцем працівників;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, позивач не є розпорядником державних коштів, а всі доходи одержані підприємством, є доходом від господарської діяльності.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2013 року у справі № 922/263/13-г за позовом Комунального підприємства Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" до ПАТ "Страхова компанія "ЛЕММА", про визнання недійсним укладеного договору страхування фінансових ризиків від 09.08.2010 року та повернення сплачених страховій компанії коштів, підтверджено законність укладеного між Комунальним підприємством Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" та ПАТ "Страхова компанія "ЛЕММА" договору страхування фінансових ризиків від 09.08.2010 року та спростовано його нікчемність.

Системний аналіз положень Закону України "Про страхування", Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів, не дає підстав вважати про наявність у діях посадових осіб позивача будь-яких порушень, встановлених законодавством України, при укладенні та виконанні договорів страхування фінансових ризиків з ПАТ "СК "ЛЕММА" та ПАТ "Страхова компанія "Орлі". Відсутність факту настання страхового випадку по укладеним договорам страхування, не свідчить про фіктивність договору, тому що страховий ризик - певна подія, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, що також підтверджено експертом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги, про скасування податкового повідомлення-рішення №000019222 від 08.07.2013 року правомірно задоволено.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням №000020222 від 08.07.2013 року.

Встановлено, що позивачем не було включено до складу доходів вартість об'єкта основних засобів 1 групи (приватизація підсобного господарства), в сумі 186608 грн., чим, на думку Відповідача, порушено вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток підприємства на суму 46652 грн.

Відповідно до рішення Житомирської обласної ради від 28.05.2009 року №846, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирські області проведено приватизацію об'єкта (приміщення гаража, приміщення свинарника, майданчика з асфальтовим покриттям, огорожі), який розташовано за адресою: вул.Зелена,50, с.Михайлівка, Житомирський район, шляхом продажу на аукціоні.

Власником та розпорядником вказаного об'єкта відповідно до рішення Житомирської обласної ради від 27.03.2009 року №745 - є Житомирська обласна рада.

Пунктом 7 зазначеного рішення, встановлено, що кошти, які буде одержано від продажу об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, зараховуються до обласного бюджету.

Крім того, відповідно до Положення про порядок розрахунків за придбані об'єкти приватизації, затверджене наказом Фонду державного майна України № 467 від 02.11.1992 року, кошти за об'єкти, що приватизуються, перераховуються на рахунки позабюджетних фондів приватизації адміністративно-територіальних одиниць по об'єктах, що знаходяться у відповідній комунальної власності (напрями використання коштів, одержаних від продажу об'єктів приватизації визначені в додатку до Положення про позабюджетний державний фонд приватизації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1993 року № 67).

Позивачем не одержано коштів за проданий Фондом державного майна України об'єкт, який розташований по вул.Зеленій,50, с.Михайлівка, Житомирського району.

Позивачем не заперечується, що вказане майно обліковувалось на балансі підприємства, проте, власником та розпорядником всього нерухомого майна, яке належить Комунальному підприємству Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші", є Житомирська обласна рада, що зафіксовано в рішенні Житомирської обласної ради від 27.03.2009 року №745 та в ст.4 Статуту підприємства.

Відповідно до п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем, балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів, включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу, включається до валових витрат платника податку.

За таких обставин, Комунальне підприємство Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" не одержувало дохід від продажу об'єкта, в будь-якій з передбачених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" формі (грошовій, матеріальній чи не матеріальній).

Приписами п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, однак, визначений положеннями даної статті термін на момент складання акту перевірки сплинув.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що і позовні вимоги, про скасування податкового повідомлення-рішення №000020222 від 08.07.2013 року - правомірно задоволено.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та найманих працівників за податковим повідомленням-рішенням №0000331702 від 08.07.2013 року.

Колегією суддів встановлено, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510 грн., здійснено відповідачем з підстав порушення позивачем вимог ст.51 та п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку № 1020 від 24.12.2010 року, зокрема, до податкових розрахунків форми 1-ДФ за період, що перевірявся, підприємством не включено виплачені суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам доходи за надані послуги та придбаний товар.

Відповідно до п.п.65.1.36 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, до доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, відноситься дохід фізичної особи-підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно з спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

- своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до/або під час такої виплати за її рахунок;

- подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Приписами п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі), зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі; вести податковий облік; подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставним висновок контролюючого органу, що позивачем не включено до звіту форми 1-ДФ самозайнятих осіб, які працювали з підприємством, тому що у позивача не було контрагентів (приватних підприємців), які рахуються самозайнятими особами. Всі перелічені в акті перевірки підприємці, зареєстровані в органах податкової служби як платники податків та не є самозайнятими особами, розрахунки з ними проводились шляхом безготівкового перерахування коштів, а відтак, позивач по відношенню до них не є податковим агентом.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0001392204 від 08.07.2013 року.

Колегією суддів встановлено, що згідно з актом перевірки, на думку контролюючого органу, підприємством порушено вимоги п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків:

- № 1749, № 1761 в книзі обліку розрахункових операцій № 0608000081 "Р"/7;

- № 1867 в книзі обліку розрахункових операцій № 0608000081 "Р"/8;

- № 2473 в книзі обліку розрахункових операцій № 0608000081 "Р"/10 та не забезпечено щоденний друк фіскального звітного чека за 14.03.2012 року на реєстраторі розрахункових операцій з фіскальним номером 0608000081.

З даними висновками колегія суддів не погоджується, оскільки фіскальні звітні чеки за №1749, №1761, №2473 не роздрукувалися у зв'язку з ремонтом електронного контрольно-касового апарату, про що відмічено працівниками ТОВ "РПСО "ЕККА-ВАДС" у книзі обліку розрахункових операцій 0608000081 "р"/7, 608000081 "р"/10.

Фіскальний звітний чек за №1867 роздрукований, але у зв'язку з закінченням паперу в електронному контрольно-касовому апараті, даний звіт роздрукувався не в повному обсязі.

Оскільки, підприємством не забезпечено щоденний друк фіскального звітного чека за 14.03.2012 року на реєстраторі розрахункових операцій з фіскальним номером 0608000081, чим порушено п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 1776-111 від 01.06.2000 року, то даний фіскальний звітний чек не роздруковувався у зв'язку із тим, що електронний контрольно-касовий апарат знаходився на ремонті, про що відмічено в книзі обліку розрахункових операцій 0608000081 "р"/10 (в графі "Дата і час відновлення роботи РРО" - "15.03.2012 рік").

Пунктом 9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

За таких обставин, висновок контролюючого органу щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1700 грн. є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків, що податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001392204, №0000331702, №000020222, №000019222 від 08.07.2013 року - є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" квітня 2014 року винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.

Доводи, наведені апелянтом в поданій ним апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" квітня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

З оригіналом згідно: суддя _______ М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" червня 2014 р.

Роздруковано та надіслано: рек з пов про вруч

1- в справу:

2 - позивачу: Комунальне підприємство Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" с.Дениші, Житомирський район, Житомирська область, 12422

3- відповідачу: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2, м.Житомир, 10014

- ,