Постанова № 39368804, 28.05.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 рокум. Ужгород№ 807/700/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р. О.,

при секретарі судового засідання - Кібкало І. А.,

за участю сторін, які беруть участь у справі:

позивача: державне підприємство "Рахівське лісове дослідне господарство", представник - Левицький А. О.,

відповідача: Державна податкова інспекція у Рахівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - Гайович В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2014 № 0000082200 та від 26.02.2014 № 0000092200, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Рахівське лісове дослідне господарство" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2014 № 0000082200 та від 26.02.2014 № 0000092200.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Позивач не погоджується з висновком відповідача, закріпленим у акті перевірки від 18.02.2014 № 10/07-11-22/22114610 про те, що дерева у лісі є довгостроковими сільськогосподарськими біологічними активами, а витрати по заготівлі насіння, закладки розсадників, висадки лісових культур та догляду за молодими насадженнями повинні амортизовуватись та відображатись на субрахунку 155 "Придбання (вирощування) біологічних активів", з огляду на наступне. Зазначає, що ДП "Рахівське ЛДГ" є постійним лісокористувачем, якому для ведення лісового господарства державою надано у постійне користування лісові угіддя, тобто здійснює свою діяльність в галузі лісового господарства. Прямими витратами лісового господарства (лісгоспу) є будь-які витрати, що відносяться як до виробництва продукції лісового господарства (в тому числі продукції лісозаготівель), так і відповідного виду діяльності, що визначені в довідці ЄДРПОУ (лісівництво, лісозаготівлі). Специфікою ведення лісового господарства є те, що витрати на вирощування посадкового матеріалу, посадку лісу, догляд за культурами тощо принесуть дохід у майбутньому - після досягнення лісом віку стиглості (при рубках головного користування) або в процесі рубок формування, при яких також отримується деревина, та в процесі отримання інших корисних властивостей лісів незалежно від їх віку стиглості. Отримання доходу від цих рубок законодавчо закріплений виключно за лісовим господарством, оскільки згідно п.п.2, 3 ч. 1 ст. 19 Лісового кодексу України останньому належить виключне право на заготівлю деревини та право власності на виготовлену ним продукцію та доходи від її реалізації. П.1 ч. 2 цієї ж статті ЛК України передбачено не тільки право, а й обов'язок постійного лісокористувача (лісгоспу) нести витрати із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку. Відтак, позивач вважає, що правомірно включив до витрат виробництва витрати, понесені з створення лісових культур, посадки, догляду за лісом безпосередньо у звітному періоді їх понесення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

28.03.2014 в судовому засіданні представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову від 26.03.2014, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог ДП "Рахівське ЛДГ", оскільки зазначає, що ДПІ у Рахівському районі при складанні акту перевірки було виявлено порушення із застосуванням норм, які чітко відображені у Податковому кодексі України, а також з відповідним посиланням на пункти Положення (стандарт) бухгалтерського обліку. Вважає, що податковим органом правомірно віднесено заходи щодо заготівлі насіння, закладки розсадників, висадки та догляду за молодими насадженнями лісових культур за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 до витрат на "Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів" та обліковуватись за первісною вартістю на субрахунку 162 "Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю" з відповідним віднесенням затрат у вигляді амортизаційних відрахувань, та заперечує проти думки позивача, що такі витрати повинні відображатись у складі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Рахівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області проведено позапланову виїзну перевірку державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки складено акт від 18.02.2014 № 10/07-11-22/22114610.

Відповідно до акту перевірки, зокрема, встановлено порушення пп.5.2.10 п.5.2 ст. 5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.138.8 п.138 ст. 138, пп.139.1.5 п.139.1 ст. 139, п.144.1 ст. 144, п.145.1 ст. 145, п.146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, а саме, за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 виявлено завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, внаслідок чого донараховано податку на прибуток на загальну суму 277519,00 грн., а також донараховано частину чистого прибутку в сумі 82707,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 25.02.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 179611,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 22603,00 грн. На підставі акту перевірки відповідачем 26.02.2014 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) в сумі 82707,00 та застосовано штрафну санкцію у розмірі 11364,00 грн.

Підставою для донарахування визначених сум у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях стало неправильне, на думку відповідача, відображення позивачем витрат по заготівлі насіння, закладки розсадників, висадки лісових культур та догляду за молодими насадженнями до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). У акті перевірки міститься висновок відповідача, що лісові насадження є довгостроковими сільськогосподарськими біологічними активами, а тому є основними засобами, а перераховані та пов'язані із їх вирощуванням витрати підлягають амортизації.

Відповідно до установчих документів, ДП "Рахівське ДЛГ" є постійним лісокористувачем, якому для ведення лісового господарства надано у постійне користування лісові угіддя. ДП "Рахівське ДЛГ" здійснює діяльність в галузі лісового господарства (КВЕД 02.1-02.4 розд. 02 "Лісове господарство та лісозаготівлі").

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до п.6 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Під час обревізованого податковою перевіркою періоду ДП "Рахівське ДЛГ" при формуванні показників бухгалтерського обліку використовувало вимоги наказу Міністерства лісового господарства від 17.07.1996 № 72 "По затвердження Інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України" (далі - Інструкція). Також, ДП "Рахівське ДЛГ" застосовувало вимоги Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України, затверджені наказом Державного комітету лісового господарства України від 08.11.2002 (надалі - Методичні рекомендації).

Відповідно до п.10 Інструкції та п.10 Методичних рекомендацій, штучне лісовідновлення, до якого відносяться роботи із садіння та догляду за лісом, доповнення лісових культур, обробіток ґрунту під лісові культури, створення і вирощування плантацій та інші витрати з лісовідновлення, відносяться до основного виробництва підприємств лісового господарства України. Згідно з ч. 11 Інструкції усі витрати, понесені підприємством на виробництво вказаної продукції, включаються до собівартості окремих видів продукції, об'єктів робіт, послуг чи окремих виробів, виготовлених індивідуальними замовленнями.

Створення лісових культур - це довготривалий технологічний процес, який у своєму часі, залежно від лісової породи становить від 5 до 7 років. При цьому доходу від даного виду діяльності підприємства не мають, а несуть тільки витрати.

Згідно з п.152 вказаних Методичних рекомендацій витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в яких були здійснені.

Враховуючи викладене, у даному випадку підлягає застосуванню спеціальні норми Інструкції та Методичних рекомендацій, розроблені на виконання п.6 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та які передбачають віднесення вказаних витрат до собівартості виготовленої продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.5 ст. 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в якому зазначається, що витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються до витрат того звітного періоду, в якому вони здійснені.

Також, суд констатує, що відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи" біологічні активи повинні знаходитися на балансі підприємства, здатні в процесі біологічних перетворень давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України всі ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Дерева, в їх природному стані (на корінні) є природним ресурсом, вони не є майном. Отже, вони не можуть оподаткуватися за бухгалтерським обліком підприємства як його матеріальні цінності.

Враховуючи вищевикладене, висновок відповідача про віднесення лісових насаджень до довгострокових сільськогосподарських біологічних активів зроблений помилково без врахування вищезазначених спеціальних норм, які урегульовують спірні правовідносини. Натомість, суми витрат по заготівлі насіння, закладки розсадників, висадки та догляду за молодими насадженнями лісових культур позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат (собівартості) реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 808300,00 грн. за період з 2 кварталу 2011 року по 4 квартал 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних, справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне позовні вимоги державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України. Документально підтвердженими є витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн., згідно платіжного доручення від 07 березня 2014 року за № 0170710043 та дана сума підлягає стягненню на користь державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство".

Керуючись ст. ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2014 № 0000082200 та від 26.02.2014 № 0000092200 - задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 25.02.2014 № 0000082200, яким державному підприємству "Рахівське лісове дослідне господарство" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 179611,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 22603,00 грн., податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 26.02.2014 № 0000092200, яким державному підприємству "Рахівське лісове дослідне господарство" визначено податкове зобов'язання із частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) в сумі 82707,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 11364,00 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) грн.

4.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Р.О. Ващилін