Рішення № 39368092, 16.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р. Справа № 911/1277/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрокомфорт", смт. Козин Обухівського району

про стягнення 24304,40 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрокомфорт" (надалі відповідач) про стягнення 24304,40 грн., з яких: 14898,28грн. основного боргу, 774,71 грн. пені, 2145,35 грн. 36% річних та 6486,06 грн. курсової різниці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов’язання щодо оплати товару, поставленого позивачем за умовами договору поставки № КВ-1364 від 23.10.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 30.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.04.2014 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 21.05.2014 р.

21.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано відзив на позов, відповідно до якого відповідач визнає заявлені позивачем вимоги частково, а саме у частині стягнення 14898,28 грн. основного боргу, 254,70 грн. пені та 705,32 грн. 36% річних.

21.05.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 04.06.2014 р., про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

27.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заперечення на відзив на позов.

04.06.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 04.06.2014 р., про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

Крім того, ухвалою суду від 04.06.2014 р. продовжено строк вирішення спору у даній справі у порядку ст. 69 ГПК України.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд

встановив:

23 жовтня 2013 року між ТОВ "Пластікс-Україна" (постачальник, позивач у справі) та ТОВ "Гідрокомфорт" (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки №КВ-1364 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них (далі товар), в асортименті та кількості, відповідно до специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору, покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Відповідно до п. 7.1. договору ціна та загальна вартість товару, що є предметом цього договору встановлюється згідно специфікацій.

Згідно з п. 5.2. договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття товару є датою поставки товару постачальником. З цього моменту постачальник вважається таким, що виконав свої зобов’язання по передачі товару покупцю.

Згідно з п. 13.1 договору останній набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Специфікацією № 1 від 23.10.2013 р. сторони погодили поставку товару на загальну суму 14898,28 грн., в т.ч. ПДВ – 2483,04 грн. з умовами оплати – 100% оплата протягом 14 календарних днів з дати поставки товару покупцю та терміном поставки товару до 24.10.2014 р.

На виконання умов договору поставки №КВ-1364 від 23.10.2013 р., на підставі специфікації №1 від 23.10.2013 р., позивачем було поставлено відповідачеві товар на суму 14898,28 грн., що підтверджується підписаною представниками сторін та скріпленою відтисками печаток юридичних осіб видатковою накладною №83159 від 24.10.2013 р.

З п. 3 специфікації вбачається, що відповідач мав здійснити розрахунок з позивачем у термін до 08.11.2013 р.

До тверджень відповідача, вказаних у відзиві на позовну заяву, щодо того, що датою поставки товару слід вважати дату вказану покупцем у видатковій накладній (п. 5.2. договору), а оскільки видаткова накладна №83159 від 24.10.2013 р. не містить дати, вказаної покупцем, то дату виникнення зобов’язання відповідача щодо оплати товару встановити достовірно не являється можливим, суд ставиться критично, оскільки п. 5 специфікації №1 від 23.10.2013 р. сторони погодили поставку товару у термін до 24.10.2014 р., а відповідач (покупець), у свою чергу, не вказавши на видатковій накладній № 83159 від 24.10.2013 р. дати прийняття товару фактично погодив поставку товару позивачем саме у дату вказану у видатковій накладній, тобто 24.10.2013 р.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов’язання за вказаним вище договором поставки у частині сплати вартості поставленого позивачем товару не виконав.

З огляду на вищевказані обставини, у відповідача, станом на дату судового засідання, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 14898,28 грн.

Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати боргу у розмірі 14898,28 грн. до суду не подано.

Врахувавши вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати коштів, за поставлений позивачем за договором поставки №КВ-1364 від 23.10.2013 р. товар в розмірі 14898,28грн.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед ТОВ "Пластікс-Україна" у розмірі 14898,28 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнана відповідачем, вимога про стягнення з відповідача 14898,28 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2145,35 грн. 36% річних, 774,71 грн. пені та 6486,06 грн. курсової різниці.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 договору сторони погодили, що відповідно до вимог ст.625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за цим договором покупець сплачує постачальнику 36% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 36% річних по заборгованості за поставлений товар, за період з 08.11.2013 р. по 03.04.2014р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 36% річних у розмірі 2145,35 грн. задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2. договору за несвоєчасну оплату товару, що постачається відповідно до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов’язань, яка нараховується до повної оплати суми боргу та сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за поставлений товар за період з 08.11.2013 р. по 03.04.2014р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 774,71 грн. задовольняє повністю, оскільки сума розрахунку суду більша суми розрахунку позивача.

Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено валюту виконання грошового зобов'язання та передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконано в гривнях; водночас частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України надано можливість визначення сторонами у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті, а також можливість узгодження сторонами порядку визначення суми, що підлягає сплаті в такому випадку.

Пунктом 7.2. договору поставки сторони погодили, що у випадку, якщо на момент остаточних розрахунків сталося збільшення офіційного курсу НБУ гривні до EUR від 2% та вище, вартість несплаченої частини товару може бути перерахована відповідно до такої зміни.

З огляду на те, що відповідач не здійснював остаточних розрахунків з позивачем та збільшення офіційного курсу НБУ гривні до євро не відбувалося, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 6486,06 грн. курсової різниці є безпідставною та остання залишається судом без задоволення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14898,28 грн. боргу, 2145,35 грн. 36% річних, 774,71 грн. пені, загалом 17818,34 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрокомфорт" (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Солов’яненка, буд. 68; код ЄДРПО України 37909754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (04080, м. Київ, Подільський район, вул.Межигірська, буд. 82-А; код ЄДРПО Україна 24587464) – 14898 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев’яносто вісім) гривень 28 коп. боргу, 2145 (дві тисячі сто сорок п’ять) гривень 35 коп. 36% річних, 774 (сімсот сімдесят чотири) гривні 71 коп. пені та 1339 (одну тисячу триста тридцять дев’ять) гривень 43 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.06.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін