Рішення № 39368083, 05.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7141/14 05.06.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Буд Трейд»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Пвіта Центр»

про стягнення 16 151,74 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Миханів В.Р. (за довіреністю)

від відповідача Тітаренко О.О. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік Буд Трейд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Пвіта Центр» про стягнення 16 151,74 грн., з яких 13 966,80 грн. - сума основного боргу, 250,26 грн. - інфляційні, 146,93 грн. - 3% річних, 1 187,75 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 22 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/7141/14, розгляд останньої призначено на 27.05.2014 р.

23.05.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи для доручення до матеріалів справи, а також довідка про відсутність аналогічного спору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та надав клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи. У вказаному клопотанні відповідач зазначає, що товар від позивача не отримував, видаткова накладна № ТР-0002215 від 12.09.2013 р. директором відповідача не підписувалась. З огляду на викладене вище, відповідач просить призначити судову почеркознавчу експертизу з метою встановлення належності підпису на видатковій накладній № ТР-0002215 від 12.09.2013 р. ОСОБА_3.

Розгляд клопотання про призначення судової експертизи судом відкладено на наступне судове засідання.

Крім того, суд визнав за необхідне направити до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у місті Києві судовий запит з метою отримання необхідної інформації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 03.06.2014 р.

У вказаному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі, клопотання про відкладення розгляду справи з метою отримання відповіді на судовий запит та додаткові документи, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, підтримав клопотання про призначення судової експертизи, а також надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що часткова оплата позивачу грошових коштів була здійснена на підставі рахунку-фактури № ТР-0002245 від 11.09.2013 р., а не на підставі спірної видаткової накладної № ТР-0002215 від 12.09.2013 р., товар відповідачу позивачем поставлений не був, а тому відповідач в подальшому здійснив корегування в електронному вигляді в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд відклав розгляд клопотання про призначення судової експертизи на наступне судове засідання.

У судовому засіданні оголошено перерву до 05.06.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні підтримав позовні вимоги, заперечив проти задоволення клопотання про проведення судової експертизи, оскільки на його думку факт отримання товару підтверджується матеріалами справи, а також надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що разом з поставленим товаром відповідачу була надана податкова накладна № 124 від 12.09.2013 р., яку останній включив до податкової звітності, що також підтверджує факт отримання товару.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та підтримав клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Клопотання про призначення судової експертизи судом відхилене як необґрунтоване з підстав, наведених нижче.

У судовому засіданні 05.06.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

10.10.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Пвіта Центр» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІК БУД ТРЕЙД» (далі - постачальник) було укладено договір поставки № 22 (далі - Договір ), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити плити пінополістирольні ПСБ-С 15, 25, 35, фасад-еко, дах/підлога (далі - товар) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору , найменування (асортимент), кількість, ціна товару, а також його вартість узгоджується сторонами в специфікаціях, в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Передача/прийом товару по кількості та якості між сторонами оформляється видатковою накладною; моментом передачі /прийому товару є дата, вказана у видатковій накладній, підписаній сторонами або довіреними особами сторін (п. 1.3 Договору).

Оплата товару проводиться покупцем шляхом внесення грошових коштів у вигляді сплати грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дати відвантаження партії товару, вказаного у накладній (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору, форма розрахунків - безготівкова.

Згідно з п. 5.3. Договору у разі невиконання п. 4.2. Договору щодо остаточного розрахунку за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику на його вимогу пеню у розмірі 0,1% за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до видаткової накладної № ТР-0002215 від 12.09.2013 на суму 16966,80 грн., яка підписана представниками сторін та посвідчена печатками обох сторін, позивачем за Договором було поставлено, а відповідачем (в особі представника за довіреністю № 162 від 11.09.2013) прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на загальну суму 16966,80 грн. Факт поставки товару також підтверджується податковою накладною № 124 від 12.09.2013 р.

З письмових пояснень позивача та з матеріалів справи вбачається, що 07.11.2013 р. відповідачем було сплачено 3000,00 грн., що підтверджується карткою рахунку № 311 за 07.11.2013 р.

Однак за поставлений товар відповідач у повному обсязі не розрахувався, заборгованість в сумі 13966,80 грн. на момент звернення з позовом до суду погашена не була.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору поставки № 22 від 10.10.2012 р. було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на суму 16 966,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТР-0002215 від 12.09.2013 р.

Проте відповідачем, всупереч п. 4.1 Договору не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (протягом 21 календарного дня з дати відвантаження партії товару за видатковими накладними) поставлений товар загалом на суму 16 966,80 грн., а лише здійснено його часткову оплату в сумі 3 000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість у розмірі 13 966,80 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору щодо своєчасного виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13 966,80 грн. за поставлений, але не оплачений у повному обсязі та у визначений строк товар, є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 146,93 грн. 3% річних, 250,26 грн. інфляційних та 1787,75 грн. пені.

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

У п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд здійснив власний розрахунок пені за період, визначений позивачем, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 636,73 грн.

У задоволенні пені у розмірі 1 151,02 слід відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду розмір 3% річних становить 182,53 грн., розмір інфляційних - 267,30 грн. Підстави для стягнення більших сум 3% річних та інфляційних у суду відсутні, а тому з відповідача підлягає стягненню 146,93 грн. 3% річних та 250,26 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 966,80 грн., 250,26 грн. інфляційних, 636,73 грн. пені та 146,93 грн. 3% річних. У стягненні пені у розмірі 1 151,02 судом відмовлено.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується включенням спірної податкової накладної до податкової звітності, частковою оплатою за поставлений товар, у зв'язку з чим судом відхилено клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 1696,80 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пвіта Центр» (02096, м. Київ, вул. Ялтинська, 10, кв. 51, код 32768937) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК БУД ТРЕЙД» (03680 м. Київ, вул. Виборзька, 92, код 38316536) 13 966 (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість гривень) 80 коп. боргу, 250 (двісті п'ятдесят) грн. 26 коп. інфляційних, 636 (шістсот тридцять шість) грн. 73 коп. пені, 146 (сто сорок шість) грн. 93 коп. 3% річних та 1696 (одну тисячу шістсот дев'яносто шість) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова