Постанова № 39368008, 13.06.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1045/14-a

13 червня 2014 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Калиняк О.В.,

за участю прокурора Свачія М.І.,

представника позивача Мухи Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом заступника прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Продекспорт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Продекспорт» (далі - ПП «Продекспорт», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 19352,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2013 році не виконав у повному обсязі норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим порушив вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». За даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, поданого відповідачем до Тернопільського обласного відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача становить 41 особу, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році для відповідача склав 2 особи. Проте, такий норматив не був виконаний у кількості 1 особи, що є згідно із статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підставою для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій в розмірі середньорічної заробітної плати, яка складає на підприємстві 19185,37 грн. Відповідачем самостійно до 15.04.2014 року не сплачено адміністративно-господарські санкції, а тому за порушення строків їх сплати позивачем нараховано пеню, виходячи із розміру 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, в сумі 167,04 грн. Крім цього, відповідач не інформував відповідний центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Прокурор просить стягнути з відповідача в користь державного бюджету в особі Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 19185,37 грн. та пеню у розмірі 167,04 грн.

Відповідач позовних вимог не визнав, про що подав до суду заперечення проти адміністративного позову від 04.06.2014 року, в яких вказав на те, що працевлаштування інвалідів здійснюють відповідні органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, державна служба зайнятості, громадські організації інвалідів, а на відповідача покладений лише обов'язок створити робоче місце з відповідними умовами праці для інвалідів. У 2009 році на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем були створені відповідні робочі місця для інвалідів, центру зайнятості надсилались запити про направлення на підприємство для працевлаштування інвалідів, тобто відповідач приймав активну участь у працевлаштуванні осіб з обмеженими можливостями. Разом з тим, відповідні органи виконавчої влади не проводили відповідних дій, спрямованих на працевлаштування інвалідів на ПП «Продекспорт», тому вважає вини відповідача у такому правопорушенні немає. Будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у запереченні, відповідач до суду не подав. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні прокурор, представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у адміністративному позові, позовні вимоги просили задовольнити. Крім того, прокурор пояснив, що на його звернення Тернопільський міськрайонний центр зайнятості надав додатково інформацію про те, що відповідачем протягом 2013 року подавались звіти до центру зайнятості про наявність вакансій, проте в таких звітах відсутня інформація про наявність вакансій для працевлаштування саме інвалідів. Відтак, служба зайнятості осіб з обмеженими можливостями на ПП «Продекспорт» у 2013 році не направляла.

Представник відповідача у судове засідання не прибув повторно, хоча в розумінні статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а. с. 15, 28), причини неприбуття представника до суду не повідомив.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній доказами.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Продекспорт» у встановленому законом порядку зареєстроване у Тернопільському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів як роботодавець - юридична особа, що використовує найману працю, в якій за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб.

27.02.2014 року ПП «Продекспорт» подало до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, за даними якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік у відповідача становила 41 особу, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 1 особа, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 2 особи. Середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2013 році склала 19185,37 грн., сума адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році становить 19185,37 грн. (а. с. 10). Станом на 14.05.2014 року санкція відповідачем не сплачена.

Крім того, судом встановлено, що ПП «Продекспорт» у 2013 році не інформувало Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (форма № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»), (форма № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу»), а тому особи з обмеженими фізичними можливостями на дане підприємство не направлялись, що підтверджується листами Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 07.05.2014 року № 04/58/2610 (а. с. 9), від 11.06.2014 року № 08/3360 (а. с. 29).

Відповідно до розрахунку заборгованості ПП «Продекспорт» перед Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів сума адміністративно-господарських санкцій становить 19185,37 грн., за період з 16.04.2014 року по 14.05.2014 року за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано пеню, виходячи із розміру 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, у розмірі 167,04 грн. (а. с. 8). Загальна сума заборгованості склала 19352,41 грн.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року, № 875-XII з змінами і доповненнями (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Положеннями статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»» від 31.01.2007 року № 70 (далі - постанова КМ України № 70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» 05.07.2012 року № 5067-VI, чинного з 01.01.2013 року, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Форма звітності та інструкції щодо їх заповнення були затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814, який діяв до 11.07.2013 року. Відповідно до загальних положень Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. При цьому, у графі 15 звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) інвалідів.

З 12.07.2013 року набрав чинності наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», згідно з вимогою пункту 2.1 якого така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 даного Порядку визначено, що у звіті № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та зазначаються категорії таких громадян, зокрема, інваліди.

У разі якщо роботодавець планує укомплектувати вакансію самостійно, без допомоги служби зайнятості, він також зобов'язаний подати форму № 3-ПН, при цьому, згідно з пунктом 2.2.6 Порядку подання цієї звітності, зазначивши у ній, що не потребує укомплектування вакансії за сприянням служби зайнятості. У випадку якщо вакансія передбачена штатним розписом, роботодавець має подавати інформацію за формою № 3-ПН до внесення відповідних змін у штатний розпис (лист Міністерства соціальної політики України від 21.08.2013 року).

З аналізу наведених положень нормативно-правових актів слід прийти до висновку, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. А тому законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, для організації працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з обставин справи, відповідач у 2013 році за нормативом робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен був створити два робочих місця та повідомити у випадку не зайняття їх інвалідами Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про наявність таких вакантних місць для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. У ПП «Продекспорт»» протягом 2013 року фактично згідно з даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів працював один.

При цьому, як вбачається з інформації Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 07.05.2014 року № 04/58/2610, від 11.06.2014 року № 08/3360 (а. с. 9, 29) та копій трьох звітів ПП «Продекспорт» № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» від 13.06.2013 року та № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» від 02.09.2013 року, 04.11.2013 року, поданих підприємством до центру зайнятості (а. с. 30-34), відповідач жодного разу не повідомляв місцевий центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Так, зазначена звітність містить інформацію про наявність вакансій станом на 13.06.2013 року, 04.11.2013 року за посадою адміністратора, станом на 02.09.2013 року - завідувача господарством, проте відсутні будь-які відомості у відповідних графах 15 звіту про наявність вакансій № 3-ПН та пункті 3 інформації про попит на робочу силу № 3-ПН, в яких наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) інвалідів.

ПП «Продекспорт» не надало суду жодних доказів на підтвердження того, що на підприємстві було створене робоче місце для працевлаштування інваліда та відповідач вживав заходи для працевлаштування інваліда та інформував центр зайнятості про наявність вільного робочого місця саме для інваліда. Таким чином, слід прийти до висновку, що ПП «Продекспорт» не виконало покладений на нього чинним законодавством обов'язок по створенню одного робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням, що позбавило можливості прийняти міри по направленню для працевлаштування осіб, з обмеженими фізичними особами на підприємство.

Також суд зауважує, що 30.04.2014 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості після отримання інформації від Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо роботодавців, які не виконали норматив працевлаштування інвалідів у 2013 році, надіслав керівнику ПП «Продекспорт» повні відомості про всіх осіб з обмеженими фізичними можливостями, які перебувають у пошуках роботи та зареєстровані у центрі зайнятості (а. с. 35-36). Відповідь від ПП Продекспорт» щодо можливості працевлаштування інвалідів не надходила.

Суд враховує, що застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом № 875-XII, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю в розумінні статті 216 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року, № 436-IV з змінами і доповненнями (далі - ГК України).

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Підставою для застосування відповідальності учасника господарських відносин відповідно до статті 218 ГК України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріалами справи підтверджено, що в даному випадку відповідач не вжив жодних заходів, передбачених Законом № 875-ХІІ, для працевлаштування інвалідів, тобто має місце склад правопорушення, відтак, суб'єкт господарювання повинен нести відповідальність, встановлену законом.

Вказана правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 09.07.2013 року (справа № 21-200а13), 19.11.2013 року (справа № 21-397а13), 28.01.2014 року (справа № 21-476а13), яка в силу вимог частини першої статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Наведені вище вимоги нормативно-правових актів та встановлені судом обставини справи спростовують заперечення відповідача та підтверджують наявність підстав для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до частини п'ятої статті 20 Закону № 875-XII у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною другою статті 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про сплату адміністративно-господарських санкцій та пені, а прокурор в межах повноважень, обґрунтовано звернувся до суду про стягнення з відповідача несплачених у добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19185,37 грн. та пені в розмірі 167,04 грн., а всього 19352,41 грн., тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Продекспорт» (46027, місто Тернопіль, вулиця Максима Кривоноса, 2б, код ЄДРПОУ 30047671) в користь держави в особі Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (46021, місто Тернопіль, вулиця Грушевського, 8, код ЄДРПОУ 14032334) адміністративно-господарські санкції у розмірі 19185 (дев'ятнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 37 (тридцять сім) копійок та пеню у розмірі 167 (сто шістдесят сім) гривень 04 (чотири) копійки, а всього 19352 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят дві) гривні 41 (сорок одна) копійка на р/р № 31211230700002 в ГУДКСУ у Тернопільській області, одержувач Державний бюджет м.Тернопіль, МФО 838012, код одержувача 37977726, код платежу 50070000.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 17 червня 2014 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.