Вирок № 39367026, 19.06.2014, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/202/14-к

Провадження № 1-кп/395/25/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

за участю: старшого прокурора прокуратури Новомиргородського району Кіровоградської області ЖУКОВА А.О., потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3, обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисника - адвоката ОСОБА_6, секретаря судового засідання РУДЕНКО І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013120220000074 від 23.01.2014 р., стосовно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Турія, Новомиргородського району Кіровоградської області, який зареєстрований та проживає АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з базовою вищою освітою, не працює, неодружений, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 дня народження, уродженця с. Турія, Новомиргородського району Кіровоградської області, який зареєстрований та проживає АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працює, одружений, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 2012 р. н. і 2013 р. н., раніше не судимий,

обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Суд визнав доведеним, що 08 вересня 2012 року близько 24 години ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в стані алкогольного сп'яніння поблизу кафе-бару «Апельсин», що розташований по вул. Постишева в смт. Капітанівка, Новомиргородського району Кіровоградської області. На той час в даному кафе також знаходився потерпілий ОСОБА_2, який, побачивши біля приміщення бару свого знайомого ОСОБА_7, підійшов до останнього, щоб привітатися. В цей час ОСОБА_4, який стояв поряд з ОСОБА_7 біля приміщення бару, тобто у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві та самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, проявляючи особливу зухвалість, став сперечатися з ОСОБА_2 і при цьому виражався на його адресу нецензурною лайкою. Потім ОСОБА_4 умисно наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_2, на що останній у відповідь також наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_4 Продовжуючи хуліганські дії, ОСОБА_4 схопив ОСОБА_2 за шию, повалив на землю і, сівши на нього зверху, став наносити йому удари руками по обличчю. В цей час до місця бійки підійшов ОСОБА_5, який, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві та самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, проявляючи особливу зухвалість, з хуліганських мотивів, став також наносити удари ногами та руками в область тулуба ОСОБА_2, який лежав на землі на спині. Після цього ОСОБА_4 піднявся з ОСОБА_2 та продовжив наносити йому удари ногами по ногам та тулубу.

Побачивши дане, в бійку втрутилися ОСОБА_8 та інші відвідувачі бару, які перебували в дружніх відносинах з ОСОБА_2, в зв'язку з чим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 припинили свої хуліганські дії та з місця скоєння злочину зникли.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спричинили потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритого гвинтоподібного перелому середньої та дистальної третини лівої великогомілкової кістки з задовільним стоянням уламків, які відносяться до категорії середніх, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_5 потрібно визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за ознаками: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Окрім цього, суд прийшов до висновку, що обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_5 потрібно визнати винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Висновки суду про винуватість обвинувачених у скоєнні інкримінованих злочинів ґрунтуються на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 власну вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав повністю і пояснив, що після вживання спиртних напоїв вони з друзями поїхали в смт. Капітанівку. Коли стояли поблизу кафе-бару «Апельсин», до них підійшов потерпілий ОСОБА_2 і запитав у ОСОБА_5 чому той підспівує: "Ти що, блатний?" Після цього ОСОБА_2 і ОСОБА_5 "зчепилися", тобто схопили один одного за одяг, і упали на землю. Спочатку ОСОБА_5 упав на землю, але він вивернувся, сів зверху на потерпілого ОСОБА_2 і запитав: "Що тобі зробити?" Тоді він взяв ОСОБА_5 за одяг і запропонував поїхати додому. ОСОБА_2 самостійно піднявся з землі і разом зі своїми знайомими став бити ОСОБА_5 коло мотоцикла. Він допоміг обвинуваченому піднятися з землі і вони разом поїхали з місця події.

Стверджує, що особисто взагалі не бив потерпілого ОСОБА_2, а середньої тяжкості тілесні ушкодження той одержав після їхнього від'їзду.

Обвинувачений ОСОБА_5 винність у скоєнні інкримінованих злочинів у ході судового розгляду не визнав повністю і пояснив, що після вживання спиртних напоїв перебував поблизу кафе-бару «Апельсин». Там також стояли ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_12. Він підійшов до них і став підспівувати. Потерпілий запитав його: "Ти що "на зоні" був?" У відповідь він запропонував тому йти звідси. ОСОБА_2 нецензурно вилаявся. Він теж. Тоді потерпілий став розмахувати руками. Він лише ухилявся від ударів, але ОСОБА_2 не бив. Потім він схопив потерпілого за куртку і вони разом упали на землю. Спочатку ОСОБА_2 був зверху. У подальшому він сів на потерпілого, котрий лежав, і запитав: "Чого ти хочеш?" ОСОБА_4 допоміг йому піднятися. Тоді потерпілий з кимось зі своїх знайомих пішли на нього. Він став відступати, перечепився через чийсь мопед і упав.

Стверджує, що не завдавав потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Суд відкидає заперечення обвинувачених, оскільки вони непослідовні, нелогічні та суперечать зібраним у справі доказам.

Так, потерпілий ОСОБА_2 підтвердив у суді, що спочатку ОСОБА_4 нецензурно вилаявся на його адресу поблизу кафе-бару «Апельсин», а потім ударив рукою. Тоді він теж ударив вказаного обвинуваченого. ОСОБА_4 схопив його за шию, повалив на землю, сів зверху і став бити по обличчю руками. До них наблизився ОСОБА_5 і почав бити його ногами по ногам і тулубу. У подальшому знайомі ОСОБА_8 і ОСОБА_11 відвезли його додому, бо він не міг самостійно пересуватися через перелом ноги.

Свідок ОСОБА_8 пояснив у суді, що поблизу кафе-бару «Апельсин» відбулася бійка. Коли він підійшов на місце події, то побачив, що потерпілого ОСОБА_2 б'ють обидва обвинувачених. Один із них сидів зверху на потерпілому і бив його руками в область голови і тулуба, а інший стояв збоку і бив ногами по ногах. Він зняв з потерпілого ОСОБА_2 того з обвинувачених, що сидів на ньому. Потерпілий лежав знепритомнілий, а коли прийшов до тями, то поскаржився на біль в нозі. Оскільки він не міг самостійно рухатися, вони утрьох доставили його додому.

Свідок ОСОБА_11 підтвердив у суді, що особисто бачив як ОСОБА_5 бив ногами по нозі ОСОБА_2, що лежав на землі, а також плигнув на його ліву ногу і стояв на ній. У цей час ОСОБА_4 бив потерпілого кулаками у різні частини тіла. Вони зі свідком ОСОБА_8 втрутилися у бійку, відтягнули обвинувачених від потерпілого і перенесли ОСОБА_2 до східців. Потерпілий не міг самостійно рухатись, скаржився на біль у лівій нозі. Тому вони відвезли його додому.

Свідок ОСОБА_12 показав, що особисто він за участю інших присутніх примирили обвинуваченого ОСОБА_5 і потерпілого ОСОБА_2, коли вони посварилися поблизу кафе-бару «Апельсин». Через деякий час він вийшов з кафе-бару і побачив потерпілого, що сидів на східцях і тримався за ногу. Під час першої сварки у ОСОБА_2 ніяких проблем з ногою не було.

Свідок ОСОБА_13 пояснив у судовому засіданні, що разом з обвинуваченими приїхав до смт. Капітанівки. Коли вони стояли поблизу кафе-бару «Апельсин», з нього вийшов потерпілий ОСОБА_2 і запитав: "Хто ви, що ви?" Він (ОСОБА_2) став розмахувати руками, а обвинувачений ОСОБА_5 упав на землю, коли захищався. ОСОБА_4 забрав ОСОБА_5 і вони утрьох від'їхали на мотоциклі. Слідом за ними біг потерпілий ОСОБА_2 і нецензурно лаявся. Потім відбувся удар по мотоциклу.

Свідок ОСОБА_14 підтвердила у суді, що у потерпілого ОСОБА_2 були синці на обличчі, спині та нозі. Син розповів їй, що його побили троє і він утратив свідомість. Один із знайомих зателефонував їй і повідомив прізвища обвинувачених.

Свідок ОСОБА_15 пояснила у судовому засіданні, що зі слів дільничного інспектора міліції син та двоє його товаришів побили потерпілого ОСОБА_2 Проте сам потерпілий казав, що має претензії лише до ОСОБА_5 До її сина та свідка ОСОБА_13 він претензій не мав.

Показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у суді підтверджуються письмовими доказами у справі:

протоколами огляду місця події від 20.07.2013 р. та фото таблицями до нього, під час якого працівники міліції оглянули подвір'я кафе-бару «Апельсин»;

протоколами проведення слідчого експерименту від 08.08.2013 р., 05.11.2013 р. та фото таблицями до них, під час якого свідок ОСОБА_8 продемонстрував обставини події;

протоколом проведення слідчого експерименту від 08.09.2013 р. та фото таблицями до нього, під час якого свідок ОСОБА_11 продемонстрував обставини події;

протоколом проведення слідчого експерименту від 05.11.2013 р. та фото таблицями до нього, під час якого потерпілий ОСОБА_2 продемонстрував обставини події;

висновками експерта за № 158 від 13.09.2013 р., № 175 від 22.11.2013 р., що на тілі потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого гвинтоподібного перелому середньої та дистальної третини лівої великогомілкової кістки з задовільним стоянням уламків, які відносяться до категорії середніх, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Такі ушкодження не могли виникнути при падінні з висоти власного зросту.

Характер та локалізація виявленого ушкодження вказує, що даний перелом є непрямим (конструкційним) та міг виникнути в результаті непрямої травматичної дії. Локалізація виявленого перелому не відповідає місцю прикладення травматичної дії. Такі переломи виникають в результаті травматичної дії на дистальні та проксимальні відділи трубчастої кістки;

іншими матеріалами кримінального провадження.

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_13, бо вони непослідовні, нелогічні, суперечать іншим доказами у справі. До того ж він перебуває у дружніх стосунках з обвинуваченими і спочатку вважався підозрюваним у справі.

Оскільки показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11 у суді послідовні, логічні та узгоджуються між собою та іншими доказами у справі, суд визнає їх правдивими.

Суд відкидає заперечення сторони захисту, що обвинувачені не могли заподіяти потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, з таких міркувань.

Сторона захисту, на думку суду, невірно тлумачить висновок судово-медичного експерта, що потерпілий ОСОБА_2 не міг одержати тілесне ушкодження у вигляді закритого гвинтоподібного перелому середньої та дистальної третини лівої великогомілкової кістки з задовільним стоянням уламків при обставинах, які вказані у протоколах слідчого експерименту від 05.11.2013 р., проведеного як з потерпілим, так і зі свідком ОСОБА_8

Як роз'яснив власний висновок у судовому засіданні експерт ОСОБА_16, оскільки перелом у даному випадку є гвинтоподібним і конструкційним, він не міг виникнути від локальної травматичної дії.

В той же час потерпілий ОСОБА_2 і свідок ОСОБА_8 під час слідчого експерименту демонстрували лише те, яким чином били потерпілого обвинувачені. Ці обставини не спростовуються експертом. ОСОБА_16 лише зазначає, що для виникнення гвинтоподібного перелому потрібні фіксування ступні та прикладення сили крутіння на іншій ділянці кістки.

Як зазначав у власних показаннях свідок ОСОБА_11, обвинувачений деякий час стояв на нозі потерпілого, тобто факт фіксування ноги встановлено.

Також безспірно з'ясовано у суді, що у цей час обидва обвинувачених били потерпілого, котрий чинив їм активний спротив.

До того ж самі обвинувачені не заперечують факту взаємної боротьби, а також того, що під час сутички спочатку потерпілий був зверху, а потім - обвинувачений.

Усі учасники судового розгляду підтвердили, що до бійки з обвинуваченими у ОСОБА_2 не було скарг на стан здоров'я, а після бійки він навіть деякий час був непритомним і не міг самостійно рухатися.

Суд також відкидає твердження сторони захисту, що потерпілий завдав собі тілесні ушкодження з необережності, коли спробував догнати обвинувачених, що від'їжджали на мотоциклі, і навіть ударив ногою по транспортному засобу.

По-перше, сам потерпілий, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_11 категорично заперечили таку обставину.

По-друге, судово-медичний експерт у судовому засіданні вказав, що такий механізм спричинення гвинтоподібного перелому неможливий, бо немає як фіксування ступні, так і моменту крутіння кістки. До того ж на тілі потерпілого немає слідів травматичного контакту з мотоциклом.

Органи досудового розслідування обвинувачують ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні хуліганства групою осіб та зазначають, що воно супроводжувалося, у тому числі, винятковим цинізмом.

Проте сторона обвинувачення не вказала в обвинувальному акті у яких конкретних діях чи поведінці обвинувачених полягає така кваліфікуюча ознака, а також не надала у суді доказів такого обвинувачення.

Тому суд виключає з обвинувачення кваліфікуючу ознаку: скоєння хуліганства, що супроводжувалося винятковим цинізмом.

При призначенні обвинуваченим покарання обставиною, яка його обтяжує, суд визнає вчинення злочину обома обвинуваченими у стані алкогольного сп'яніння (п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України).

При призначенні міри покарання обвинуваченим за вчинене, суд враховує характер і ступінь тяжкості вказаного злочину, а також особу:

ОСОБА_4, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем постійного проживання зарекомендував себе позитивно;

ОСОБА_5, котрий раніше не судимий, за місцем постійного проживання зарекомендував себе позитивно, має на утриманні 2-х малолітніх дітей.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 без відбування покарання.

Тому потрібно прийняти рішення про звільнення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо вони протягом визначеного судом іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію (пп. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України).

Згідно вимогам:

ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» потрібно звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Оскільки у даному випадку обвинувачений ОСОБА_5 має неповнолітніх дітей, 2012 р. н. та 2013 р. н., стосовно яких не позбавлений батьківських прав, та обвинувачується у скоєнні умисних злочинів, що відноситься до категорії середньої тяжкості та які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, у судовому засіданні дав згоду на звільнення від кримінального покарання внаслідок амністії, його слід звільнити від відбування призначеного судом покарання.

Перешкод для застосування амністії, передбачених ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» та ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», судом не встановлено.

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, суд виходить з того, що з вини обох обвинувачених внаслідок злочину була заподіяна шкода потерпілому ОСОБА_2

Під час досудового розслідування потерпілий пред'явив цивільний позов про відшкодування витрат на лікування у розмірі 10.056,90 грн., а також моральної шкоди у сумі 80 тис. грн.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_17 підтримали позов повністю, посилаючись на обставини, викладені у заяві.

Обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у суді не визнали позов повністю, бо вважають себе непричетними до заподіяння потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Заслухавши згадані показання та безпосередньо дослідивши докази в справі: показання свідків, висновок експерта, ознайомившись з письмовими доказами та іншими матеріалами справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов з приводу відшкодування витрат на лікування повністю, а щодо стягнення моральної шкоди - частково з таких міркувань.

Як вбачається з епікризів, потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні в РТМО «Новомиргородське» та Кіровоградській обласній лікарні з приводу закритого багато уламкового перелому.

Згідно фіскальним чекам він витратив 10.056,90 грн. на придбання ліків.

Окрім цього, суд вважає, що потерпілий зазнав моральних і фізичних страждань внаслідок вчинення злочину обвинуваченими, був суттєво порушений його звичний спосіб життя.

Тому розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння відповідача, моральних і фізичних страждань позивача, а також інших (вище перелічених) негативних наслідків.

Таким чином, суд вважає за доцільне стягнути 10 тис. грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_2

У решті позову потрібно відмовити за його недоведеністю.

В той же час передбачених законом підстав для постановлення рішень про відшкодування процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого (ч. 1 ст. 331 КПК України).

Оскільки під час досудового розслідування обом обвинуваченим запобіжний захід не обирався, а в ході судового розгляду справи сторони ніяких клопотань з цього приводу не заявляли, суд вважає, що до набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5 обирати не потрібно.

На підставі наведеного, ст. ст. 44, 75-78 КК України, ст. ст. 1, 8-10, 14 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р., ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст. ст. 22-23, 1167-1168, 1195 ЦК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись ст. ст. 368, 370-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк:

1) 02 (два) роки за ч. 1 ст. 122 КК України;

2) 02 (два) роки за ч. 2 ст. 296 КК України.

За правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки.

ОСОБА_5 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк:

1) 02 (два) роки за ч. 1 ст. 122 КК України;

2) 02 (два) роки за ч. 2 ст. 296 КК України.

За правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки.

Згідно ст. 75 КК України звільнити обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо вони протягом визначеного судом іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки, та визначити іспитовий термін 02 (два) роки.

Відповідно до пп. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання у зв'язку зі скоєнням злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р.

Позов потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування заподіяної злочином шкоди задовольнити частково.

Стягнути солідарно із обвинувачених ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь потерпілого ОСОБА_2 10.056,90 грн. в рахунок відшкодування витрат на лікування, 10 тис. грн. моральної шкоди, а всього стягнути 20.056 (двадцять тисяч п'ятдесят шість) гривень 90 коп.

У решті позову відмовити.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5, - не обирати.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:

суддя - підпис - С.ЩЕНЮЧЕНКО