Ухвала суду № 39365874, 18.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3342/14 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солушнс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солушнс" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Сервіс Солушнс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 №0003512203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуально права, а також на не з'ясування судом першої інстанції обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників апелянта, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недостатність наданих позивачем до справи доказів для підтвердження поза розумним сумнівом фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Алатар-Техно" та ТОВ "Спрос Юей».

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що па підставі наказу від 30.09.2013 №37 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Сервіс Солушнс" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Алтар-Техно", ТОВ "Спрос Юей", ТОВ "Статус Люкс" за період 2010-2013 років, про що складено акт перевірки від 04.10.2013 №169/26-52-03-37054161.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 №0003512203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 124386,00 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві, а згодом до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 26.12.2013 №8060/10/26-15-10-04 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ "Сервіс Солушнс" без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 03.03.2014 №4014/6/99-99-10-01-15 оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги ТОВ "Сервіс Солушнс" залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій) (пункт 198.2). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший, другий пункту 198.3, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Згідно зі статтею 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.1). Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6).

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною другою вказаної статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши наведені положення ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлене придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності, та реалізується за наявності у платника податків належним чином оформлених первинних документів і податкових накладних, які підтверджують проведення господарських операцій. Водночас, первинні документи мають бути складені виключно за наслідками здійснення платником податків фактичних, реальних господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Сервіс Солушнс" було включено до складу податкового кредиту в жовтні, грудні 2011 року суми податку на додану вартість по контрагентах ТОВ "Алатар-Техно" та ТОВ "Спрос Юей".

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання послуг у ТОВ "Алтар-Техно" протягом жовтня, грудня 2011 року позивачем долучено до адміністративного позову:- договори про надання послуг, відповідно до яких ТОВ "Алатар-Техно" (Виконавець) зобов'язується надати ТОВ "Сервіс Солушнс" (Замовник) послуги з налаштування кабельної мережі, акти приймання робіт (надання послуг), рахунки на оплату, податкові накладні та платіжні доручення, оформлені на виконання зазначених вище договорів.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься вирок Деснянського районного суду міста Києва від 11.04.2013 відповідно до якого ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною третьою статті 358, щодо фіктивного підприємництва ТОВ "Алатар-Техно".

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи, що вироком Деснянського районного суду м. Києва від 11.04.2013 у справі № 754/5110/13-к встановлено, що ОСОБА_3не мав наміру здійснювати та не здійснював підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Алатар-Техно», а лише підписував відповідні документи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

При цьому, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних належних доказів наявності у ТОВ «Алатар-Техно» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного чи торгівельного обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.

Апеляційний суд вважає, що така господарська діяльність, без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети), підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Також, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Спрос Юей" протягом жовтня, грудня 2011 року позивачем долучено до адміністративного позову первинні документи, однак, дослідивши їх зміст та обсяг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені докази, не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій щодо придбання товарів та надання послуг, оскільки що юридична дефектність первинної документації за наслідками правовідносин з ТОВ «Спрос Юей» свідчить про відсутність факту вчинення господарських операцій, а відтак і про неможливість формування податкового обліку за відсутності таких документів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недотримання податковим органом вимог положень дотримання ним вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України, однак таке не вплинуло на правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Інші доводи апелянта є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваній постанові.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солушнс"- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.06.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й.Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.