Постанова № 39365857, 10.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р. Справа № 804/6221/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріСкупейко І.М. за участю: представників позивача представника відповідача Ніколайчук В.О., Парфенчука В.О. Волошиної В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ Тайгер" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІталТайгер» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.04.2014 р. № 0000632201 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ІталТайгер» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 43 200,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10 800,00 грн. та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.04.2014 р. № 0000622201 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер» податку на прибуток у сумі 65 694,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16 491,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Господарські операції були здійснені в межах господарської діяльності підприємства з отриманням доходу. Продаж товару нижче собівартості обумовлений виробничою необхідністю. При виробництві товару був застосований хімічний складник, який через 24 місяці може перестати діяти, що спричинить втрату товаром своїх властивостей. Також, вироблений товар не користувався попитом на ринку та тривалий час зберігався на складі. Що стосується здійснення господарської операції позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка Юк», то вказана операція підтверджена необхідними первинними документами. Порушення законодавства обґрунтовані відповідачем наявністю порушень законодавства лише в діях контрагента позивача. Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.04.2014 р. № 0000632201, № 0000622201 суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданніпроти позовних вимог заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначила наступне. За результатами проведеної перевірки було встановлено, що позивачем здійснені господарські операції, котрі мали основною метою та спрямовані на зменшення бази оподаткування. Підприємством було виготовлено товар та реалізовано його за ціною, нижче собівартості товару. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, від цієї господарської операції підприємством понесені збитки. При цьому, позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, понесені під час виробництва готової продукції, які не компенсовані в результаті реалізації готової продукції. Крім того, господарські операції позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка Юк» не мали реального характеру. За результатами зустрічної звірки, проведеної іншим податковим органом, встановлено неможливість реального здійснення платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка Юк» операцій по ланцюгу постачання Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка Юк» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер». В зв'язку з наведеним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер» зареєстровано 26.09.2000 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 31017171 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Товариство з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер» здійснює, зокрема, наступні види діяльності: 20.20 виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції; 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами.

31.03.2014 р. Державною податковою інспекцією інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки складено акт № 837/04-62-22-1-9/31017171 від 07.04.2014 р.

Перевіркою встановлені, зокрема, наступні порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер»:

- п. 137.10 ст. 137,пп. 135.5.4 п. 135.4, п. 135.1 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 1384., п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2 118 730,00 грн.;

- пп. 14.1.36 п. 14.1, пп. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню ряд. 23.1 на рахунок платника у банку за листопад 2012 р. у сумі 43 200,00 грн., завищення рядку 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, ряд. 19» за серпень 2012 р. у сумі 8 870,00 грн.

В акті перевірки зазначено про наявність документів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки наступним чином. Товариство з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер» у ІІІ кварталі 2012 р. мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка Юк».

В ході перевірки не підтверджено факт придбання позивачем у зазначеного контрагента товару - гофроящиків, в зв'язку із встановленням в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, складеного Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області факту відсутності у Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка Юк» умов для ведення господарської діяльності, відсутності власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості.

В зв'язку з наведеним, податковий орган прийшов до висновку про не встановлення фактичного придбання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «ІталТайгер» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка Юк» за нікчемним правочином на загальну суму 53 222,40 грн.

Крім того, перевіркою встановлено реалізацію готової продукції за цінами, нижчими за ціну собівартості виробленої продукції, а саме, підприємством реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Белт Трейд» готову продукцію «Смерть шкідникам № 1» у кількості 18 000 л. за ціною 3,75 грн. за 1 л. без врахування ПДВ. При цьому, відповідно до даних бухгалтерського обліку, собівартість вказаної продукції становить 15,78 грн. (без ПДВ) за 1 л.

Внаслідок проведеної господарської операції, за розрахунками податкового органу, підприємство отримало збиток на суму 216 540,00 грн.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер» віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, понесені під час виробництва готової продукції у повному обсязі, які не компенсовані в результаті реалізації такої продукції. Зазначене призвело до завищення податкового кредиту на суму 43 200,00 грн.

На підставі акту № 837/04-62-22-1-9/31017171 від 07.04.2014 р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення-рішення від 24.04.2014 р. № 0000632201, № 0000622201.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано копії наступних документів: договорів; податкових накладних, видаткових накладних; товарно-транспортних накладних банківських виписок; вантажної митної декларації; звітів виробництва; обороти рахунку 26; декларації стабільності продукту та витяг з ТУ У 24.2-31017171.002:2009.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 44.1, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, щовизначеніабзацом першим цього пункту.

У разіякщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієїстатті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місцепостачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансовоголізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;в) ввезеннятоварів на митнутериторію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, наяку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1, 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територіюУкраїни) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні намитну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачанняяких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Згідно до п. 39.14 ст. 39 Податкового кодексу України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 р. господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

З акту перевірки та наданих письмових заперечень на адміністративний позов вбачається, що відповідач обґрунтовує встановлені перевіркою порушення реалізацією підприємством товару за ціною, нижчою за витрати, понесені на виробництво товару та вчиненням нікчемного правочину з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка Юк» на суму 53 222,40 грн.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІталТайгер» наявні статутний капітал, офісні, складські, виробничі, приміщення, працівники, рахунки у банках.

На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка Юк», було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Товар, придбаний у зазначеного контрагента, відповідає виду господарської діяльності позивача, зазначеному в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Представниками позивача надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій, здійснених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка Юк».

Первинні документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Норми чинного законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

В розглядуваній справі, як вже зазначалося, нікчемність правочину встановлена в акті перевірки платника податків, складеному податковим органом за наслідками проведеної перевірки. При цьому, акт перевірки є засобом документування дій посадової особи контролюючого органу під час проведення перевірки і містить суб'єктивні висновки такої особи щодо наявності допущених платником податку порушень.

З аналізу положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. вбачається, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих на підставі нікчемних правочинів.

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державни хцільових фондів.

При цьому положеннями Податкового кодексу України не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини, укладені платниками податків.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) абоза довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом позивача правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача в акті перевірки на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постанові № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 р.

Таким чином, відповідачем не доведено відсутність фактичного придбання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка Юк» на загальну суму 53 222,40 грн.

Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідни хсум до податкового кредиту.

З аналізу положень ст. 198 Податкового кодексу України слідує, що Податковий кодекс України пов'язує визначення податкового кредиту з договірною (контрактною) вартістю товарів/послуг, яка повинна відповідати рівню звичайних цін, які визначаються відповідно до статті 39 цього Кодексу, а не собівартості продукції. Проте, податковим органом не надано доказів не дотримання підприємством рівня звичайних цін на реалізований товар. Акт перевірки взагалі не містить відомостей про вжиття контролюючим органом заходів щодо встановлення рівня звичайної ціни, передбачених п. 39.14 ст. 39 Податкового кодексу України.

Положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право на формування податкового кредиту платника податків за наявності двох обставин: таке придбання або виготовлення товарів та послуг має здійснюватись з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях, по-друге, у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, законодавством передбачена необхідність наявності у платника податків лише «мети» подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а не досягнення суб'єктом господарювання конкретного результату. Кінцевий результат діяльності з використання придбаного товару або реалізації готової продукції не завжди відомий платнику податків на дату відображення податкового кредиту. Враховуючи те, що господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із зміною обставин діяльності, кон'юнктури ринку тощо, законодавець надає можливість у подальшому виправити (відкоригувати) раніше заявлений податковий кредит згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як не господарської.

Що стосується використання товарів в оподатковуваних операціях, то відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

Отже, використання товарів в оподатковуваних операціях фактично передбачає їх реалізацію.

З аналізу положень п.185.1 ст.185 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, можна дійти висновку, що використання товарів в оподатковуваних операціях передбачає діяльність платника податків з виробництва та/або реалізації товару, що спрямована на отримання доходу.

Крім того, поняття «дохід» та «прибуток» не є тотожними, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Товариство з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер» здійснює, зокрема, наступні види діяльності: 20.20 виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції; 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами.

Виготовлена та реалізована позивачем продукція відповідає видам господарської діяльності підприємства.

З акту перевірки вбачається, що господарські операції, які були перевірені під час податкової перевірки, оформленої актом № 837/04-62-22-1-9/31017171 від 07.04.2014 р., були відображені Товариством з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер» у бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів.

Акт перевірки не містить відомостей щодо не підтвердження підприємством витрат на виробництво продукції.

Крім того, сторонами не заперечується, що підприємство отримує прибуток від господарської діяльності та не здійснює систематично операції з продажу товару нижче собівартості.

Позивачем надано обґрунтування необхідності продажу вказаного в акті перевірки товару нижче ціни його собівартості, а саме, відсутність попиту на вироблений товар, зберігання товару на складі протягом тривалого часу та застосування при виробництві товару хімічного складника, який з часом може втратити свою дію, що, як наслідок, сприятиме втраті властивостей виготовленого товару.

Враховуючи зазначене, підприємством правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, понесені під час виробництва готової продукції.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.04.2014 р. № 0000632201, № 0000622201 суперечать вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені відповідачем на підставі, в межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер» обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 272,92 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер».

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.04.2014 р. № 0000632201 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ІталТайгер» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 43 200,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10 800,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.04.2014 р. № 0000622201 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер» податку на прибуток у сумі 65 694,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16 491,00 грн.

Судові витрати в розмірі 272,92 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ Тайгер».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 червня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 12.06.2014 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді О.С. Рябчук О.С.Рябчук М.М.Бухтіярова