Постанова № 39365409, 06.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2014 року 08:30 № 826/5389/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у розмірі 10 617,86 грн.

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (надалі - ТОВ «Софіт-Люкс», позивач) до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (надалі - Київська міжрегіональна митниця, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - ГУ ДКС України у м. Києві, відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

визнати дії Київської міжрегіональної митниці при винесені рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000014/2 від 20.01.2014р. противоправними;

скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товару № 100250001/2014/000014/2 від 20.01.2014р.;

стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у розмірі 10 617,86 грн., з яких 1 755,88 грн. надмірно сплаченого ввізного мита та 8 861,98 грн. надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Свої позовні вимоги ТОВ «Софіт-Люкс» обґрунтовує тим, що коригування митної вартості за резервним методом здійснене відповідачем з порушенням вимог законодавства України, оскільки митний орган мав достатньо інформації для визначення ціни із застосуванням попередніх п'яти методів.

Позивач стверджує, що підстави відмови митного оформлення, визначені Київською міжрегіональною митницею в рішенні про коригування митної вартості є надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки ТОВ «Софіт-Люкс» до митного органу подані усі, передбачені Митним кодексом України, документи, що підтверджують правомірність формування позивачем митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Окрім того, в зв'язку з прийняттям відповідачем 1 рішення про коригування митної вартості товару № 100250001/2014/000014/2 від 20.01.2014р. позивачу довелось подати заяву про відпуск товарів у вільний обіг, що призвело до надмірної сплати до Державного бюджету України 10 617,86 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що позивач надав митному органу документи, що мали розбіжності, у зв'язку з чим митним органом визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом.

Представник ГУ ДКС України у м. Києві у судове засідання не прибув, письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

Між компанією «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.& EXP.CO.,LTD» та ТОВ «Софіт-Люкс» укладено зовнішньоекономічний контракт №SEL 11 від 17.03.2011р., згідно з яким продавець продає а покупець купляє на умовах FOB.

В межах зовнішньоекономічного контракту від 17.03.2011р. №SEL11, укладеного з юридичною особою Компанією «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD», позивачем на митну територію України ввезений вантаж - світлотехнічна продукція.

Для здійснення митного оформлення товару на М/п «Західний» Київської регіональної митниці позивачем подано до митного оформлення електрону митну декларацію та товаросупровідні документи на товар, який заявлений в режимі імпорт - 40 товар: «світильники для зовнішнього освітлення», «лампи газорозрядні», торговельна марка DELUX, виробник NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.& EXP.CO.,LTD, країна виробництва Китай».

Митна вартість заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Позивачем подано до митного оформлення електрону митну декларацію №100250001/2014/006099 та товаросупровідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів які зазначені в графі 44 даної декларації.

Відповідачем 1 надіслано позивачу електронне повідомлення від 20.01.1014р. №b77f638c-b5ba-4098-88b5-cf3d9eb9129e, в якому зазначено, що надані митному органу документи містять розбіжності, а саме: вантаж відправлено згідно з коносаментом від 11.12.2013р. № ZENNLAQB349306, а наданий до митного оформлення договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 08/01/2014 датовано 08.01.2014р., тобто пізніше дати відправлення вантажу) та зазначено про необхідність подання додаткових документів.

Вказаним повідомленням декларанту запропоновано надати додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що місять відомості про вартість перевезення; за наявності - інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); інформація біржових організацій щодо вартості сировини; копію митної декларації країни відправлення; інші документи за бажанням декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

В той же час, Київською міжрегіональною митницею 20.01.2014р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000014/2.

Рішення про коригування митної вартості товару винесено на підставі положень статті 55 Митного кодексу України та обґрунтовано тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення, містять неповні відомості та розбіжності, а саме:

вантаж відправлено згідно з коносаментом від 11.12.2013р. №ZENNLAQB349306, а наданий при митному оформленні договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 08/01/2014 датовано 08.01.2014р., тобто пізніше дати відправлення вантажу;

у висновку Житомирської торгово-промислової палати від 11.01.2014р. №В-42 експертом зазначено, що ним зроблений маркетинг ринку аналогічного обладнання на підставі інформації прайс-листів фірм, що займаються продажем аналогічних товарів, інформації з інтернету, інформації фірм-виробників аналогічного обладнання та цін на світовому ринку. Однак, експертом не зазначені конкретні виробники продукції, що не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України. Тому документ прийнято до уваги органом доходів і зборів, але він не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару;

декларантом не подано додаткові документи, на письмову вимогу органу доходів і зборів згідно ст. 53 Митного кодексу України.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000014/2 митна вартість товару № 1 складає 4,5600 USD, за одиницю, а товару № 2 - 0,4365 USD.

В зв'язку з прийняттям відповідачем 1 рішення про коригування митної вартості товару № 100250001/2014/000014/2 позивач подав заяву про відпуск товарів у вільний обіг, та додатково сплатив до Державного бюджету України обов'язкові платежі у розмірі 10 617,86 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 57 глави 9 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в частині 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності.

Зокрема, митний орган зазначає, що вантаж відправлено згідно з коносаментом від 11.12.2013р. № ZENNLAQB349306, а наданий до митного оформлення договір про транспортно-експедиційне обслуговування # 08/01/2014 датовано 08.01.2014р., тобто пізніше дати відправлення вантажу.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що на момент відправлення вантажу з порту NINGBO, CHINA діяв договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 08/01/2013 від 08.01.2013р., укладений з компанією «HD Logistic Management Ltd.».

Відповідно до п 8.2. Договору він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Даний факт також підтверджується листом від «HD Logistic Management Ltd.» вих. № 0121/1 від 21.01.2014р. На час виготовлення перевізником інвойсу (рахунка-фактури) № НВ0266 від 08.01.2014р. на транспортно-експедиційні послуги та довідки б/н від 11.01.2014р. про транспортні витрати вже діяв аналогічний договір на транспортно-експедиційні послуги, укладений з компанією «HD Logistic Management», від 08.01.2014р. № 08/01/2014.

Отже для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідачу 1 наданий договір, який діяв на момент здійснення поставки, про що митний орган був проінформований.

Окрім того, відповідач 1, приймаючи рішення про коригування митної вартості зазначив, що декларантом не подано додаткові документи, на письмову вимогу органу доходів і зборів згідно ст. 53 Митного кодексу України.

З цього приводу позивач пояснив суду, що транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення були надані митному органу при здійсненні митного оформлення товару в повному обсязі.

Окрім того, інформація біржових організацій щодо вартості сировини не надана митному органу, оскільки згідно п. 3 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, на вимогу органу доходів і зборів додатково можуть надаватися висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Оскільки позивачем надано при митному оформлені товару експертні висновки про вартість товарів (зокрема, експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати № В-42 від 11.01.2014р.) вимога відповідача 1 щодо надання ще й інформації біржових організацій є безпідставною.

Окрім того, копія митної декларації країни відправлення не надана ТОВ «Софіт-Люкс» при здійсненні митного оформлення товару, оскільки даний документ не передбачений зовнішньоекономічним контрактом.

Що стосується позиції митниці про неврахування висновку ТПП, слід зазначити, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, митниця не спростувала висновків Житомирської торгово-промислової палати № В-42 від 11.01.2014р. відомостями з інших джерел, а отже, не довела наявності підстав для неврахування висновку в якості додаткового підтвердження заявленої позивачем митної вартості. У той же час, зазначеним висновком підтверджуються заявлені позивачем ціни на товар.

Відповідно до положень п. 1 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Так, експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати № В-42 від 11.01.2014р. скріплений підписом експерта Мішука Ю.В. та скріплений печаткою Житомирської торгово-промислової палати.

Дана експерта організація, має всі дозволи на провадження такого виду господарської діяльності на території України.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Таким чином, виходячи з наведених вище норм законодавства та оцінивши досліджені під час розгляду справи документи, які надавались позивачем під час митного оформлення товару, під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем 1 не доведено: неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.

Зокрема, надані позивачем первинні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, транспортну складову митної вартості, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості/складових митної вартості.

При цьому, в контексті наведеного слід зазначити, що витребовуючи у позивача додаткові документи, митниця у запиті не конкретизувала, яку саме бухгалтерську документацію, які саме платіжні та інші документи слід надати та на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію, що у свою чергу обмежувало позивача у можливості виконання цих вимог митниці та створювало штучні умови для необґрунтованого виникнення обставин (ненадання додаткових документів), які зумовлювали прийняття спірного рішення.

З наведеного в сукупності не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах неповних відомостей, розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем 1 не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Суд також зазначає, що та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнений за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Окрім того, в п. 3 гр. 33 рішення про коригування митної вартості відповідач 1 зазначає, що митна вартість визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару та ґрунтується на раніше визначених митних вартостях зокрема за митною декларацією від 03.12.2013р. №100250001/2013/0078325, проте, ціна товару за МД, на яку посилається відповідач 1, є скоригованою рішенням про коригування митної вартості № 100250001/2013/600980/2 від 03.12.2013р. Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2014р. року у справі №826/2558/14 рішення про коригування митної вартості № 100250001/2013/600980/2 від 03.12.2013р. скасовано, а отже митна вартість товару за МД від №100250001/2013/0078325 визначена з порушенням законодавства.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дій Київської міжрегіональної митниці при винесені рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000014/2 від 20.01.2014р. противоправними та скасування рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товару № 100250001/2014/000014/2 від 20.01.2014р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у розмірі 10 617,86 грн. суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, приймаючи рішення стягнути суму надміру сплаченого ПДВ чи мита, фактично визначається митна вартість ввезеного товару, чим підміняється митний орган.

Так, за правилами частин 1, 3 ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. У разі виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Аналіз положень статей 265, 266 Митного кодексу України та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. № 339, дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Окрім того, повернення надміру сплачених платежів можливе при наявності факту надмірної сплати коштів та звернення платника до відповідного органу, в даному випадку митного органу.

Вказана правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду України від 17.12.2013р. у справі №21-439а13 про визнання протиправним і скасування рішення про визначення митної вартості та стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Зокрема, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму податку на додану вартість, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості. З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» задовольнити частково.

Визнати дії Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України при винесені рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000014/2 від 20.01.2014р. противоправними.

Скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000014/2 від 20.01.2014р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко