Вирок № 39364701, 05.02.2014, Ленінський районний суд м. Луганськ

№437/15437/13- к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого судді - СУРНІНОЇ Л.О.,

при секретарі - ЖДАНОВІЙ Ю.П.,

за участю прокурора - ЛЕЖЕНКО О.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кишинів (Молдова), громадянина України, не одруженого, зі слів працюючого у Луганському електро-апаратному заводі, місце реєстрації: АДРЕСА_1, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Приблизно на початку травня 2012 року (більш точну дату і місце в ході досудового слідства встановити не представилося можливим) ОСОБА_1, перебуваючи у м. Луганськ, зустрівся зі своїм знайомим «ОСОБА_2» (більш точних даних встановити не надалося можливим), який маючи злочинний намір спрямований на здійснення фіктивного підприємництва з метою прикриття злочинної діяльності, спрямованої на надання послуг легальним платникам податків з ухилення від сплати податків, запропонували йому придбати на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності в організаційно правовій формі ТОВ «ТК «Вектор-2012» (код 38175743), в якому ОСОБА_1 необхідно стати директором, за матеріальну винагороду, видаючи себе реальним власником і директором господарюючого суб'єкта. При цьому «ОСОБА_2», роз'яснив ОСОБА_1, що неодмінною умовою після перереєстрації на його ім'я ТОВ «ТК «Вектор-2012» буде те, що він - ОСОБА_1 до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення мати не буде, і повинен буде передати печатку і штамп підприємства, всі установчі документи іншій особі для фактичного управління діяльністю підприємства.

На пропозицію «ОСОБА_2» ОСОБА_1, керуючись корисливим мотивом, не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність, нехтуючи приписами статті 42 Господарського кодексу України, якою визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на свій власний ризик діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, усвідомлюючи, що діє з метою прикриття незаконної діяльності «ОСОБА_2», який фактично після реєстрації ним підприємства мав намір незаконно здійснювати діяльність ТОВ «ТК «Вектор-2012» з невстановленими в ході досудового слідства особами, дав свою згоду на перереєстрацію на своє ім'я суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «ТК «Вектор-2012» таким чином, вступивши з ним в єдину злочинну змову з метою вчинення злочину.

Відповідно до ч.1 ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважений ним орган відповідно до Статуту підприємства чи інших установчих документів (ч.2 ст.65 ГКУ).

Відповідно до ч.3 ст. 65 Господарського кодексу України - для управління господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Відповідно до ч.4 ст. ст. 65 Господарського кодексу України - у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови його звільнення з посади, інші умови найму за домовленістю сторін. Частиною 1 ст. 87 Цивільного кодексу України визначено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які складаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження.

Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є організацією, створеною та зареєстрованою у встановленому законом порядку.

При цьому юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю і може бути позивачем і відповідачем у суді.

Надалі, 22 травня 2012 року, ОСОБА_1, перебуваючи у м. Луганську (більш точного місця та часу встановити не надалось можливим) зустрівся із «ОСОБА_2» та діючи за вказівками останнього, вони прибули до юридичної фірми, розташованої по вул. Оборонна м. Луганська (назви та більш точного місця розташування юридичної фірми в ході досудового розслідування не встановлено), де ОСОБА_1, видаючи себе за особу, яка в дійсності бажає придбати і займатися підприємницькою діяльністю, замовили підготовку установчих документів та статуту ТОВ «ТК «Вектор-2012», в яких необхідно було внести відомості про нього, як про власника і директора ТОВ «ТК «Вектор-2012».

Працівниками вищевказаної юридичної фірми, був виготовлений статут ТОВ «ТК «Вектор-2012», в якому було зазначено, що власником підприємства є ОСОБА_1, а також зазначені відомості про види діяльності підприємства. Крім того працівниками юридичної фірми було підготовлено пакет необхідних документів, серед яких було рішення учасника ОСОБА_1 від 16 травня 2012 року згідно якого ОСОБА_1 обов'язки директора ТОВ «ТК «Вектор-2012» залишив за собою, дані документи були підписані ОСОБА_1

16.05.2012 року, ОСОБА_1 підписав довіреність, згідно якої доручив ОСОБА_3, представляти свої інтереси з питань державної реєстрації у відносинах з органами внутрішніх справ, Державною податковою інспекцію міста Луганськ, Луганської області, з відповідними Управліннями статистики, Фондом соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, центром зайнятості, Фондом Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Пенсійним фондом України, іншими підприємствами, установами й організаціями.

ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, після реєстрації ТОВ «ТК «Вектор-2012» на своє ім'я, передав реєстраційні документи та печатку «ОСОБА_2», який здійснював юридичний супровід по реєстрації підприємства, згідно з раніше досягнутою між ними домовленості.

Надалі ОСОБА_1, діючи згідно відведеної йому ролі, вчинив дії, які порушують публічний порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання та заняття підприємницькою діяльністю, передбачений законодавством України, при цьому він реально усвідомлював, що надає невстановленим досудовим слідством особам, які не мають до його підприємства жодного законного стосунку, можливість фактичного управління підприємством від його імені, оскільки спочатку не збирався займатися фінансово-господарською діяльністю, зареєструвавши ТОВ «ТК «Вектор-2012» виключно на прохання «ОСОБА_2» та його юридичним супроводом, з метою прикриття його незаконної діяльності. При цьому ОСОБА_1 робив все від нього залежне, щоб ніхто з посадових осіб державних органів, що здійснили державну реєстрацію підприємства, не звинуватять його у фіктивному підприємництві та не завадили доведенню злочинного наміру до кінця.

У результаті цього ТОВ «ТК «Вектор-2012» незаконно набуло цивільні права та обов'язки юридичної особи, так як в порушення порядку його створення фактично стало фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності і не мало право здійснювати свою діяльність через керівні органи.

ОСОБА_1 продовжував залишатися директором ТОВ «ТК «Вектор-2012», при цьому ніякого реального відношення до діяльності підприємства не мав, оскільки спочатку зареєстрував підприємство, з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, які при невстановлених обставинах організували складання і подачу в електронному вигляді до податкового органу податкову звітність ТОВ «ТК «Вектор-2012», а ОСОБА_1 при цьому продовжував своїми діями створювати видимість законної діяльності підприємства, не маючи відношення до фактичної його діяльності, оскільки був фіктивним його директором.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, свою провину визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення злочину, викладені вище, пояснив, що він у повному обсязі підтримує обставини, які вказані в обвинувальному акті. Просив строго його не наказувати.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників процесу та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих обставин справи, які ніким не оспорюються. Учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі докази, що досліджені в судовому засіданні, суд знаходить винність обвинуваченого доведеною повністю.

Таким чином, ОСОБА_1, своїми діями, які виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто пособництві у створенні суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обираючи міру покарання, суд враховує характер і ступінь скоєного злочину, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, за місцем мешкання ОСОБА_1 характеризується позитивно, у скоєному щиро розкаявся, таким чином, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 міру покарання, яка предбачена санкцією статті у вигляді штрафу.

При цьому, з урахуванням майнового стану обвинуваченого ОСОБА_1, те, що на теперішній час він не має достатнього доходу, що до виплати покарання у вигляді штрафу, суд вважає обґрунтованим клопотання обвинуваченого щодо надання йому розстрочки. При цьому суд вважає можливим розстрочити призначену суму штрафу строком на 12 місяців, у відповідності з вимогами ст. 53 ч. 4 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речових доказів не має.

Приймаючи до уваги, що строк обраного на досудовому слідстві запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання сплинув та від учасників судового провадження не надходило клопотань про його подовження чи обрання іншого запобіжного заходу, враховуючи, що обвинувачений з'являвся до суду на виклики, суд вважає не доцільним обирати обвинуваченому до набрання вироком законної чинності запобіжний захід.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень, із розстрочкою виплати на 12 місяців, з щомісячним стягненням по 708,34 (сімсот вісім гривень тридцять чотири) копійки.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: Л.О.Сурніна