Рішення № 39361874, 17.06.2014, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/16253/13-ц

2/357/317/14

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Федисько К. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 27.12.2010 року вони позичили відповідачу спільні кошти в сумі 914 000 грн. Відповідач зобов'язався повернути кошти до грудня 2012 року, але борг так і не було повернуто, на чисельні вимоги щодо виконань своїх зобов'язань, ОСОБА_3 не реагує, а тому, позивачі просили суд стягнути з відповідача на їх користь суму боргу 914 000 грн., нараховані відсотки за користування коштами та судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивачі, представник позивача ОСОБА_1 підтримали позов в повному обсязі.

Відповідач та його представник позов не визнали.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 27.12.2010 року була складена розписка про позику у позивачів грошових коштів в розмірі 914 000 грн. із зобов'язанням повернути борг в урожай 2012 року, до грудня 2012 року. Наведене підтверджується розпискою, яка приєднана до матеріалів справи (а.с.3, оригінал розписки - а.с.47).

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 і раніше позичав відповідачу кошти, які вчасно поверталися. Сторони співпрацювали, має спільні справи в підприємницькій діяльності, мали дружні добрі відносини. Наведене підтверджується поясненнями сторін, матеріалами справи. Зокрема, відповідач в суді ствердив, що з 2006 року знайомий з ОСОБА_1, мали спільні справи в бізнесі. У ОСОБА_2 відповідач позичав 25 000 грн., які вчасно повернув.

Встановлено, що на даний час між сторонами склалися неприязні відносини, має місце спір щодо майнових прав в спільній діяльності, існують взаємні претензії та 02.11.2013 року ОСОБА_3 звернувся до міліції з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стосовно вчиненнями ними відносно ОСОБА_3 шахрайських дій, які призвели до заволодіння майном та коштами в ТОВ «Чубинецький колос». На даний час справа перебуває на досудовому розслідуванні. Однак, суду не надано жодного доказу в підтвердження причинно-наслідкового зв»язку позики коштів в сумі 914 000 грн. з неправомірними діями будь-кого щодо майна ТОВ «Чубинецький колос».

З пояснень позивачів вбачається, що ними в жовтні - грудні 2010 року було передано ОСОБА_3, трьома частинами кошти на загальну суму 914 000 грн, основна частина коштів в сумі 650 000 грн. була передана в день складання відповідачем розписки - 27.12.2010 року та ОСОБА_3, визнаючи суму загального боргу, написав 27.12.2010 року розписку про позику ним у позивачів коштів в сумі 914 000 грн. Встановлено, що кошти (гривні) передавалися в квартирі знайомого сторін ОСОБА_4, відсотки за користування грошима не оговорювалися, позика не була забезпечена. Кошти, що були передані відповідачу, є спільною власніст»ю позивачів.

Позивач ОСОБА_1 суду пояснював, що з відповідачем перебував в дружніх відносинах, разом працювали. ОСОБА_3 мав перед банком борг, передав свою квартиру в заставу, а позивачі допомагали йому вирішити проблеми, позичали кошти без визначення відсотків, між сторонами були довірливі відносини. В жовтні 2010 року позивачі спільно передали відповідачу 14 000 грн. на власні потреби, в листопаді 2010 року було передано відповідачу 250 000 грн., а 27.12.2010 року позивачі передали відповідачу спільні кошти на суму 650 000 грн., про що ОСОБА_3 власноруч написав розписку про позику ним коштів на загальну суму 914 000 грн., перерахував кошти. Борг надавався на 2 роки, тобто з урахуванням діяльності відповідача (сільськогосподарські роботи), позику відповідач зобов»язався повернути в урожай 2012 року, та кінцевий термін повернення боргу - грудень 2012 року. Всі умови повернення боргу було оговорено позивачами з відповідачем спільно.

Позивач ОСОБА_2 ствердив обставини справи, зазначив, що кошти, які передавалися відповідачу в борг, - є спільною власністю позивачів, використовувался позивачами для спільної діяльності. Позивач ствердив, що кошти передавалися відповідачу без нарахувань відсотків, неустойка по договору позики, теж, не оговорювалася.

Відповідач, заперечуючи, позов, суду пояснив, що кошти в борг у позивачів не брав, розписку не писав, а вимоги позивачів можна розцінювати, як неправомірне вимагання коштів. Відповідач був засновником ТОВ «Чубинецький колос», мав достатній капітал, а позивачі ошукали його та шахрайськими методами відібрали майно, переоформили корпоративні права. І на даний час позивачі продовжують ошукувати відповідача, звернулися до суду.

В підтвердження своїх заперечень, відповідач заявив клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи розписки, яка, як зазначав відповідач, є фальшивою. Відповідач зобов'язався оплатити проведення експертизи, йому було роз'яснено положення ст. 146 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі. Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень судом для експерта було зібрано вільні та експериментальні зразки почерку і підпису ОСОБА_3, справу направлено в експертну установу. Однак, відповідач відмовився оплачувати вартість призначеної експертизи та у відповідності до п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53\5), експертне дослідження не проводилося, матеріали справи було повернуто суду. Зазначену обставину, представник відповідача пояснив відсутністю у ОСОБА_3 коштів, і що також, є доказом його заперечень по даній справі. Представник відповідача зазначив, що відсутність коштів для оплати експертизи підтверджує факт неотримання від позивачів боргових коштів.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з наступного.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики повинен бути укладеним у письмовій формі.

Згідно п.2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, зазначена розписка від 27.12.2010 року приймається судом до уваги для підтвердження укладення договору позики між сторонами.

Відповідач не надав суду доказів своїх заперечень. Відсутні будь-які пояснення з приводу наявності у позивачів боргової розписки та відсутні докази фальшивості даного письмового договору. Всі заперечення відповідача базуються на поясненнях та його баченнях належного укладення договору позики.

Крім того, представник відповідача зазначає, що при складанні розписки і передачі коштів мали бути свідки. Однак, у відповідності до положень ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Тобто, безгрошовість договору може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами.

Відповідачем та його представником не надано жодного належного і достовірного доказу в підтвердження заперечень позову. Самі по собі пояснення відповідача, що кошти він не брав, розписку не писав - не можуть бути доказом у справі.

Відповідно до ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у відповідності до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, суд вважає дану вимогу неаргументованою. Так, позивачі приводять розрахунок 3% річних від суми боргу, хоча в судовому засіданні неодноразово позивачі вказували, що кошти передавалися відповідачу без процентів; позивачі зазначають період простроченого зобов'язання, який, теж, належно не аргументовано, оскільки кошти, як було встановлено, передавалися неодноразово.

Отже, оцінюючи подані докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачами, як солідарними кредиторами (ст.542 ЦК України), вимоги підлягають до задоволення та підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів заборгованість в сумі 914 000 грн.

На підставі ст.88 ЦПК України підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача на користь позивачів судові витрати по справі, що складаються з суми судового збору, сплоченого позивачами при подачі позову до суду та коштів на правову допомогу відповідно до квитанції (а\с 1) на суму 3444грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526,542, 625, 1046, 1047,1051 ЦК України, ст.ст. 10,59,60,88, 212-215,296 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ід.номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 914 000 грн. (дев'ятсот чотирнадцять тисяч гривень) та судові витрати по справі в сумі 3444 грн. (три тисячі чотириста сорок чотири гривні).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя О. Я. Ярмола