Постанова № 39360811, 10.06.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа № 809/995/14

м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Cудді Кафарського В.В.

За участю секретаря Дубінської І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Хемича В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання незаконними і скасування наказів №184 від 08.06.2010 року, №83 о/с від 17.06.2010 року, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання незаконними і скасування наказів №184 від 08.06.2010 року, №83 о/с від 17.06.2010 року, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.03.2014 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у поданій заяві про уточнення позовних вимог. Вказала, що наказом №13 о/с від 08.02.2010 року була прийнята на службу в органи внутрішніх справ на посаду викладача-методиста навчально-методичного відділу Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ. Як уперше прийнята на службу в органи внутрішніх справ була направлена на курси початкової підготовки. Наказом №184 від 08.06.2010 року відрахована з курсів, а 17 червня 2010 року наказом №83 о/с звільнена із займаної посади та з органів внутрішніх справ в зв'язку із непроходженням випробування в період іспитового строку. Дане звільнення вважає незаконним, оскільки навчальну програму виконала. За період проходження практики безпосереднім керівником їй було виставлено позитивну оцінку, а результати практики нею не захищались у зв'язку з неповідомленням про проведення такого захисту. Таким чином, вищевказані накази від 08.06.2010 та від 17.06.2010 позивач вважає незаконними та такими, що підлягають до скасування. Крім того просить стягнути на її користь 55145,29 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, завдану їй незаконним звільненням, яку оцінює в 20000 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні. Вказав, що наказом №13 о/с від 08.02.2010 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду викладача-методиста навчально-методичного відділу Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ з іспитовим терміном на один рік та направлено на курси початкової підготовки. За неуспішність 08.06.2010 року позивача було відраховано із числа курсантів і наказом №83 о/с від 17.06.2011 року звільнено з посади викладача - методиста та з органів внутрішніх справ згідно п. «і» ст. 63 Положення "Про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України". Крім того зазначив, що згідно розпорядження КМУ №727-р та наказу МВС України від 28.07.2011 №490 Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ перебуває в процесі ліквідації. Наказом МВС України № 555 від 10.08.2011 року скорочено усі посади та відповідно 04.10.2011 року припинено трудові договори з усіма працівниками. В задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши позивача, її представника, представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний зв'язок, судом встановлено наступне.

Наказом від 08.02.2010 року за № 13о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду викладача - методиста навчально-методичного відділу Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ з іспитовим терміном на 1 рік.

Згідно Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» позивачу присвоєно перше спеціальне звання «молодший сержант міліції» ( а.с.19-20).

Відповідно до п.1.3,3.3.2 Положення «Про організацію початкової підготовки (спеціалізації) працівників органів внутрішніх справ України», затвердженого наказом МВС №177 від 24.04.2009 року ОСОБА_1 було направлено на курси початкової підготовки в Прикарпатський юридичний інститут.

Наказом Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ «Про відрахування курсанта з курсів початкової підготовки» від 08.06.2010 року № 184 ОСОБА_1 було відраховано з числа курсантів курсів початкової підготовки відповідно до Положення «Про організацію початкової підготовки ( спеціалізації) працівників органів внутрішніх справ України», затвердженого наказом МВС №177 від 24.04.2009 року у зв'язку із невиконанням навчальної програми курсів початкової підготовки. (а.с.11).

Наказом Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ «По особовому складу» від 17.06.2010 року № 83о/с ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та з органів внутрішніх справ за п. «і» ст.63 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України", у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку (а.с.12).

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проходження служби рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України регулюється спеціальним законодавством про ці органи, зокрема Положенням "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.

Порядок і умови проходження початкої підготовки (спеціалізації) кандидатів на службу в органах внутрішніх справ визначено Положенням "Про організацію початкої підготовки (спеціалізації ) працівників органів внутрішніх справ", затвердженим наказом МВС України «Про організацію початкової підготовки працівників органів внутрішніх справ» від 24.04.2009 року за № 177.

Відповідно до п.1.3 Положення навчанню на курсах початкової підготовки підлягають усі працівники, яких уперше прийнято на службу в органи внутрішніх справ.

Пунктом 3.15 Положення передбачено, що працівник, якого відраховано з навчального закладу через систематичну неуспішність або який не склав випускних заліків та іспитів, повертається до органу внутрішніх справ, де проходив службу, для прийняття рішення щодо подальшого перебування його на службі в порядку, визначеному чинним законодавством та нормативно-правовими актами МВС.

Таким чином, підставами для відрахування працівника з навчального закладу є систематична неуспішність або не складення працівником випускних заліків та іспитів, а отримання незадовільної оцінки не може бути підставою для відрахування працівника.

Отже, оцінка за проходження практики ОСОБА_1 не може бути підставою для її звільнення з органів внутрішніх справ. При цьому суд також зазначає, що в матеріалах справи наявні письмові докази, що підтверджують отримання позивачем оцінки «Відмінно» за результатами проходження стажування курсанта курсів початкової підготовки працівників ОВС Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ за період з 22.04.2010 року по 28.04.2010 року та з 29.05.2010 року по 04.06.2010 року ( а.с.131-154).

Крім того відповідно до положень вищезазначеної правової норми відрахування працівника з навчального закладу є підставою не для звільнення, а для прийняття рішення щодо подальшого перебування його на службі в порядку, визначеному чинним законодавством та нормативно-правовими актами МВС.

Вищевказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 12.03.2014 року по справі № К/9991/27058/1( а.с.116-118), прийнятої за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 в справі за її позовом до Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання незаконними і скасування наказів №184 від 08.06.2010 року, №83 о/с від 17.06.2010 року, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Згідно приписів ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов"язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем наказу за № 83о/с від 17.06.2010 року «По особовому складу» щодо звільнення із займаної посади та з органів внутрішніх справ за п. «і» ст.63 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України", у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку.

Щодо прийняття відповідачем наказу «Про відрахування курсанта з курсів початкової підготовки» від 08.06.2010 року за № 184, згідно якого ОСОБА_1 було відраховано з числа курсантів курсів початкової підготовки відповідно до Положення «Про організацію початкової підготовки ( спеціалізації) працівників органів внутрішніх справ України», затвердженого наказом МВС №177 від 24.04.2009 року у зв'язку із невиконанням навчальної програми курсів початкової підготовки, то в даному випадку на думку суду скасування наказу за № 83о/с від 17.06.2010 року «По особовому складу» щодо звільнення із займаної посади та з органів внутрішніх справ у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку є повним та достатнім захистом порушених прав позивача в публічно-правових відносинах, тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним відповідачем наказу «Про відрахування курсанта з курсів початкової підготовки» від 08.06.2010 року за № 184, слід відмовити.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та висновок щодо незаконності прийнятого відповідачем наказу за № 83о/с від 17.06.2010 року, підлягає до стягнення на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахунок якого здійснюється на підставі нижченаведеного.

Водночас суд, визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначає наступне.

Статтею 235 КЗпП визначено, що заробітна плата за час вимушеного прогулу може бути стягнена не більш як за один рік. Однак на думку суду, коли справа про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, якого звільнено, то суд може винести рішення про виплату заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ за № 16 від 15.05.2014 року ( а.с.208) середньоденна заробітна плата позивача становить 56,17 грн., розрахунок робочих днів за період з 18.06.2010 року по 14.05.2014 року складає 980 днів.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки Івано-Франківського міського центру зайнятості за № 1561 від 23.04.2014 ( а.с.171) ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна з 25.04.2011 року по 05.05.2012 року. При цьому отримувала виплату допомоги по безробіттю з 25.04.2011 року по 18.04.2012 року, що підтверджується дослідженою судом трудовою книжкою ( а.с.177-178).

В судовому засіданні встановлено, що наказом Прикарпатського університету ім. В Стефаника № 300-К 22.10.2013 року ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного фахівця відділу сприяння працевлаштування студентів і випускників університету (а.с.178).

Таким чином, до виплати позивачу підлягає заробітна плата за час вимушеного прогулу за періоди з 18.06.2010 року (як з дня, наступного після прийняття наказу про звільнення за № 83о/с) по 25.04.2011 року (взяття позивача на облік як безробітної в Івано-Франківському міському центрі зайнятості), що становить у відповідності до затверджених чинних законодавством нормативів робочого часу- 216 робочих днів та з 18.04.2012 року (припинення виплати допомоги по безробіттю) по 22.10.2013 року (прийняття на роботу.)-379 робочих днів. Загальна кількість робочих днів за вказані періоди - 595 ( 216+379=595).

Отже, загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 33421,15 грн.( 56,17 грн.*595=33421,15 грн.).

Крім того суд зазначає, що перебування Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ в процесі ліквідації згідно розпорядження КМУ № 727-р «Про реорганізацію мережі вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ « від 27.07. 2011 року та наказу МВС України від 28.07. 2011 року № 490 «Про реорганізацію вищих навчальних навчальних закладів МВС» не є підставою для невиплати позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Отже, слід зобов'язати ліквідаційну комісію Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ виплатити ОСОБА_1 33421 ( тридцять три тисячі чотириста двадцять одну) грн. 15 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації; моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав; у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя; порушенні стосунків з оточуючими людьми; при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, обов'язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій відповідного органу та наявність причино- наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.

Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідачів та стражданнями, приниженнями, моральними переживаннями позивача, а також позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн. Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, та не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

На підставі наведеного ст. 124 Конституції України, ст.ст. 158-163, 167,256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ за № 83о/с від 17.06.2010 року.

Зобов'язати ліквідаційну комісію Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ виплатити ОСОБА_1 33421 (тридцять три тисячі чотириста двадцять одну) грн. 15 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць в сумі 1702 (одна тисяча сімсот дві ) грн.12 коп. допустити до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 23.06.2014 року.