Рішення № 3936068, 23.06.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2009 р.

Справа № 19/68

Господарський суд Івано - Франківської області у складі судді Максимів Т.В.

при секретарі судового засідання Гринюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ТзОВ "АВІТО" пр-т Веселий, 46, м.Донецьк, 83057

до відповідача ТзОВ "Торгова мережа "Фаворит"

юридична адреса: вул.Промислова, 29, м.Івано-Франківськ,76000

фактична адреса: вул. Івасюка, 62, м. Івано-Франківськ, 76000,

про стягнення заборгованості в сумі 33524 грн.13 коп.

Представники:

Від позивача: Прибильський В.Г.-представник, (довіреність № 87 від 25.05.09. )

Від відповідача: Непіп Х.І.-представник, (довіреність № 111/09 від 10.03.09. )

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІТО" звернулось в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" про стягнення заборгованості в сумі 33524,13 грн. за договором купівлі-продажу.

Відповідач відзиву на позов не подав, представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Позивач в судовому засіданні 23.06.09. подав заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 5549 від 23.06.09.) та просить суд стягнути з відповідача 22925,08 грн., з яких: 19638,15 грн. - основний борг, 552,52 грн. -3% річних та 2734,41 грн.- інфляційних нарахувань.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, суд розглядає позов згідно поданої позивачем заяви.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

30.07.08. між сторонами даного спору укладено договір купівлі-продажу №1891, згідно якого позивач (продавець) зобов”язався передавати у власність (повне господарське відання) покупцю товар, а відповідач (покупець) в свою чергу прийняти та оплатити даний товар (п.1.2.).

Згідно п.3.2. договору відповідач за поставлений товар зобов”язався здійснювати оплату з відтермінуванням платежу на 14 та 28 календарних днів з дати отримання товару.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що датою отримання товару вважається дата підписання представником відповідача накладної на відпуск товару.

Отримання товару підтверджується накладними, що підписані відповідачем, копії яких долучені до матеріалів справи.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов”язань згідно договору виникла заборгованість в сумі 19638,15 грн.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів, які б свідчили про оплату боргу в сумі 19638,15 грн. або ж спростували доводи позивача, суду не подано.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд вважає підставним, застосування ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, за вимогою кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки 2734,41грн., а також три відсотки річних від простроченої суми, в розмірі 552,52грн.

Відповідно до ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати за правилами ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124, 129 Конституції України, ст.ст. 526,625 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Фаворит”, юридична адреса: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, фактична адреса: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 62 (код 31524633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІТО", пр-т.Веселий,46, м.Донецьк, 83057(код 31212769)- 22925,08 грн. заборгованості, з яких: 19638,15грн. - основна заборгованість, 552,52 грн. -3% річних та 2734,41 грн.- інфляційних нарахувань, а також 229,25 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

рішення підписане 24.06.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______

24.06.09.