Постанова № 39357907, 23.06.2014, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/1291/14-а

Провадженя№ 2-а/266/64/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року м. Маріуполь

Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Пантелєєв Д.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2014 року, -, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2014 року. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона віднесена до категорії дітей війни, тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має право з 2014 року на доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Натомість доплати до пенсії нараховувалися і сплачувалися відповідачем не у належному розмірі, чим були порушені її права. На підставі зазначеного просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язати його зробити нарахування та провести виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2014 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України справа розглянута в порядку скороченого провадження.

Відповідач до початку судового засідання спрямував на адресу суду заперечення, в яких зазначає, що позовні вимоги не визнає, вважає свої дії правомірними та прохає відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Як встановлено судом, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку в УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області, як така, що отримує пенсію за віком, що було визнано представниками відповідача та підтверджується копією пенсійного посвідчення позивачки.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

За ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (редакції від 28.12. 2007 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») дітям війни (крім тим, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Разом із тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакцію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Внаслідок цього рішення Конституційного Суду України була відновлена редакція ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в первинній редакції від 1 січня 2006 року, за якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

На підставі ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було визначено жодних обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2006 року.

Разом із тим, посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року є безпідставними, бо Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було надано повноважень Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету на 2014 рік.

За п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» було встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 7 % прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.

Однак, суд критично оцінює посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», виходячи з того, що вищу юридичну силу над підзаконними актами, яким є зазначена Постанова КМУ № 1381, мають закони, яким є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

А тому, при визначенні розміру доплати до пенсії дитині війни слід керуватися розміром надбавки, визначеним у ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого розмір пенсії позивачці з 1 січня 2014 року повинен підвищуватись на 30% від мінімальної пенсії за віком.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює розміру, визначеного законом, прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

За ст.. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується, крім іншого, для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» було встановлено на 2014 рік прожитковий мінімум в розрахунку на місяць на особу, що втратила працездатність: з 1 січня - 949 грн.

Враховуючи, що фактично позивачка отримує підвищення до пенсії у розмірі, визначеному п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12. 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», замість розміру, визначеного ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому суд вважає встановленим, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі викладеного вмотивування шляхом визнання неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язанням УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя провести позивачці нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

При цьому суд зазначає, що у заявлених позовних вимогах позивачкою не зазначено кінцевий строк поновлення її порушених прав, внаслідок чого суд вважає за необхідне задовольнити її вимоги частково та поновити порушене право останньої на пенсійне забезпечення, починаючи з 1 січня 2014 року та по момент ухвалення судового рішення у справі, оскільки вирішувати наперед правовідносини, які ще не стали спірними, суд немає компетенції.

Згідно до ст.. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі зазначеного з державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір на користь позивачки у розмірі 73,08 грн., сплачений нею при поданні позову до суду.

Керуючись ст.ст. 8-11,17,18, 71, 86, 94, 159-167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2014 року - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_2 нарахування та виплатити щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2014 року по 30 травня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 73,08 грн.

На постанову може бути подано апеляцію до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя: Пантелєєв Д. Г.