Рішення № 39357789, 17.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 435/540/12 22-ц/774/646/К/14

Справа № 435/540/12 Головуючий в 1 -й інстанції

Провадження 22ц/774/646/К/14 Попов В.В.

Категорія - 46(ІV) Доповідач Барильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

при секретарі: Кузьміній Н.В.,

за участю: позивача за основним позовом ОСОБА_2, представника позивача за основним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги ОСОБА_4, яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_6, та ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 30 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя в натурі і вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя, розподіл майна подружжя та припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя в натурі, визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою та вселення до будинку.

Уточнивши неодноразово позовні вимоги, в останній їх редакції позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просили суд вселити їх до будинку АДРЕСА_1 розділити в натурі це домоволодіння згідно висновку судової будівельно-технічної ек спертизи №3776/3777/3778-12 від 04.03.2013 року, виділивши кожному в натурі по 1/2 його ча стці, а саме: ОСОБА_2 квартиру НОМЕР_1 в зазначеному жилому будинку з надвірними спорудами, вартістю 145833 грн., яка складається з приміщення в житловому будинку під літ. А-1: 1-3 (15,8 кв.м.) - кімната, приміщення 1-4 (8,9 кв.м.) - кімната, в тамбурі під літ. А; приміщення 1-1 (5,8 кв.м) - веранда, з надвірними будовами та спорудами, які складаються з 1/2 частини водоколонки І, 1/2 частини вимощення II, літньої кухні Б, погребу під будівлею під літ. Б, 1/2 частину воріт/хвіртки, а відповідачу ОСОБА_8 виділити квартиру НОМЕР_2 в зазначеному жилому будинку з надвірними спорудами вартістю 132245 грн., яка складаєть ся з приміщення в житловому будинку літ А-1; приміщення 1-5 (20,4 кв.м.) - кухня, в там бурі під літ. А; приміщення 1-2 (2,8 кв.м) - коридор, приміщення 1-6(3,6 кв.м.) - вбиральня; в тамбурі під літ. а 1: приміщення 1-6 ( 3,6 кв.м) - веранда; надвірні будови та споруди; ман сарда літ. мс, 1/2 частини водоколонки І, 1/2 частини вимощення II, огорожі № 3, 1/2 части ни воріт/хвіртки, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 в рахунок рівності часток компенсацію в розмірі 6794 грн., зобов'язавши ОСОБА_2 закласти дверний проріз між приміщенням 1-3 та 1-5 прим. 1-4 та 1-5; пробити дверний проріз між прим. 1-3 та 1-4; закласти віконний проріз між прим. 1-3 та 1-1; переобладнати віконний проріз у дверний між прим 1-1 та 1-3; переобладнати віконний проріз у дверний для входу у прим. 1-1 (квар тира НОМЕР_1), встановити подвійний дверний блок; демонтувати сходи на нежитлову мансарду в прим 1-1; встановити перегородку в прим 1-1; так як товщина стін більш 500 мм, всі закла дення дверних прорізів та віконних прорізів позивачі погодилися облаштувати зі сторони кварти ри НОМЕР_1, зобов'язати ОСОБА_8 приміщення 1-5 об'єднати під електрифіковану кухню-їдальню; облаштувати вхід на нежитлову мансарду зі сторони квартири НОМЕР_2, так як товщина стін більш 500 мм, всі закладення дверних прорізів та віконних прорізів облаштувати зі сто рони квартири НОМЕР_2, розділити в натурі земельну ділянку за цією ж адресою, виділивши ОСОБА_2 1/2 частку, визначену на плані в зелений колір під будівлями та спорудами: літньою кухнею під літ. Б - 43,1 кв.м; під ділянкою, вільною від забудови - 124,4 кв.м.; 1/2 площі ділянки загального користування між співвласником І та II (на плані червоного ко льору) для проходу та обслуговування будівель та споруд житлового будинку під літ. «А-1», тамбуром під літ. а та тамбуром під літ. а, водоколонкою та під житловим будинком 1/2 -156,6кв.м.+78,3 кв.м., що разом складає 245,5 кв.м. та відповідає її ідеальній частці; виділити ОСОБА_7 1/2 частку земельної ділянки, на плані визначену в жовтий колір: під ділянкою, віль ною для забудови - 167,2 кв.м.; 1/2 площі ділянки загального користування між співвласни ком І та II (на плані червоного кольору) для проходу та обслуговування будівель та споруд житлового будинку літ «А-1», тамбуром під літ. а, тамбуром під літ. а 1, водоколонкою та під житловим будинком 1/2 - 156,6 кв.м. + 78,3 кв.м., що разом складає 245,5 кв.м. та відпо відає його ідеальній частці, визнати цегляний "гараж АДРЕСА_2 вартістю 22579 грн., спільною сумісною власністю сторін та ви знати право власності на 1\2 його частину за ОСОБА_2 та іншу 1/2 частину залиши ти за ОСОБА_8, стягнути з нього на користь ОСОБА_2 за особисто належний їй пошкоджений журнальний стіл 1480 грн., за сумісно придбаний та пошкоджений ОСОБА_8 рідкокристалічний телевізор «Samsung LE 40 S81BX» 3995,00 грн., розділити в натурі сумісне майно, виділивши ОСОБА_8 пральну машину «Hotpoint friston aqxl 105 (CSI)/HA», вартістю 3049,00 грн., кондиціонер «Мидея-12» та комплектуючі, вартістю 3200 грн., кухню «Радміла», вартістю 2985,00 грн., всього на суму 9234 грн., стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості придбаного у шлюбі майна в сумі 4617 грн., виділити ОСОБА_2 рідкокристалічний телевізор «SONY», вартістю 2800 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 1/2 частину вартості майна, придбаного у шлюбі, в сумі 1400 грн., розділити в натурі будівельні матеріали, виділивши ОСОБА_2 панель стінову шовк в кількості 52, 5 шт., вартістю 1547,18 грн., J- про філь в кількості 20 шт., вартістю 412,80 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x50x4000 в кількості 2 шт., вартістю 31,20 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x120x4500 в кількості 3,5 шт., вартістю 147,49 грн., всього вартістю 2138,67 грн., виділити ОСОБА_8 панель стінову шовк в кількості 52,5 шт., вартістю 1547,18 грн., J- профіль в кількості 20 шт., вар тістю 412,80 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x50x4000 в кількості 2 шт., вартістю 31,20 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x120x4500 в кількості 3,5 шт., вартістю 147,49 грн., а всього вартістю 2138,67 грн., стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1462,30 грн., оплати послуг за висновок судового будівельного експерта в розмірі 3300 грн., а всього стягнути 4762,30 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зазначили, що позивач за основним позовом ОСОБА_2 та відповідач за основним позовом ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 січня 2002 року по 04 жовтня 2010 року. Згідно договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 13 червня 2003 року в період шлюбу сторонами було придбано будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку. Позивачі за основним позовом останні десять років мешкають та зареєст ровані у зазначеному будинку, проте на теперішній час змушені покинути житло через агресивну поведінку відповідача за основним позовом, який загрожував своїми діями їхньому життю та здо ров'ю, що змушувало їх неодноразово звертатись до правоохоронних органів за захистом.

Як на підставу можливості провести розподіл домово лодіння ОСОБА_2 посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3776/3777/3778-12 від 04.03.2013 року, відповідно до якого розподіл будинку в натурі по 1/2 частині кожному співвласнику можливий, але тільки в разі позитивного висновку спеціалістів-електриків.

Гараж АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю под ружжя, був придбаний під час перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_2 у шлюбі, тому позивач за основним позовом просила визнати за нею право власності на 1/2 його частину.

У зв'язку з тим, що сторонами у шлюбі було також придбано пральну машину «Hotpoint friston aqxl 105 (CSI)/HA», кондиціонер «Мидея-12», кухню «Радміла», рідкокристалічний телевізор «SONY» та будівельні матеріали, позивач ОСОБА_2 ставила питання розподілу вказаного майна з компенсацією вартості між співвласниками відповідно до ідеальних часток, тобто із урахуванням на лежності кожному по 1/2 частині спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_8 матеріаль ної шкоди ОСОБА_2 посилається на те, що винними діями відповідача за основним позовом ОСОБА_7 їй завдано матеріальні збитки, що визначаються у розмірі вартості розби того письмового столу, придбаного нею до шлюбу, вартістю 1480,00 грн. та в розмірі 1/2 частини варто сті розбитого телевізора, що придбаний нею та ОСОБА_8 у шлюбі, в розмірі 3995 грн.

У серпні 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя, визначення порядку користування та володіння майном, що є у спільній частковій власності.

Уточнивши позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_7 просив суд визнати гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, гар. АДРЕСА_2, його особистою приватною власністю, припинити право влас ності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірного домоволодін ня, визнавши за ним право власності на ту 1/2 його частину, яка належить ОСОБА_2, розділити між ним та ОСОБА_2 спільне сумісне майно подружжя, виділивши йому кондиціонер «Мидея-12», вартістю 3200 грн. та кухню «Радмила», вартістю 2985 грн., па нель стінову шовк в кількості 52,5 шт., вартістю 1547,18 грн., J- профіль в кількості 20 шт., вартістю 412,80 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x50x4000 в кількості 2 шт., вартістю 31,20 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x120x4500 в кількості 3,5 шт., вартістю 147,49 грн., а всього вартістю 8323,67 грн., ОСОБА_2 - пральну машину «Hotpoint friston», вартістю 3049,00 грн., рідкокристалічний телевізор «SONY», вартістю 2800 грн., панель сті нову шовк в кількості 52, 5 шт., вартістю 1547,18 грн., J- профіль в кількості 20 шт., вартіс тю 412,80 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x50x4000 в кількості 2 шт., вартістю 31,20 гри., пиломатеріал хвойний обрізний 50x120x4500 в кількості 3,5 шт., вартістю 147,49 грн., а всього вартістю 7987,67 грн., стягнути з нього на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості спільного сумісного майна в рахунок рівності часток у розмірі 336 грн.та понесені ним судові витрати, компенсацію вартості ? частини житлового будинку.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_7 зазначив, що у період перебування у шлюбі з відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_2, він придбав гараж, розташований на АДРЕСА_1 гар. АДРЕСА_2 за свої особисті кошти, які він отримав від продажу 31.07.2003 року належної йому квартири АДРЕСА_4 що була ним успадкована після смерті батька ОСОБА_8 тобто була його особистою власністю. Гроші від продажу квартири в розмірі 18122 грн. йому були перераховані 12 серпня 2003 року на розрахунковий рахунок, а вже 18 серпня 2003 року ним було за ці ж гроші здійснено купівлю вказаного гаражу за 5404 грн., у зв'язку з чим ОСОБА_8 уважає, що оскільки кошти на купівлю гаражу були отримані від продажу квартири, яка бу ла його особистою приватною власністю, отриманою в порядку спадкування, то гараж при дбаний, хоч і за час шлюбу з ОСОБА_2, однак є його особистою приватною власністю.

Також у період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_8 у шлюбі було прид бано будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку у рівних частках за договором купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 13.06.2003 року. Під час проживання у будинку сторонами по справі було прибудовано мансарду розміром 7,70 м х 7,00 м, сіни розміром 2,50 м х 4,90 м, літню кухню розміром 5,10 м х 8,45 м, які були зареєстровані у складі домоволодіння на підставі рішення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 18.10.2006 року. На даний час шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розірвано, останні не є сім'єю і не бажають проживати разом та ОСОБА_2

Відповідно до Висновку № 3776/3777/3778-12 комісійної судової будівельно- технічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04.03.2013 року встановлено, що варіант розподілу житлового будинку на дві ізольовані квартири згідно ідеальних часток (1/2 та 1/2 частки ) та домоволодіння в цілому можливий лише за умови об'єднання приміщення кухні і житлової кімнати (приміщення 1-5) в єдину кухню-їдальню, але дана кухня повинна бути електрифікована, так як при такому варіанті розподілу буде відсутній другий вихід з житлової кімнати у негазифіковане приміщення, ін женерні мережі газозабезпечення повинні бути повністю демонтовані, кухня електрифікова на (встановлено електорпіч для приготування страв та електрокотел для підігріву води та забезпечення опалення кватири будинку). Для встановлення даного обладнання необхідно отримати висновок спеціалістів електриків щодо можливості встановлення даного інжене рного обладнання в приміщенні квартири. Даний варіант розподілу житлового будинку мо жливий лише в разі позитивного висновку спеціалістів-електриків та запропонований варі ант розподілу №1, згідно до якого для розподілу житлового будинку необхідно влаштувати окремі системи опалення, водопостачання, газопостачання та електропостачання, для чого необхідно звернутись в відповідні організації, які мають ліцензії для розробки проектів сис тем газопостачання, електропостачання та водопостачання та розробити дані проекти. Як зазначено експертами, у зв'язку з тим, що технічно неможливо надати варіант розподілу з виділенням кожному із співвласників ізольованої житлову кімнату площею 15,0 кв.м. та ізо льованої кухні площею 7,0 кв.м, а даний варіант розподілу можливий лише в разі позитив ного висновку спеціалістів-електриків та потребує значних коштів, на розгляд суду запропоновано варіант порядку користування житловим будинком.

ОСОБА_8 було пред'явлено рахунок-фактуру Криворізької філії ДП «ДДПІ» Дніпроцивільпроект»№120 від 04.04.2013 року на суму 44 756, 54 грн. При цьому ОСОБА_8 зазначає, що ро зробка необхідних проектів для здійснення розподілу будинку в натурі - це тільки початко вий етап для проведення розподілу будинку у відповідності до норм діючого законодавства, витрати передбачаються набагато значніші, що є економічно невигідним та необгрунтова ним для обох співвласників, по відношенню до вартості домоволодіння.

Також ОСОБА_8 зазначається, що спільне проживання сторін є неможливим, оскільки ОСОБА_2 усіляко провокує його на сварки, постійно ображає, псує його речі в будинку, поводить себе агресивно, постійно погрожує фізичною розправою та вчиняє бій ки, крадіжки його майна, через що він неодноразово був змушений звертатись до правоохоронних органів, тому вважає, що їхнє з відповідачкою спільне володіння та користування майном є неможливим.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 30 січня 2014 року позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 задоволено частково.

Розділено між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 спільне сумісне майно подружжя, виділено: ОСОБА_2 - панель стінову шовк в кількості 52, 5 шт. варті стю 1547,18 грн., J- профіль в кількості 20 шт. вартістю 412,80 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x50x4000 в кількості 2 шт. вартістю 31,20 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x120x4500 в кількості 3,5 шт. вартістю 147,49 грн., всього вартістю 2138,67 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду за пошкоджений відповідачем телевізор «Samsung LE 40 S81BX» у розмірі 3995,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_7 задоволено.

Визнано гараж площею 32,20 кв.м, розміром 4,55 х 7, 1 м, що має оглядову цегля ну яму, яка є невід'ємною його частиною, розташований за адресою : АДРЕСА_1, гараж АДРЕСА_2, особистою приватною власністю ОСОБА_8

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 яке складається з житлового будинку А-1 житловою площею 24.70 кв.м., загальною площею 61,0 кв.м., з мансардою розміром 7,70x7,70 м, площею 49,3 кв.м., літньою кухнею Б площею 43,1 кв.м., огорожею 1,2, водоколонкою 1.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину спірного домоволодіння, яка належить ОСОБА_2, стягнуто на її користь компенсацію вартості належної частки в сумі 139039 грн, що внесені ОСОБА_7 на рахунок НОМЕР_3 ТУ ДСАУ у Дніпропетровській області.

Розділено між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 спільне сумісне майно подружжя, виділено:ОСОБА_7 - кондиціонер «Мидея-12», вартістю 3200,00 грн. та кухню «Радмила» вартістю 2985,00 грн., всього вартістю 6185,00 грн., па нель стінову шовк в кількості 52,5 шт., вартістю 1547,18 грн., І- профіль в кілько сті 20 шт., вартістю 412,80 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x50x4000 в кі лькості 2 шт., вартістю 31,20 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x120x4500 в кількості 3,5 шт., вартістю 147,49 грн., всього вартістю 2138,67 грн.; ОСОБА_2 - пральну машину, вартістю 3049,00 грн., рідкокристалічний телевізор «Соні», вартістю 2800,00 грн., всього вартістю 5849,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості спільного сумісного майна у рахунок рівності часток у розмірі 336 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати на користь ОСОБА_8 в розмірі 378,38 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір у розмірі 1484,82 грн.

В апеляційній скарзі позивач за основним позовом ОСОБА_4, яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30 січня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 та задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_7.

Зокрема, апелянт ОСОБА_4 посилається на те, що при ухваленні рішення суд не врахував, що у зв'язку з незаконними діями ОСОБА_8 позивачі за основним позовом не можуть користуватися своїм майном, ОСОБА_4 не має можливості проживати в будинку з малолітнім сином, де зареєстрована, як член сім'ї.

Судом не взято до уваги, що позивач за основним позовом ОСОБА_2 при варіантах поділу спірного будинку погодилася взяти ту квартиру, в якій потрібно робити переобладнання та виконати усі умови електриків без стягнення з ОСОБА_8 грошей та компенсації.

Також апелянт вказала, що з висновку експерта вбачається, що поділ спірного домоволодіння в натурі можливий, ОСОБА_2 дала згоду отримати ту частку, де потрібно виконувати будіве льні роботи та отримувати відповідні дозволи, однак ОСОБА_7 не погодився.

Також ОСОБА_4 зазначила, що відповідно до ч.2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення на депозит суду вартості спірної частини майна. ОСОБА_8 в зустрічному позові не по ставив питання щодо припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, не надав суду докази про ціну земельної ділянки, та вніс на депозит суду лише вартість 1/2 частини житлового будинку.

В апеляційній скарзі позивач за основним позовом ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_7 в повному обсязі.

Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що не буде заперечувати, якщо апеляційний суд вирішить виділити їй окрему квартиру на свій розсуд.

Зокрема, апелянт ОСОБА_2 посилається на те, що належна їй на праві власності 1/2 частина спірного будинку є єдиним житлом ОСОБА_2,позивача ОСОБА_4 та її сина, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на час слухання справи був зареєстрований в спірному будинку.

Під час розгляду справи суд не з'ясовував у позивачів, в разі припинення права власності на 1/2 частину домоволодіння, їх думку про те, чи буде завдана таким рішенням істотна шкода, та вирішив це питання без їх згоди та за відсутності будь - яких досліджень та доказів, та не питаючи згоди на отримання грошової компенсації, та чи буде вона достатньою, оскільки оцінка спірного домоволодіння проводилася майже рік тому станом на 04.03.2013 року з цього часу ціни значно зросли.

При вирішення спору по суті судом не було взято до уваги, що частка позивача ОСОБА_2 складає 1\2 частину домоволодіння, тобто за розміром вона однакова з часткою ОСОБА_8, спірне домоволодіння може бути поділеним на дві майже рівні частини, про що свідчать висновки судових будівельно-технічних експертиз - експертні дослідження надали по декілька варіантів розподілу будинку в натурі.

Також судом залишено поза увагою, що спільне володіння і користування сторонами у справі майном, що придбано у період шлюбу, є неможливим, оскільки відповідач вигнав позивачів з дому, замінив замки на вхідних дверях.

За грошову компенсацію вартості ? частини спірного домоволодіння у сумі 139039 грн., яка була визначена станом на 04.03.2013 року, ОСОБА_2 не зможе придбати житло, рівноцінне 1/2 частці належного їй домоволодіння, в якому в період сумісного проживання з відповідачем було зроблено ремонт.

Крім того, позивач за основним позовом ОСОБА_2 посилалася на те, що вона заперечувала проти пред'явленого ОСОБА_7 рахунку фактури Криворізької філії ДП «ДДПІ» Дніпроцивільпроект», вважаючи його неналежним доказом, оскільки цей рахунок пред'явлений на двох власників, тому він не підтверджує висновок суду та пояснення ОСОБА_8, що для перепланування будинку необхідно зробити істотні витрати. Також вказаний рахунок не містить повної інформації щодо конкретного розподілу домоволодіння, до нього не залучено кошторис, в якому конкретно відображаються види робіт та їх узгодження з розпоряджуючими органами.

Таким чином, на думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_8 з підстав необхідності значних витрат коштів для здійснення розподілу будинку, що робить проведення перебудування будинку для облаштування 2-х квартир економічно необгрунтованим порівняно з його вартістю, що ставить ОСОБА_7, як співвласника, у вкрай невигідне становище.

Однак, вартість переобладнання домоволодіння в 2 окремі квартири ніде не вказана і ніяким доказом не підтверджена, отже суд безпідставно дійшов висновку про велику вартість робіт по переобладнанню

Суд, вирішуючи спір по суті, не вирішив питання про земельну ділянку, належну ОСОБА_2 на праві власності, яка навіть не була предметом оцінки експертів, та предметом судового розгляду.

Судом, на думку ОСОБА_2, не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме отримані 14 серпня 2003 року гроші були сплачені відповідачем ОСОБА_7 на придбання гаражу, в той час, як апелянт ОСОБА_2 пояснила, що при нотаріальному посвідчені договору купівлі-продажу гаражу вона не заперечувала, щоб він був оформлений на ім'я ОСОБА_8, оскільки вони перебували в зареєстрованому шлюбі, тому гараж є спільною сумісною власністю подружжя у ОСОБА_2 належить 1/2 його частина. Купівля гаражу відбулася 18.08.2003 року за спільні кошти у сумі 5404,00 грн.

Судом першої інстанції не дано оцінки постанові про відмову у порушенні кримінальної справи, де зазначено, що в ході додаткової перевірки встановлено, що журнальний столик був придбаний 03.02.2001 року ОСОБА_2 за 1480 гривень до одруження з ОСОБА_8

Крім того, у звязку з протиправними діями ОСОБА_8 позивач ОСОБА_2 була позбавлена можливості проживати у будинку протягом двох років, тим самим була позбавлена можливості користуватися придбаним майном, пральна машина перебувала в особистому користуванні тільки ОСОБА_8 більше двох років, тому апелянт просила залишити її ОСОБА_8, який експлуатував її, і знає про її властивості.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач за основним позовом ОСОБА_2 та відповідач за соновним позовом ОСОБА_8 пе ребували у зареєстрованому шлюбі з 25.01.2002 року (т.1 а.с.9).

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 04.10.2010 року шлюб між сторонами було розірвано (т.1, а.с.10).

Згідно договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 13 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріа льного округу ОСОБА_16 за реєстровим № 1573, та державного акту про право власності на земельну ділянку від 01.06.2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 придбали домоволодіння в рівних частках по ? частині кожний, яке складається з житлового будинку А-1 житловою площею 24.50 кв.м., загальною площею 52,20 кв.м., шлакоблочного сараю Б, ого рожі 1,2, водоколонки 1, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, а також земельну ділянку площею 0,0491 га в рівних частках по ? частині кожний для обслуговування зазначеного домоволодіння, яка знаходиться за тією ж адресою.

За час проживання для поліпшення умов сторонами по справі було прибудовано мансарду розміром 7,70 м х 7,00 м, сіни розміром 2,50 м х 4,90 м та літню кух ню розміром 5,10 м х 8,45 м, які були зареєстровані у складі домоволодіння на підставі Рі шення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 18.10.2006 року №555 (т.1, а.с.11-21).

Відповідно до свідоцтва про право на спад щину від 11.06.2003 року, виданого П'ятою криворізькою державною нотаріальною конто рою за реєстровим №1-1004, після смерті батька відповідача за основним позовом ОСОБА_8 05.12.2001 року та матері відповідача за основним позовом ОСОБА_8 18.11.2002 року відповідач за основним позовом ОСОБА_8 у спадок отримав квартиру АДРЕСА_4

Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотарі усом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_19 за реєстровим №1- 110731 червня 2003 року, відповідач за основним позовом ОСОБА_8 продав належну йому квартиру за 18122 грн., які покупець був зобов'язаний перерахувати до 13 серпня 2003 року на банківський рахунок в Інгулецькій філії Центрально-Міського відділення «Промислово-Інвестиційного Банку».

Згідно довідки від 22.02.2012 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний Банк», на рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_8, 12 серпня 2003 року було за раховано 18122 грн., які останнім 14 серпня 2003 року були зняті з рахунку (т.1, а.с.34-36).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18.08.2003 року, посвідченого приват ним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_16, за реєстровим № 2583 відповідач за основним позовом ОСОБА_8 придбав гараж по АДРЕСА_1 гар. АДРЕСА_2 за 5404 грн.(т.1, а.с.22-26).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 посилалися на те, що у зв'язку з неприязними відносинами між ними та відповідачем за основним позовом ОСОБА_7, вони не мають змоги користуватися житловим будинком, який є спільною частковою власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_7, у зв'язку з чим, просили розділити його в натурі та вселити їх до спірного домоволодіння. Також позивачі за основним позовом зазначили, що спірний гараж є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_7, оскільки придбаний ними у період шлюбу. Крім того, просили поділити майно, будівельні матеріали та відшкодувати вартість пошкодженого письмового стола.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_7 посилався на те, що спільне проживання, володіння та користування сторін спірним домоволодінням є неможливим через неприязні відносини, а ро зробка необхідних проектів для здійснення розподілу будинку в натурі - це тільки початко вий етап для проведення розподілу будинку у відповідності до норм діючого законодавства, витрати передбачаються набагато більші, що є економічно невигідним та необгрунтова ним для обох співвласників по відношенню до вартості домоволодіння, у зв'язку з чим просив припинити право власності ОСОБА_2 на ? частину спірного домоволодіння з компенсацією його вартості. Також посилався на те, що спірний гараж придбаний ним за кошти, виручені від продажу спадкового майна, тому він є його особистою власністю. Крім того, просив розділити між ним та позивачем за основним позовом ОСОБА_2 спільне майно та будівельні матеріали.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про поділ спірного домоволодіння в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з відсутності такої технічної можливості та з того, що позивачами не надано висновку спеціалістів-електриків щодо можливого поділу спірного домоволодіння в натурі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. В разі ж недосягнення такої домовленості спір вирішується судом.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Як вбачається з матеріалів справи, домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності по ? частині кожному позивачу за основним позовом ОСОБА_2 та відповідачу за основним позовом ОСОБА_7, згідно договору купівлі-продажу від 13.06.2003 року, посвідченого посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріа льного округу ОСОБА_16 за реєстровим № 1573.

Згідно висновку №3776/3777/3778-12 комісійної судової будівельно- технічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04.03.2013 року встановлено, що вартість домоволодіння АДРЕСА_1 на момент розгляду справи складає 278078 грн.

Відповідно до висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 3776/3777/3778-12 від 04.03.2013 року було встановлено, що варіант розподілу житлового бу динку на дві ізольовані квартири згідно ідеальних часток (1/2 та 1/2 частки) та домоволодін ню в цілому (додаток № 1) можливий лише за умови об'єднання приміщення кухні і житло вої кімнати (приміщення 1-5) в єдину кухню-їдальню, але дана кухня повинна бути елект рифікована, так як при даному варіанті розподілу відсутній другий вихід із житлової кімнати у негазифіковане приміщення, інженерні мережі газозабезпечення повинні бути повністю демонтовані, кухня електрифікована (встановлено електропіч для приготування страв та електрокотел для підігріву води та забезпечення опалення кватири будинку). Для встанов лення даного обладнання необхідно отримати висновок спеціалістів електриків, щодо мо жливості встановлення даного інженерного обладнання в приміщенні квартири. Наданий варіант розподілу житлового будинку можливий лише в разі позитивного висновку спеціалістів-електриків. Дані спеціалісти в інституті відсутні.

Відповідно до висновку, для реалізації запропонованого варіанту розподілу НОМЕР_2, згід но до якого для розподілу житлового будинку необхідно влаштувати окремі системи опа лення, водопостачання, газопостачання та електропостачання, необхідно звернутись в від повідні організації, які мають ліцензії для розробки проектів систем газопостачання, елект ропостачання та водопостачання, та розробити дані проекти. По варіанту розподілу житло вого будинку необхідно зробити певні переобладнання, наведені у висновку.

У зв'язку з тим, що технічно неможливо надати варіант розподілу з виділенням кож ному із співвласників ізольованої житлової кімнати площею 15,0 кв.м та ізольованої кухні площею 7,0 кв.м, а даний варіант розподілу можливий лише в разі позитивного висновку спеціалістів-електриків та потребує витрачання значних коштів, на розгляд суду було запро поновано варіант користування житловим будинком, наближений до ідеальних часток.

Відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року, термін електроустановка визначений як комплекс взаємопов'язаних устат кувань і споруд, призначених для виробництва або перетворення,передачі, розподілу та споживання електричної енергії; технічні умови визначені, як документ, що видається спо живачу енергопостачальником і містить перелік технічних вимог, які необхідно виконати для приєднання електроустановок нового споживача до електромережі, реконструкції дію чих електроустановок споживача або зміни категорії надійності електропостачання спожи вача.

Пунктом 4 цих Правил установлено, що в договорі обов'язково зазначається вели чина потужності, яка визначається, виходячи з потужності наявних у споживача струмоп риймачів. При цьому загальна потужність не може бути вищою за потужність, передбачену технічними умовами чи технічними характеристиками електромережі споживача.

Тобто передумовою для укладання договору на користування електричною енергі єю є визначена потужність наявних у споживача струмоприймачів.

Згідно листа Криворізького міського відділення енергозбуту ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» від 15.04.2014 року, у разі надання необхідних документів та оплати послуг енергопостачальника стандартне приєднання співвласника 1\2 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2, до електромереж можливе у разі виділення їй в натурі частини домоволодіння. (т.3 а.с.1)

Виконкомом Саксаганської районної у місті ради на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.05.2014 року було надано відповідь про те, що до їх повноважень не входить надання рішень щодо узгодження варіанту розподілу спірного домоволодіння з посиланням на п.2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженим Постановою КМУ № 466 від 13.04.2011 року «Про деякі питання підготовчих і будівельних робіт», яким встановлено виключний перелік випадків, коли можуть виконуватися будівельні роботи, а саме: після отрмання замовником документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, та після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу за місцезнаходженням об'єктів будівництва та видачі замовнику інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за основним позовом ОСОБА_2 не надала доказів звернення до Державної архітектурно-будівельної інспекції або її територіального органу з повідомленням про початок виконання будівельних робіт по спірному домоволодінню та дозволу на виконання будівельних робіт.

Крім того, лист Криворізького міського відділення енергозбуту ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» від 15.04.2014 року містить роз'яснення порядку збільшення величини потужності для енергопостачання, однак, не вказує на можливість такого збільшення у спірному домоволодінні. (т.3 а.с.1)

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що поділ спірного домоволодіння в натурі є не можливим, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про поділ спірного домоволодіння в натурі.

У зв'язку з чим, доводи апеляційних скарг позивачів за основним позовом про те, що ОСОБА_2 при запропонованих висновками експертиз варіантах поділу спірного будинку погодилася взяти ту квартиру, в якій потрібно робити переобладнання та виконати усі умови електриків без стягнення з ОСОБА_8 грошей та компенсації, а також щодо можливості поділу спірного домоволодіння в натурі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів з вищенаведених підстав.

Також не беруться до уваги колегією суддів доводи апеляційних скарг позивачів за основним позовом щодо того, що судом не вирішено питання про земельну ділянку, належну ОСОБА_2 на праві власності, яка навіть не була предметом оцінки експертів, та предметом судового розгляду, оскільки судом першої інстанції було відмовлено позивачу за основним позовом ОСОБА_2 у поділі спірного домоволодіння в натурі, у зв'язку з чим обґрунтовано не було визначено порядок користування земельною ділянкою, оскільки завзначені вимоги є взаємопов'язаними.

Відмовляючи у задоволенні основного позову ОСОБА_2 про визнання спірного гаражу, розташованого за адресою:АДРЕСА_1 гараж АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю позивача за основним позовом ОСОБА_2 та відповідача за основним позовом ОСОБА_7 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_7 про визнання гаражу особистою власністю, суд першої інстанції виходив з того, що спірний гараж було придбано відповідачем за основним позовом ОСОБА_7 за власні кошти, отримані від продажу спадкового майна після смерті батьків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 24 КпШС України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.

У пунктах 23 та 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати об сяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання, а також роз'яснено, що не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте за час шлюбу, але за кошти, які нале жали одному з подружжя особисто.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право на спад щину від 11.06.2003 року, виданого П'ятою Криворізькою державною нотаріальною конто рою за реєстровим №1-1004, відповідач за основним позовом ОСОБА_8 після смерті батьків ОСОБА_8 та матері ОСОБА_8, успадкував квартиру АДРЕСА_4

Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотарі усом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_19 за реєстровим №у- 1107, 31 червня 2003 року відповідач за основним позовом ОСОБА_8 продав вищезазначену квартиру за 18122 грн., які покупець був зобов'язаний перерахувати до 13 серпня 2003 року на банківський рахунок в Інгулецькій філії Центрально-Міського відділення «Промислово-Інвестиційного Банку».

Згідно довідки від 22.02.2012 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний Банк», на рахунок, відкритий на ім'я відповідача за основним позовом ОСОБА_8, 12 серпня 2003 року було за раховано 18122 грн., які останнім були зняті з рахунку 14 серпня 2003 року (т.1, а.с.34-36).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18.08.2003 року, посвідченого приват ним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстровим № 2583, відповідач за основним позовом ОСОБА_8 придбав гараж по АДРЕСА_1 гар. АДРЕСА_2 за 5404 грн.(т.1, а.с.22-26).

Оскільки правовий режим майна, придбаного за час шлюбу, визначається за дже релами його придбання, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту придбання спірного гаражу відповідачем за основним позовом ОСОБА_8 за особисті кошти, отримані ним від продажу нерухомого майна, успадкованого після смерті батьків.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний гараж придбаний за особисті кошти відповідачем за основним позовом ОСОБА_7 і є його особистою приватною власністю.

У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги позивача за основним позовом ОСОБА_2 щодо того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме отримані 14 серпня 2003 року гроші були сплачені відповідачем за основним позовом ОСОБА_7 на придбання гаражу, не беруться до уваги колегією суддів з вищенаведених підстав.

Розподіляючи між сторонами у справі спірне майно, набуте під час шлюбу, суд першої інстанції виходив з доцільності визначення саме такого порядку користування ними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоло віка є рівними.

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розір вання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69- 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перебування у шлюбі позивачем за основним позовом ОСОБА_2 та відповідачем за основним позовом ОСОБА_7 було придбано наступне майно: пральна машина «Hotpoint friston», вартістю 3049,00 грн., кондиціонер «Мидея-12», ва ртістю 3200 грн., кухня «Радмила», вартістю 2985 грн., телевізор «SONY», вартістю 2800 грн., будівельні матеріали: панель стінова шовк в кількості 105 шт., вартістю 3094, 35 грн., J- профіль в кількості 40 шт., вартістю 125,60 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x50x4000 в кількості 4 шт., вартістю 62,40 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x120x4500 в кількості 7 шт., вартістю 294,98 грн., перелік та вартість яких погоджено між сторонами у справі.

Враховуючи те, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоло віка є рівними, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність виділення у власність позивачу за основаним позовом ОСОБА_2 - панель стінову шовк в кількості 52, 5 шт. варті стю 1547,18 грн., J- профіль в кількості 20 шт. вартістю 412,80 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x50x4000 в кількості 2 шт. вартістю 31,20 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x120x4500 в кількості 3,5 шт. вартістю 147,49 грн., всього вартістю 2138,67 грн.; та відповідачу за основним позовом ОСОБА_7 - кондиціонер «Мидея-12», вартістю 3200,00 грн. та кухню «Радмила» вартістю 2985,00 грн., всього вартістю 6185,00 грн., па нель стінову шовк в кількості 52,5 шт., вартістю 1547,18 грн., І- профіль в кілько сті 20 шт., вартістю 412,80 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x50x4000 в кі лькості 2 шт., вартістю 31,20 грн., пиломатеріал хвойний обрізний 50x120x4500 в кількості 3,5 шт., вартістю 147,49 грн., всього вартістю 2138,67 грн.; ОСОБА_2 - пральну машину, вартістю 3049,00 грн., рідкокристалічний телевізор «Соні», вартістю 2800,00 грн., всього вартістю 5849,00 грн.

При цьому суд правильно стягнув з відповідача за основним позовом ОСОБА_7 на користь позивача за основним позовом ОСОБА_2 компенсацію різниці вартості спірного спільного майна у сумі 336 грн.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача за основним позовом ОСОБА_2 щодо неправильного розподілу майна, придбаного сторонами у період шлюбу.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_7 в частині припинення права власності ОСОБА_2 на 1\2 частину спірного домоволодіння та стягуючи компенсацію вартості вказаної частини майна, суд першої інстанції виходив з того, що у разі отримання ОСОБА_2 компе нсації за належну їй частку у спільному майні у розмірі 139 039 грн., остання матиме змогу здійснити купівлю окремого власного житла, тому таке припинен ня права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника чи членам його сім'ї.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З аналізу зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якої з передбачених статтею 365 ЦК України підстави, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Матеріалами справи встановлено, що частки у спільному майні позивача за основним позовом ОСОБА_2 та відповідача за основним позовом ОСОБА_7 є рівними та таке припинення права власності завдасть істотної шкоди інтересам позивача за основним позовом ОСОБА_2, члену її сім'ї - позивачу за основним позовом ОСОБА_4 та її малолітньому сину ОСОБА_6, оскільки будь-якого іншого житла вони не мають.

У зв'язку з чим, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції щодо припинення її права власності на 1\2 чпастину спірного домоволодіння за умови сплати її компенсації, не порушить її права та не завдасть істотної шкоди, є помилковим.

За таких обставин, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 про припинення права власності позивача за основним позовом ОСОБА_2 на ? частину спірного домоволодіння.

У відповідності до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про заборону у вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 3 ст.47 Конституції України, ч. 4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше, як на підставі і в порядку, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири).

Матеріалами справи встановлено, що позивачу за основним позовом ОСОБА_2 належить право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 її донька, позивач за основним позовом ОСОБА_4 набула права користування спірним домоволодінням як член сім'ї співвласника - позивача за основним позовом ОСОБА_2

Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.03.2011 року Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, бу ло встановлено, що позивачами за основним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 було зламано вхідний замок, оскільки останні не змогли потрапити до будинку, в якому мешкали, через конфлікт, який виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з приводу розподілу спільного майна.

Відповідно до висновку за перевіркою по матеріалу від 21.11.2011 року № 2883 Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було встановлено факт наявності конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з приводу корис тування спільним будинком.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для вселення позивачів за основним позовом до спірного житлового будинку є помилковим, оскільки відповідач за основним позовом ОСОБА_7 перешкоджає позивачам за основним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у корситуванні спірним домоволодінням.

У зв'язку з чим, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення цих позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача за основним позовом ОСОБА_7 на її користь вартості пошкодженого письмового стола, суд пешої інстанції виходив з того, що позивачем за основним позовом не надано доказів того, що саме вона придбала зазначений стіл.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішення ми, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об сязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів в їх сукупності.

Відповідно до положень статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 09.02.2012 року було встановлено, що письмовий столик був придбаний 03.02.2001 року позивачем за основним позовом ОСОБА_2 за 1480 гривень до уклаленння шлюбу з відповідачем за основним позовом ОСОБА_8

У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача за основним позовом ОСОБА_7 на користь позивача за основним позовом ОСОБА_2 вартості пошкодженого письмового столу у сумі 1480 грн.

Тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Частинами 1,5 статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача за основним позовом ОСОБА_7 на користь позивача за основним позовом ОСОБА_2 судовий збір у сумі 243,60 грн. та з відповідача за основним позовом ОСОБА_7 - на користь позивача за основним позовом ОСОБА_4 судовий збір у сумі 121,80 грн.

За таких обставни, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивачів за основним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про вселення і відшкодування матеріальної шкоди та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_2 у спільному частковому майні на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_7 права власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, про задоволення позову ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про вселення та відшкодування матеріальної шкоди та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_2 у спільному частковому майні на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_7 права власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_6 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 30 січня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4, яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_6 та ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про вселення і відшкодування матеріальної шкоди та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_2 у спільному частковому майні на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_7 права власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_4, яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_6 та ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про вселення та відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Вселити ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у будинок АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 1480 грн. матеріальної шкоди за пошкоджений журнальний столик.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_2 у спільному частковому майні на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_7 права власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 243,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 121,80 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: