Постанова № 39357339, 27.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2014 року № 826/4818/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Огурцова О.П., судді Кузьменко В.А., Погрібніченко І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд"до проДержавної служби України з питань протидії ВІЛ-Інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань скасування наказу № 18 від 26.03.2014, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3, 4 розпорядження № 2 від 24.04.2014 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби України з питань протидії ВІЛ-Інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань про скасування наказу № 18 від 26.03.2014, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2014 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

13.05.2014 позивачем через канцелярію суду було подано заяву про збільшення позовних вимог. Зазначені уточнення прийняті судом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за відсутності на те правових підстав було залишено без розгляду заяву позивача від 10.12.2013 про видачу копії ліцензії № 611999 від 22.01.2011 та відмовлено у видачі копії ліцензії за результатами розгляду аналогічних заяв від 13.01.2014 та від 08.04.2014. Також позивач посилався на те, що відповідачем з перевищенням наданим йому повноважень призначено та видано наказ на проведення та проведено перевірку дотримання ліцензійних умов позивачем незважаючи на те, що відповідна ліцензія була видана не ним, а Міністерством охорони здоров'я України, яке і повинно здійснювати контроль за додержанням ліцензійних умов за виданою ним ліцензією.

Водночас позивач посилався на те, що копія ліцензії на структурний підрозділ "ПЛР лабораторія" за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 52 не було отримано, до складу приміщень за якими проводиться діяльність не було враховано орендованого комплексу будівель загальною площею 979,30 м2 через неправомірну відмову відповідача видати за заявами позивача копії ліцензії № 611999. Крім того, позивач посилався на те, що вимога викладена в пункті 4 розпорядження № 2 від 24.04.2014 є грубим порушенням вимог чинного законодавства та винесена з явним перевищенням відповідачем наданих йому повноважень.

Представник позивача у судових засіданнях підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання 19.05.2014 представник відповідача не прибув, 28.04.2014 та 16.05.2014 були подані клопотання про відкладення розгляду справи, в яких викладено прохання відкласти розгляду справи у зв'язку з необхідністю часу для опрацювання надісланих судових матеріалів.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

26.05.2014 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов в яких він просив відмовити у задоволення позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що приймаючи рішення про залишення поданих позивачем заяв про видачу копії ліцензії без розгляду та відмовляючи в їх задоволенні він дія у спосіб та в порядку визначені чинним законодавством, оскільки заявник згідно з поданими документами не відповідав ліцензійним умовам. Також відповідач зазначив про те, що кріосховище є виробничим структурним підрозділом, а кабінет медичного персоналу - функціональним структурним підрозділом, а не філіями або відокремленими підрозділами.

Крім того відповідач посилався на те, що висновки викладені в акті не породжують обов'язкових юридичних наслідків, а отже не можуть бути предметом спору. Водночас відповідач зазначив про те, що розпорядження № 2 від 24.04.2014 було складено з дотримання вимог чинного законодавства у зв'язку з встановленням факту допущення позивачем порушень вимог чинного законодавства та Ліцензійних вимог.

Підчас судового розгляду справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

12.09.2012 Державною службою України з питань протидії ВІЛ-Інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань на підставі рішення № 79 від 12.09.2012 видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" ліцензію серії АВ № 611999 строком дії з 22.11.2011 на "Діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України (діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини)".

11.12.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" подано до Державною службою України з питань протидії ВІЛ-Інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань заяву про видачу копії ліцензії, в якій викладено прохання видати копію ліцензії у зв'язку зі створенням нового відокремленого підрозділу, філії, а саме, Кріосховища та Кабінету медичного персоналу за адресою: м. Київ, провул. Лісозахисний, 5.

Листом № 22.4/4518/Хн від 20.12.2013 Державною службою України з питань протидії ВІЛ-Інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань було повідомлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" про те, що за результатами розгляду заяви поданої 11.12.2013 та документів доданих до неї прийнято рішення про залишення відповідної заяви без розгляду (протокол № 16 від 19.12.2013) з огляду на наступне: "Інформація, яка зазначена у Відомостях суб'єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, наявність нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівнів, необхідних для провадження господарської діяльності Банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини від 10 грудня 2013 року не відповідає Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності банків пуповидної крові, інших тканин і клітин людини, що затверджені наказом МОЗ України від 19.04.2012 № 251 в частині діяльності Банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини.".

14.01.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" подано до Державною службою України з питань протидії ВІЛ-Інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань заяву про видачу копії ліцензії, в якій викладено прохання видати копію ліцензії у зв'язку зі створенням нового відокремленого підрозділу, філії, а саме, Кріосховища Банку пуповинної крові, інших тканин і клітин людини ТОВ "Медичний центр "Гемафонд" за адресою: м. Київ, провул. Лісозахисний,5.

Листом № 22.4/311/Ал від 27.01.2014 Державною службою України з питань протидії ВІЛ-Інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань було повідомлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" про те, що за результатами розгляду заяви поданої 14.01.2014 та документів доданих до неї прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії (протокол № 1 від 24.01.2014) з огляду на наступне: "Відомості суб'єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, наявність нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівнів, необхідних для провадження господарської діяльності Банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини від 13 грудня 2013 року не відповідають вимогам, що передбачені розділом II Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини та затверджені наказом МОЗ України від 19.04.2012 №251."

04.04.2014 Державною службою України з питань протидії ВІЛ-Інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань складно повідомлення № 22.4/1067/Ал, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" повідомлено про те, що відповідно до наказу № 18 від 26.03.2014 "Про затвердження плану перевірок додержання суб'єктами господарювання Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності на ІІ квартал 2014 року" заплановано проведення в період з 17.04.2014 по 19.04.2014 перевірки в частині дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності: банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини; з пробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд".

08.04.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" подано до Державною службою України з питань протидії ВІЛ-Інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань заяву про видачу копії ліцензії, в якій викладено прохання видати копію ліцензії у зв'язку зі створенням нових відокремлених підрозділів, а саме: Кріосховища Банку пуповинної крові, інших тканин і клітин людини ТОВ "Медичний центр "Гемафонд", Адміністрації Банку пуповинної крові, інших тканин і клітин людини ТОВ "Медичний центр "Гемафонд" за адресою: м. Київ, провул. Лісозахисний,5 та Клініко - даігностичної лабораторії (ПЛР - лабораторії) Медичного центра ТОВ "Медичний центр "Гемафонд".

В період з 17.04.2014 по 18.04.2014 на підставі наказу № 25 від 14.04.2014 Державною службою України з питань протидії ВІЛ-Інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань проведено планову перевірку додержання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини суб'єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" за результатами якої складено акт від 18.04.2014.

Зазначеним актом встановлено, зокрема, наступні порушення:

- статті 14 Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» а саме: "Суб'єкт господарювання здійснює діяльність за адресою м. Київ бульвар І. Лепсе, 65 згідно копії ліцензії від 12 вересня 2012 року серія АВ № 611999. Структурний підрозділ «ПЛР лабораторія» знаходиться за адресою м. Київ вул. Петропавлівська 52, що засвідчується договором суборенди приміщень та обладнання від 20 травня 2012 року на який не було отримано копії ліцензії.";

- пункту 2.2 розділу ІІ Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 251 від 10.04.2012 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 660/20973, а саме : "Площа приміщень за якими провадиться діяльність становить 55,75 кв. м."

- пункту 4.2 розділу IV Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 251 від 10.04.2012 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 660/20973, а саме : "Суб'єктом господарської діяльності не здійснюється клінічне застосування продуктів та/або препаратів пуповинної крові, інших тканин і клітин людини."

23.04.2014 Міністерством охорони здоров'я України видано наказ № 277 "Про ліцензування медичної практики" пунктом 8 якого анульовано ліцензію Міністерства охорони здоров'я України на провадження господарської діяльності з медичної практики видану Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" 15.08.2013 серії АЕ №281192 на підставі акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України та акта про виявлення недостовірних даних у документах поданих, поданих ліцензіатом для одержання ліцензії.

24.04.2014 на підстав акта перевірки від 18.04.2014 Державною службою України з питань протидії ВІЛ-Інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань видано розпорядження № 2 про усунення порушень Ліцензійних умов, виявлених під час планової перевірки, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" усунути, зокрема, наступні порушення:

- пункт 1 : "Суб'єктом господарювання, здійснюється діяльність за адресою м. Київ, бульвар І. Лепсе, 65 згідно копії ліцензії від 12 вересня 2012 року серія АВ № 611999. Структурний підрозділ «ПЛР лабораторія» знаходиться за адресою м. Київ вул. Петропавлівська 52, що засвідчується договором суборенди приміщень та обладнання від 20 травня 2012 року на який не отримано копії ліцензії, що є порушенням статті 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (від 01.06.2000 № 1775-ІІІ.)";

- пункт 3 : "Площа приміщень за якими провадиться діяльність становить 55,75 кв. м., що є порушенням пункту 2.2 розділу II Ліцензійних умов затверджених наказом МОЗ України № 251 від 10 квітня 2012 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 660/20973.";

- пункт 4 : "Суб'єктом господарської діяльності не здійснюється клінічне застосування продуктів та/або препаратів пуповинної крові, інших тканин і клітин людини, що є порушенням пункту 4.2 розділу IV Ліцензійних умов, затверджених наказом МОЗ України № 251 від 10 квітня 2012 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №660/20973."

Листом № 22.4/1286/Єн від 25.04.2014 Державною службою України з питань протидії ВІЛ-Інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань було повідомлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гемафонд" про те, що за результатами розгляду заяви поданої 08.04.2014 та документів доданих до неї прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії (протокол № 6 від 23.04.2014) з огляду на наступне: "Інформація, яка зазначена у Відомостях суб'єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, наявність нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівнів, необхідних для провадження господарської діяльності Банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини від 08 квітня 2014 року не відповідає пункту 2.2 розділу II Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини, що затверджені наказом МОЗ України від 19.04.2012 № 251 в частині розміру загальної площі приміщень.".

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами сьомою та дев'ятою статті 14 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що засвідчена органом ліцензування копія ліцензії видається ліцензіату - юридичній особі на кожну філію, інший відокремлений підрозділ, де відповідний ліцензіат буде провадити зазначений у ліцензії вид господарської діяльності, та підтверджує право ліцензіата на таку діяльність, а ліцензіату - фізичній особі - підприємцю на кожне місце провадження господарської діяльності. Копія ліцензії видається у порядку, визначеному цією статтею та статтями 10 і 11 цього Закону. У разі створення ліцензіатом - юридичною особою нової філії, іншого відокремленого підрозділу, де буде ним провадитися зазначений у ліцензії вид господарської діяльності, а для фізичної особи - підприємця - нового місця провадження господарської діяльності, такий ліцензіат повинен подати до органу ліцензування заяву встановленого зразка про видачу копії ліцензії, а також документи відповідно до статті 10 цього Закону.

Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої та шостої статті 10 зазначеного Закону у заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані: відомості про суб'єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дані паспорта громадянина України (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи; вид господарської діяльності вказаний згідно з частиною третьою статті 9 цього Закону (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію. Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому Законі, крім документів, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Пунктом 22 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 756 від 04.07.2001 встановлено, що документи, які додаються до заяви про видачу ліцензії для виду господарської діяльності: "Діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим МОЗ (діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини)" є наступні: засвідчена в установленому порядку копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, видана за місцем провадження діяльності, про відповідність наявних приміщень вимогам санітарних норм і правил щодо провадження діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини, відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання (за формою, встановленою ліцензійними умовами) про: стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності; наявність нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, необхідних для провадження відповідного виду господарської діяльності; наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня, необхідного для провадження відповідного виду господарської діяльності.

Таким чином, у разі створення ліцензіатом - юридичною особою нової філії, іншого відокремленого підрозділу, де буде ним провадитися зазначений у ліцензії вид господарської діяльності ліцензіат повинен подати до органу ліцензування заяву встановленого зразка про видачу копії ліцензії, а також документи перелік яких визначений в статті 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 756 від 04.07.2001, зокрема, до заяви про видачу копії ліцензії для виду господарської діяльності: "Діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим МОЗ (діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини)" має бути додано відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання (за формою, встановленою ліцензійними умовами) про: стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності; наявність нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, необхідних для провадження відповідного виду господарської діяльності; наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня, необхідного для провадження відповідного виду господарської діяльності.

Пунктом 2.2 розділу ІІ Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини затверджених наказом Міністерство охорони здоров'я України № 251 від 10.04.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 660/20973 встановлено, що банк пуповинної крові, інших тканин і клітин людини може провадити свою діяльність при отриманні суб'єктом господарювання, який його створив, відповідної ліцензії, виданої Органом ліцензування, та за наявності: власних або орендованих приміщень загальною площею не менше ніж 500 м 2, які відповідають установленим санітарним, епідеміологічним та гігієнічним нормам і правилам. Приміщення мають забезпечувати розміщення всіх необхідних підрозділів Банку пуповинної крові, інших тканин і клітин, зокрема кріосховища, резервного сховища з рідким азотом (ємністю не менше ніж одна тонна), лабораторних та допоміжних підрозділів; ПЛР-лабораторії у структурі Банку пуповинної крові, інших тканин і клітин людини, створеної та оснащеної згідно з установленими санітарними, епідеміологічними та гігієнічними нормами і правилами для лабораторій, яка діє на підставі відповідної ліцензії Міністерства охорони здоров'я України на медичну практику; приладів, обладнання, оснащення згідно з відповідним табелем оснащення Банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини. При цьому засоби вимірювальної техніки повинні бути метрологічно повірені, а обладнання й устаткування - зареєстровані в Україні; штатних працівників, які відповідають освітнім та кваліфікаційним вимогам, визначеним розділом III цих Ліцензійних умов.

Отже, банк пуповинної крові, інших тканин і клітин людини може провадити свою діяльність, зокрема, за умови наявності власних або орендованих приміщень загальною площею не менше ніж 500 м 2, які відповідають установленим санітарним, епідеміологічним та гігієнічним нормам і правилам.

Частинами восьмою, дев'ятою та десятою статті 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо: заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень; документи оформленні з порушенням вимог цієї статті; немає в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців відомостей про заявника або наявні відомості про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи - підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) чи про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця). Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії. Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами першою, другою, третьою та п'ятою статті 11 зазначеного Закону орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є: недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Отже, заява про видачу копії ліцензії може бути залишена без розгляду з підстав визначених частиною восьмою статті 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, та заявнику може бути відмовлено у видачі ліцензії за наявності підстав передбачених частиною третьою статті 11 зазначеного Закону, зокрема, у випадку невідповідності заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

Позивачем до заяв про видачу копії ліцензії від 10.12.2013, поданої 11.12.2013 та від 13.01.2014, поданої 14.01.2014 було додано відомості суб'єкта господарювання про стан матеріально - технічної бази, наявність нормативно - правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівнів, необхідних для провадження господарської діяльності Банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини в яких зазначена площа власних або орендованих приміщень є меншою ніж 500 м 2.

До заяви про видачу копії ліцензії від 08.04.2014 було додано відомості суб'єкта господарювання про стан матеріально - технічної бази, наявність нормативно - правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівнів, необхідних для провадження господарської діяльності Банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини в яких позивачем було зазначено про те, що загальна площа складає 682,06м2, водночас за результатами арифметичного підрахунку площ всіх приміщень вказаних в зазначених відомостях судом встановлено, що їх загальна площе складає 329,37 м2.

Таким чином з доданих позивачем до заяв про видачу копії ліцензії від 10.12.2013, поданої 11.12.2013 та від 13.01.2014, поданої 14.01.2014 та від 08.04.2014 відомостей суб'єкта господарювання про стан матеріально - технічної бази, наявність нормативно - правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівнів, необхідних для провадження господарської діяльності Банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини вбачається, що позивач не відповідає Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини затверджених наказом Міністерство охорони здоров'я України № 251 від 10.04.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 660/20973.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для відмови позивачу видачі копії ліцензії за заявами про видачу копії ліцензії від 10.12.2013, поданої 11.12.2013 та від 13.01.2014, поданої 14.01.2014 та від 08.04.2014.

Щодо оскарження позивачем дій відповідача щодо прийняття рішення про залишення без розгляду заяви про видачу копії ліцензії № 611999 від 22.11.2011 прийнятого за результатами розгляду заяви від 10.12.2013, щодо видання наказу № 18 від 26.03.2014 та щодо складання акту перевірки від 18.04.2014.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та не заперечується сторонами після залишення без розгляду заяви позивача від 10.12.2013 про видачу копії ліцензії №611999 від 22.11.2011 позивач скористався наданим йому правом звернутись до відповідача повторно з відповідною заявою за результатами розгляду якої було прийнято рішення про відмову у видачі копії ліцензії, правові підстави для прийняття якого, як було встановлено судом, у відповідача, були наявні.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач після залишення його заяви від 10.12.2013 без розгляду скористався наданим йому правом та повторно подав відповідну заяву за результатами якої було прийнято відповідне рішення, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо прийняття рішення про залишення без розгляду заяви позивача від 10.12.2013 на даний момент не є юридично значимими для позивача та не можуть мати впливу на його права та обов'язки.

Діяльність уповноважених осіб відповідача з видання наказу № 18 від 26.03.2014 "Про затвердження плану перевірок додержання суб'єктами господарювання Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності на ІІ квартал 2014 року" є лише службовою діяльністю відповідних посадових осіб на виконання покладених на них повноважень щодо складання процесуального документу та само по собі не породжують для позивача настання певних правових наслідків.

Оскаржуючи дії відповідача щодо складання акту перевірки від 18.04.2014 в певних частинах відповідач фактично оскаржує відповідний акт, у той час, як акт перевірки є лише носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом відповідного рішенням в порядку встановленому чинним законодавством, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Крім того Верховним Судом України в постанові № 21-237а13 від 10.09.2013 зазначено наступне: "... акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта."

Таким чином, дії відповідача щодо прийняття рішення про залишення без розгляду заяви про видачу копії ліцензії № 611999 від 22.11.2011 прийнятого за результатами розгляду заяви від 10.12.2013, щодо видання наказу № 18 від 26.03.2014 та щодо складання акту перевірки від 18.04.2014 не є юридично значеним для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки дії відповідача щодо прийняття рішення про залишення без розгляду заяви про видачу копії ліцензії № 611999 від 22.11.2011 прийнятого за результатами розгляду заяви від 10.12.2013, щодо видання наказу № 18 від 26.03.2014 та щодо складання акту перевірки від 18.04.2014 самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання зазначених дій неправомірними, а отже позовні вимоги щодо визнання вказаних дій відповідача протиправними є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги щодо частково скасування наказу № 18 від 26.03.2014 суд звертає увагу на те, що станом на момент розгляду справи перевірку, призначену вказаним наказом, вже проведено та за її наслідками складено відповідний акт про результати такої перевірки.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 2-зп від 23.06.1997 в справі № 3/35-313 вказано, що "…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію."

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2008 від 22.04.2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, оскаржуваний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, при цьому за результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, відповідачем складено акт перевірки від 18.04.2014.

Отже, враховуючи, що відповідачем фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про скасування наказу № 18 від 26.03.2014 не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки вказаний наказ не є юридично значимими для позивача з огляду на те, що після проведення на його підставі перевірки позивача вичерпав свою дію відносно позивача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо часткового скасування наказу № 18 від 26.03.2014 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Частиною сьомою статті 7 зазначеного Закону встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Відповідно до частини дев'ятої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником. Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).

Відповідачем за результатами проведеної перевірки позивача встановлено порушення останнім, зокрема, статті 14 Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", яке полягає в здійсненні діяльності структурним підрозділом "ПЛР лабораторія" за адресою м. Київ вул. Петропавлівська 52, без отримання відповідної копії ліцензії та пункту 4.2 розділу IV Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 251 від 10.04.2012 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 660/20973, нездійснення діяльності з клінічного застосування продуктів та/або препаратів пуповинної крові, інших тканин і клітин людини.

Позивачем наявність відповідних фактів не заперечується.

Посилання позивача на факт того, що діяльність структурним підрозділом "ПЛР лабораторія" за адресою м. Київ вул. Петропавлівська 52, здійснюється без отримання відповідної копії ліцензії, оскільки відповідачем було неправомірно відмовлено у її видачі, не приймаються суд до уваги, оскільки судом було встановлено факт наявності у відповідача правових підстав для відмови у видачі копії ліцензії за результатами розгляду відповідних заяв позивача.

Необґрунтованість посилань позивача на те, що він не зобов'язаний та не має повноважень на здійснення діяльності з клінічного застосування продуктів та/або препаратів пуповинної крові, інших тканин і клітин людини зумовлюється тим, що пунктом 4.2 розділу IV Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 251 від 10.04.2012 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 660/20973, яким встановлено спеціальні вимоги до ліцензіата, визначено, що ліцензіат повинен здійснювати клінічне застосування продуктів та/або препаратів пуповинної крові, інших тканин і клітин людини на підставі апробованих форм і методів (нормативів, клінічних протоколів, методичних рекомендацій, патентів тощо) з урахуванням вимог статей 42 - 44 Основ законодавства України про охорону здоров'я.

Крім того актом від 18.04.2014 встановлено, факт порушення позивачем - пункту 2.2 розділу ІІ Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 251 від 10.04.2012 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 660/20973, а саме, факт того, що площа приміщень за якими провадиться діяльність становить 55,75 кв. м.

Позивач посилаючись не необґрунтованість встановлення вказаного порушення посилається на те, що у нього відповідного до договорів оренди в оренді перебуває 979,30м2, водночас при цьому позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту того, що відповідні приміщення відповідають установленим санітарним, епідеміологічним та гігієнічним нормам і правилам та забезпечують розміщення всіх необхідних підрозділів Банку пуповинної крові, інших тканин і клітин, зокрема кріосховища, резервного сховища з рідким азотом (ємністю не менше ніж одна тонна), лабораторних та допоміжних підрозділів, як і не зазначено про неможливість надання відповідних доказів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином у суду відсутні докази на підтвердження факту належного виконання позивачем пункту 2.2 розділу ІІ Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 251 від 10.04.2012 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 660/20973.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування пунктів 1, 3 та 4 розпорядження відповідача № 2 від 24.04.2014.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді В.А. Кузьменко

Погрібніченко І.М.