Постанова № 39357290, 30.05.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1746/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріОлійник І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промлит-1" до Красилівської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красилівської об»єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 09.04.2014 року №0001172201, яким збільшена сума грошового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 833227,0 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 208306,75 грн.

На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки базується на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з придбання у 2013 році товару від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», які фактично не здійснювались.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необхідні для формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, а висновки щодо відсутності реального виконання господарського договору, укладеного з зазначеним господарюючим суб"єктом, суперечать вимогам законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини, на які посилаються у позовній заяві, просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірне податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0001172201 законним, оскільки порушення позивачем п. п. 198.2 і 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за червень-вересень 2013 року на загальну суму 833227,0 грн. за рахунок безпідставного віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість в зазначеній сумі по операціях з придбання від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» товарно-матеріальних цінностей, які фактично не здійснювались та не підтверджені документально, встановлене під час перевірки позивача та зафіксоване в акті перевірки №310/22/38418053 від 20.03.2014 року.

На думку представника відповідача, про відсутність реальних наслідків господарських операції з поставки товару від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» відповідно до договору поставки №01/5-12 від 03.05.2013 року свідчать: відсутність у видаткових накладних на передачу товару відомостей про особу, яка отримала цей товар від імені позивача, та записів про видачу довіреностей на його отримання; товарно-транспортні накладні, якими оформлене перевезення товару від постачальника, містять недостовірні дані щодо номерів транспортних засобів та осіб водіїв; відсутність документів, що підтверджують якість поставленого товару, та розбіжності у податковій звітності з ПДВ позивача і ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» за відповідні звітні періоди.

Крім того, вказує, що відсутність фактичного здійснення господарських операції з поставки товарів, оформлених накладними та товарно-транспортними накладними, підписаними позивачем та ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», підтверджується також актом про неможливість проведення зустрічної перевірки зазначеного контрагента №1206/26-55-22-07/38604877 від 19.09.2013 року, складеним ДПІ у Печерському районі м.Києва, а повідомленням УДАІ УМВС України в Хмельницькій області від 06.03.2014 року відсутність в автоматизованій системі фіксації і розпізнавання транспортних засобів «Відеоконтроль рубіж» транспортного засобу з номерним знаком ВС 4672 АА та відповіддю УДАІ УМВС України в Львівській області від 17.01.2014 року, відповідно до якої автомобіль ДАФ д/н 4672 АА не зареєстрований.

Заслухавши представників сторін і свідка, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Промлит-1" 27.03.2013 року зареєстроване Красилівською райдержадміністрацією. З 29.03.013 року року перебуває на обліку як платник податків в Красилівській ОДПІ.

Основним видом діяльності позивача є лиття чавуну.

В лютому-березні 2014 року на підставі пп.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідно до направлення №20 від 20.02.2014 року та наказу №187 від 17.02.2014 року працівниками Красилівської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2013 року по 30.09.2013 року, результати якої оформлені актом №310 від 20.03.2014 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0001172201, яким збільшена сума грошового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 833227,0 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 208306,75 грн., яке позивач оскаржив до суду.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки №310 від 20.03.2014 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.2 і п.198.6 ст.198 ПК України та заниження суми податку на додану вартість за червень-вересень 2013 року на загальну суму 833227,0 грн. у зв»язку з віднесенням до податкового кредиту ПДВ по операціях з від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» придбання товарів і послуг з їх перевезення, які фактично не здійснювались.

Суд встановив, що відповідно до договору поставки №01/5-12 від 03.05.2013 року ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» зобов»язалось поставити позивачу плитку чавунну та трубу чавунну на умовах та в терміни, передбачені договором (п.1.1 договору). Пунктом 5.2 договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару на підставі накладної.

З метою забезпечення доставки зазначеного товару позивач 03.05.2013 року заключив з ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» договір №01/5-13 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, яким передбачений обов»язок зазначеного товариства щодо перевезення придбаного позивачем товару з місця його навантаження до пункту призначення (п.1.1 і п.1.2 договору). Відповідно до п. 3.7 договору №01/5-13 послуги по даному договору вважаються наданими належним чином при умові, що вантаж доставлений перевізником до пункту призначення в кількості та стані, в якому він був прийнятий для перевезення.

На виконання договору поставки №01/5-12 від 03.05.2013 року ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» протягом червня-вересня 2013 року автомобільним транспортом здійснювало поставку позивачу плитки чавунної, феросиліцію ФС 45 і феромарганцю ФМ78.

На кожну партію поставленого товару позивач отримав від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» видаткову накладну, товарно-транспортну накладну та податкову накладну.

Перевезення товару, придбаного відповідно до договору поставки №01/5-12 від 03.05.2013 року, від місця зберігання до місця поставки (склад позивача в м.Красилові в орендованому приміщенні) за рахунок позивача здійснювало ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» автомобільним транспортом. Надання послуг з перевезення товару, крім товарно-транспортних накладних, виписаних на кожну поставку товару, підтверджується щомісячними актами здачі-прийняття транспортно-експедиційних послуг, підписаними представниками позивача та ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», податковими накладними та листом ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» №26/05-1 від 26.05.2014 року.

Після отримання та оприбуткування товару позивач оплатив його вартість та вартість послуг ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» з перевезення цього товару в повному обсязі.

Оприбуткування позивачем придбаного від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» товару, його оплата та використання для виробництва готової прдукції підтверджуються виписками з банківського рахунку позивача, Книгою складського обліку за 2013 рік, Книгою оборотних відомостей по товарно-матеріальних рахунках 201, 203, 281 і 209, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 «Розрахунки з постачальниками» та по рахунку 201 «Запаси», щомісячними актами на списання матеріалів, щомісячними відомостями про залишки матеріалів на початок місяця, відомостями по рахунку №16 «Реалізація готової продукції».

Придбані у ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» плитку чавуну, феросиліцій ФС 45 і феромарганець ФМ78 позивач використав у власній господарській діяльності для виготовлення на замовлення ТОВ «ТД «Енергетичне машинобудівництво» гальмівних колодок типу «С» відповідно до укладеного договору №03/04-01 від 03.04.2013 року. Перевіркою не встановлено порушення податкового законодавства в частині формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ про операціях з продажу гальмівних колодок типу «С», виготовлених з використанням придбаних від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» плитки чавунної, феросиліцію ФС 45 і феромарганцю ФМ78.

Отримавши від постачальника товару (ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг») податкові накладні та оплативши плитку чавунну, феросиліцій ФС 45, феромарганець ФМ78 і послуги з їх доставки, позивач відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні цих товарів та послуг.

Позивач та його контрагент ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» відобразили операції з поставки товару та послуг у бухгалтерському та податковому обліку. Зазначене підтверджується наданим представником відповідача витягом з Автоматизованої системи співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту та не заперечується відповідачем.

За змістом підпункту «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.1 ст.200 ПК України, яким встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду, у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг), зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (якщо така реєстрація є обов»язковою).

Суд встановив, що отримані позивачем від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» податкові накладні на поставку товару та послуг з перевезення оформлені з дотриманням п.201.1 ст.200 ПК України, їх реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних е необов»язковою. Зазначені накладні відображені позивачем та його контрагентом в реєстрі отриманих податкових накладних покупця та, відповідно, у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних постачальника.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом докази підтверджують, що господарські операції з придбання від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» плитки чавунної, феросиліцію ФС 45, феромарганцю ФМ78 і послуг з їх доставки спричинили зміни в структурі активів та зобов»язань позивача.

Факт поставки товару та послуг з його транспортування від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», їх оплати, сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару і послуг та використання позивачем зазначеного товару в господарській діяльності і отримання прибутку підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

При цьому суд враховує, що за даними бухгалтерського обліку позивача ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» в червні - вересні 2013 року було єдиним постачальником позивачу плитки чавунної та основним постачальником феросиліцію ФС 45 і феромарганцю ФМ78. Тому, доводи відповідача щодо поставки зазначеного товару іншими господарюючими суб»єктами є безпідставними.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару та послуг з його транспортування ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», які засвідчують факт придбання товару та послуг, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків господарських операції з поставки товару відповідно до укладених з ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» договорів поставки та надання транспортно-експедицйних послуг від 03.05.2013 року, а відтак і безпідставного віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого в їх ціні в червні-вересні 2013 року, оскільки , досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

В судовому засіданні відповідачем не спростований той факт, що товар, поставлений позивачу ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» в червні - вересні 2013 року належав іншому суб»єкту господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відтак, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Тому, що відсутність у контрагента позивача складських приміщень для зберігання електротоварів не може слугувати підставою висновків щодо відсутності факту продажу товару ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг».

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» за місцезнаходженням на дату проведення зустрічної перевірки, як підставу для висновків про відсутність реальних наслідків укладеного ним договору, оскільки задовго до проведення перевірки господарські відносини позивача з зазначеними контрагентами, в тому числі розрахунок за придбаний товар, завершились. При цьому відповідачем не надано жодного доказу відсутності господарської діяльності вказаного контрагента на дату поставки товару, факт якої підтверджений дослідженими судом первинними документами.

На час здійснення господарських операцій та на час розгляду судом зазначеного спору ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та має свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ та здійснює господарську діяльність у м.Харкові, його директором призначений Д.Мицилеску.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено нижченаведене. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За таких обставин позивач, як покупець товару та послуг, не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Недоліки товарно-транспортних накладних на перевезення товару, оформлених ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», не є підставою для позбавлення позивача права позивача на формування податкового кредиту, не роблять ці накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів передачі товару та надання послуг з його перевезення, оскільки наявність товару у кількості та обсягах, зазначених у вказаних накладних не заперечується відповідачем. При цьом суд враховує, що ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» у листі від №26/05-1 від 26.05.2014 року визнало факт наявності помилки в зазначенні номера та марки автомобілів, вказаних у товарно-транспортних накладних, якими оформлене перевезення товару.

Суд не бере до уваги копію письмових пояснень попереднього директора ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» ОСОБА_4, наданих співробітникам податкової міліції, як такі що не відповідають вимогам ст.ст.69, 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів. Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідачем не надано обвинувального вироку щодо вчинення директором ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України. Саме по собі визнання цією особою своєї вини у вчиненні злочину не може бути належним доказом, який підтверджував би спрямованість дій позивача на ухилення від сплати податків. Крім того, зазначені пояснення суперечать його письмовими поясненнями від 23.05.2013 року, адресованим директору ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» Д.Мицинеску.

Суд враховує, що під час перевірки відповідачем не з"ясовувався факт належності ОСОБА_4 підпису на видаткових і податкових накладних та товарно-транспортних накладних, якими оформлена поставка товару та послуги з його доставки від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг». Відповідач не підтвердив і не спростував з посиланням на докази факт підписання зазначених документів іншими особами. Всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України відповідач також не довів, що зазначені в податкових та видаткових накладних, виписаних ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», відомості щодо поставки позивачеві товару і послуг від зазначеного контрагента є недостовірними. Натомість фактична наявність у позивача товару у обсягах, зазначених у видаткових накладних, оформлених ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» не заперечується відповідачем.

Водночас, суд вважає, що платник не повинен та не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, оформленому контрагентом належним чином, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування добросовісності його контрагентів.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у документах, які передаються під час передачі товару від його постачальника, відсутні.

Акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» №1206/26-55-22-07/38604877 від 19.09.2013 року, складений ДПІ у Печерському районі м.Києва, в якому сформульовані висновки щодо недійсності укладених цим товариством господарських договорів, суд вважає неналежним доказом відсутності поставки товару від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» відповідно до договору №01/5-12 від 03.05.2013 року, оскільки під час зустрічної перевірки взагалі не досліджувались первинні документи ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача про визнання його протиправним та скасування підлягають до задоволення.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красилівської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 09.04.2014 року №0001172201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промлит-1" 487,20 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку Красилівської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04 червня 2014 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя