Постанова № 39357195, 16.06.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16 червня 2014 року Справа № 814/1353/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

доСтаршого державного виконавця Заводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Барабанової О.В., (вул. Робоча, 1,Миколаїв,54029) Заводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції (вул. Робоча, 1,Миколаїв,54029)

провизнання протиправною та скасування постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 13.05.2014року ВП № 43130996, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Барабанової О.В. (далі - відповідач 1) та Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування постанови старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Барабанової О.В. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №43130996 від 13.05.2014 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що з об'єктивних причин не міг вчасно виконати приписи постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2014 року, якою надано строк для добровільного виконання рішення (постанови в справі про адміністративне правопорушення) в строк до 12.05.2014 року, оскільки отримав вказаний документ після спливу строку на добровільне виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення №48 від 17.03.2014 року.

Відповідачі позов не визнали, зазначивши про правомірність оспорюваного рішення (постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ), оскільки ОСОБА_1 не виконав добровільно рішення в справі про адміністративне правопорушення, строк для виконання якого визначений державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження №43130996 від 05.05.2014 року.

На підставі ст. 122 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову, виходячи з такого.

Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Відповідно ч. 2 ст. 25 Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

05.05. 2014 року старший державний виконавець Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Баранова О.В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №43130996 щодо примусового виконання постанови №48 від 17.03.2014 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про накладення на ОСОБА_1 адміністративного штрафу в розмірі 6800 грн.. В постанові зазначено, що боржнику надається строк до 12.05.2014 року для добровільного виконання рішення про застосування до нього штрафу.

Постанову направлено на адресу ОСОБА_1 із зазначенням строку добровільного виконання рішення до 12.05.2014 року.

При цьому постанова про відкриття виконавчого провадження фактично отримана позивачем 13.05.2014 року, що виключає можливість добровільного виконання вказаного процесуального документу до 12.05.2014 року.

13.05.2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Аналіз встановлених в судовому засіданні фактичних даних вказує на те, що оспорювана постанова винесена державним виконавцем без врахування тієї обставини, що боржник не мав реальної можливості виконати приписи вказаного процесуального документу до 12.05.2014 року, оскільки був ознайомлений з ним тільки 13.05.2014 року.

Вищенаведене вказує на передчасність оспорюваної постанови та відповідно її незаконність в контексті встановлених обставин.

Згідно зі ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Отже, аналіз встановлених в судовому засіданні обставин вказує на те, що відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваної постанови діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України, без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 13.05.2014року (ВП № 43130996).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний