Рішення № 3935669, 22.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.09 Справа № 8/105

За позовом Дочірнього підприємства «Укрєвропродукт», м. Донецьк,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво-Схід», м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 54800 грн. 63 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Михайлов А.П. –представник, - довіреність №б/н від 07.05.09 року; Ситніков А.А. –представник, - довіреність №б/н від 07.05.09 року;

від відповідача –не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнути з відповідача:

основного боргу у сумі 43941,25 грн., пені за період з 12.03.09 року по 20.04.09 року з суми боргу 2576,04 грн. у розмірі 47,23 грн. та за період з 16.03.09 року по 20.04.09 року з суми боргу 41365,21 грн. у розмірі 652,80 грн., а всього –700,12 грн.; 3% річних у сумі 87,48 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1283,53 грн. (659,12 грн. + 624,41 грн.), штрафу у розмірі 20% за прострочення оплати вартості отриманого товару у термін понад 20 календарних днів – 8788,25 грн., - що загалом становить 54800,63 грн., нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов дистриб’юторського договору №б/н, укладеного між сторонами 05.01.09 року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 08 травня до 22 травня 2009 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.05.09 року, представники позивача позов підтримали у повному обсязі та заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що згідно матеріалам справи (довідка державного реєстратора виконкому Луганської міської ради АГ №460927 від 29.04.09 року; та ін.) юридичною адресою відповідача є місто Сєвєродонецьк, вул. Менделєєва, 1 Луганської області; поштовою (фактичною) –смт. Володарське, вул. Пушкіна, 9 Донецької області, - на які 22.04.09 року за вих. №465 була та 08.05.09 року були спрямовані ухвали суду про призначення справи до судового слухання.

Оператором поштового зв’язку не повернуто до суду жодного з цих поштових відправлень.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Будь-які інші дані про місцезнаходження відповідача у суду відсутні.

Представники позивача не заперечив проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ч.3 ст. 22, ст.ст.43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що ним вжито належних заходфів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату. час та місце судових слухань, а тому цей спір можливо розглянути по суті за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представників позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

05.01.09 року між Дочірнім підприємством «Укрєвропродукт»(далі –ДП «Укрєвропродукт», - Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Браво-Схід»(далі –ТОВ «Браво-Схід», - Дистриб’ютор) укладено дистриб’юторський договір №б/н, згідно якому компанія на умовах, визначених цим договором, постачає товар дистриб’ютору, а дистриб’ютор здійснює його пряму дистриб’юцію (продаж товару у визначених обсязі та регіоні) у межах цін та націнок, вказаних у прайс-листах, а також здійснює своєчасну оплату отриманого від компанії товару (п.2.1).

Право власності на партію товару переходить від компанії до дистриб’ютора у момент передачі йому партії товару від компанії (п.2.2).

Ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в українській гривні. Ціна за кожну партію товару вказується у видаткових накладних відповідно до прайс-листа, що був чинним на дату відвантаження (п.4.1). Оплата за кожну отриману партію товару здійснюється дистриб’ютором у безготівковій формі впродовж 21 календарного дня з моменту отримання товару (п.4.2). Сума цього договору встановлюється у розмірі суми усіх накладних за ним (п.4.3).

За порушення умов договору сторони несуть взаємну цивільно-правову відповідальність, передбачену чинним законодавством (п.6.1). Сторона, яка порушила умови договору, відшкодовує потерпілій стороні збитки, підтверджені документально (п.6.2). У випадку затримки оплати за товар дистриб’ютор сплачує компанії пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. У випадку прострочення платежу понад 20 календарних днів дистриб’ютор, крім пені, сплачує компанії також штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу (п.6.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє впродовж одного року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п.12.4).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору за період з 06.02.09 року по 26.02.09 року він відпустив на користь відповідача продукти харчування у асортименті, що підтверджується видатковими накладними №ДО-03783 від 19.02.09 року на суму 7450,03 грн., №ДО-04151 від 23.02.09 року на суму 41365,21 грн. та іншими (згідно акту взаємозвірки від 28.02.09 року, підписаному обома сторонами), - а всього на суму 106204,81 грн.

Кожна з накладних містить докази отримання товару уповноваженою особою відповідача – підпис, скріплений печаткою підприємства.

Відповідач частково – на суму 62263,56 грн. –оплатив вартість отриманого товару, а тому станом на 20.04.09 року залишок основного боргу становить 43941,25 грн.

Крім того, позивач у тексті позовної заяви надав розрахунок:

пені за період з 12.03.09 року по 20.04.09 року з суми боргу 2576,04 грн. у розмірі 47,23 грн. та за період з 16.03.09 року по 20.04.09 року з суми боргу 41365,21 грн. у розмірі 652,80 грн., а всього –700,12 грн.;

3% річних у сумі 87,48 грн.;

інфляційних нарахувань у сумі 1283,53 грн.(659,12 грн.+ 624,41 грн.), - що загалом становить 54800,23 грн.;

штрафу у розмірі 20% за прострочення оплати вартості отриманого товару у термін понад 20 календарних днів –8788,25 грн.

Відповідач позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено ч.6 ст. 232 ГКУ, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при визначенні пені дотримався вимог чинного законодавства.

При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Позивач при зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати державного мита.

Так, згідно п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»у разі звернення до суду з позовом майнового характеру (як це має місце у даному випадку) позивач повинен був сплатити державне мито у розмірі 1% від його суми (тобто від 54800,63 грн.), що становить 548,00 грн.

Фактично позивач на підставі платіжного доручення №399 від 09.04.09 року сплатив 550,00 грн., - тобто надмірно сплатив 2,00 грн., які відповідно до ст. 8 вищеназваного Декрету підлягають поверненню з Державного бюджету України на його (позивача) користь.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 36,43,44, 47-1, ч. 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво-Схід», ідентифікаційний код 34988608, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Сєвєродонецьк, вул. Менделєєва, 1 Луганської області; фактична: смт. Володарське, вул. Пушкіна, 9 Донецької області, - на користь Дочірнього підприємства «Укрєвропродукт», ідентифікаційний код 32173197, яке знаходиться за адресою: місто Донецьк, вул. Адигейська, 13, - основний борг у сумі 43941 (сорок три тисячі дев’ятсот сорок одна) грн. 25 коп.; пеню у сумі 700,12 грн.; 3% річних у сумі 87 (вісімдесят сім) грн. 48 коп.; інфляційні нарахування у сумі 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 53 коп.; штраф у сумі 8788 (вісім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 25 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 548 (п’ятсот сорок вісім) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Укрєвропродукт», ідентифікаційний код 32173197, яке знаходиться за адресою: місто Донецьк, вул. Адигейська, 13, - надмірно сплачене державне мито у сумі 2 (дві) грн. 00 коп.

Підставою для повернення надмірно сплаченого державного мита є копія цього рішення, скріплена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 22.05.09 року за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 26 травня 2009 року.

Суддя А.П.Середа