Ухвала суду № 39356604, 11.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/973/13-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.Провадження № 22-ц/780/179/14 Доповідач у 2 інстанції КулішенкоКатегорія 44 11.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

11 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Сушко Л.П.,

при секретарі: Химинець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Вишгородської міської ради на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2013 року у справі за позовом Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" до Вишгородської міської ради та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення міської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року прокурор звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення Вишгородською міською радою встановленого законом порядку при видачі земельних ділянок для ведення садівництва у власність, а саме надання Вишгородською міською радою рішенням від 29 грудня 2009 року № 31/16 п. 91 безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га в СТ «Дніпро - 8», яка є землею лісового фонду і знаходиться в користуванні Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство».

25 жовтня 2010 року ОСОБА_1 на підставі цього рішення отримала державний акт серії ЯЛ № 329865, кадастровий номер 3221810100:38:095:0168, на право власності на земельну ділянку площею 0,1087 га.

Рішення відносно ОСОБА_1 є незаконним, прийняте з численними порушеннями вимог земельного, лісового та цивільного законодавства. Просив визнати вищевказаний пункт рішення Вишгородської міської ради № 31/6 від 26 грудня 2009 року та державний акт на зазначену земельну ділянку недійсними.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2013 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 91 рішення Вишгородської міської ради №31/16 від 29 грудня 2009 року в частині передачі земельної ділянки площею 0,12 га у приватну власність ОСОБА_1 для ведення садівництва у садовому товаристві "Дніпро - 8", яке розташовано в адміністративних межах Вишгородської міської ради.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1087 га для ведення садівництва, серії ЯЛ №329865, кадастровий номер 3221810100:38:095:0168, виданий на ім'я ОСОБА_1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Вишгородська міська рада подала апеляційну скаргу в якій просить з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 31 сесії 5 скликання Вишгородської міської ради від 29 грудня 2009 року № 31/16 передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки 111 громадян.

Пунктом 91 зазначеного рішення передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва в СТ «Дніпро - 8», яке розташоване в адміністративних межах Вишгородської міської ради.

На підставі вказаного рішення ТОВ «ЛА ЗЕМГРУП» розробило технічну документацію щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України згідно додатку для ведення садівництва в межах СТ «Дніпро - 8» на території Вишгородської міської ради, в тому числі щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1

25 жовтня 2010 року ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯЛ № 329865 на право власності на земельну ділянку площею 0,1087 га, з кадастровим номером 3221810100:38:095:0168, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі 08 жовтня 2010 року за № 011094202486.

Судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка є ділянкою лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташована в кварталі 166 Старосільського лісництва та перебуває в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Станом на час прийняття оскаржуваного рішення з постійного користування не вилучалась, жодних погоджень на її вилучення ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не надавало.

Вказане підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (Планшет №5), розробленими та затвердженими в 1993 році при проведенні базового лісовпорядкування та інформацією з відділу Держземагенства у Вишгородському районі від 11 лютого 2013 року.

Згідно листа відділу Держземагентсва у Вишгородському районі Київської області від 15 лютого 2013 року № 303 спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Дані обставини також підтверджуються листами: відділу Держземагенства у Вишгородському районі Київської області від 20 лютого 2012 року № 340, 08 та 11 лютого 2013 року №№ 234 та 243, відповідно, 15 лютого 2013 року № 303, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» від 16 та 20 лютого 2012 року № № 75 та 76 відповідно, а також картографічними матеріалами.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно вимог ст. 1 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до вимог ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної і комунальної власності, можуть вилучатись для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів.

Право постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на спірну земельну ділянку не припинено в установленому законом порядку, згоди на її вилучення підприємство не давало.

Згідно ст. 6 ЛК України усі ліси в Україні є власністю держави.

На момент прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_1 не могла використовувати спірну земельну ділянку.

Згідно інформації відділу Держземагенства України проектно-технічна документація із землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки СТ «Дніпро - 8» на території Вишгородської міської ради на погодження не надходила, а перебувала в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Оскільки спірна земельна ділянка не перебувала в користуванні СТ «Дніпро - 8», вона не могла бути надана ОСОБА_1, як члену товариства.

Судом першої інстанції встановлено, що Вишгородська міська рада незаконно прийняла п. 91 рішення № 31/16 всупереч вимог визначених частинами 6-9 ст. 118 ЗК України.

Для отримання земельної ділянки для ведення садівництва у власність ОСОБА_1 мусила звернутись до Вишгородської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розробити проект землеустрою та погодити його, після чого Вишгородська міська рада повинна була затвердити вказаний проект землеустрою, і тільки після проведення вказаних дій отримати земельну ділянку у власність.

Судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_1 не розроблявся та не затверджувався.

Згідно п. г ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним у судовому порядку.

Відповідно до вимог п. 4 та п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

На підставі ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та сковує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 19 ЗК України за основним цільовим призначенням передбачено таку категорію земель України, як землі лісогосподарського призначення.

Лісогосподарське цільове призначення спірної земельної ділянки згідно ст. 20 ЗК України не змінювалося.

Згідно п. «а» та п. «в» ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до вимог ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним і скасовується.

Згідно роз'яснень даних у п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (ст. 1 ЦК України, статті 2, 5 ЗК України). захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що п. 91 рішення Вишгородської міської ради № 31/6 від 26 грудня 2009 року прийнято всупереч вимог земельного, лісового та цивільного законодавства, чим порушує права власника - держави та інтереси постійного землекористувача - ДП «Вищедубечанське лісове господарство», а тому підлягає скасуванню, а державний акт на право власності на спірну земельну ділянку підлягає визнанню недійсним.

Посилання апелянта на те, що у ДП «Вищедубечанське лісове господарство» відсутнє право на постійне користування спірною земельною ділянкою - безпідставне та спростовується матеріалами справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні відповідають вимогам закону та обставинам справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи спір повно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, дійшов вірного висновку у вирішенні спору та ухвалив обґрунтоване рішення з вірним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської міської ради - відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: